Після сварок із Трампом – переговори в Осло. Як Зеленський намагається протистояти американському тиску
Трампу потрібна перемога
Президент США нещодавно заявив, що Росія не завдала Україні такої шкоди, на яку здатна, а Зеленському треба доручити переговори комусь іншому. 20 жовтня він продовжив цю риторику і сказав, що удари росіяни завдають по окремих містах, але переважно гинуть військові. І все це в день, коли його спецпосланець Стів Віткофф проводив переговори із Зеленським та європейськими лідерами в Осло.
Тим часом, поки Трамп публічно критикує Зеленського, українці, схоже, гуртуються навколо прапора і жартома кажуть, що сварити його можемо тільки ми. Але повернімося до Осло: саме Україна ініціювала залучення американських представників до переговорів у Норвегії. Посередниками стали прем'єр-міністр Йонас Гар Стьоре та президент Фінляндії Александр Стубб, який підтримує особисті контакти з Трампом.
Історія Фінляндії додає цій участі особливого контексту: у 1939 році СРСР напав на країну, розпочавши Зимову війну. Фіни втратили території, зокрема значну частину Карелії. Спроба повернути їх під час Війни-продовження 1941-1944 років завершилася невдачею. За підсумками воєн із СРСР Фінляндія втратила близько 11% своєї довоєнної території, зокрема значну частину Карелії. Ці землі й нині перебувають у складі Росії.
Після переговорів Стубб заявив про значний прогрес і повернення дипломатичного процесу на шлях до миру. Втім, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв у коментарі для "УП.Ранок" оцінює ситуацію значно стриманіше.
"Адміністрація Трампа хоче перемоги на проміжних виборах. Вони хочуть очистити Трампа від того багна, в яке він сам заліз. Вони хочуть зробити з цього історію успіху. А яким чином ця історія успіху вийде – через перемогу України чи через перемогу Росії – абсолютно все одно", – вважає експерт.
Дзвінок до Рубіо
До переговорів долучилися Зеленський, Стубб, Стьоре та Віткофф. Джаред Кушнер, зять Трампа, приєднався дистанційно, бо захворів на грип. Сторони обговорювали гарантії безпеки, територіальні питання, санкції та післявоєнну відбудову. Зеленський наголосив, що найчутливіші питання, тобто територіальні, мають вирішуватися тільки на найвищому рівні. Саме тому Київ пропонує тристоронню зустріч лідерів України, США та Росії.
Також президент повідомив, що партнери працюють над гарантіями безпеки за аналогією зі статтею 5 НАТО. Відповідні положення, за його словами, вже викладені в документі. Щоправда, публічно його наразі не представляють.
Окремою темою стала американська військова підтримка. Перед зустріччю в Осло Зеленський, їдучи у потязі, телефоном поговорив з держсекретарем США Марко Рубіо. Публічно президент України заявив про позитивні сигнали: Україна знову отримує необхідні розвіддані, а проблему з підключенням Starlink він сподівається врегулюють протягом наступних 48 годин.
Краєв переконаний, що обмеження обміну розвідданими, супутникового зв'язку та постачання ракет були інструментами тиску на Київ.
"Американський тиск, мені здається, спрацював. От як вони показово відключили нам обмін розвідданими, відключили нам Starshield, не дали додаткових ракет. Ми маємо розуміти, що американці прямо на нас тиснули", – каже експерт.
Чому важлива роль європейців
Стубб і Стьоре допомогли повернути за один стіл українську й американську сторони після не дуже вдалих розмов у Маямі 10 днів тому. Після основної зустрічі переговори продовжилися за участю радників із нацбезпеки Великої Британії, Німеччини, Італії, ЄС та НАТО.
Однак, на думку Краєва, роль європейців полягає не стільки в особистому впливі на Трампа, скільки в можливості представити українське питання як частину загальноєвропейської безпеки.
"Європейці нам на цих переговорах потрібні не тільки і не стільки для того, щоб конкретно впливати на Трампа, а скоріше для того, щоб ми показували ідею захисту України як ідею загальноєвропейської безпеки", – пояснює експерт.
На його думку, якщо Вашингтон прагне скоротити свою присутність у Європі, зробити це без домовленостей із європейськими партнерами та Україною буде складно.
Дизель, гроші й переговори
Окремої уваги заслуговують бізнесові інтереси, які супроводжують американсько-російські переговори. Як повідомляла The New York Times, паралельно з мирним процесом обговорюється потенційна багатомільярдна угода щодо міжнародних активів російського "Лукойлу". Серед зацікавлених покупців – інвестор Тодд Боелі, донор політичних проєктів Трампа, та бізнес-групи, які раніше мали зв'язки з Кушнером або родиною Віткоффа. Саме поєднання розмов про завершення війни в Україні і комерційні пропозиції від Росії для наближених Трампа показує, на чиєму столі карти.
Краєв звертає увагу й на домовленості Трампа з Путіним щодо постачання російського дизельного пального. На його думку, американський президент розраховував на зниження цін на пальне перед проміжними виборами до Конгресу, але очікуваного результату поки не отримав.
"Ідея ж була яка? Що до кінця жовтня Росія поставить у Штати 300 тисяч тонн дизпалива. Ще 600 тисяч за листопад. І до кінця грудня ще мільйони. Але в них десять днів. Жодне судно не вийшло. Очевидно, росіяни не встигнуть", – стверджує експерт.
На думку Краєва, якщо економічні домовленості з Кремлем не принесуть Трампу бажаного результату, Україна може спробувати повернути увагу Вашингтона до власних пропозицій.
Тепер слово за Москвою
Сьогодні Стів Віткофф перебуватиме у Санкт-Петербурзі і має показати пропозиції, над якими працювали українська, американська та європейські команди. Краєв нагадує, що Віткофф – передусім довірена людина Трампа, яка і познайомила його у 90-их з російськими олігархами, а не незалежний дипломатичний посередник.
"Єдиним нормальним показником успішності переговорів в Осло буде те, що Віткофф представить завтра Москві. По тому, як відреагують росіяни, ми зрозуміємо, наскільки успішним був Осло", – підсумовує експерт.
Тож поки Стубб говорить про повернення переговорів на шлях до миру, Трамп продовжує тиснути на Україну. А справжня перевірка домовленостей, якщо такі були, відбудеться вже у Кремлі. Адже питання не лише в тому, що американський посланець привезе до Кремля, а й у тому, з чим він повернеться звідти.
- Росія вночі та зранку б'є по житлових будинках та інфраструктурі
У Києві вночі росіяни влучили у житлову висотку у Святошинському районі та транспортну інфраструктуру в Солом'янському. Вранці дрон влучив у 24-поверховий житловий будинок на рівні 20-го поверху, одна людина загинула, ще одна постраждала.
На Харківщині нічна атака дронів убила 81-річну жінку та 83-річного чоловіка. Ще 11 людей, серед яких двомісячний хлопчик і восьмирічна дівчинка постраждали. У самому Харкові внаслідок учорашнього удару по житловому сектору постраждали 9 людей, два будинки зруйновані.
У Краматорську три російські атаки забрали життя чотирьох людей, ще шестеро поранені. Серед загиблих – троє працівників ТЕЦ, які перевіряли готовність тепломереж до опалювального сезону.
Чому це важливо: за оцінкою ГУР, Росія також має кілька тисяч крилатих ракет і близько 6,2 тисячі ударних дронів. Щомісяця вона виробляє до 65 ракет "Іскандер-М" і до 4 тисяч реактивних безпілотників. У розвідці наголошують: Москва робить ставку на виснаження української ППО. Напередодні зими це загрожує новими руйнуваннями енергетики й перебоями зі світлом, теплом та водою.
Чому це важливо: посадовці та експерти побоюються: якщо республіканці програють вибори, Трамп може заявити про злам систем голосування і не визнати результати. "У мене виникла думка, що вони можуть тримати це як козир у рукаві, щоб скасувати будь-які результати виборів, які їм не сподобаються", – розповів один із експосадовців.
Чому це важливо: уже погоджена допомога не закриває всіх витрат України на наступний рік. Кредиту ЄС на 90 млрд євро на 2026 – 2027 роки недостатньо: внески інших держав надходять повільно, а російські удари збільшують українські потреби. Брюссель закликатиме Велику Британію, Канаду та інших партнерів збільшити допомогу Україні.
Чому це важливо: після насильства й масових погромів під час протестів у низці французьких міст запровадили або продовжили комендантську годину. Обмеження діють в окремих районах, переважно для неповнолітніх без супроводу дорослих. Детальніше про це це читайте в матеріалі колег "Школярі, "жовті жилети", ультраліві. Хто стоїть за масовими протестами у Франції".
Осінь Зеленського. Що відбувається в Офісі президента напередодні найскладнішої зими
Єрмак пішов із Банкової, але не зі смартфона Зеленського. Буданов очолив Офіс президента, проте не отримав впливу попередника. А поруч із президентом зміцнили позиції люди, які пережили всі кадрові перестановки й корупційні скандали.
За даними співрозмовників УП, радник Дмитро Литвин впливає вже далеко не лише на президентські промови, Давид Арахамія поєднує збирання голосів у Раді з непублічними контактами, а Олег Татаров посилив позиції після падіння своїх конкурентів. Сам Буданов водночас залишається і головним переговорником, і потенційним політичним суперником Зеленського.
"Буданов знає, чого хоче Зеленський. А Зеленський знає, чого хоче Буданов. Отак вони і вживаються разом, вдаючи, що все о'кей", – описує ці відносини один із співрозмовників.
Напередодні важкої зими та на тлі переговорів про завершення війни важливо розуміти, хто впливає на рішення президента. Володимир Фомічов і Роман Кравець розповідають, як тепер влаштована влада на Банковій – і чому відставка Єрмака змінила розподіл впливу, але не головне правило: найбільше важить близькість до Зеленського.
1 800
Приблизно стільки іноземців Росія вербує до своєї армії щомісяця. Станом на 1 жовтня встановлено особи майже 46 тисяч іноземних контрактників – громадян 151 країни та представників невизнаних територій.
За 9 місяців цього року Росія завербувала більше іноземців, ніж за весь 2025. Найбільше – громадян Узбекистану, Таджикистану та Білорусі, а найшвидше вербування зростає в Африці й Латинській Америці. Людей заманюють грошима й російським громадянством, а потім відправляють на штурми. До речі, як громадяни африканських країн опиняються в російській армії в пошуках "російської мрії", розповіла моя колега Софія Челяк у матеріалі "У пошуках "російської мрії": як громадяни країн Африки долучаються до армії РФ".
"Росіяни мали тисячу танків, вони б опинилися в Україні за чотири години. Ніщо не могло їх зупинити. Війна б закінчилась за один день. І ось цей абсолютно дурний генерал – гадки не маю, хто він такий. Сумніваюся, що він узагалі ще живий. Він вирішив звернути праворуч – на сільськогосподарські угіддя. Минуло б три з половиною – чотири години, і вся війна завершилася б. Але в підсумку вони просто застрягли в багнюці", – президент США.
Вибачте, що вам доводиться це читати вранці. Але Дональда Трампа не відпускає якийсь російський генерал. Хто він – президент США не знає. Чи живий – теж. Зате точно знає: якби той не звернув у поле, Росія захопила б Україну за кілька годин. Можна було б посміятися з чергової маячні лідера наймогутнішої країни в світі, якби він не брався вирішувати долю України. А так виникає питання: чи розуміє він узагалі, що за війну береться закінчувати?
Як українському бізнесу виходити на спільний ринок ЄС ще до вступу України? І як продати врожай, коли доставка з'їдає прибуток? Сьогодні в Києві "Економічна правда" збирає четвертий Експортний форум – цього року під гаслом "Вижити попри все".
Разом із представниками уряду, ЄС та підприємцями наші колеги обговорять, які правила доведеться змінити для торгівлі з Європою та наскільки до цього готовий бізнес. Окрема розмова – про агроекспорт: роботу портів і західного кордону, вартість перевезень та можливості заробляти більше на переробці врожаю замість продажу сировини. Відкриє форум депутатка Європарламенту, віцеголова Комітету з міжнародної торгівлі Карін Карлсбро.
Подія відбудеться в укритті. Докладніше про програму та квитки читайте в анонсі "Економічної правди".
21 жовтня 2003
21 жовтня 2003 року УП писала про погрозу з боку РФ: глава адміністрації Путіна Олександр Волошин заявив, що Росія не поступиться Україні Керченською протокою.
"Якщо треба, ми скинемо туди бомбу", – попередив він.
Росія насипала дамбу від Таманського півострова до українського острова Тузла. За суперечкою навколо невеликої ділянки суші стояв контроль над проходом між Чорним та Азовським морями. Кремль удавав, що будівництво – справа місцевої влади. Українські прикордонники готували острів до оборони: укріплення, вогневі позиції та загородження.
Кучма перервав поїздку до Латинської Америки й 23 жовтня прибув на острів. Після його переговорів із Путіним будівництво зупинили поблизу українського кордону. Тузлу вдалося відстояти. Через 20 років Кучма сказав УП:
"На Тузлі українці першими у світі змусили Путіна зупинитися та відступити".
Це відбувалося в рік, який президенти урочисто оголосили "Роком Росії в Україні". До окупації Криму залишалося понад 10 років, але Москва вже перевіряла, чи готова Україна захищати свою землю.
Про те, як прикордонники зірвали її розрахунок, мої колеги Рустем Халілов і Михайло Кригель розповіли в реконструкції "Фортеця Тузла". Варто перечитати, щоб згадати, як територіальні претензії Путіна почалися задовго до 2014-го.