Как выполняют обещания БЮТ и ПР

Пятница, 11 сентября 2009, 12:12

Час, коли на виконання обіцянок бракує бажань та можливостей – такі слова на саморобному транспаранті могли би прикрасити сесійну залу Верховної Ради (подібного саморобного "агітпропа" це помешкання останнім часом бачило багато). І вони б чітко відображали суть тієї роботи, якій присвятили себе народні обранці у 2009 році, починаючи з післясвяткового січня і закінчуючи канікулярним серпнем.

Перша половина поточного року була гарячою порою для парламентарів, але напружували свої мозки та м’язи члени фракцій Ради не заради виконання передвиборчих обіцянок, а тільки в ім’я тактичних та стратегічних цілей своїх лідерів.

Головною перепоною для плідної роботи стали переговори про зміни Конституції та можливий союз Партії регіонів з БЮТ, а пізніше – підготовка до передвиборчої кампанії кандидатів на пост президента, чому сприяло те, що основні претенденти на головне крісло країни, за єдиним виключенням, мають власні представництва у Раді.

Тому навіть в розрізі поданих фракціям законопроектів справи з виконанням партійних програм та передвиборчих обіцянок виглядають не дуже втішними.

Якщо ж дивитися на ті проекти, які все ж таки стали законами або були підписані, тобто не враховувати спроби щось створити, а оцінювати лише реальні справи, загальна ефективність роботи парламентських фракцій стане взагалі мінімальною.

Серед запропонованих депутатами за січень-серпень 2009 року 882 законопроектів лише 31 був підписаний. Тобто тільки один з 28 проектів у сучасному українському парламенті стає законом.

Якщо ж до цього додати, що серед підписаних законопроектів лише 7 мають ознаки виконання фракціями власних програм та передвиборчих обіцянок, виходить, що лише кожен 126-й створений у Раді законопроект може вважатися таким, який прямо свідчить про те, що в український парламент партії їдуть заради виконання програм або обіцянок.

Все це свідчить, що для виборців сенсу обирати в Верховну Раду партії, орієнтуючись на те, що вони обіцяють, немає. Особливо це стосується невеликих фракцій Верховної Ради, яки фактично не мають можливості (навіть якби вони того і хотіли) впровадити в життя власні ідеї.

Партія регіонів

На порозі виборів Партія регіонів у своїй програмі акцентувала увагу електорату на тому, що вони домагатимуться стабільності і добробуту для громадян України.

Зокрема, регіонали приділили увагу наступним напрямкам: сприянню підвищенню народжуваності та збільшенню виплат на утримання немовлят; матеріальній допомозі студентам вишів, обіцяли молодим спеціалістам "бонуси" у отриманні першої роботи та власного помешкання для життя.

ПР збиралася впровадити комплексний соцпакет для працівників, розв’язати житлову проблему, в першу чергу – для соціально значимих бюджетних працівників: лікарів, вчителів, військових, міліціонерів, робітників сфери культури.

Ще соратники Віктора Януковича волали забезпечити гідну пенсію для населення та впровадити недержавні пенсійні фонди. Серед інших соціально орієнтованих ідей ПР була і безкоштовна медична допомога малозабезпеченим верствам населення.

Медицина взагалі одна з важливих тем партійної програми. Зокрема, регіонали декларують розвиток медичного страхування, впровадження передових медичних технологій, оновлення обладнання лікарень. Окремо йдеться про боротьбу зі СНІДом, туберкульозом, наркоманією та онкозахворюваннями.

Для полегшення існування українського села, регіонали збиралися зробити прозорим ринок землі, розвивати сільське господарство та соцсферу – газифікувати села, будувати там школи, дороги та інше. Також ПР виступила з ідеєю впровадження Зернової біржі.

У сфері підприємництва ПР обіцяла новий Податковий кодекс та податкові канікули для малого сімейного бізнесу.

В сфері держуправління команда Януковича готувалась звільніти економіку від державного втручання, зміцнити парламентську демократію, планувала зробити судову реформу та подолати корупцію. Також регіонали збирались передати владні та фінансові повноваження місцевим органам влади, і надати російський мові статус другої державної.

В 2009 році регіонали не досить вдало втілювали у життя ці завдання та обіцянки. Це можна побачити вже по тим законопроектам, які вони пропонували на розгляд Ради.

В своїй законотворчій діяльності ПР віддала безумовно перевагу вирішенню політико-правових проблем, чому було присвячено 69 законопроекти (з 253 поданих за розгляд у цій період).

Частина цих проектів, цілком в руслі партійної програми, була, так чи інакше, присвячена проблемам судової гілки влади, Цивільному процесуальному кодексу. Також (що є продовженням лінії ПР на допомогу селянам у впровадженні більш прозорого ринку землі) зустрічалась в їх проектах тематика, пов’язана с землекористуванням (наприклад, в двох проектах про Земельний кодекс, та одному – про Державний земельний (іпотечний) банк).

На другому місті за "популярністю" серед соратників Януковича йде законодавче забезпечення економічної діяльності в країні. Цьому вони присвятили 49 проектів. В поле зору ПР попав ринок зерна, оренда землі, легалізація доходів юридичних та фізичних осіб, захист прав вкладників при тимчасових адміністраціях в банках, акцизні збори, тендерні процедури.

В травні Регіони "вистрелили" цілою низкою проектів, які були пов’язані з інтересами підприємців: вони хотіли спростити для них оподаткування на час фінансової кризи, та впровадити мораторій на перевірку суб’єктів підприємницької діяльності з боку податківців.

Але на загал питаннями податків, які в ідеалі мав би вирішити, на думку регіоналів (що і зафіксовано у програмі ПР), Податковий кодекс, вони переймалися лише у 6 випадках. А про кодекс, дійсно важливу проблему держави та бізнесу, навіть і не йшлося.

Доволі уважними були регіонали до соціальних проблем населення. Вони переймалися захистом прав споживачів, соцзахистом працівників міліції, селян, безпритульних, та намагалися подбати про спецжитло для безпритульних.

Особливу увагу в ПР звертали на встановленні нових (більш високих) розмірів прожиткового мінімуму та розміру мінімальної зарплати (до цієї проблеми регіонали поверталися декілька разів).

Також, пам’ятаючи про свої програмні настанови, фракція ПР внесла на розгляд Ради проект Житлового кодексу і навіть спромоглася запропонувати проект про державну підтримку забезпечення громадян доступним житлом.

Також вони згадали про права жителів гуртожитків. А ще про соцзахист та пенсійне забезпечення інвалідів, та внесли проект про обов’язкове державне пенсійне страхування.

Згадані й інтереси студентів, поліпшенням умов фінансового існування яких партія обіцяла перейнятися – регіонали, правда, лише пропонували дати відстрочку їм в оплаті навчання.

Робота правоохоронної системи зацікавила ПР 7 разів, причому в основному йшлося про поправки до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, та законодавства про адміністративні правопорушення.

Гуманітарну сферу регіонали не оминали стороною, але ключове питання – підтримки російської мови – представники ПР проігнорували.

Не часто, але представники ПР все ж таки пригадували свої ідеї "медичного" спрямування, зокрема запропонувавши проект подолання епідемії туберкульозу, згадали і про становлення системи медичного страхування.

В цілому ПР відпрацювала не більше десятої частини власної програми.

Але це все – лише квіти з огляду на справжні "ягоди", тобто ті законопроекти регіоналів, які або стали законами, або майже стали такими (тобто, передані президенту, або готуються на підпис головою держави).

За весь цей час таких документів соратники Януковича виробили лише 8. Притому значна частина їх не має прямого відношення до партійних гасел регіоналів.

Зокрема, про це свідчать такі нормативні акти: закон, яким була накладена заборона на гральний бізнес в Україні, або декілька законів зі змінами до закону про держбюджет. Чи прийнятий документ про внесення змін до закону про ставки акцизу на тютюнові вироби в розрізі надпланових надходжень до бюджету. Ще регіонали спромоглися вдосконалити соціальний захист робітників міліції, (хоча насправді обіцяли надати їм житло).

Більш-менш підходить під виконання ПР власних передвиборчих обіцянок лише закон щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії та закон про внесення змін в деякі закони України з питань космічної діяльності (їх можна розглядати як стимулювання вітчизняної передової науки).

Трохи полегшили регіонали життя селу (якому в їхній програмі присвячений окремий великий розділ) – регламентували норми спецрежиму оподаткування для сільгоспвиробників при реалізації власної продукції.

В цілому за період з початку року и до серпня ПР фактично не змогла по-справжньому виконати свої програмні настанови.

Це стало справжнім уроком українського парламентаризму: найчисельніша фракція Ради (173 мандати) при написанні законопроектів лише в одному випадку з десяти згадувала про власні передвиборчі обіцянки (або ж – свою партійну програму). А в розрізі підписаних законів виявилось, що навіть велика фракція, яка не є частиною більшості, не може продукувати закони вже з огляду на свій опозиційний статус.

БЮТ

Передвиборча програма БЮТ отримала активну назву – "Український прорив", яка мала показати, що під проводом Юлії Тимошенко країна лише за п’ять років стане в один ряд з найбільш активними, в сенсі економічного та соціального розвитку, країнами якщо не світу, то Європи.

І до роботи БЮТ взялися активно – видали на-гора 314 законопроектів – більше, ніж інші фракції Ради (з яких було підписано 14 – це теж більше, ніж результат конкурентів БЮТ по парламенту).

Головна мета "Українського прориву" була такою: ухвалити нову Конституцію, куди мало б увійти і ліквідація пільг і недоторканності депутатів, і обрання суддів народом. Інші цілі були теж непересічні: створення громадського телебачення, і масштабна інтернетізація країни, і повне викорінення корупції (включаючи істотне посилення кримінальної відповідальності за подібні правопорушення).

БЮТ планував ввести обов’язкове медичне страхування, створити соціальній ринок ліків, серйозно стимулювати науку (особливо досліджень і розвитку ринку високих технологій). Також команда біло-сердечних планувала зробити з України велику транзитну державу, надати стимулюючого імпульсу малому та середньому бізнесу, ухвалити Податковий кодекс і ліквідувати ПДВ.

Планувалися й інші "прориви", зокрема енергоефективний, інвестиційний, будівельний та аграрний.

2009 рік показав, що значення слова "прорив" для бютівців і для звичайних людей докорінно різниться. Про проривні бажання соратників Юлії Тимошенко свідчило лише те, що БЮТ намагався підступитися до максимальної кількості поставлених у програмі задач.

Огляд законопроектів, який подавала фракція БЮТ, говорить про те, що бютівці не завжди готові були виконувати програму блоку, а частіше сходили з лижні у бік підвищеною увагою до проблем Кабміну (або задач, на яких наголошувала прем’єр) та завдань політичною доцільності.

Політико-правові новації депутатів БЮТ найчастіше торкалися доповнень до Кримінально-процесуального кодексу, або лише деяких деталей роботи судів – і це все замість глобальних змін в судовій системі країни, що активно декларувала політична сила Тимошенко в передвиборчий період.

Також не було достатньої кількості законопроектів, які б стосувалися викорінення корупції (хоча був серед них і спільний з рештою фракцій проект закону про Національне бюро антикорупційних розслідувань) – і БЮТ в цьому питанні не стимулювало навіть те, що боротьба з корупцією була одним з задекларованих "проривів".

Представників блоку надмірно цікавили питання акцизів, мита та податків (що видає більшу направленість законотворчої діяльності депутатів БЮТ на інтереси великого та середнього бізнесу, ніж зацікавленість в розвитку малого бізнесу, яку декларував БЮТ).

Хоча тут була і радісна подія: в програмі блоку йшлося про прийняття Податкового кодексу, і соратники Тимошенко (у співпраці з НУНС) спромоглися представити ВР відповідний документ, щоправда, далі підготовки справи не пішли.

А от задеклароване скасування ПДВ в реальній роботі парламентської фракції прем’єра було замінено на деякі корегуючи дії стосовно цього податку.

Але про малий і середній бізнес БЮТ таки не забув. Як і було заявлено, блок запропонував низку законопроектів, які мали б зменшити або спростити податки для цієї категорії підприємців, а також проект щодо сприяння здійсненню підприємницької діяльності.

Виконуючи свої обіцянки, БЮТ запропонував декілька законів, спрямованих на розвиток суспільного телебачення, а також два рази згадав про обмеження привілеїв і пільг для народних депутатів. А ще, що не характерно для інших парламентських фракцій, БЮТ, як того і вимагала програма блоку (нехай і всього лише одним додатковим пунктом), переймався проблемами місцевого самоврядування.

Але це все – детальний аналіз лише законопроектів бютівців, тобто аналіз їх намагань слідувати у фарватері власних обіцянок та партійної програми, який показує, що прорив був ледь помітним.

Він і зовсім перетворюється у фікцію, коли придивитися не лише до законопроектів, авторами або співавторами яких є бютівці, а й до більш серйозних, які мають реальний вплив на життя українських громадян, документів "від БЮТ". Йдеться про проекти, які були підписані, тобто фактично стали законами.

Таких за першу половину 2009 рік з’явилося 14 штук. Але серед них фактично не було жодного, який можна було б розцінювати як спробу системного вирішення проблем, вказаних в якості програмних засад діяльності блоку.

Соратники Тимошенко внесли зміни в Держбюджет, заборонили гральний бізнес, підкорегували виборче законодавство в частині одночасності виборів депутатів всіх рівнів, перейнялися проблемами нотаріату, знову ж таки проштовхнули через парламент закон на свою "улюблену" тему акцизів.

Весь аграрний прорив разом з тотальними змінами у податковому законодавстві звівся до корекції закону про ПДВ в частині застосування норм спецрежиму оподаткування для сільгоспвиробників при реалізації власної продукції.

А енергоефективний прорив почався і закінчився законом щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії. Решта "проривів", а саме конституційний, судово-правовий, інформаційний, антикорупційний, демографічний, інтелектуальний, транзитний, підприємницький, інвестиційний та будівельний взагалі залишилися без законодавчої підтримки.

Тобто, єдина "преференція", яку електорат Тимошенко отримав від фракції її імені – це те, що БЮТ був формальним лідером парламентської більшості і за рахунок цього зміг провести через Верховну Раду найбільшу (серед решти фракцій) кількість законів. Але загальне їх число все одно дуже мале, а якість (в сенсі втілення у життя передвиборчої програми) майже дорівнює нулю.

 

Леся Шевченко, президент Фундации "Відкрите суспільство"

powered by lun.ua
Главное на Украинской правде