Виктора Ющенко вывели из рамок

Понедельник, 30 ноября 2009, 10:39

Президентська кампанія вийшла з карантинної зони. "Наша Україна" нарешті зібрала з'їзд, який був анонсований ще на 8 листопада.

Тоді він мав слугувати двом цілям – створити інформаційний привід та згуртувати команду. Тепер доводиться надолужувати втрачений час.

– Це все досить сильно гальмонуло хід кампанії, яку треба було і починати, і планувати значно раніше, – пояснював журналістам Роман Безсмертний.

"Нашу Україну" за традицією зібрали в будинку культури КПІ. Надворі помаранчевими стягами розмахували студенти по 30 гривень, всередині делегатів з'їзду одягали в жовто–гарячі шалики.

Прибували почесні гості – патріарх Філарет вийшов з 600–го "Мерседесу" американської збірки з помаранчевими лампами на бортах. Керівник Української православної церкви Київського патріархату на власному прикладі демонстрував аскетизм у побуті.

Хоча сам партійний захід нічого сенсаційного не обіцяв – делегатам навіть не роздали порядок денний – вже з порогу на з'їзді почалися сюрпризи.

– Ну, з поверненням! – кинулася Ліля Григорович в обійми Олексію Івченку.

Після чисельних скандалів у "Нафтогазі" Івченко не потрапив до списку "Нашої України" на виборах 2007 року і був списаний з політичних рахунків. Але тепер він знову на орбіті Ющенка. Щоправда, в новому іміджі – без вусів. Може, щоб не впізнали?

Ще одним поверненням "Нашої України" став Юрій Ключковського – у нього вуса були на місці.

Зібравшись невеличким колом з іншими юристами, Ключковський обговорював проблємку "Нашої України".

– Ми – єдиний штаб, який з ЦВК не отримав реєстр виборців. Єдиний штаб!... – скаржився він.

Розмова поступово перейшла до політичних прогнозів.

– Моя думка, хай би вже краще Янукович переміг, – зізнався Ключковський. – І тоді Юлька би зі всіх сил його дзьобала!

Неподалік від юристів зібралася київська групка Юрія Єханурова.

– Я тут ходжу, все мізкую... Думаю, в Києві можна розвинути ситуацію так, як нам треба, – ділився Єхануров оптимізмом зі співрозмовниками. – Зберемося, обговоримо...

– Та ми ж мобільні, хоч серед ночі, – почув він запевнення у відповідь. – Бо не хочеться, щоб зима застала нас на пляжі.

На з’їзд до "Нашої України" зазирнув і екс–голова Центрвиборчкому Ярослав Давидович, який нарешті легалізував свої стосунки з партією.

– Ну я давно симпатизував цій силі.., – пояснив він.

Але загальна увага була прикута до символу партії, який було складно не помітити – до баби Параски, яку в "Нашу Україну" прийняли за клопотаням президента.

Якщо "героїню Майдану" не пускали на святкування річниці революції, то вже на партійний з'їзд бабця зуміла пройти з усіма своїми клунками й букетом помаранчевих троянд.

Делегати ще не встигли розсістися, як у залі з'явився Віктор Ющенко – без гучних фанфар і оголошень.

Більше того, на з'їзді був відсутній такий обов’язковий елемент безпеки, як рамки металошукачів. Як виявилось, це був цілий технологічний хід від Романа Безсмертного.

– Одна справа, коли ти сидиш у високому кабінеті й ухвалюєш рішення. Інша – коли ти вільно спілкуєшся, без усіляких рамок і обмежень, – ділився він своєю винахідливістю перед журналістами.

Безсмертний вдався у спогади.

– Колись Єльцину показали дві фотографії – на одній у нього рейтинг 60%, на другій – 5%. На одній він стояв між людьми, на іншій – між ним і людьми були залізні перила. Моє завдання – знищити ці перила.

Сам Ющенко тим часом спілкувався з Філаретом та Іваном Васюником. Вірної супутниці президента Віри Іванівни на з'їзді не було. Глава секретаріату злягла з простудою.

Оскільки з'їзд був більше для картинки, ніж для роботи, то офіціоз вилучили з його програми. Після гімну та проповіді Філарета делегати подивилися 15–хвилинний агітаційний фільм за Ющенка.

Його автори, описуючи досягення президента, не надто ретельно дотримувалися фактів. "Україна раніше інших у СНД вступила до Світової організації торгівлі", – переконував диктор урочистим голосом, хоча насправді Киргизія, Молдова і Грузія випередили Київ на цьому шляху.

Зрештою, на сцену піднявся й сам гарант.

– Я хотів би розпочати з того, що ми переможемо. Але це не та перемога, яка цукром посипана, яка у трояндах. Бо ніколи боротьба за незалежність не була легкою, вона була великим іспитом, – розпочав Ющенко з депресивних нот.

Ці слова стали прелюдією до годинної промови про незалежність, свободу, націю, мову, Хмельницького й Виговського, Батурин і Софію.

Ющенко говорив тихо, спокійно та без драйву. Неначе це розмова під грушкою в садку, а не промова кандидата в президенти, який спілкується з керівниками своїх штабів.

Лише іноді в його виступі лунали політичні пасажі, але вони не були ні новими, ні дошкульними для опонентів.

Так, Ющенко вкотре попередив, що в разі приходу до влади його опонентів НАТО не світить Україні.

– Попросіть когось із них написати слово НАТО – я переконаний, що одна помилка буде гарантована і там, і там, – поставив Ющенко під сумнів філологічні здібності не лише "проффесора" Януковича, але й кандидатата економічних наук Тимошенко.

– Політика безпеки не знайде відповіді ні з боку Тимошенко, ні з боку Януковича. Якщо тільки "Вона" переможе, другим кроком буде референдум по НАТО. Цього не потрібно зараз робити. Нам треба осмислити цей процес і не поспішати з висновком, – застерігав Ющенко.

Більшість промови Ющенко присвятив темі свободи, яка стала його ключовим агітаційним лозунгом.

– Свобода шанується не завжди. Бо вона сприймається як повітря, що необхідне для твого життя, але яке ти не зауважуєш. Без нього жити не можна, але чомусь немає думки, наскільки воно критично необхідне, – філософствував президент.

Щоб підкреслити всю глибину своїх здобутків, Ющенко занурився у спогади – як у 2003–му, щоб потрапити до Донецька, змушений був перелазити через паркан аеропорту. А ось тепер у Донбасі всі можуть вільно за себе агітувати.

Фото сайту www.razom.org.ua/
Фото сайту www.razom.org.ua/

– Це усе ми, – наголошував Ющенко на своєму досягненні.

– У Львові виїжджаєш з вокзалу і перше, що бачиш, – рекламу Януковича. Галичани, ну хіба можна це було уявити 5 років тому! Що на стовпі повісять рекламу Віктора Федоровича, – запитав президент у зали. Присутні розсміялись так, наче не почули в репліці Ющенка слово "реклама".

– Якщо в Україну прийде авторитарний режим, а там є декілька претендентів… Якщо прийде цей авторитарний режим, то це перший крок до втрати суверенітету…

Від теми свободи Ющенко перейшов до змін у Конституцію. Набір аргументів на їх користь також був не оригінальний.

– Сьогодні, якщо ми говоримо про дві політичні сили в парламенті, то там десь 13–15 депутатів – це ті, які сиділи в тюрмі.

Ющенко в запалі агітації не надто дотримувався фактів, і навіть його соратники не витримували.

– Боже, де він їх нарахував? – розсміялась видна членкиня "Нашої України" в першому ряді.

– …При чому є такі, що по дві ходки зробили, по три, – продовжував Ющенко.

Склалося враження, що президент витягнув з шухляди свою промову 2004 року, де завуальовано натякав на Януковича, не називаючи прізвищ.

Почуття дежавю виникало і в інших епізодах виступу.

– Як може боротися з корупцією політична сила, яка є автором багатьох корупційних процесів? Візьміть, наприклад, ситуацію з землею у Київській області! Скажіть, кому невідомо в цій залі, хто краде землю в Київській області? – запитав президент.

Ця тема якось особливо дошкуляє Ющенку, бо ґрунтовну відповідь на своє ж запитання він давав на двох попередніх з'їздах, натякаючи на Богдана Губського із БЮТ.

– Ви не побачите проект змін від Тимошенко до 17 січня. Те саме можу сказати про Януковича. Вони будуть грати після 17 січня, бо їм потрібні приватні інтереси. А нам потрібні національні інтереси. Тому ми говоримо зараз. Ми не знаємо, хто буде президентом...

У цьому місці Ющенко проколовся, бо напередодні в ефірі каналу "Інтер" впевнено показував на себе рукою, коли його запитували про переможця виборів.

Відчувши, що сказав зайвого, Ющенко спробував виплутатися з ситуації.

– ...Ні, ну ми то знаємо, – президент кивнув сам на себе, – і ми відкриті, готові до діалогу.

Він хотів сказати ще щось, але мікрофони злісно зашипіли.

– Це або Партія регіонів, або БЮТ, – жартуючи, Ющенко спробував розрядити обстановку.

– Я дуже хотів би, щоб українці сьогодні менше помилилися, ніж два роки тому, коли одній політичній силі дали 152 мандати, а другій 174 (Ющенко трохи переплутав дані про кількість депутатів БЮТ і ПР). Це була велика помилка, бо люди повірили брехні, піару, популізму. І сьогодні за це українська держава гірко платить.

– Я вірю, що 17 січня ми будемо разом і у нас буде перемога! – завершив свою промову Ющенко.

Після цього ведучий Майдану–2004 запросив на сцену довірених осіб кандидата в президенти, щоб в їх присутності зачитати резолюцію про підтримку Ющенка.

– Оплески й скандування буде рахуватись як схвалення, – весело звернувся він до зали наче на концерті.

Фіналом цього дійства мала стати пісня у виконанні Марічки Бурмаки, але мікрофони знову дали збій через глушилки охорони Ющенка. Зрештою вона таки заспівала "Ми йдемо".

По завершенні президент ще довго фотографувався з людьми і роздавав автографи.

– Ви бачите, яка в нас чудова символіка. Це я її намалював. За півгодини сів і намалював, – хвалився Ющенко перед делегатами.

Після того, як Ющенко поїхав, довірені особи повернулися до залу, щоб продовжити розмову з Безсмертним. Тепер на більш приземлені теми.

– Романе Петровичу, коли буде зарплата? – допитувалась дамочка у великих сережках з олександриту.

– Буде, – скупо відповів голова виконкому партії.

– Ні, ви скажіть, коли! Мені казали, що ви людина, яка тримає слово, – не вгавала жінка. – Я вже Ющенку розказувала. Він поклав руку на серце і сказав, що через чотири дні заборгованість погасять. Але ні чого не змінилось! Він хоч знає, що в нас робиться?

– Знає, – ще сухіше відповів Безсмертний.

– Тим гірше! – дратувалась на очах нашоукраїнка. – Так коли гроші будуть?

– Я ж вам пообіцяв. І слова свого дотримую, – обірвав Безсмертний розмову на півслові і рушив з залу.

Коли преса спробувала допитатися в Безсмертного про фінансові проблеми в Нашій Україні, він зайняв оборонну позицію:

– Ви дійсно хочете розібратися в цьому чи просто написати заголовок?

Але за мить глава виконкому пом’якшав і дещо пояснив.

За його словами, "Наша Україна" стала заручницею того, що спробувала стати чесною партією і легалізувала партійні кошти. Партію обклали податками як звичайне підприємство, в результаті й виникла ситуація з невиплатами зарплати. Скільки грошей не заплачено, Безсмертний і сам до кінця не порахував. Але запевнив, що принаймні останній місяць заборгованість не збільшується.

– Я клянусь – я вирішу цю проблему, хочете ви цього чи ні! – сказав Безсмертний, чомусь адресувавши своє обурення журналістам.

– Але скажу одне: далі в Україні існувати чесній партійній структурі неможливо. Якщо проблема легалізації коштів в партії не буде вирішена , не чекайте, що в Україні збережеться демократія і свобода. Бо її подавлять не через державу, а середпартійну корупцію, – заявив він і пішов геть.

Єдине, що в цій ситуації має тішити і Безсмертного, і Ющенка – якщо ці люди залишилися з ними після всіх чисток у партії та негараздів з грошима, то на такий актив справді можна спертися. Навіть не президенту.

powered by lun.ua
Главное на Украинской правде