Монако-Юрів: чотири дні, два злочини і багато версій

Як кореспондент УП, я ходив на суд по обранню запобіжного заходу Владиславу Реуту та Віталію Жиковичу, яких підозрюють у вбивстві Анастасії Березовської, що вчинила замах на українського підсанкційного бізнесмена Вадима Єрмолаєва.

Цей суд та ця справа залишили у мене кілька питань та думок, якими я хочу поділитись і з якими намагаюся розібратись.

Історія має дві сцени, розділені двома тисячами кілометрів.

Перша – під'їзд елітного житлового комплексу в Монако. Увечері 29 червня там вибухнув пристрій, захований у рюкзаку. Поранення від якого дістали український бізнесмен Вадим Єрмолаєв, його супутниця та 13-річний син. Жінка зазнала особливо тяжких травм.

Друга сцена – лісосмуга біля села Юрів на Київщині. За версією українського слідства, 3 липня кількома пострілами там вбили 39-річну Анастасію Березовську. Тіло закопали, зброю та її особисті речі намагалися знищити або приховати.

Між цими двома сценами минуло чотири дні.

Березовську правоохоронці Монако вважали головною виконавицею замаху. Слідство припускає, що саме вона принесла вибухівку до будинку, де перебував Єрмолаєв. Після вибуху жінка залишила князівство, а невдовзі опинилася в Україні, перетнувши польський кордон на автобусі.

В Україні підозрювана зустрілася з людьми, з якими була знайома раніше. Згодом двох із них затримали за підозрою в її вбивстві. Один - Владислав Реут, є чинним співробітником Головного управління розвідки. За даними джерел УП в українських спецслужбах, другий затриманий - Віталій Жикович, залишається чинним співробітником Служби безпеки України. Саме він був старшим у групі, яку зараз підозрюють у вбивстві Березовської.

Правоохоронці Монако схиляються до версії, що до замаху на Єрмолаєва була причетна саме СБУ.

Слідчі також з'ясували, що обидва підозрювані раніше переказували Березовській гроші на банківські та криптовалютні рахунки. Прокуратура Монако допускає, що затримані могли бути пов'язані з підготовкою самого замаху. Український суд відправив їх під варту без права внесення застави.

На цьому місці закінчується відносно зрозуміла частина історії. Далі починаються версії.

Тож у цій колонці дозволю собі роздумувати про те, чому відбувся замах на Єрмолаєва та чому усунули Анастасію Березовську.

Гроші, борги і кримінальне середовище

Найприземленіша версія веде до бізнесових конфліктів і великих грошей.

Син Вадима Єрмолаєва Артур фігурував у масштабній естонській справі про шахрайські кол-центри. За даними слідства, мережа пропонувала людям фіктивні інвестиції та отримала понад сто мільйонів євро. Артур Єрмолаєв уклав угоду зі слідством, дістав умовний строк і сплатив 8,5 мільйона євро.

Тут майже завжди залишається багато невдоволених: ошукані клієнти, колишні партнери, посередники, власники інфраструктури, люди, які забезпечували безпеку або відмивання грошей. Замах міг бути наслідком боргу, конфлікту через розподіл прибутків, вимагання або помсти.

Існують й припущення, що від Єрмолаєва могли вимагати гроші за "кришу", а вибух став покаранням за відмову платити. Публічних доказів цієї версії поки немає, проте вона цілком вкладається у світ, де обертаються десятки й сотні мільйонів євро.

Політичне або державне замовлення

Інша версія стосується українських державних структур.

Вадим Єрмолаєв перебуває під українськими санкціями. Його звинувачували в тому, що пов'язані з ним підприємства продовжували працювати в окупованому Криму та сплачували податки російській державі. Сам бізнесмен ці звинувачення заперечував.

У європейській пресі з'являлися припущення, що вибух міг бути своєрідним попередженням підсанкційному бізнесмену. Поява серед затриманих чинних співробітників двох українських спецслужб одразу зробила цю версію центральною для багатьох публікацій.

Інформація про те, що співробітник (або ексспівробітник) СБУ, якого підозрюють у причетності до вбивства Березовської, виконував у цій групі провіднустаршу роль ставить питання про те, хто визначав завдання групи, хто координував її дії та кому її учасники могли доповідати про результат?

Водночас сама належність підозрюваних до спецслужб ще не дає остаточної відповіді. Вони могли виконувати службовий наказ, діяти в інтересах окремих керівників або використовувати державні посади, контакти й можливості для приватної операції. Слідчі Монако схиляються до версії, що до замаху на опального бізнесмена була причетна СБУ.

Наразі українська прокуратура не показала наказу, службового завдання, командного ланцюга або іншого доказу, який виводив би справу на рівень керівництва СБУ, ГУР чи будь-якого іншого державного органу.

Відкидати цю версію лише тому, що вона вигідна російській пропаганді, було б надто зручно. Вигідний для ворога сюжет може виявитися вигадкою, перебільшенням або цілком реальною історією, яку ворог використовує у власних цілях.

Російський слід

Російська версія також має право на існування.

За замахом могли стояти російські спецслужби. Могли діяти кримінальні структури, пов'язані з Росією або окупованими територіями. Могли використовуватися українські виконавці та посередники, які самі не знали справжнього замовника.

Окремо існує інформаційний вимір. Для Москви ця справа майже ідеальна: вибух у центрі Європи, український бізнесмен, підозрювана з України, її вбивство під Києвом і чинні співробітники українських спецслужб серед затриманих.

Російська пропаганда здатна використати ці обставини для аргументів про Україну як джерело насильства і хаосу. Інформаційна вигода Москви нічого не говорить про походження самого злочину.

Росія могла організувати операцію. Могла допомагати окремим її учасникам. Могла підхопити вже готову історію, до якої не мала стосунку.

Приватна операція людей із силового середовища

Між державною операцією та звичайним кримінальним замовленням існує ще один сценарій. Йдеться про приватну справу, яку організували або виконували люди зі службовим досвідом, зброєю, спеціальною підготовкою та доступом до закритої інформації.

За роки війни в Україні сформувалося велике середовище військових, розвідників, правоохоронців і співробітників спецслужб. Частина з них працює винятково на державу. Інші можуть використовувати службові знайомства, навички та ресурси для вирішення приватних завдань.

У такому разі замах у Монако міг мати комерційного замовника, а роль людей із силового середовища полягала в пошуку виконавців, фінансуванні, організації логістики та подальшому приховуванні слідів.

Цей сценарій пояснював би, чому в одній історії одночасно з'являються великий бізнес, міжнародна логістика, криптовалютні перекази та чинні співробітники українських силових органів.

Скоріш за все роль учасника, який належав до СБУ, була практичною, а не формальною. Слідство має з'ясувати, чи сам він ухвалював ключові рішення, чи отримував завдання від людини, яка залишилася поза межами нинішнього провадження.

Ця версія також пояснює, чому після провалу операції Березовська могла перетворитися на небезпечного свідка.

Усунення головного свідка

Тепер розглянемо історію про вбивство Березовської.

На момент повернення в Україну Березовська могла бути найважливішою людиною у всьому розслідуванні.

Вона знала, хто запропонував їй участь у замаху. Могла назвати суму винагороди, спосіб передачі вибухівки, контакти посередників і людей, які забезпечували операцію. Вона могла підтвердити одну з версій або зруйнувати майже всі.

За даними слідства, невдовзі після повернення Березовська опинилася разом із майбутніми підозрюваними у її вбивстві. Один із них, Владислав Реут, спочатку визнав причетність, а згодом у суді змінив свідчення. Підозрювані перекладають відповідальність один на одного та по-різному пояснюють, навіщо зустрічалися з жінкою.

Можливо її хотіли прибрати, як небезпечного свідка, щоб вона не потрапила в руки іноземних правоохоронців через процедуру екстрадиції.

Підозрюваний Владислав Реут розповідає, що сбушник Жикович казав Березовській, що її хочуть сховати, забезпечити новими документами та допомогти їй зникнути. Потім нібито виник раптовий конфлікт, після якого її застрелили.

Той самий Реут каже й про особисті мотиви Жиковича, через те, що Березовська проходила разом з ним в одному кримінальному провадженні, де могла свідчити проти нього.

Проте послідовність подій виглядає надто промовисто. Людина, яку шукають у справі про вибух у Монако, повертається в Україну, зустрічається з представниками спецслужб і за кілька днів гине. Її тіло ховають, а докази намагаються знищити.

Березовську могли вбити як і через те, що боялись видачі її Інтерполу, так і через особистий побутовий конфлікт.

Чи могла Березовська померти під час допиту

Після обшуків у будинку одного з фігурантів, Віталія Жиковича, правоохоронці показали підвальне приміщення, яке в медіа швидко назвали катівнею. З'явилося припущення, що Березовську могли утримувати там, допитувати або катувати. Його адвокат стверджує, що це було укриття.

Версія "катівні" пояснювала б, навіщо після її смерті знадобилися постріли: вони могли створити зрозумілу картину вбивства та приховати справжню причину загибелі.

Переконливих доказів цього сценарію у відкритому доступі наразі немає. Слідчі заявляли, що ознак катування Березовської в підвалі не виявили. Остаточну відповідь могла б дати судово-медична експертиза: характер поранень, точний час смерті, сліди побиття, зв'язування, застосування електричного струму або інших методів насильства.

Поки результати такої експертизи публічно не представлені, версія про смерть під час допиту залишається припущенням. Вона заслуговує на перевірку, особливо з огляду на спробу приховати тіло та знищити докази.

Що ми маємо зараз

Перед нами кілька можливих історій, що описані вище.

Кожна версія пояснює частину відомих обставин. Повної картини поки немає.

Березовську вже неможливо допитати. Для слідства це серйозна втрата. Разом із нею могли зникнути прямі свідчення про організаторів замаху проти Єрмолаєва в Монако.

Водночас людей, яких підозрюють у її вбивстві, знайшли та взяли під варту. Слідство отримало можливість дослідити їхні телефони, фінансові операції, листування, переміщення та службові контакти.

Тепер важливо, щоб ця справа не завершилася вироком двом безпосереднім виконавцям і зручною фразою про особистий конфлікт.

Оскільки скоріш за все керівником групи є співробітник СБУ, слідству доведеться встановити весь ланцюг його контактів і підпорядкування. Хто ставив йому завдання? З ким він погоджував дії? Кому доповідав? Чи використовувалися службові ресурси? Чи знало про операцію його керівництво?

Розслідування має з'ясувати: хто замовив вибух у Монако, чому для нього обрали Березовську, хто переказував їй гроші, хто забезпечував вибухівку та логістику, з ким вона контактувала після повернення і хто ухвалив рішення про її вбивство.

Потрібна також відповідь на питання, чи діяли затримані самостійно, виконували приватне замовлення або були частиною ширшої операції. Їхня належність до українських спецслужб робить незалежність і міжнародну координацію слідства особливо важливими.

Погано, що Березовську не вдалося затримати живою. Добре, що людей, яких підозрюють у її вбивстві, знайшли та взяли під варту.

Тепер головне, щоб слідство дійшло до тих, хто стояв над безпосередніми виконавцями. Воно має бути реальним, професійним і незалежним від відомчих інтересів. Лише тоді ми дізнаємося справжні причини замаху на Вадима Єрмолаєва, мотив убивства Анастасії Березовської та зв'язок між двома злочинами, які розділяли дві тисячі кілометрів і лише чотири дні.

Володимир Фомічов