Як розкрадали Чорнобиль і що тепер з цим робити

Среда, 4 мая 2005, 18:49
Тимчасової буває тільки безкарність
(Пубілій Сір)



26 квітня 1986 року. Під час проведення експерименту на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС процеси в реакторі вийшли з-під контролю. О пів на другу ночі. Сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства.

З палаючого реактору в навколишнє середовище потрапили тонни радіонуклідів. Їх розкидало на сотні кілометрів. Дещо потрапило навіть до Скандинавії. На гасіння пожежі були кинуті колосальні людські зусилля. Ціною життя і здоров’я людей пожежу вдалося ліквідувати, а над розплавленим реактором нашвидкоруч збудувати так званий "Саркофаг". Об’єкт Укриття.

Радянська влада намагалася замовчати трагедію. Але її масштаби сягнули світових тому приховати правду не вдалося. Українська влада часів Кучми теж намагалася замовчати те, що відбувається у Чорнобилі. І хоча через це трагедії дивом не сталося, на 19-ту річницю аварії, стає відомим як дехто намагався нажитися на біді планетарного масштабу.

ЗОНА БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Уже 19 років у закритій 30 кілометровій зоні триває ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На це витрачено близько 12 мільярдів доларів. Але все одно коштів не вистачає. Україна, фактично, залишилася на самоті зі своєю бідою. Сьогодні, 19 років після найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, станція та зона залишаються потенційними загрозами. І не лише для українців, як мінімум для усієї Європи та Росії.

Майже 3 мільйони українців офіційно визнані потерпілими від аварії. Наслідки радіаційного забруднення для здоров’я досі досконало не вивчені. У поколіннях, народжених після аварії, вчені прогнозують можливість різноманітних мутацій.

Мутації інші – моральні – останні роки супроводжували події навколо ліквідації наслідків трагедії. У самотності України в подоланні наслідків катастрофи є вина її колишньої влади. Ми наведемо кілька показових історій, які свідчать – у закритій 30тикилометровій зоні робилися темні справи.

Грудень 2000 року. Офіційна церемонія закриття Чорнобильської АЕС. Леонід Кучма робить подарунок американському президенту Біллу Клінтону, який ось-ось передасть владу Джорджу Бушу молодшому - ЧАЕС закривають за часів Клінтона, який приділяв багато уваги цій темі.

Навзаєм міжнародна спільнота дала Україні набір обіцянок. Серед них була побудова безпечної системи на місці старого об'єкту "Укриття". Розмови про новий саркофаг точаться вже понад 10 років. Якраз з того моменту, як закінчилася гарантія на старий. Але і дотепер замість другого "Укриття" - повітря.

Побудований майже 19 років тому старий саркофаг останнім часом почав осідати. У 2003 році керівництво Чорнобильської АЕС заявляє – ніхто не дасть гарантії чи встоїть ця споруда завтра. Бо стіни над зруйнованим реактором тримаються на чесному слові.

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного захисту: "Колонны отклонились на метр-полтора, это, конечно, представляет опасность. На этом много спекулируют, под это просят очень много денег…"

Проблемою ще всередині 1990-х перейнялися різні країни світу. Для будівництва саркофагу-2 зібрали 758 мільйонів доларів. Від України вимагалося тільки вивести з експлуатації станцію і внести невелику суму – орієнтовно 7% від загальної суми.

Ще чотири роки тому було вирішено побудувати нове укриття у вигляді велетенської арки, потім старий саркофаг розібрати, а радіоактивні відходи поховати у спеціальних сховищах. Три роки тому влада обіцяла – новий саркофаг стоятиме на початку 2005 року. Пішли кошти, розпочалася робота, наступив 2005 рік. Результат нульовий.

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного захисту: "Вопрос шел о 120 млн долларов, которые были выделены. Но особого результата, если мы посмотрим на объект укрытия, то ничего там не увидим. Определенные суммы потрачены на улучшение системы наблюдения. Удивляет то, что потрачено много денег на консультации заграничным специалистам. Некоторые получают по 1000 долларов в день и на это пошло 50 млн долларов в год".

24 квітня 2005 року Генеральна прокуратура України оголошує – слідчими порушено 63 кримінальні справи. Причина – розкрадання коштів на Чорнобильській АЕС. Деталі поки не повідомляються.

Але за словами заступника генерального прокурора Тетяни Корнякової, протягом останніх двох років комерційні фірми активно крали гроші, призначені для другого саркофагу. І, очевидно, не без допомоги посадовців режиму Кучми. Ми спробували провести самостійне розслідування і зрозуміти – куди дівалися гривні і долари, призначені для захисту від катастрофи цілого континенту.

У 2004 році Державне підприємство ЧАЕС очолює Олександр Смишляєв. Раніше він працював на Хмельницькій АЕС. Зміна місця роботи співпала у часі із зацікавленням збоку прокуратури питанням добудови енергоблоків на цій Атомній електростанції.

У Чорнобилі на посаді директора Смишляєв змінив Юрія Неретина, щодо діяльності якого Верховна Рада створила спеціальну слідчу комісію. Проте Юрій Неретин залишився на станції уже в якості заступника директора. А нове керівництво взялося за втілення проектів.

Олександр СМИШЛЯЄВ, директор ДСП ЧАЕС: "Разговоры шли давно. А реальные шаги были сделаны не очень давно… На станции было время, когда сроки проектов продлевались. Не уменьшали, а увеличивали суммы проектов. Это не очень хорошо. Суммы проектов стараемся не увеличивать, а наоборот уменьшать…"

Щоправда, почало нове керівництво з євроремонту кабінетів, не передбаченого кошторисом витрат. Про порушення говорять як прості фахівці, так і наділені депутатським мандатом.

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного захисту: "Работы на станции ведутся с нарушением законодательства… По типу – кому что захочется… Кто что придумает, то выполняет, то финансирует. Утверждают какие-то разовые годовые программы… В основном тратят деньги на благоустройство кабинетов, на приобретение компьютеров, хороших автомобилей, легковых…"

Геннадій РУДЕНКО, голова комітету з питань наслідків аварії на ЧАЕС: "Маючи загальноукраїнську корупційну модель, незалежно від уряду, ЧАЕС не є винятком. Гранти, допомоги… Дерібан, але не для всіх..."

З часом вартість проектів зростала. Якщо євродонори відмовлялися платити додаткові кошти, їх брали з державного бюджету.

Олександр СМИШЛЯЄВ, директор ДСП ЧАЕС: "Наверное, некоторые лица из руководства ЧАЕС имеют отношение к перевытратам, которые происходили в предыдущие годы, я к этому отношения не имею".

Особливо цікаві оборудки відбувалися навколо будівництва сховищ для ядерних відходів. Сховища мали заповнити паливом з колишніх діючих реакторів та вилученими радіоактивними масами з четвертого енергоблоку. Вони вже мали бути збудовані і готови приймати паливо. Натомість сьогодні сховище виглядає як пам’ятник корупції. Десятки мільйонів доларів закатано в бетон безрезультатно.

Сховище відходів мала будувати французька фірма FRAMATOM. 2 роки тому роботи зупинили через те, що вони велися з порушеннями. Виконували замовлення як правило дві українські будівельні фірми. ПівденТеплоЕнергоМонтаж і УкрЕнергоБуд (УЕБ), абревіатуру якого на станції іронічно читають російською мовою.

Щоб створити видимість конкуренції обидві фірми брали участь у тендерах, а потім ділили гроші, спільно виконуючи роботи.

Геннадій РУДЕНКО, голова комітету з питань наслідків аварії на ЧАЕС: "Такі схеми робляться досить красиво, досить професійно. Конкуренції, як такої, там немає... Якщо є, то вона штучна".

В результаті сховище для високоактивних ядерних відходів побудували з тріщинами.

Геннадій РУДЕНКО, голова комітету з питань наслідків аварії на ЧАЕС: "Я не хочу обговорювати ці питання, тому що це кошти донорів, хай займаються фахові органи перевіркою контрактів, які йдуть через групу управління. Суми великі, безумовно це мільйони... Мова йде, чи можна з такою кількістю порушень, з тріщинами, вести мову про експлуатацію цього об’єкта..."

Доки в кабінетах діляться мільйони доларів ситуація із об’єктом укриття стала загрозливою. Замість будівництва нового безпечного саркофагу, який дозволив би і українцям і Європі спати спокійно, передбачені на це гроші витрачалися на залатування старої конструкції. Результат – на зведення над реактором арки – Укриття-2 - коштів не залишилося. І Україні доведеться знову йти з простягнутою рукою до Європи.

Олександр СМИШЛЯЄВ, директор ДСП ЧАЕС: "Те деньги, которые потрачены на стабилизацию, те деньги, которые уже потрачены, остатков не хватает на строительство нбк. Нам еще нужно собрать более 300 млн. доларов".

Геннадій РУДЕНКО, голова комітету з питань наслідків аварії на ЧАЕС: "Постійне зволікання пов’язане з бажанням заробляти на всьому й завжди, з традиційною халатністю і тим, що компанії, бажаючи отримати контракт, беруть на себе зобов’язання, які вони не можуть виконати. Прізвища – це нічого не дасть, це стрілочники. Працює система".

І поки система перерозподіляє між ланками гроші, будівельники в умовах високої радіоактивності працюють за мізерну платню, рятуючи саркофаг і світ від загрози нової катастрофи.

Всередині саркофагу залишилося радіоактивне паливо, яке будь-якої миті може знову активізуватися. Екологи твердять, що всередині саркофагу не виключається спонтанна ланцюгова реакція, яка може призвести до дуже неприємних наслідків.

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного захисту: "В этом объекте зафиксировано нейтронное излучение, которое говорит о том, что там продолжается цепная реакция…"

Так виглядає саркофаг зсередини. Це залишки ядерного палива, що було в реакторі, так звана слонова нога. Випромінювання тут складає 500 рентген, це майже смертельна доза. Невикористане паливо випромінює ще більше – до 3000 рентген.

Старе "Укриття" заввишки з 16-ти поверхову будівлю. Якщо воно не витримає і розвалиться, у повітря здійметься сотні тон радіоактивного пилу. За наслідками це можна порівняти з подіями ночі на 26 квітня 1986 року.

Загрозу несе не лише саркофаг. В окремих місцях могильники та сховища радіоактивних відходів досі зберігають в собі смертельні дози. Тут, за оцінками фахівців, поховано близько 20 мільйонів кюрі. Це чи не більше, ніж у зруйнованому реакторі.

У 30тикилометровій зоні залишилися тисячі тон радіоактивного металу. Раніше ніхто і гадки не мав, що його колись можна використати. Але для колишньої влади не існувало такої перепони, як небезпека зараження. Метал звідсі вивозили на переробку на металургійні підприємства.

Тривалий час довкола зони відчуження і Чорнобильської атомної станції тривали дискусії та спроби реформування. Їх ділили між міністерствами, комітетами, контролюючими органами. Це відбувалося так часто, наскільки виникала потреба поховати за реорганізацією зловживання.

В останні дні свого перебування при владі Леонід Кучма створив Державний комітет з питань захисту населення від аварії на ЧАЕС і призначив його керівником Олександра Капітулу. Комітет в одній особі проіснував недовго. Віктор Ющенко його ліквідував і повернув чорнобильську тематику міністерству з питань надзвичайних ситуацій.

Проте Олександр Капітула після цього у містичний спосіб представляв неіснуючий комітет на розгляді питання у парламенті. Раніше він курував чорнобильську тематику в Міністерстві з надзвичайних ситуацій. Безпосередньо під час виборів намагався організувати перемогу владного кандидата Віктора Януковича в Західних областях України. До цього, за свідченням Володимира Сафронова - колишнього керівника підприємства "Комплекс", яке займається дезактивацією знайденого у зоні металу - Капітула дбав і про фінансову підготовку виборчої кампанії.

Володимир САФРОНОВ, колишній керівник підприємства "Комплекс": "2003 – 2004 год, все в зоне было направлено на победу единого кандидата от власти – Януковича. Метал, двигатели – когда спрашивали, куда же деньги – а все на выборы. Мне, как директору предприятия, задача ставилась очень четко…"

За словами Сафронова, йому наказали зібрати 20 мільйонів доларів. За рахунок вивозу металобрухту із зони радіаційного забруднення.

Володимир САФРОНОВ, колишній керівник підприємства "Комплекс": "Сумму называл мне Капитула… Говорят, воровство в зоне. На мой взгляд, нет никакого воровства. Это грабеж государственного бюджета, имущества… Если не миллиарды, стоимость оборудования исчислялось сотнями миллионов долларов. На сегодня не осталось ничего – все растащили".

Володимир Сафронов каже, що не зміг працювати в таких умовах і тому пішов. Керівництво адміністрації зони називає іншу причину.

Володимир ХОЛОША, начальник департаменту – адміністрації зони відчуження: "Теж підприємець, який при попередньому керівництві був призначений на посаду. Не ми призначаємо директорів. Це контракт між міністром і підприємцем. Він був призначений і показав себе не дуже фахово. Ми вийшли з клопотанням, щоб переглянули..."

Володимир Холоша, з невеликими перервами на міністерську роботу, очолює зону відчуження всі роки незалежності України. На час аварії, у 1986-у році він був заступником секретаря організації комуністичної партії ЧАЕС.

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного махисту: "Опыт работы Холоши замсекретаря парткома ЧАЕС, затем секретаря парткома НПО Припять отражается на работе администрации зоны до сегодня…"

У зоні і на станції залишилося дуже багато металу. Його дезактивують на державному підприємстві "Комплекс" і продають на металургійні комбінати як брухту. Офіційно на цій діяльності підприємство заробило півтори мільйони гривень. Люди, які працюють у зоні, стверджують, що насправді під виглядом брухту продаються готові вироби вартістю у мільйони доларів.

Володимир САФРОНОВ, колишній керівник підприємства "Комплекс": "2003 год. Приезжает группа людей, в том числе и группа бывших осужденных, в зону для того, чтобы заниматься работой…"

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного махисту: "Под видом металлолома вывозили радиоактивное или более дезактивированное оборудование из нержавейки, трубы там, цветной лом. Милиция задержала автомобиль, в котором было около 5 тонн лома, который хотели вывезти под руководством водителя администрации зоны отчуждения… Это не просто любой желающий может въехать и купить лом. Это приближенные к администрации зоны…"

Володимир ХОЛОША, начальник департаменту – адміністрації зони відчуження: "Може, навпаки? Замість продавати за ціною виробів, продають як металобрухт? Інакше вигоди не буде... Навколо цього багато легенд існує... Це гіпотетична річ, тому що – що таке виріб? Він повинен мати сертифікат... Якщо воно побувало в кислоті, як виріб його не використаєш"

Володимир САФРОНОВ, колишній керівник підприємства "Комплекс": "Новый двигатель вертолета продается на вес…"

Це – такі самі двигуни, які стояли на гелікоптерах, що безпосередньо гасили пожежу на реакторі. Реальна вартість такого двигуна біля 20 тисяч доларів. Офіційно їх продають офіційно за 3 тисячі гривень. Різниця у вартості, очевидно, теж стає чиєюсь власністю. Таких двигунів, абсолютно нових, за свідченнями працівників зони, більше сотні. Наша знімальна група знайшла ці двигуни в цеху дезактивації. Зйомки спровокували невеликий конфлікт з працівником підприємства.

(Закрите обличчя): "Давайтє пододойдьом к тєлєфону, спросім… Тогда какой вам смисл? Нє надо мєня так долго снімать".

Невдовзі чоловік пом'якшав і навіть дещо розповів: "Станцію потіхоньку, тє блокі, коториє нєдостроілі, разбірают, парядка 40 тон в месяц"

5 і 6 енергоблоки ЧАЕС. Їх планували запустити наприкінці 86 року. Перешкодила аварія. Зараз це порожні бетонні стіни. Нещодавно всередині них була апаратура вартістю у мільйони доларів.

Володимир САФРОНОВ, колишній керівник підприємства "Комплекс": "В 2003 году и чернобыльская АЭС приложилась к этому. Например, было передано порядка 500 тон медно-никелевого железа в комплекс ЧАЭС го-ном Неретином. Была указана нулевая стоимость. По документам металл был захоронен. О чем был выписан соответствующий акт…После этого трубы … почти полностью проданы… Сотни миллионов долларов ушли в неизвестном направлении… В конце апреля речь идет о демонтаже и реализации трех очень мощных трансформаторов".

Володимир ХОЛОША, начальник департаменту – адміністрації зони відчуження: "Ні, там річ трохи інша. Проста. ЧАЕС ДП "Комплекс" передало мідно-нікелеві труби, тому що вони знаходилися на майданчику станції і забруднились. "Комплекс" взяло ці мідно-нікелеві труби, дезактивувало, частину продало, частина на підприємстві... Порушили за фактом цим, що станція передала, кримінальну справу... Чи захоронювати їх чи відмивати, все повинно бути вирішено після закриття кримінальної справи..."

Після 2000 року Чорнобильська зона потрапила в поле зору потужних структур зі столиці. Тоді у зоні з’явився бізнесмен Олександр Масляєв, за іншими даними директор одного з підприємств Державного Управління Справами. Метал із зони – сфера його інтересу. Він входить у тісні стосунки з керівництвом Міністерства з надзвичайних ситуацій та адміністрацією зони відчуження. Створюється група за інтересами.

Володимир САФРОНОВ, колишній керівник підприємства "Комплекс": "Это не только глава администрации Холоша, но и Метла, Саверский, Капитула, это еще и люди, которые находятся возле них, в том числе и некто Масляев…"

Володимир Холоша підтверджує співпрацю з Масляєвим. Мало того, він говорить про те, що для нього були створені унікальні умови.

Володимир ХОЛОША, начальник департаменту – адміністрації зони відчуження: "Був такий підприємець Масляєв, який у свій час займався реалізацією металобрухту. Він був одним із перших, який прийшов... Був період, коли метал з зони не був нікому цікавий. + Він був одним із перших, хто розумів, що дезактивований метал можна реалізовувати на металургійні заводи... + 21:50 Різні моменти у цій діяльності були, не завжди баланс держави і підприємця був рівний... чому? Тому, що він був монополіст".

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного захисту: "Перед тем, как мы дали прыпыс по прекращению вывоза лома из зоны Холоша хотел поставить своим заместителем человека по имени Масляев. Это коммерсант, который занимался ломом и занимается…"

Володимир ХОЛОША, начальник департаменту – адміністрації зони відчуження: "Як ви вважаєте, якщо був м’яко кажучи конфлікт між адміністрацією зони і цим монополістом і ми перейшли на іншого і він зараз не працює, чи могли його призначити на державну службу? Там були різні процеси. Я не хочу зупинятися, якими методами проти нас діяли. Але я живий. Погроз не було, були інші проблеми..."

Михайло ШУЛЬГА, старший державний інспектор радіаційного захисту: "Разрешение на работу этих фирм и частных, давала администрация зоны отчуждения… Наведен определенный порядок. Но порядок наведен в интересах отдельных фирм, приблеженных к руководству МНС и администрации зоны…"

Новий міністр надзвичайних ситуацій Давид Жванія не захотів прокоментувати ситуацію із зоною. У прес-службі пояснили, що він ще досі формує міністерство. А в той час Зона відчуження залишається закритою зоною. Там нічого не змінюється.

Зона відчуження – це не лише кольорові метали. Після 19 років запустіння зона перетворилася на заповідник. Архаїка, де співіснують люди і дикі тварини. В зоні залишилося біля 350 самоселів. Людей, які не змогли жити там, куди їх виселили після аварії і які повернулися у свої домівки. Тепер живуть у напівзруйнованих селах, відрізані від світу. Вони теж намагаються заробити на металобрухті із зони. По дрібницям. Але їх за це карають.

Миколі Ткаченку лише 48 років. Він наймолодший у Луб’янці. Села, де він був прописаний, вже не існує. Попри відсутність прописки - Микола неформальний сільський голова. Лише у його хаті є телефон – єдиний зв’язок із зовнішнім світом для 10 мешканців Луб’янки. Життя у зоні – не з солодких.

Микола ТКАЧЕНКО, самосел: "Я з чорнобильської лікарні не вилажу. У мене анемія, постоянно вливають кров. Даже ті чорнобильські гроші, які на пітаніє дають, і ті треба зубами вигрібати… вам не положено, ви їх ніколи не одержите. За оздоровлення тільки за 2002 рік получили… і то сказали – останні, більше ви їх не получите. З адміністрації... перед виборами привезли по 30... Перед виборами приїхали раз, як агітіровали за кого голосувать, і всьо".

Агітували тоді за кандидата від влади.

Пес охороняє хату від лисиць і вовків. Паркан – від вепрів. Двічі на тиждень до села приїздить автомагазин, раз на місяць – пошта. Адміністрація зони обіцяє щомісячний автобус до райцентру Іванків, але наразі 40 кілометрів до Чорнобиля в разі потреби доводиться долати пішки.

Харчуються самосели городиною. Вудять рибу, збирають гриби. Металобрухтовий бум докотився нещодавно і до Луб’янки. Розбирали залізничну колію. Самосели і собі вирішили здати кілька кілограмів металу.

Марія ТКАЧЕНКО, самосел "Взяла кілограм хай 10. скільки там, але прибавка до пенсії. Міліція позабирала… Хай би і 40 гривень було. Нічого не разрішається. А комусь можна…"

З кожним роком самоселів у зоні меншає. Вони просто вимирають.

На горі цих людей заробили посадовці. Вони збагатилися за рахунок найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Тепер питання – чи нові посадовці, нова влада наведе тут порядок, чи теж не встоїть перед спокусою поживитися у закритій від решти світу зоні?

Після кожного Великодня зона відчуження наповнюється людьми. Більшості із гостей зони у ці дні ніде навіть помолитись. Тут залишилося дві церкви. Одна в Чорнобилі і інша – покинута – в селі Красне, на вулиці Леніна, просто навпроти зруйнованого реактору.

У скриньці для пожертв – білоруські "зайчики", російські рублі, українські гривні. Це означає, що у це місце навідуються люди. І що чорна пляма з радіусом 30 кілометрів на карті Україні не загубиться у пам’яті, часі і просторі.


powered by lun.ua
Главное на Украинской правде