Справа принципу

Понедельник, 30 мая 2005, 12:43
Як казав колись з приводу важкого вибору з непередбачуваними наслідками Сократ: "Одружуйся! Поталанить з дружиною – будеш щасливим. Не поталанить – станеш філософом".

Як свідчать майже всі ЗМІ після сто першого дня нової влади, - вдумлива громадськість знову повернулася в стан глибоко філософічних роздумів.

З філософської позиції українського суспільства на досить короткий термін виштовхнув захват помаранчевої революції. Але повертатися в знайомий настрій набагато легше, ніж втрапити в нього вперше...

Аж ні. З усіх усюдів піднімається лемент: прірва розчарування, в яку всі от-от готові впасти, набагато страшніша за цинічний пофігізм, що ним до революції відрізнялася наша "філософічність". Яка на це рада?

І теж з арсеналу світової мудрості. Відчай – гріх. Особливо якщо насолоджуватися гірким розчаруванням, ятрячи свої "рани" солодкими порівняннями глибини "Їхнього" (наших кривдників) падіння зі зверхністю власного відчуття зганьблених віри, надії, любові та, головно, гідності.

А от народна українська мудрість такої розради для розчарованих своїм вибором не передбачає. Навіть навпаки: "бачили очі, що купували, їжте, хоч луснете"...

Ну, і на чому зупинитися, особливо коли попереду новий "шлюб", себто - вибір, себто – вибори? Знову відбудовувати філософську "вежу зі слонової кістки", відточувати цинічне презирство й комплекс величі – чи краще вчасно протерти очі?


Міністерство Майдану

Але однаково – що далі?

Ну, по-перше, вже час, нарешті, якось відділити нашу нову владу від Майдану. Надто вже вони завелися.

"Президент Майдану", "уряд Майдану"... Навіть "партія Майдану", виявляється, вже з'явилася. Вона ж – не "партія влади", а "партія президента".

Відчуваєте різницю? Президент від Майдану – то не влада! То – все ще опозиція до "колишньої влади". Такої політтехнології, схоже, навіть Павловський не вигадає...Це покрутіше буде, хоча й з тієї ж логіки, що й президент, який балотується до парламенту...

Зрозуміло: змагання не на життя, а на довге життя при владі. Але, здається, також у стані відчаю, ніби зовсім ресурсів для перемоги немає. А в такому стані "дах їде" не просто швидко, а й дуже помітно для суспільства.

От уже й на Київ "партія президента Майдану" ніби не розраховує, поспішає розправитися з Омельченком. Він, може, й заслужив, але треба було або одразу його, як теперішніх "в'язнів сумління" за земельні афери хапати (чи Козин заважає?), або вже залишити в спокої до самих виборів, щоб народ сам його "за справи" усунув...

Але столиця, як і Ощадбанк, і вертикальноінтегрована структура на базі "Укрнафти", і багато ще чого – потрібні "партії президента Майдану" негайно.

Не гірше із союзником НСНУ – КУНом, який має для виборчої розкрутки не багато-не мало – НАК "Нафтогаз України", але збирається в разі необхідності застосувати якісь "непопулярні дії". Це, раптом, не чергову енергокризу влаштувати? Щоб потім 3% дешевше стали?

А от перший віце-прем'єр Кінах, почувши про готовність Пінчука йти на мирову угоду за "Криворіжсталь" – вже порахував, що стане це десь 8 млрд. грн. Звісно, каже пан Кінах, після всіх судів...Але навіщо ж поспішати з оголошенням суми? І до судів, і, головно, до ухвалення закону про дооцінку?

Але оскільки всі вони – з Майдану, то дуже зручно, і зовсім не як у Попандопула, а навпаки: і це - Майдану, це – також Майдану, це – знову Майдану...

Чого в цій "системі" не вистачає? Міністерства Майдану!

Ну, ви розумієте... І історію Майдану треба правильно написати – щоб потім зручніше дещо з неї викреслювати, а щось - вписувати. І оці всі штуки, типу "президент – не влада" красивіше сформулювати. Замість Конституції і законів, які мають лише одну ваду – не підходять для виконання в умовах помаранчевої доцільності.

Ну, і взагалі – слідкувати за процесом, бо, наприклад, СБУ ж такими низькими речами вже не займається (навіть енергокризу не встигла відслідкувати вчасно), а МВС та ГПУ надовго і глибоко загрузли в справах Колесникова та Різака...

І потім, в це міністерство одразу всіх ображених при роздачі "пряників" можна спрямувати, - щоб не лізли з вимогою розслідувань про те, як це в нас ЄЕП опинився на першому місці замість ЄС та СОТ і НАТО. Нехай би отримали посади і тихенько там розслідували... А потім із задоволенням нам повідомили, що то була спецоперація по відволіканню уваги Росії від нашого форсування європейського напрямку.

Дехто скаже, що краще б – накласти на вживання слова "Майдан" табу, щоб не чіпати його всує... Але це буде обов'язково зроблено – лише після виборів...

"Військова таємниця"

Головний закид, що лунає на адресу влади з усіх боків - відсутність стратегії.

Тут є якийсь казус. Адже команда Ющенка йшла на вибори зі стратегією, яку накреслив аналітичній департамент штабу. І куди нині поділася та стратегія, що її писав теперішній міністр оборони Гриценко? Чи не запитати в нього самого, - замість кривдити владу?

Може, спостерігачів дратує, що якісь деталі тієї стратегії влада тепер просто приховує?

А дарма. Крок за кроком, під грім скандалів, - влада свій план реалізує, і його загальний начерк вже добре проглядається. І не треба спрощувати його визначення старим штампом "кучмізм" – адже Кучма не знав, що будує. Методи схожі? Так, але це лише методи, ми ж про стратегію...

От, наприклад, старий кучмів метод – пакети. Пакет бюджетний, пакет змін до митного тарифу, нині – пакет з 21 законопроекту для вступу до СОТ... А за змістом? Абсолютно чітка парадигма: повна лібералізація. "Жорстке адміністрування" – популізм і тимчасовий захід, "крок назад", за яким два кроки, і які - тільки "вперед", до вільного ринку. Якої ще стратегії кому не вистачає?

Якщо ж ви ворожі до влади політтехнологи і вам лише треба знати її передвиборчий план – то на те й "військова таємниця"...

Хоча треба ж віддати належне: інтрига з тим, чи буде Тимошенко в "трійці", чи не буде, що триватиме аж до початку реєстрації виборчих списків і морочитиме голову всім суб'єктам процесу – це непогана вигадка.

Взагалі-то на одній з останніх прес-конференцій Юля відкритим текстом сказала: якби не нафтова криза – нам не вдалося б провести через парламент пакет змін для нафтового ринку. Міністр Терьохін також повеселився: якби не криза – ніхто б не поворушився. Та й Ющенко також зовсім чесно визнав: аж поки не доведемо ціну на нафту до світової – діла не буде...

Це – відвертий кризовий менеджмент. Не шукаючи сенсаційних витоків – можна добре зрозуміти, як і куди рухатиметься влада далі.

Хіба що треба уважно почитати пакет до СОТ. Бо там поралися і пан Порошенко і, мабуть, пан Кінах із своїми заходами для пом'якшення удару по вітчизняному товаровиробнику. Це має бути фантастична суміш жорстких квот та митно-акцизних бар'єрів і колосальних дірок та прихованих – але краще, ніж раніше, - пільг...

Якщо цей пакет пройде через Верховну Раду – він, власне, тільки й почне формувати...справжню політичну конфігурацію майбутнього електорального поля.

З нього ми дізнаємось "в першому читанні", за ким з потенційних прем'єрів і їхніх партій підуть виробники автомобілів, доярки, дилери з продажу вітчизняного чи імпортного взуття тощо...

В "другому читанні" настрої металургів та шахтарів на чолі з їхніми олігархами формуватимуть, мабуть, чергові зміни до закону про ПДВ, знаменитий "дооціночний" закон, програма приватизації, бюджетна резолюція...

Від цих пакетів залежатиме і вигляд виборчого закону – чи залишиться він, як є, чи похитнеться бар'єр, і в який бік... Якщо все піде вдало – заключним акордом на цій сесії Верховної Ради може стати навіть закон про Кабмін!

А вже потім, восени, всіх остаточно вишукує бюджет-2006.

От і вся "стратегія". Читайте законопроекти.

Хто господар?

Якщо ж сумні думи заважають читати і спостерігати – то вважайте себе ... соціалістом. Тобто їхнім виборцем. От вже хто не сумує, а давно розрахував, що збере весь врожай від образ виборців на владу і їхньої ж відрази від "опозиції".

Один Луценко, якщо його зараз "вишибуть" за неакуратні дії міліції із затриманням Різака та Колесникова, - підніме рейтинг СПУ на всі заявлені нею 20 відсотків! Аякже, людина себе не шкодувала в гонитві за такими "бандитами" (перелік в ЗМІ кожного дня повторює департамент зв'язків з громадськістю МВС), і до самого Медведчука встиг "дістатися" – а його "президент Майдану", що домовляється з олігархами, вигнав!

А що, обіцяв Луценко про свою кар'єру політичну не забувати – і не забуває. Але ж наскільки його "технологія" тонша за "партію Майдану"! Тож з допомогою пана Луценка СПУ може сміливо ставити питання про підняття прохідного бар'єру в законі про вибори: нехай ті "тривідсоткові" нічого собі не вигадують, а йдуть у правильний список.

З усім, на чому там вони досі сидять – всі ці "Союзи" з Антимонопольного комітету і решта "лівоцентристів"... Може, ще й ПППУ приєднається із "неіснуючим" з недавнього часу "списком Кінаха", який з успіхом замінить "список Семенюк".

До речі, пані Семенюк з СПУ ж не виходила, й не треба. А дооцінка олігархічних підприємств її аж ніяк не мине, - хоч вона всією душею за повернення об'єктів у власність держави, та вирішуватиме не вона. Точніше – вона теж вирішуватиме, але не все...

А КУН, звісно, за умов підвищення прохідного бар'єру "поверне" НАК "Нафтогаз" президентській "партії Майдану"...

Якось пан голова ЦВК Давидович на 5 каналі прохопився: дуже, каже, прискіпливо вивчатимемо партійні каси та виборчі фонди. Добре підходить для цього перед пропорційними виборами закон про політичні партії.

Щойно він це сказав – як миттєво повідомлення, вже не пам'ятаю, МВС чи ГПУ, чи й самого Порошенка: справа про фальсифікацію попередніх виборів стосується не лише Ківалова, а й кожного з членів ЦВК...

Більше про перевірку передвиборчих фондів я від пана Давидовича не чула. Хоча про все інше він охоче розповідає: і про бар'єр, і про формування комісій, і списки виборців тощо... О, це вже діє "міністерство Майдану"...

Може, про формування виборчих фондів партій запитає опозиція?

А може – преса? Скажімо, десь втретє-вчетверте: пане Литвин, що то було про 5 мільйонів за місце в прохідній частині списку? Це наклеп на найкращу в світі владу, чи є приклади? Бо американці вже хвилюються – чи не забагато в них в Україні "своїх", але знову поганих хлопців, а тепер і дівчат...

Втім, закордон нам тут, здається, точно не допоможе, - хіба що візьме нову владу на "гачок", як колись Кучму, а застарілі вже плівки Мельниченка будуть лише для "довідки" – від кого й чого в новій владі чекати... А якщо плівки є ще й в Росії...

Але українцям як філософам з великим досвідом саме зараз корисно повчитися ще й за будь-якого обмеженого вибору бути господарями своїх обранців.

Ситуація за відсутності достойної опозиції – найцікавіша. Питання стоїть руба: хто кого – владні "лакеї" своїх господарів, чи, все ж таки, навпаки.

Чи команда "переможців" нескладними маніпуляціями утримає владу, чи народ – свої принципи, задекларовані під час попередніх виборів.

Судячи з того, що влада сама, дуже поспішаючи, активно допомагає громадянам, як кажуть на "5 каналі", зняти "помаранчеві окуляри", - вона має знати, чого боятися. Навіть попри "червоні прапорці", що розставила на "електоральному ринку".

Можливо, якщо президент припинить вимірювати виборців лише товщиною "бутерброду", про який ніби-то лише й мріє його "Майдан" – він теж щось зрозуміє.

Добре, якщо до того, як йому розкриє очі НЕ "класна" соціологія...


Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"

powered by lun.ua
Главное на Украинской правде