Шлюбні ігри без надії на шлюб
Примара помаранчевої коаліції блукає Україною, але вже нікого не лякає. Чим більше проходить спільних зустрічей, чим більше підписується документів і приймається рішень політрад, тим ясніше стає розуміння того, що коаліція соратників по Майдану навряд чи відбудеться.
Всім зрозуміло, що НУ не погодиться на коаліцію із прем’єром Тимошенко. Всім зрозуміло, що БЮТ не погодиться на коаліцію без прем'єра Тимошенко. Але сторони старанно підбирають шпалери для стін будинку, що ось-ось має бути знесений.
Втім, їх можна зрозуміти. "Непримиренних соратників" за стіл переговорів посадив Майдан, який цього разу гучно заявив про свої бажання не вуличними акціями, а цілком однозначними результатами виборів: БЮТ і НУ хочуть бачити у владі разом, і зраду помаранчевої команди нікому не пробачатимуть.
Всю передвиборчу кампанію НУ і БЮТ намагалися переграти один одного в умінні переконати виборця, що зрадником Майдану є "любі друзі" – у версії БЮТ, або "інтриганка Тимошенко" – у версії НУ.
Недарма Юлія Володимирівна обрала саме такий шлях агітації – безпосереднє спілкування з виборцем. Такі інтимні питання як зрада, краще обговорювати віч-на-віч, аніж через телерекламу…
Але, вигравши перший раунд, Тимошенко має всі шанси програти другий. БЮТ не спромігся швидко створити коаліцію із приголомшеною своїм результатом "Нашою Україною" і тим самим дозволив себе втягнути у нову гру "Не зрадь Майдан!".
І, чим довше триватиме ця гра, тим менше шансів у Тимошенко на перемогу.
Тактика нашоукраїнців вже цілком зрозуміла: якщо буде підписано ряд документів про створення помаранчевої коаліції, починаючи від вже підписаного меморандуму і закінчуючи "політичною угодою", відмова Тимошенко підписати останній документ про розподіл посад, в якому не буде її прізвища у рядку "Прем’єр", виглядатиме справді як "зрада помаранчевих ідеалів через особисті амбіції".
І якщо сьогодні прем'єрство Тимошенко в рамках коаліції БЮТ-НУ-СПУ виглядає цілком логічним (з огляду на результати волевиявлення українців), то після місячного мусолення помаранчево-коаліційної теми і узгодження усіх принципових моментів відмова від співпраці з СПУ і НУ з боку БЮТ через неотримання посади голови уряду виглядатиме не такою й логічною.
Звісно, Юлія Тимошенко розуміє це. Так само розуміє вона і те, що із плином часу не лише погіршуються її карти, а й поліпшується становище НУ.
Нашоукраїнці понесуть значно менші електоральні втрати, якщо за місяць, отримавши відмову Тимошенко брати участь в коаліції, розведуть руками і підуть домовлятися з Януковичем, аніж якби вони зробили це відразу після виборів.
Саме тому Тимошенко погодилася підписати "Протокол процедури формування коаліції" лише після внесення до нього сумнозвісного шостого пункту.
Суть цього пункту полягає навіть не у чіткій згоді СПУ і НУ на прем'єрство Тимошенко, а в тому, що БЮТівці, посилаючись на шостий пункт, завжди зможуть довести своїм виборцям, що це не вони відмовилися від домовленостей, а "Наша Україна".
Саме тому, зрозумівши цей крок Тимошенко лише наступного дня, нашоукраїнці "з'їхали з теми", проголосувавши за "Протокол", але без шостого пункту.
Насправді, вимушені сісти за стіл переговорів екс-помаранчеві, грають кожен у свою гру, при цьому не забуваючи вдарити свого "партнера", як тільки він послабить захист.
На жаль, навіть якщо вони й будуть змушені сидіти за цим столом довше, ніж до початку першої сесії нового парламенту, грати спільно вони вже навряд чи зможуть.
Олександр Сіромаха, для УП
