Украина прорвала газовый фронт в Брюсселе

Вторник, 24 марта 2009, 10:08
Під час засідання Ради національної безпеки, де Володимир Огризко востаннє брав участь як міністр закордонних справ, він мимохідь, але досить відверто вимовив одну фразу, яка відкриває шлях до розуміння тієї істерії, що зчинилася в Росії після проведення в Брюсселі газової конференції.

"Україні слід здійснювати роботу з дискредитації Південного і Північного потоку. Витративши декілька десятків мільйонів доларів, ми зекономимо мільярди", – сказав Огризко.

Хотіли цього європейські чиновники чи ні, але газова конференція та підписана в її ході декларація створює велику перешкоду для реалізації амбітних завдань Володимир Путіна – будівництва газопроводів в обхід України.

Інакше російський прем’єр не скликав би екстрену прес–конференцію в Москві, де виголошував абсурдні для обізнаних людей, але розраховані на наївну публіку заяви про те, що Євросоюз збирається забрати в України газотранспортну систему під покровом світової фінансової кризи.

Путін як ніхто добре знає, що до початку реальних кроків з модернізації ГТС про кризу забудуть. Але на той час можуть забути і про альтернативні "потоки".

Спільна заява України, ЄС та міжнародних фінансових організацій за підсумками конференції лише на перший погляд виглядає декларацією про наміри. Насправді європейські чиновники – люди надзвичайно забюрократизовані. І для просування своїх інтересів Києву був потрібен документ, на який можна посилатися в переговорах.

Це розуміють і в Москві. Тому очевидне їх обурення, коли в преамбулі декларації зафіксовано бажання України підвищити пропускну спроможність газопроводів на 60 мільярдів кубометрів – зрозуміло, що в цих умовах будувати додаткові газогони просто недоречно.

І не від великого щастя під час екстреної прес–конференції Путін вдався до прямого шантажу: "Россия закупает в Европе газотранспортное оборудование на 26 миллиардов долларов. Если интересы России будут игнорироваться, то мы также будем вынуждены начать пересмотр принципов наших отношений с партнерами".

Тобто Путін ясно надіслав європейському бізнесу сигнал: або ви вплинете на свої уряди та єврокомісарів, або втратите ринки збуту.

Загалом та знервованість, з якою прореагували у Москві на газову конференцію, показала – українська акція в Брюсселі влучила у ціль.

Власне, досягненням вже є той факт, що конференція з модернізації української газо–транспортної системи відбулася. В умовах, коли Росія не шкодує ні грошей, ні голосових зв’язок лобістів, рішення Брюсселю взяти під патронат пошук грошей для української ГТС виглядає як заплив проти течії.

Політичний сигнал, який при цьому подає ЄС – він пов'язує своє майбутнє з українськими трубопроводами. Відповідно, це має значно спростити доступ України до коштів міжнародних фінансових організацій.

Враховуючи, що в червні 2009 року відбудуться вибори до Європарламенту, за підсумками яких ключові комісари можуть втратити посади, газове зібрання можна було би вважати компенсацією Україні за роки не завжди справедливого ставлення з боку Брюсселю.

У інтерв’ю журналістам в літаку Григорій Немиря повідомив, що "був ризик скасування конференції через "маскі–шоу", влаштовані в "Нафтогазі" спецназом СБУ". Можливо, це була одна з причин, але віце–прем'єр не назвав головної. Зібрання справді могло не відбутися через відмову Тимошенко пристати на вимоги міжнародних фінансових організацій, які, власне, і мають виділити кошти для оновлення трубопровідної системи.

Ще 13 березня президент Єврокомісії Хосе Мануель Баррозо направив спеціального листа до Тимошенко і Ющенка, де в жорсткому тоні попередив про їхню відповідальність за можливий зрив конференції.

"У мене відбулася з вами об'ємна дискусія з вами щодо заходів, які має прийняти Україна, якщо хоче залучити інвесторів для відновлення ГТС. Я дуже занепокоєний, що після тривалих переговорів досі неможливо погодити текст декларації, всупереч вашому зобов’язанню вжити всіх заходів напередодні конференції", – висловлював обурення Баррозо за дев'ять днів до проведення конференції.

"Дозвольте мені бути щирим: вимоги міжнародних фінансових інституцій більше не можна тримати в процесі обговорення. Якщо ці вимоги не будуть прийняті вами, Україна втратить можливість для значного вливання коштів до ГТС у критичний для вас момент, а ми будемо змушені відкласти конференцію. Я впевнений, що ви теж розумієте, що безцільно проводити захід без конкретного і ясного результату. Це ставить під ризик політичну і професійну репутацію посадовців України та ЄС", – писав Баррозо у своєму листі.

Головна суперечка стосувалася того, який статус матиме оператор української труби – нинішня дочка Нафтогазу "Укртрансгаз". Європа наполягала на його корпоратизації, створенні окремої від "Нафтогазу" компанії. Аргументи брюссельських фінансистів полягали в тому, що гроші, які "Укртрансгаз" отримуватиме від прокачки газу, мають гарантовано іти на розрахунок за кредитами, а не на збалансування дірок "Нафтогазу".

Аргументи Тимошенко також зрозумілі – "Укртрансгаз" є ключовим джерелом наповнення бюджету "Нафтогазу". І якщо гроші, отримані від транзиту, "Нафтогаз" буде змушений не брати до уваги, то для порятунку НАК уряду доведеться іти на непопулярні кроки – підвищувати тарифи на газ для населення.

Крім того, Тимошенко відстоювала точку зору, що відокремлення "Укртрансгазу" несе приховані ризики втрати державного контролю над трубою – на що вона обіцяла ніколи в житті не погоджуватися, коли ще в 2004 році виступила співавтором закону про заборону відчуження ГТС.

У підсумку в Брюссельську декларацію записали компромісне формулювання: "Уряд України забезпечить незалежність оператора ГТС України, що стосується його юридичної і організаційної форми".

Обурення Росії зрозуміле: якщо буде розірвано зв’язок "Нафтогазу" і "Укртрансгазу", то найбільш ліквідний актив сучасної України – труба – опиниться поза зоною досяжності для захоплення "Газпромом".

Говорячи спрощено, якщо "Нафтогаз" за спожитий газ не розраховуватиметься з Москвою, то там просто не буде важелів відібрати газопровідні активи. І так ламаються багато сценаріїв перехоплення контролю над українською ГТС, які з року в рік готують у Росії.

Плюс до цього Брюссельська декларація є болючим ударом по Південному і Північному потокам, на будівництво яких впродовж останніх років працювала вся російська влада. Ідеологія "потоків" захопила мозки російських чиновників. Під ці мега–проекти вони вже розписували не лише плани видобутку на Штокманському родовищі, але цілі соціальні програми. За рахунок цих грошей мали жити конкретні прошарки російського суспільства.

Незрозуміло чому, але Росія не звернула увагу на повільні підготовчі дії України та ЄС до цієї конференції. Можливо, не вірили в успішність заходу. Схопилися вони в останні дні. За словами того ж Немирі, за декілька діб до самого заходу "Газпром" зажадав також поставити свій підпис. У момент, коли основна частина декларації була вже заверстана, ця ініціатива ставила під ризик проведення конференції взагалі.

Менше з тим, в самому Брюсселі російські гості конференції намагалися випромінювати скепсис, поєднаний з високомірністю.

– Я не бачу сенсу в цьому зібранні. Не розумію, може, в ЄС є зайві гроші?! – дивувався заступник голови правління "Газпрому" Валерій Голубєв, стоячи в черзі на проходження крізь рамку металодетектору в Єврокомісії для участі в українській конференції.

– Ми спочатку вирішили взагалі не приїжджати, – розповідав міністр енергетики Росії Сергій Шматко представнику однієї з країн Центральної Європи. – Але потім ми передумали, і прибули, щоб чесно сказати: ми розчаровані. Ми хотіли взяти участь у підписанні, але відповіді нам ніхто не дав. Хоча нам сказали, що тільки 18 березня було узгоджено остаточний текст декларації.

Хоча Голубєв не бачив у конференції перспектив, в списку її учасників наймасовіше була представлена саме делегація "Газпрому" – десять (!) осіб, які не тільки обурювалися в камери журналістів, а також збирали інформацію та проводили кулуарний контр-піар.

Цікаво, але, за інформацією в оточенні Тимошенко, на конференцію також намагалося проскочити "РосУкрЕнерго" – і коли їм відмовили напряму, то, як стверджують джерела, представник РУЕ спробував записатися до делегацій Білорусії та Угорщини.

Представники "Газпрому": Голубєв (ліворуч) і Дубик (праворуч)

Щоб оголосити вступне слово на конференції, яка розпочалася о 9:30 ранку, Тимошенко спеціально прибула до Брюсселю напередодні. Вона пройшла до зали в супроводі єврокомісарів Ферреро–Вальднер і Пібалгса, після чого вони, сидячи в президії, влаштували чіз–фотосесію для журналістів.

– Якщо ви додержитеся своїх обіцянок, ми – додержимося своїх, – попередила Ферреро–Вальднер, відкриваючи засідання. – І мені дуже приємно, що тут разом братимуть участь президент Ющенко і прем’єр Тимошенко. Це яскравий сигнал їхньої єдності.

Тимошенко взяла слово у відповідь, де не шкодувала аргументів в рекламі української труби.

– Сьогодні багато говорять про альтернативні шляхи постачання газу в обхід України. Але будівництво нових газопроводів – це десятки й десятки мільярдів доларів. А якщо в українську ГТС вкласти 5,5 мільярдів доларів, то це збільшить її пропускну здатність на 60 мільярдів кубометрів. Я хочу, щоб хтось мені назвав ще хоча б один більш ефективний з економічної точки зору проект. Саме з економічної, а не політичної точки зору, – наголосила Тимошенко на останніх словах.

– Посилюючи свою монополію, Україна отримує можливість скористатися  цим становищем, – взяв слово російський міністр Шматко. – Приїхавши сюди, ми зі здивуванням виявили, що виробники і постачальники залишилися в стороні від підготовки декларації. У тексті немає жодної згадки про Росію!

Але, тим не менше, підтримку ідеї модернізації ГТС заявили ЄБРР, Світовий банк і Європейський інвестиційний банк.

У роботі конференції оголосили перерву, а учасники перейшли до неформального спілкування. В.о. голови "Нафтогазу" Ігор Діденко непомітно підкрався до Голубєва з "Газпрому" і жартома смикнув його ззаду за плечі.

– Це свої, не бійтеся! – заспокоїв Діденко. – Провокації виключено!

Голубєв щось почав пояснювати керівникові українського "Нафтогазу", коли до них підійшов директор юридичного департаменту "Газпрому" і за сумісництвом виконавчий директор "РосУкрЕнерго" Микола Дубик. Він відвів Діденка подалі від журналістських очей, а Голубєв почав переконувати пресу, що всі плани українців є марними.

– Мені незручно за людей, які підпишуться під декларацією, але потім нічого не зроблять. Ким вони тоді будуть? Болтунами!

– Росія буде залучена до модернізації української ГТС? – запитували російські журналісти.

– Поки ні Україна, ні ЄС не передбачають участь Росії. Це нас так дивує!  Я не розумію, як можна модернізувати ГТС за 3 мільярда доларів. Треба сума мінімум в 10 разів більша! Українська труба вся зносилася!

– Однак українські керівники говорять протилежне!

– Послухайте, газотранспортній системі 30 років. Ви можете уявити технічний стан заліза, яке 30 років пролежало у землі?!

У цей момент в залі значно побільшало охорони – на місце в президії прослідував Віктор Ющенко, поруч з ним по праву руку сіла Юлія Тимошенко. Тут же розмістилися президент Єврокомісії Баррозо та єврокомісари.

– Пані та панове, наш мета – інтегруватися в єдиний європейський енергетичний простір, – оголосив Ющенко в своїй промові та продовжив так, наче ніколи не захищав "РосУкрЕнерго". – Ми хочемо відмести будь–які корупційні схеми, остаточно навести порядок у цій сфері, прибрати найменші можливості для політичного тиску і збільшити спільну економічну вигоду...

– Газ через Україну отримує 16 країн, 12 з яких є членами Європейського союзу, – аргументував Баррозо рішення ЄС взяти патронат над модернізацією ГТС. – Ми просто не можемо собі дозволити, щоб хтось поводився безвідповідально в цьому питанні.

Після цього оголосили церемонію підписання спільної декларації, в якій взяли участь Тимошенко, два єврокомісари – Ферреро–Вальднер та Пібалгс, міністр промисловості Чехії Мартін Ріман, а також представники трьох фінансових інституцій – Європейського інвестиційного банку, ЄБРР і Світового банку. Останні учасники – ключові. Саме без них конференція була би випусканням пари у повітря, писав Баррозо в листуванні з українськими керівниками.

Ющенко розмістився за Тимошенко. Коли прем’єр виводила автограф під одним із екземплярів, раптом президент поліз у кишеню і передав їй свою ручку.

– Візьміть краще цю, – протягнув він Тимошенко перо товщиною з кубинську сигару.

Прем’єр здивовано на нього подивилася, адже її ручка також була справною. Вона усміхнулася, але взяла ту, яку пропонував президент.

Ющенко передає Тимошенко свій атрибут влади. Фото прес-служби президента

Єдине пояснення, яке мали ці події – далися взнаки забобони: Ющенку було важливо, щоб декларація була підписана саме його ручкою. Можливо, в цьому він бачив додаткові гарантії надійності зобов’язань, які брала на себе прем’єр.

– Ви знаєте, ручка Юлії Володимирівни якось дуже тонко писала. А такі документи треба підписувати яскраво, – розповів потім Ющенко причини всіх цих маніпуляцій. Зрештою церемонія завершилася, Ющенко пішов на зустріч з міжнародними банкірами, а Тимошенко поїхала до готелю. Ручку ж президенту вона так і не повернула.

За цими подіями майже непомітними для присутніх залишився показовий крок делегації Росії. Міністр енергетики Шматко, який сидів у першому ряді, разом зі своєю свитою демонстративно вийшов з залу.

– Це що – демарш? – запитала його "Українська правда".

– Демарш – це бульварний жаргон. Ми вийшли, бо ми так протестуємо. Це – наша позиція! Ми заявили, що не згодні з таким підходом, коли цей процес відбувається без участі Росії.

На переконання Шматка, заяви про виключно мирний характер конференції – це спроби приховати справжні наміри: виштовхнути Росію з гри.

– Ви читали цю декларацію?! – обурювався міністр, уже коли вийшов на вулицю з приміщення Єврокомісії. – Там ідеться про перехід до нових правил, коли європейські споживачі зможуть купувати газ на східному кордоні України. Це нормально чи ні? Яке це має відношення до модернізації ГТС? А у нас є довгострокові контракти, укладені на 20–30 років, де європейці купують газ у "Газпрому"!

Шматка наздогнав Голубєв у супроводі всієї чисельної делегації "Газпрому". У цей час на конференції мала відбутися презентація Майстер–плану модернізації української ГТС, за якою Україна прагне залучити 2,5 мільярда доларів на оновлення системи.

– Ви теж ідете? Навіть не подивитеся слайди? – запитав кореспондент "Української правди" у Голубєва.

– Слайди – це повна фігня, – відрізав він. – Мені шкода, що Україну втягують у європейські розборки.

Щоб згладити ситуацію, Тимошенко на прес–конференції після зустрічі з Баррозо запросила Росію приєднуватися до проекту.

Відповіддю їй була картина, яку вона побачила, прибувши до аеропорту Брюсселю. Коли прем’єр вилітала до Києва, на літовищі все ще стояв чартерний літак з логотипом "Газпрому". Хоча російські гості залишили конференцію достроково, вони не поспішали додому. В цей час російська делегація давала прес–конференцію, де намагалася поламати все досягнуте Україною. Піар–війна була в самому розпалі...

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде