Административно-территориальная организация выборов и почему это важно

231 просмотр
Иванна Фединчук, Назар Бойко, для УП
Среда, 23 сентября 2015, 10:48

Якщо зміна виборчого законодавства про місцеві вибори проходила під гаслом "ідеальної виборчої системи не існує", то самі місцеві вибори, схоже, проходять під лозунгом "більш неідеальної виборчої системи годі уявити".

Про це говорять вже не законодавці та аналітики, а практики й ті, хто безпосередньо організовує і адмініструє вибори.

Конфліктні норми породжують оригінальні результати. Найкраще це демонструють статті нового закону, які визначають адміністративно-територіальну організацію (АТО) виборів депутатів обласних рад.

Перед тим, як обласні територіальні виборчі комісії почали нарізку територіальних виборчих округів для районів, міст обласного значення, районів у місті, Центральна виборча комісія розрахувала їх кількість.

Частина 7 статті 17 закону "Про місцеві вибори" визначає, що "для проведення виборів депутатів обласної ради відповідна територіальна виборча комісія не пізніш як за 35 днів до дня чергових або перших місцевих виборів утворює на території кожного району, міста обласного значення територіальні виборчі округи, кількість виборців у яких має бути за можливості максимально наближеною до середньої кількості виборців у територіальному виборчому окрузі відповідного багатомандатного округу".

Також ЦВК повинна була враховувати і частину 11 статті 17: "Кількість територіальних виборчих округів з виборів депутатів обласної ради, які утворюються на території міста, району, не може перевищувати 20 відсотків від загальної кількості територіальних виборчих округів, що утворюються на виборах відповідної обласної ради".

Таким чином, в основі розподілу кількості округів між адміністративно-територіальними одиницями було покладено три вимоги: представництво адмінтеродиниць, збалансованість кількості виборців, обмеження максимальної кількості округів для району чи міста обласного значення.

Однак на практиці виявилось, що одночасне застосування цих вимог призводить до значних диспропорцій у кількості виборців в ТВО. У деяких випадках ці перекоси сягають масштабів, які фактично нівелюють вимогу збалансованості терокругів за кількістю виборців.

Продемонструємо це на прикладі Львівської області. 1 972 399 виборців обиратимуть 84 депутатів облради. Відповідно, середня кількість виборців в одному ТВО становить 23480.

Такі міста як Моршин, Новий Розділ та Трускавець, маючи кількість виборців меншу від середньої, автоматично одержують по одному мандату. 16 мандатів (20%) залишаються у Львові.

Виходячи з кількості виборців у місті, середня їх кількість у відношенні до одного мандата дорівнює 37 350.

Решта 65 мандатів розподіляються між іншими містами обласного значення та районами області. На цьому рівні одержуємо ще одне середнє значення, яке становить 20 535 виборців.

Розподіл мандатів між адміністративно-територіальними одиницями області зображено на ілюстрації, яка також демонструє відхилення кількості виборців від середнього показника.

 

Диспропорції представництва є очевидними. Місто Моршин і Галицький район міста Львова будуть представлені в облраді одним депутатом кожен, незважаючи на те, що у другому кількість виборців є у 12 разів більшою, ніж у першому.

У інших випадках кількість виборців в адмінтеродиницях, що будуть представлені однаковою кількістю депутатів, відрізняється в рази.

Показовою у даному контексті є також Харківська область. Її особливість полягає в майже рівній кількості виборців у місті Харкові та у решті адміністративно-територіальних одиниць області.

Однак, згідно закону, виборці міста будуть представлені в облраді 24 депутатами, а ту ж кількість виборців поза межами Харкова представлятимуть 96 обранців.

 

З розрахунками щодо кожної області можна ознайомитись за посиланням.

Чи матимуть ці диспропорції наслідки серйозніші, аніж простий арифметичний дискомфорт? Безумовно. По-перше, це впливатиме на політичні партії, а саме – на стратегії висунення ними кандидатів в округах.

По-друге, це безпосередньо впливатиме на результати виборів і персональний розподіл мандатів між кандидатами партсписків, що подолають виборчий бар’єр.

Політичні актори не зможуть проігнорувати факт "перенаселення" міських округів. Ці "резервуари" голосів є критично важливими на етапі потрапляння в пул обраних – тих, хто подолає 5% бар’єр.

Тож, можна припустити, що у міських округах партії, що реально претендуватимуть на представництво, висуватимуть відомих кандидатів, які будуть здатні акумулювати підтримку, в першу чергу, для політичної партії.

Також слід очікувати і відповідного розподілу партійних виборчих бюджетів на рекламу, агітацію і пропаганду. Більше грошей йтиме в округи з більшою концентрацією виборців.

Що стосується встановлення результатів виборів і розподілу мандатів, то диспропорції у кількості виборців в округах матимуть більш очевидні наслідки.

Згідно статті 86 закону "Про місцеві вибори", визначення послідовності кандидатів у партійному списку відбуватиметься на підставі не фактичної кількості одержаних голосів, а на основі відсоткових співвідношень.

"У зазначеному виборчому списку місцевої організації партії кандидати у депутати (крім кандидата у депутати, який не закріплений за територіальним виборчим округом) розташовуються в порядку зменшення відсотку голосів виборців, поданих за відповідну місцеву організацію партії у територіальних виборчих округах, за якими були закріплені кандидати, від загальної кількості голосів виборців, поданих за всі місцеві організації партій у відповідних територіальних виборчих округах".

Конвертація голосів виборців у відсотки створює переваги для кандидатів, що балотуватимуться в ТВО з порівняно меншою кількістю виборців.

За інших рівних умов, скажімо, кандидату у Галицькому районі міста Львова для одержання того ж відсотку, що й кандидат у місті Моршині, потрібно набрати у 12 разів більше голосів.

Частими будуть результати, коли кандидати в міських ТВО набиратимуть в рази більше голосів, однак поступатимуться місцем в радах кандидатам з периферії, відсотковий показник яких буде вищим за їхній.

Тобто, ті, хто , можливо, відіграє вирішальну роль в подоланні партією виборчого бар’єру, можуть залишитись ні з чим. І вони це розуміють. Розуміють це і політичні партії.

Тож, подейкують, що деякі політичні сили для збереження контролю над ситуацією, планують перестрахуватися – шляхом попереднього збору заяв від своїх кандидатів про складення депутатських повноважень.

Після неочікуваних результатів – у разі перемоги в ТВО не зовсім бажаних кандидатів – їх можна буде усунути. І, таким чином, розчистити дорогу потрібним людям. Перевірити правдивість цих чуток можна буде вже через місяць.

Народні депутати, які голосували за новий виборчий закон і президент, який міг його не підписати, навряд чи завдали собі клопоту розібратись в описаних речах.

Приклад адміністративно-територіальної організації виборів згідно нового закону вкотре доводить, що схрестити вужа і їжака без наслідків можна лише на папері. На практиці це майже завжди призводить до неприродних результатів.

Іванна Фединчук, Назар Бойко, Моніторингово-аналітична група "ЦИФРА", спеціально для УП



powered by lun.ua
Юрий Луценко: Я отказал и Порошенко, и Зеленскому в аресте разных телеканалов
Гаврилюк, Ярош, Парасюк, Соболев, Луценко и другие. Где и чем занимаются герои Майдана
Как стать виноделом. Десять шагов для старта
Грузия борется за выборы: смогут ли протесты в Тбилиси привести к смене власти
Все публикации