Перший рік президентства Ющенка: погляд із заходу

Среда, 23 ноября 2005, 14:48

Помаранчева революція почалася в Україні після того, як масові фальсифікації в ході другого туру президентських виборів вивели людей на вулиці Києва. Внаслідок тижнів протестів та повторних виборів президентом було обрано прореформістського кандидата Віктора Ющенка.

Українська помаранчева революція надихнула й опозиційні сили в інших авторитарних режимах, зокрема революції у Киргизії та Лівані.

В інтерв’ю BBC (Бі-Бі-Сі) президент Ющенко зазначив, що його країна "стала хорошим прикладом для багатьох людей, що досі плекають свободу та демократію".

У перший рік помаранчевої революції, Україна зробила значний поступ у 15 сферах, в той час як у 7 інших здобутки розчаровують.

Сфери поступу або в очікуванні прогресу

Права людини та демократизація

Як заявляв ЄС, українська помаранчева революція повернула країну до її демократичного курсу, заблокованого за часів другого терміну Леоніда Кучми.

З кінця 1990-х більшість країн-членів СНД еволюціонували до авторитаризму та "керованих демократій".

На цей шлях розвитку стала б і Україна, якби її президентом було обрано Віктора Януковича.

Донецька область, яку він очолював впродовж 1997-2002 років стала яскравим українським прикладом "керованої демократії", якою управляв один олігарх, одна партія та один телеканал.

У нещодавньому звіті ЄС йдеться про те, що в Україні немає системних порушень прав людини.

Громадянські прояви дії

Помаранчева революція стала найбільшою громадською акцією Європи після Оксамитової революції, що повалила комуністичне правління у Чехословаччині в 1989 році.

Вона стала третьою у вервечці так званих "кольорових революцій", що розпочались із Сербії у 2000 та Грузії у 2003 році.

Кількість українців, що брали участь у революції, досить велика. Кожен п’ятий українець брав участь у акціях протесту в регіонах або у Києві.

У столиці 48% його 2,5-мільйонного населення взяли участь в помаранчевій революції.

У цьогорічному вересневому опитуванні Київський міжнародний інститут соціології запитав, чи готові українці захищати свої громадянські права?

51% опитаних відповіли "так" (і лише 22% "ні").

У західній та центральній Україні кількість готових захищати свої права склала 65%.

В часи Кучми 90% українців не вважали, що можуть впливати на центральну чи місцеву владу.

Громадянська участь у помаранчевій революції змінила Україну та українців. Протести трансформували відносини радянської доби: від суб’єктів, що працюють на державу, до громадян, що вимагають, аби держава працювала на них.

Опитування громадської думки після помаранчевої революції засвідчили, що більшість готова захищати свої громадянські права, якщо їх знову буде порушено.

Демократична політична система

На початку 2006 року Україна стане парламентською-президентською республікою, що типово для більшості країн центральної Європи та балтійських країн.

Такі парламентські системи сприяли демократичному поступу у цих країнах та їх євроатлантичній інтеграції.

Президентська система, що є більш типовою для Росії та країн СНД, призвела до авторитарних режимів та посадових зловживань.

Зловживання службовим становищем було звичним явищем за колишнього українського президента Кучми.

Свобода ЗМІ

Змінилась ситуація зі ЗМІ. Соціал-демократична партія (об’єднана) втратила контроль над трьома телеканалами (Першим національним каналом, "1+1" та "Інтером").

Інші канали, контрольовані Віктором Пінчуком (ICTV, СТБ, Новий канал), подають інформацію більш збалансовано. Демонополізацію та демократизацію українського телебачення необхідно продовжувати.

Найбільш популярним під час виборів 2004 року став інтернет. Помаранчеву революцію характеризують як першу "інтернет-революцію".

Cьогодні, близько 20% українців, передусім молодь, регулярно користуються інтернетом.

Рейтинг України (112 місце) у 2005 році за Щорічним всесвітнім індексом свободи ЗМІ значно вищий, ніж показник Росії (138) або Білорусії (152).

Довіра журналістів та громадськості до ЗМІ зросла.

Політичні партії

Соціалісти, союзники президента Ющенка від часів помаранчевої революції, зараз є провідною лівою партією, на відміну від комуністів, чия відданість українській державі завжди була сумнівною.

Комуністична партія України матиме лише близько 30 місць у парламенті 2006 року, - значний регрес порівняно з 120-ма місцями у 1998 році.

Колишні прокучмівські центристи зараз розпорошені. Лише одна з трьох великих центристських партій часів Кучми (Партія регіонів) потрапить до парламенту 2006 року.

СДПУ(о) та "Трудова Україна" кожна мають рейтинги, нижчі 1%.

Рейтинг недовіри лідеру СДПУ(о) Віктору Медведчуку сягає 60%, оскільки він очолював президентську адміністрацію впродовж останніх двох років правління Кучми.

Не найкращі відносини склались між СДПУ(о) Медведчука та "Регіонами України", оскільки донецький клан та Янукович вважають, що Кучма-Медведчук "зрадили" їх під час помаранчевої революції.

Корупція

Україну часів Кучми світова спільнота сприймала як висококорумповану країну, що зневажає власні закони, як і міжнародні норми та санкції.

Перший рік адміністрації Ющенка показав, що Україна рухається від удаваної боротьби з корупцією часів Кучми до скромних спроб побороти це явище.

4,5 тисяч правил реєстрації бізнесу, що колись були джерелом корупції, зараз скасовано.

Існує єдина процедура реєстрації та єдине вікно для прозорих прибутків. Раніше підприємцям доводилось просити дозволу 34 корумпованих структур.

52% українців вважають, що відбувся деякий прогрес, але все ще багато слід зробити.

Transparency International, дослідницька установа, що вивчає проблеми корупції по всьому світу, цього року зафіксувала позитивні зрушення в України.

Її цьогорічний Індекс сприйняття корупції свідчить, що цьогорічна політика антикорупційних заходів є плідною. Наслідком кращих показників України стали "більший оптимізм щодо керівництва та корупції".

Успішною стала і реприватизація "Криворіжсталі" минулого місяця іноземною компанією за 4,8 мільярди доларів.

Світова спільнота схвалила прозорість процедури реприватизації. Українських олігархів, основу кумівського режиму, попередили, що за Ющенка дні затишних та корумпованих стосунків із владою закінчено.

Олігархи ("барони-крадії")

Часи, коли олігарх міг нажитись на корумпованих та закритих стосунках із владою, завершились. Адміністрація Ющенка окреслила "домовленість", відповідно до якої в обмін на гарантії не здійснювати реприватизацію з боку влади олігархи стають законослухняними.

Це означає кінець корумпованого бізнесу, виведення власного бізнесу з тіньової економіки та покращення податкових відрахувань.

Соціальний добробут

Мінімальна пенсія зросла настільки, як і мінімальна заробітна плата.

На 57% зросла заробітна плата тих, хто працює на державу. Витрати на соціальний добробут, зокрема підтримка дитини для виходу з демографічної кризи, у 2005 році зросли на 73%.

Національна інтеграція

На відміну від екс-президентів Леоніда Кравчука та Кучми, президент Ющенко приділяє увагу питанням націотворення та еволюційних заходів щодо утвердження української мови.

Кумівський режим, як засвідчили вибори 2004 року, використовував фактор регіонального поділу для ескалації регіонального конфлікту між східною та західною Україною.

Релігійні свободи

Українська греко-католицька церква перенесла свій центр до Києва, - крок, який зазнав би в часи Кучми багатьох перешкод.

Перспективи об’єднання православних церков в Україні зараз є значно більшими. Колишній президент Кучма говорив про об’єднання православних церков, але ніколи не вживав жодних заходів і на практиці схилявся до російської православної церкви.

Розходження з Росією

Того ж року (2004), коли в Україні відбулися демократичні зрушення, Росія наблизилась до автократичної прірви.

Внаслідок сфальсифікованих президентських та парламентських виборів Freedom House, нью-йоркський дослідницький центр з прав людини, знизив статус Росії із "частково вільної" до "невільної".

Росії вперше було надано таку оцінку після розпаду СРСР.

В той час як в Україні при владі є ліберальні політики, Росія переживає "кризу лібералізму".

В Росії ліберали були при владі на початку 1990-х, але відтоді вони активно маргіналізувались. Колишні українські "націонал-комуністи" (Кравчук, Кучма), які стали союзниками олігархів, були при владі до 2004 року.

Обрання Ющенка – це перший випадок, коли владу в Україні отримують ліберали.

Прорив 2004 року "надихнув та посилив демократичний політичний розвиток" України, констатує Freedom House.

В Україні зафіксовано значний прогрес у чотирьох сферах: виборчий процес, незалежні ЗМІ, громадянське суспільство та правова система.

Цього ж року в Росії зафіксовано найбільший спад з-поміж усіх досліджуваних країн в огляді Nations in Transit.

Цей спад був саме у тих чотирьох сферах, в яких в Україні було зафіксовано позитивні зрушення.

"Рейтинг демократичності" України (4,5) кращий, ніж в Росії (5,61) або Білорусії (6,64) за шкалою від 1 до 7, де 7 – це найгірша оцінка.

Рейтинг України наближений до рейтингу Хорватії (3,75), що є ймовірним кандидатом на вступ до ЄС у 2007 році разом з Румунією (3,39) та Болгарією (3,18).

З-поміж чотирьох кольорових революцій український рейтинг демократичності є наближеним до Сербії (3,75) та кращим, ніж у Грузії (4,96) та Киргизії (5,64).

Силові структури

Міністерство внутрішніх справ на чолі з енергійним міністром Юрієм Луценком, здійснило 5000 відставок чиновників, 2000 не пройшли сертифікацію, 400-м було пред’явлено звинувачення.

Подібні чистки було здійснено у митній та податковій службах.

Зовнішня політика

За Ющенка зовнішня політика керується національними інтересами, а не особистими примхами президента та його оточення.

Вперше зовнішня політика України є ідейно визначеною з її формулюванням "повернення до Європи".

До березневих виборів 2006 року Україна досягне успіху у двох сферах.

По-перше, скасування поправки Джексона-Веніка.

По-друге, отримає з боку ЄС та США статус країни з ринковою економікою.

Третій крок - вступ до СОТ, найімовірніше у 2006 році.

Якщо Україна проведе чесні вибори, то у другій половині 2006 року НАТО, можливо, запропонує Україні підписати План дій щодо членства.

Ці зрушення відбулись після візиту президента Ющенка до США у квітні 2005 року та значного покращення відносин із Сполученими Штатами.

Україна за президентства Ющенка стане дійсно стратегічним партнером США в широкому спектрі міжнародних питань, починаючи з міжнародної боротьби з тероризмом, питань Іраку та утвердження демократії.

Нарешті, вільні вибори.

Екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зазначала, що "помаранчева революція змінила нашу країну. Політики усвідомлюють, що люди не терпітимуть порушень. Корегування виборів зараз настільки ж неможливе, як неможливою була боротьба з корупцією за часів Кучми".

З кінця 1990-х вибори в Україні, як і по всьому СНД, ставали дедалі більш непрозорими.

Останні вільні вибори в Україні відбулись 1994 року. Кульмінацією цього процесу стали президентські вибори 2004 року, що були визнані світовою спільнотою непрозорими та невільними.

Повернення до прозорих виборів підтвердить Заходу, що Україна продовжує і надалі рухатись демократичним шляхом.

Проблемні сфери

Реформи ринкової економіки

Сварки між лідерами помаранчевої революції, помножені на витратну соціальну політику та нечіткі плани щодо реприватизації, призвели до непослідовної політики та урядового безсилля.

Економічні реформи та приватизація не стали пріоритетами уряду.

Економічний розвиток різко знизився з 12% минулого року до лише 3% нинішнього року.

При цьому у серпні вперше, починаючи з 1999 року, було зафіксовано негативний приріст.

Єхануров очолюватиме НСНУ на виборах 2006 року.

Цей факт надасть можливість виборцям самостійно зробити висновки про здобутки або невдачі уряду, а з іншого боку, уряд візьме на себе безпосередню відповідальність за чесні та прозорі вибори.

Верховенство права

Рада Національної безпеки та оборони України (РНБОУ) під головуванням Петра Порошенка здійснювала тиск на судову систему та суди.

Невдала кадрова політика призвела до того, що Святослав Піскун залишився на посаді генерального прокурора, а Роман Зварич – на посаді міністра юстиції.

Піскун повернувся на свою посаду 10 грудня минулого року, через два дні після того, як парламент та президент ратифікували "пакет компромісів", що дозволило провести третій тур виборів 26 грудня.

Піскуна було нарешті звільнено лише у жовтні 2005 у зв’язку із звинуваченнями у перешкоджанні розслідуванням щодо високопосадовців Кучми.

Короткий термін перебування Зварича на посаді міністра юстиції супроводжувався скандалами.

Його резюме містило сумнівні дані, правдивість яких він відмовився підтвердити. Його заяви про ступінь магістра з Колумбійського університету та докторський ступінь з колумбійського Університету виявились несправжніми.

У Зварича також не було юридичної підготовки. Його наступник, Сергій Головатий, значно краща заміна з непоганими досягненнями у 1990-х, коли він був міністром юстиції у 1995-1997 роках.

Роз’єднання та "зрада"

Українській громадськості важко прийняти факт розколу в лавах помаранчевих. Як зазначається у редакційній статті газети Financial Times (17 жовтня, 2005), "Коаліція Ющенко-Тимошенко є найкращим шансом для реформістського, орієнтованого на захід уряду".

Після виборів 2006, НСНУ Ющенка матиме вибір створити парламентську більшість з Юлією Тимошенко або із Віктором Януковичем.

Прореформістська парламентська більшість можлива лише у випадку, якщо вибір буде зроблений на користь Тимошенко, а не Януковича.

Підписання меморандуму між президентом Ющенком та лідером "Регіонів України" Януковичем створило враження "зради" ідеалів помаранчевої революції.

У Києві 25% вважають, що Ющенко зрадив ідеалам помаранчевої революції, тоді як лише 6% вважають, що зрадила ідеалам Тимошенко.

Підписання меморандуму із Януковичем створило стереотип слабкості перед опозицією.

Не було б потреби в додаткових голосах, отриманих від підписання меморандуму, якби кандидатуру Єханурова було затверджено під час першого парламентського голосування.

Для затвердження Єханурова прем’єром не вистачило трьох голосів, тому що президент Ющенко був у США напередодні голосування замість того, щоб займатись справами у себе вдома, тобто, замість того, щоб пересвідчитись, що парламент затвердить його вибір.

Невдале керівництво

Ющенко здійснював занадто багато закордонних відряджень впродовж свого першого року – факт який він усвідомив лише під кінець року.

Його лідерство "пасивного учасника" суттєво відрізняється від стилю "мікроменеджера" Кучми.

Наслідком цього були лише окремі втручання, коли окреслилась криза у травні та вересні 2005, напередодні яких президент не зміг прийняти жорсткі рішення.

Ющенкові спізнення на зустрічі, іноді на дві години і більше, навіть із важливими посадовцями, стали легендарними.

Інша проблема, - відсутність послідовності у політиці та висловлюваннях. В обох цих випадках частково винними є і його помічники.

Його прес-центр має не найкращу репутацію на Заході, а cекретаріат під керівництвом Олександра Зінченка (січень-вересень 2005) працював не так, як це було потрібно президенту.

Два уряди

Порошенко, як секретар РНБОУ діяв як паралельний уряд, перешкоджаючи та втручаючись у сфери поза своїми повноваженнями, водночас ігноруючи питання у сфері національної безпеки.

Додаткові повноваження, надані РНБОУ, були неконституційними. Порошенка звинувачували у втручанні у верховенство права та медіа, у тому, що він діяв як "сірий кардинал", подібно до колишнього глави президентської адміністрації Медведчука.

Із старим режимом не покінчено

До першої річниці помаранчевої революції жодного із наближених до Кучми чиновників не було засуджено за зловживання службовим становищем, корупцію, виборчі порушення або вбивство Георгія Гонгадзе.

Організаторів вбивства Гонгадзе досі не засуджено.

Колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко покінчив життя самогубством, тоді як генерал Олексій Пукач втік за кордон.

Іншим високопосадовцям Кучми було дозволено втекти в Росію або США.

Однак США заарештували одного з колишніх високопосадовців Володимира Щербаня, тоді як Росія і далі надає притулок.

Не відбулося зрушень у розслідування отруєння Ющенка у вересні 2004 року.

Бізнесові союзи

Бізнес-оточення Ющенка було лише відсторонене після звинувачень щодо них з боку Зінченка у вересні 2005.

Міні-олігархи Порошенко та Андрій Деркач фінансували єдині два телеканали, доступні для опозиції (П’ятий канал та телеканал Ера відповідно).

Після обрання Ющенка, їх тривала присутність в його оточені стала проблематичною, оскільки імідж Ющенка дедалі більше почав нагадувати імідж Кучми, підтримуваного олігархами.

У травневому опитуванні на запитання чи відрізняється нова влада від Кучми, 52% відповіли так, тоді як у вересні 2005 кількість тих, хто так вважає склала 37%.

Рейтинг недовіри Порошенка наздоганяє рейтинг недовіри до Медведчука та Кучми.

Було б стратегічною помилкою включити його у список "Народного союзу Наша Україна" на виборах 2006 року.

Але помилки можливі. Хоч і не затвердженого міністром в уряді Єханурова, Зварича лобіювали як лідера НСНУ для виборчої кампанії 2006.

Висновки

Ющенко дотримується шляху демократизації, економічних реформ та євроатлантичної інтеграції.

Але у Ющенка немає необхідної політичної волі для того, щоб не мати справу із оточенням Кучми. Основним стратегічним прорахунком став меморандум із Януковичем.

Тимошенко здобула велику повагу за свої політичну майстерність. Люди вірять, що вона має більше політичної волі для притягнення до відповідальності високопосадових осіб епохи Кучми.

Більш ймовірно, що організаторів вбивства Гонгадзе до відповідальності притягне Тимошенко, а не Ющенко.

Непослідовність політики в перші шість місяців після помаранчевої революції є не лише помилкою Тимошенко.

Іншим фактором є створення паралельного уряду в РНБОУ, керованого Порошенком, брак лідерських якостей Ющенка та невміння приймати вольові рішення, за винятком кризових ситуацій.

Його тривалі закордоні відрядження також вплинули на внутрішню політику.

Обоє, Ющенко та Тимошенко мають як позитивні, так і негативні особливості. Якщо помаранчева коаліція зможе ще раз об’єднатись під час або після виборів 2006 року, ці риси потенційно можна збалансувати для подальшого просування реформ та євроалантичної інтеграції.

Тарас Кузьо, доктор філософських наук, Університет Джорджа Вашингтона, США, для УП



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде
Подпишитесь на наши уведомления!