Платний Майдан

Вторник, 18 июля 2006, 21:02

Поки синоптики обіцяли країні температурне похолодання, в окремих її частинах панувала задушлива спека.

Поки в Раді чубилися між собою депутати, на Майданах тривало протистояння їхніх прихильників.

Причому градус політичної активності вимірювався не лише особистою позицією людей, але й кількістю грошової маси в кишенях.

Люди за гроші на мітингах не дивина, а в умовах, коли українці вже не мають до політиків інших почуттів, як розчарування, і поготів.

Протягом останнього тижня журналісти "Української правди" на кількох інтернет-сайтах бачили повідомлення для платних "майдунів". Три години на сонці – тридцять гривень у кишені.

Не втримались і вирішили найнятися на роботу.

Четвер. Пізній вечір. Телефонний дзвінок.

- Я бачив сьогодні ваше оголошення в Інтернеті... Ви ще берете на роботу?

- Так, приходьте завтра на 8:30 до стадіону "Динамо".

Ранок п'ятниці, стадіон "Динамо", біля лівої колони. Хлопець років 20 організовує людей на платний мітинг. Крім нього, є ще кілька таких же "працедавців", але кожен з них має свою "клієнтуру".

Неофітам одразу ж оголошуються умови "контракту": "Робота на тиждень, працюємо 3 години – отримуємо 30 гривень. Жодної символіки тримати не потрібно. Оплата відбувається наступного дня після наступної акції".

На питання, а за яку політичну силу ми будемо виступати, "працедавець" не може одразу відповісти. Кілька хвилин консультацій телефоном, і тоді аж з'ясовується, що йдемо мітингувати за "Нашу Україну".

- А-а, я думав, за регіонів, – засмучується "платний майданник".

- Нічого, можна й за регіонів, там навіть харчують. Але не сьогодні...

Фото Анни Андрієвської
Як виявилося, новачків не так уже й багато. Переважна більшість беруть участь вже не в першій подібній акції, а тому між собою вже знайомі.

Зібралося загалом десь близько п'ятдесяти осіб. В основному, молодь шкільного віку та перших курсів ВУЗів. Віковий склад - приблизно від 16 до 25 років.

Створивши колону по п'ять осіб, вирушаємо. Піднімаємось уверх по Грушевського, біля Кабміну приєднуємось до мітингувальників з БЮТ.

До парламенту ідемо вже спільною колоною. Нам роздають символіку БЮТ.

Прийшли. Мітинг "регіонів" зустрічає нас звуками пісні "Священная война" та виступом одного з рядових активістів з голосом Петра Симоненка, який закликає президента втрутитись й вирішити ситуацію з коаліцією.

Тимошенківці біля рогу Верховної Ради виставляють свою сцену, щоправда, потужність її звукопідсилювачів не йде в жодне порівняння зі сценою "регіонів".

Від "регіоналів" бютівців відділяє кордон міліції. Але це не заважає їм вільно вештатись у рядах опонентів.

Під час мітингу своїх "найманців" постійно шукає куратор, намагаючись, аби "його" люди трималися разом.

Молодь без особливої патетики обходиться з символікою БЮТ. Одного разу куратор комусь вручив плакат з "сердечком" та написом "Подільський район", але, той потримавши хвилин з 10, потім відніс і поклав його під огорожу. Зрештою плакат вручили хлопцеві з мегафоном, який вже тримав його до закінчення мітингу.

Багато молоді, не бажаючи стояти на дорозі на спекотному сонці, віддала перевагу тіні дерев на тротуарі. Було помітно, що їм відверто нудно тут знаходитися, завбачливі мітингувальники взяли із собою килимок і сиділи прямо серед натовпу.

Спека та галаслива музика не давала можливості нормально спілкуватися. Доводилося перекрикуватися одне з одним. Деякі віддали перевагу спілкуванню зі своїми мобільними телефонами. А у хвилини спокою молодь говорила аж ніяк не про політику, переважні теми – одяг, відпочинок, мобільні телефони, буденні справи.

Наприкінці заходу з бютівської сцени почали виступати їхні депутати, намагаючись завести натовп. Результатом стало мляве скандування "Юля! Юля!".

Акція закінчилася – можна розходитись. Відстоявши три години, наприкінці мітингу домовилися, що отримаємо свої 30 гривень наступного дня.

Тим часом, мене вже запросили на наступну акцію.

Цього разу, щоправда, я отримав можливість помітингувати за коаліцію, разом з іншими "майданними найманцями".

Місце збору залишилося те ж саме – стадіон Динамо, ліва колона. Всіх, хто прийшли, вишикували в колону по четверо, перерахували.

Недалеко стояла ще одна колона, але вже вся в атрибутиці Партії регіонів. Позаду хтось сказав, що це кияни.

"За Януковича мітингують, ... (лайливе слово)! Я б ні за які гроші не пішов за нього мітингувати...", - продовжує голос.

Але тут колона вирушає, і попереду прилаштовується тітонька з табличкою "Святошинський район. Партія регіонів". По дорозі роздають панамки з логотипом "регіоналів".

Отакий ось фінт.

Ідемо через Маріїнський парк, повз наметове містечко "Пори" і БЮТу.

Частина молоді не надто задоволена своєю участю в цьому мітингу, іншій байдуже за кого, аби платили гроші.

Назустріч їде помаранчева поливалка. Хтось невдоволено заявляє: "О, їздять тут помаранчеві уроди..." – і продовжує, – "Янукович був правий, усьо будєт Донбасс!"

Нас зупинили біля наметового містечка "регіоналів", знову вишикували та перерахували. Далі частина молоді пішла на Грушевського мітингувати, а інша - до метро Арсенальна.

Їх організувала київська міська організація Соціалістичного комітету молоді (якщо хто не пам'ятає – це "молодіжка" СДПУ(о)), аби протестувати під Генпрокуратурою з вимогами зупинити тиск на цей державний орган.

Ми лишаємося під Верховною Радою. Януковичці окупували вже не просто Маріїнський парк, але й проїжджу частину від Маріїнського парку, де було заблоковано рух по проїжджій частині, до будинку Верховної Ради.

Учасники мітингу з обох боків дивилися на великий екран, де показували пряму трансляцію з парламенту.

При цьому з різних боків була різна реакція на виступи депутатів. Стоячи подалі від мітингу, один із "найманців-регіоналів" висловлював своє обурення та бажання розстріляти всіх цих біло-голубих. Щоправда, потім приєднався до їхнього мітингу. Що поробиш – робота є робота.

Поміж мітингуючими найбільше було людей старшого віку, при цьому переважно жінок. Більшість було вдягнені в накидки з логотипом Партії регіонів та панамки з тією ж символікою.

На відміну від першого дня, учасникам акції розносили безкоштовну мінеральну воду, розподілену між районними організаціями. Час відробітку потроху спливав.

Озираючись навколо, бачиш дивовижні пейзажі. Ось хтось уже грає від нудьги в карти. Дві тітоньки сидять на бордюрі тротуару та продають різну антисемітську літературу. Недалеко від них стоять православні активісти з червоними хоругвами.

У наметовому містечку в старій російській уніформі красуються кілька чоловік із шевронами "великого войска донского" та фотографуються з бажаючими.

Після закінчення трансляції одразу ж вмикається вже знайома музика. Та сама, яку крутили і на попередньому мітингу, і яка чергується з виступами активістів.

І ось нас знову всіх шикують у колону по п'ятеро і знову перераховують. Виходить близько 250 осіб. На мітингу "за Юлю" такого не було жодного разу.

А тут - дисципліна. Дисципліна в усьому. Якби така дисципліна і командна хватка була у "Нашої України" і БЮТ, вони б, можливо, не були б зараз в опозиції і не профукали все "нажите непосильною працею" у 2004 році.

Але мова зараз не про те. Зараз про схему найму платних майданників.

На "майдані" існує група осіб, яка ділиться на загального керівника і його помічників, зазвичай це добрі знайомі. Кожен із таких помічників різними способами збирає від 5 до 10 осіб, за яких він відповідає та отримує гроші. Така собі мережева структура.

На запитання нашого кореспондента, чи можна привести друзів на акцію, куратор відповів, що був би дуже радий. Але на питання, чи зміг би він йому доплатити за кожну приведену людину – відповів, що тільки 1,5 грн., бо сам отримує по 3 гривні за людину.

Всі переговори і домовленості з партійними структурами відбуваються через керівника групи. Через нього йде і фінансування. У принципі, він може і не з'являтися на мітингу, йому варто спустити замовлення до своїх підопічних, які виконають роботу.

Окрема тема – фінансування. Один із таких "польових командирів" в перший день пожалівся іншому, що, мовляв, регіони платять своїм по 200 гривень за людино/добу. Слід розуміти, що БЮТ платить набагато менше.

Як ми дізнавалися в людей, які займаються такою ж діяльністю, платні мітинги в Києві вартують у середньому від 50 гривень за людину. З цих грошей до найманого учасника мітингу доходить лише частина, решту отримує посередник. І такі посередники, як нам сказали, заробляють від 100 гривень у день і до...

***

Ми попросили прокоментувати ситуацію заступника керівника прес-служби Блоку Юлії Тимошенко, який наразі є керівником прес-служб БЮТ на Майдані – Тараса Пастушенка.

Він заявив, що інформація про те, що блок платить за участь в мітингах, є "нахабний наклеп на найбільш демократичну політичну силу в Україні або провокація".

А колони молоді, які формуються біля стадіону "Динамо" – це, мовляв, їхні районні організації. Вони збирають молодих людей для участі в мітингу під Верховною Радою, однак молодь за це не отримує жодних коштів.

Така ж реакція була у прес-служби Партії регіонів. Керівник прес-служби наметового містечка Ігор Хохліч повідомив, що "інформація про присутність на мітингу найманих мітингувальників йому невідома".

"Так чи інакше, всі масові заходи пов'язані з такими чутками. Участь у мітингу беруть тільки члени Партії регіонів та Союзу молоді регіонів України і їхні прихильники по коаліції", - сказав він.

А хто ж сумнівався?

P.S. А ось як на мітинги збирають соціалісти...

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде