Олександр Мороз: від механізатора-комуніста до соратника Януковича

Пятница, 7 июля 2006, 02:25

У четвер в ніч на Івана Купала Олександр Мороз вдруге став спікером Верховної Ради.

За його кандидатуру проголосували 186 регіоналів, 24 соціалісти, 21 комуніст та два "нашоукраїнці" - Олександр Волков та Володимир Заплатинський.

Мороз досяг того, чого прагнув, ціною смерті помаранчевої коаліції.

Він ще раз продемонстрував, що в царині політичних інтриг у нинішньому парламенті йому немає рівних.

Механізатор-комуніст

Сан Санич – без сумніву, людина неординарна. Хоча б тому, що народився 29 лютого.

Син столяра та колгоспниці, він сам починав працювати з тракторами по закінченні сільгоспакадемії. А далі почалась партійна кар’єра. У 1983 Мороз закінчив Вищу партійну школу при ЦК, працював у райоб'єднанні "Сільгосптехніка".

У 1983-1989 рр. - секретар Київської облпрофради, перший секретар РК КПУ. 3 1989 року - завідувач аграрним відділом обкому КПУ.

У 1990 році Мороз вперше обраний народним депутатом. Таких старожилів в парламенті лишились одиниці - він, Раїса Богатирьова та Ліля Григорович.

Спочатку Мороз входив до групи "Аграрники", очолював комуністичну більшість (так звану "групу 239").

Потім КПУ заборонили, і Мороз пішов створювати СПУ, яку очолює вже 14 років.

1994 рік став для Мороза щасливим – його обрали спікером Верховної Ради. З цього часу починається протистояння Мороза і тодішнього президента Леоніда Кучми.

Головний закид Кучми щодо Мороза – це небажання лідера СПУ продавати землю, яку президент назвав "продуктом утопічної свідомості".

У книзі "Своїм шляхом" Кучма вказував на різницю їхніх світоглядів, зазначаючи, що Мороз "був i залишається далеким від життя, вiд землі".

"Він ніколи не був у становищі людини, яка є останньою інстанцією. Йому ніколи не доводилося ухвалювати рішень, які безпосередньо впливають на хід справ, на долі людей, на відносини в суспільстві", - писав Кучма.

Ворог Кучми

Сам Мороз назвав нову книгу Кучми необ'єктивною: "Книга необ'єктивна... і зводиться до виправдання тієї ненормальної ситуації, у якій опинилася Україна в результаті років правління Кучми".

В червні 1994 році Мороз вперше балотувався на посаду президента і здобув у першому турі 13.04% (3-є місце серед 7 претендентів). Це місце стане для нього звичним і на інших двох виборах.

ЩЕ НА ЦЮ ТЕМУ

У 1996 Мороз зіграв одну з ключових ролей в ухваленні Конституції України 28 червня. З того часу редагування Конституції стало нав’язливою ідеєю для Мороза.

Той же Кучма пригадав у своїй книзі, як Мороз наказав "крадькома обрiзати казенний телефон", щоб провладні депутати не могли консультуватися з АП у "конституцiйну нiч" 1996 року.

Сам Мороз бачив ситуацію зовсім по-іншому.

"Найприкрішою помилкою було те, що свого часу погодився, аби над проектом Конституції, окрім Верховної Ради, працювали й інші структури – президентська адміністрація, Кабінет міністрів, Міністерство юстиції, Верховний суд тощо. Повірив, зокрема, в щирість президента Кучми..."

У 1998 Мороз потрапив до Верховної Ради за списком блоку СПУ і Селянської партії, очолив фракцію "Лівий центр".

А от спікером так і не став попри майже місячну спікеріаду.

Головний опозиціонер

В 1998 році Мороз знову пішов у президенти. Щоб протистояти Кучмі, він увійшов з Олександром Ткаченком, Євгеном Марчуком та Володимиром Олійником до так званої "канівської четвірки".

Восени четвірка вирішила, що єдиним кандидатом від неї має бути Євген Марчук, але Мороз тоді не зняв свою кандидатуру.

"Я не рвусь до влади, але мого досвіду у великій політиці достатньо, щоб таке сказати: або ви голосуєте за мене і усуваєте від влади діючий режим, або голосуєте за будь-кого, і тоді знову залишиться Кучма", заявив лідер СПУ у зверненні до українського народу 14 вересня 1999 року.

Режим теж не забував про Мороза і влаштовував проти нього випади на зразок замаху на Вітренко чи звинувачень у співпраці з Павлом Лазаренком.

Зрештою, у першому турі Мороз здобув 11.29% (знову 3-є місце, але серед 13 кандидатів). У фінал вийшли Кучма і Симоненко. Переможець відомий.

Програш дуже засмутив лідера соціалістів. Він навіть заявив громадянам, що ті "тупо і послідовно, як барани на забій, йшли за Кучмою".

Мороз звинувачує Кучму у фальсифікації виборів і стає його головним опонентом.

Ранок 28 листопада 2000 року. На парламентську трибуну виходить Олександр Мороз, і через кілька хвилин країна дізнається, що до зникнення Георгія Гонгадзе причетний президент.

Ще через декілька годин у переповненому журналістами приміщенні Мороз демонструє касету, на якій, ледь чутно, між матами, Кучма кілька разів вимовляє "Гонгадзе", "чеченці", "абарзєл", "всяка срань".

Далі його СПУ організує "Україну без Кучми". Перші намети на Майдані, бійки з міліцією, акції протесту, а Кучма стає ізгоєм у цивілізованому світі.

Апологет політреформи

На хвилі протестів у 2002 році Мороз приводить СПУ до парламенту, обійшовши при цьому своїх опонентів з СДПУ(о), які мали владу і гроші. Тоді, в парламенті СПУ разом з БЮТ і "Нашою Україною" об’єдналися в опозицію.

Вони разом організували "Повстань, Україно", разом блокували трибуну. Єдність трійки дає тріщину в 2003 році, коли Мороз разом з Віктором Медведчуком починає працювати над політреформою.

Відокремлюється Мороз від трійки і у 2004 році, коли постає питання єдиного кандидата в президенти.

На партійному з'їзді він заявляє, що до боротьби його спонукають "не амбіції егоїста, жадоба влади чи корисливий розрахунок", а "захист прав українських громадян, бажання, щоб Україна була сильна, демократична, суверенна".

Мороз тоді пригадав ющенківцям усі їхні попередні гріхи: і як збільшували повноваження прем'єру Кучмі, і як підтримували його декрети, і ухвалення Конституції 1996, і підтримку кучмівського референдуму-2000, і парламентський переворот того ж року, і неучасть в акціях протесту проти режиму, і спроби створити коаліцію із "За Єду" і ще, ще, ще...

Крім того лідер СПУ зауважив, що оточення – найслабше місце Ющенка. І навіть у разі його перемоги до влади прийдуть "клановики".

Всю подальшу кампанію Мороз уникає теми підтримки Ющенка в другому турі і запевняє, що має всі шанси вийти туди сам.

У першому турі президентських виборів Мороз посідає звичне для себе третє місце з 5,81%.

6 листопада Мороз та СПУ нарешті заявляють про підтримку Ющенка. Але не просто так.

Перед цим сторони півдня виписують угоду, яка передбачає підтримку "Нашою Україною" політреформи, заборону продажу земель сільськогосподарського призначення, скасування актів приватизації об'єктів стратегічного значення.

Уміння торгуватися

Незважаючи на те, що СПУ найменше працювала на перемогу Ющенка, в результаті вона отримує чималий шмат портфелів в Кабміні Тимошенко – три міністри + голова Фонду Держмайна.

У вересні, коли розгортається корупційний скандал, СПУ Мороза залишається на боці президента і підтримує уряд Єханурова, зберігаючи в ньому всіх своїх міністрів. Тепер СПУ кожен раз принагідно нагадує про це Ющенку.

На вибори 2006 року СПУ йде з новими кадрами. В списку соціалістів значиться чимало "червоних директорів" та керівників промислових підприємств середньої руки.

Результат соціалістів скромніший, ніж у 2002 – всього 5,6% .

Починаються переговори про коаліцію. Олександр Мороз займає позицію підтримки лідера БЮТ Юлії Тимошенко в її прагненні стати прем'єром.

Натомість сам він претендує на посаду спікера, що зрештою приводить до того, що на початку червня переговори про створення помаранчевої коаліції заходять у глухий кут.

В "Нашій Україні" починають натякати на домовленості Мороза з регіоналами. Серед головних аплогетів цього союзу називають Миколу Рудьковського

Зрештою через низку круглих столів коаліцію вдається зібрати докупи. 22 червня оголошують про її створення. Схема розподілу посад: Тимошенко – прем'єр, Порошенко – спікер, Вінський – віце-прем'єр.

Незважаючи на досягнуті домовленості, соціалісти перманентно виступають проти кандидатури Порошенка. Здається, що Мороз знову діє в інтересах Юлії Тимошенко, яка зовсім не хоче співпрацювати з "нашоукраїнцем", але 6 липня випливає зовсім інший сюжет.

Мороз стає спікером завдяки підтримці Партії регіонів.

Вірний чоловік, поет і шахматист

З дружиною Валентиною Андріївною Мороз побрався 18 липня 1965 року. Після народження молодшої доньки Руслани дружина Мороза перестала ходити. Так що всі турботи за дітьми Мороз взяв на себе.

Обидві доньки отримали педагогічну освіту, щоправда, молодша зрештою вирішила стати перукарем і відкрити власний салон "Кіка-стиль".

У Мороза п’ятеро онуків, троє молодших займаються танцями. На їхні здібності можна було подивитись на ювілеї Мороза у 2004 році.

Незважаючи на те, що Морозу 60 років, він займається спортом – плаває, грає в теніс, грає в шахи.

Мороз не тільки має значні задатки політичного тактика, він ще й великий лірик - пише вірші.

В їжі, за власним висловлюванням, невибагливий. Принаймні, про це він заявив, коли рекомендував отруєному Віктору Ющенку вживати "перевірені продукти".

"Раджу Ющенку й іншим вживати надійні, перевірені продукти, щоб не згадувати потім про отруєння через два тижні, після того, як сталося щось таке, чому є дуже багато прикладів у суспільстві", - заявив тоді Мороз журналістам у Вінниці, додавши, що сам віддає перевагу простим продуктам.

"Я їм картоплю і сало, і ніяк воно життю не загрожує", - каже Мороз.

Тут слід додати, що до його кулінарних порад також належить споживання оливок щодня.

"Хто їсть по 7 штук оливок на день, той живе до ста років", - каже Мороз під час одного з агітаційних турів у 2004.

Характер зважений, неконфліктний

Роками Мороз виробляв свій імідж чесного і порядного політика, совісті парламенту. Імідж безстрашного правдоборця.

Важко пригадати, щоб Мороз на когось кричав чи навіть підвищував голос. У стосунках з політичними опонентами він - сама поміркованість. Втім, ви ніколи не зрозумієте, що в нього на думці. Він може довго терпіти і вижидати, щоб зрештою досягти своєї мети.

"З погляду сучасників Мороз - дуже складна конструкція. Лідер СПУ ніколи не страждав комплексом неповноцінності. Скоріше навпаки. Досить довго в ньому жила віра у свою винятковість і особливу місію", - написав пор нього Сергій Рахманін у "Дзеркалі тижня".

"Природна інтелігентність уживаєтся в Олександрі Олександровичі з єзуїтською насмішкуватістю; принциповість — з можливістю зрадити слову, даному ворогові; мудрість — з категоричністю; егоїзм — з почуттям всесвітньої відповідальності; лівоцентристська гнучкість — з партійно-радянським консерватизмом", - зазначає автор.

"Олександр Мороз — це історія України. Герой спресованого часу. Якщо більше йому нічого не удасться зробити у вітчизняній політиці, то Конституційної ночі і виступу з плівками Мельниченка буде достатньо для визнання його особливої ролі в історії країни"...

От тільки після обрання Мороза спікером 6 липня характеристика його в історії може категорично змінитися.

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде