Демократия оптом и в розницу

У попередньому матеріалі – "ОВК: від суб’єкта виборчого процесу до об’єкта виборчих маніпуляцій" – розглядалась практика масових замін членів окружних виборчих комісій. Як і було прогнозовано, ця практика поширилась і на найнижчий рівень виборчої адміністрації – дільничні виборчі комісії.

ДВК утворюються за тридцять один день до дня голосування. Участь у формуванні дільничних комісій беруть парламентські фракції – поза конкурсом із розрахунку одне гарантоване місце у кожній комісії, а також політичні партії та кандидати-мажоритарники – за результатами жеребкування.

Також відповідно до результатів жеребкування визначається кількість квот у керівному складі комісій.

Відповідно до законодавства суб’єкти виборчого процесу – фракції, партії, кандидати в одномандатних округах – мають право проводити заміни своїх представників у ДВК. Більше того, активно цим правом користуються.

Моніторингово-аналітична група "Цифра" систематично відстежує ротації членів ДВК у 115, 116, 117 та 118 одномандатних виборчих округах Львівської області. Станом на 9-11 жовтня 2012 року загальний відсоток замін дорівнював: у 115 окрузі – 54,86 %, 116 – 40,96 %, 117 – 51,01%, 118 – 48,36 %.

Нижче у таблицях подаються дані, які демонструють кількість замін проведених усіма суб’єктами виборчого процесу, які брали участь у формуванні ДВК. Оскільки дані постійно оновлюються, на графіках можна також прослідкувати деяку динаміку замін.

З наведеної інформації можна зробити два загальних для усіх виборчих округів спостереження. Перше, майже усі суб’єкти виборчого процесу, скориставшись передбаченою у законі можливістю, у різних масштабах, однак проводили заміни членів ДВК.

Друге, найбільша кількість замін у всіх округах припадає на долю маловідомих або малоактивних у Львові та області політичних партій.

Не менш цікавою є статистика щодо замін у керівних складах ДВК. Нижче пропонується статистика по замінах голів, заступників голів та секретарів виборчих комісій.

Найменше голів ДВК було замінено у 116 окрузі – майже 33% при загальному показнику замін у майже 41% та у 117 окрузі – майже 40% при загальному показнику замін у 51%. Найбільше голів комісій було замінено у 118 окрузі – майже 57%, що є на 9% більше від загального показника замін.

Феномен масштабних ротацій у дільничних виборчих комісіях має адміністративний аверс та політичний реверс. Адміністративно проведення замін є необхідним злом, оскільки без замін у більшості комісій не було б достатньої кількості людей для повноцінної роботи.

Особливо це стосується замін у керівному складі, адже саме голови комісій, їх заступники та секретарі несуть левову частку відповідальності за роботу комісій, організацію засідань, наявність кворуму.

Саме тому керівництво Окружних виборчих комісій одразу ж після жеребкування просило довірених осіб партій та кандидатів максимально швидко провести заміни у тих ДВК, в яких ці суб’єкти виборчого процесу одержали керівні посади.

Політично заміни членів ДВК є концентрованим відображенням більшості негативних процесів і явищ, присутніх як в українській політиці зокрема, так і в українському суспільстві загалом : корупція, продажність, безпринципність, бажання маніпулювати процедурою на власну користь.

Продаж та обмін квотами для формування більшостей у комісіях – як в окружних, так і в дільничних – вже стали притчею во язицeх цього виборчого процесу. Подібні практики не є новими для українських виборів – новими є межі їх поширення, а також можливі наслідки від їх застосування.

Безумовно, більша частина відповідальності за такий стан справ лежить на діючій адміністрації та суб’єктах виборчого процесу, які користуються прогалинами законодавства. Більша, але не вся.

Частину відповідальності слід визнати за тими громадянами України, які готові в силу різних причин – політичної доцільності, тиску, залякування, безгрошів’я, необізнаності та несвідомості – брати участь у цих маніпуляціях.

Сьогодні в складах усіх 225 окружних виборчих комісій працює більше чотирьох тисяч осіб. Якщо ж говорити про дільничні виборчі комісії – то мова йтиме про сотні тисяч громадян України. Громадян, значна частина яких не в стані назвати партію чи кандидата, якого вони представляють в комісіях.

Вкотре доводиться констатувати, що політизація виборчого процесу – особливо його адміністративної складової – сягнула небачених раніше масштабів.

Виборчі комісії різних рівнів, як суб’єкти виборчого процесу, що повинні забезпечувати виконання організаційно-адміністративних функцій, часто стають заручниками сумнівних політико-бізнесових домовленостей.

Домовленостей, що в підсумку обернуться бумерангом, який боляче вдарить не лише по якості виборчого процесу, але й по легітимності результатів голосування.

Назар Бойко, Моніторингово-аналітична група "Цифра", спеціально для УП