Незавершенный гештальт революции

34 просмотра
Вторник, 09 марта 2010, 10:45
Игорь Лубкивский
психолог, аналитик, коуч, город Тернополь

"Гештальт" – термін з психології, що означає прагнення людини до завершеності дії, до сприйняття цілісних структур.

Гештальтпсихологія виникла в свій час в надрах психоаналізу, як його противага. Адже "аналіз" – це поділ на частини, коли "ціле" роздрібнюється для вивчення, на відміну від гештальту, зовсім зворотного прагнення до об’єднання і завершеності.

Відомим, і не тільки в гештальтпсихології, став "ефект Зейгарнік" – "незавершена дія запам’ятовується краще завершеної".

Та й в популярній психології можна знайти масу книг, об’єднаних одним лозунгом – "заверши свій гештальт!"

А ще – вважається, що незавершений гештальт стає джерелом всіх можливих комплексів і проблем.

Це дійсно так. Але не завжди.

Безперечно, незавершена дія може служити своєрідним джерелом енергії, спонуканням до дії. Але, в свою чергу, таке спонукання може в бути як позитивним, так і негативним.

Позитивним – тоді, коли спонукає людину жити і розвиватися. Негативним – тоді, коли замість прагнення щось зробити виникає відчуття депресії і втрати.

До того ж, завершення певних дій не завжди означає завершення гештальту.

Це може проявитися або у вигляді відчуття фрустрації і втрати (все пропало!), або зовсім навпаки – у вигляді відчуття звільнення: все втратили, а отже й боятися більше нічого.

Таким чином, ми отримуємо вже не два варіанти позитивного/негативного гештальту, а чотири:

- незавершений, що викликає спонукання до дії і розвитку, служить джерелом енергії;

- незавершений, що викликає відчуття фрустрації і втрати;

 - завершений, який нейтралізує усі можливі наслідки можливої втрати;

- завершений, який перервав розвиток цілком позитивних процесів.

Цілком очевидно, що з цих чотирьох варіантів лише два є насправді позитивними – перший і третій.

В цьому сенсі корисно поглянути на наслідки помаранчевої революції.

Адже треба хоча б наближено зрозуміти, які з процесів вже знайшли своє довершення, а які ще ні, і які ще знаходяться в процесі свого розвитку.

Тим більше – якщо в майбутньому вони, можливо, здатні принести нам нові й небезпечні наслідки.

Так, безперечно, ми можемо вважати завершеною ту лінію розвитку, яка призвела до обрання Віктора Януковича президентом України. Він свій гештальт завершив – досягнув того, чого й прагнув.

Це убезпечує його від старих ризиків, але разом з тим таїть в собі небезпеку втрати відчуття сенсу подальшого буття. Аби лишень відбути свій термін, і не здобути нових неприємностей для себе.

Завершилися прагнення і Віктора Ющенко. Якщо поглянути на його шлях від виборів 2002-го до виборів 2010-го року – то, здається, що він ніколи особливо ні в яку революцію й не вірив.

Для нього мова швидше йшла про інше – про те, щоб самому, замість Януковича, стати гідним спадкоємцем Кучми. Бо інакше як пояснити його звернення до народу, де він називав учасників акції "Україна без Кучми" фашистами, втечу в Карпати після виграних виборів 2002-го року, примирення з Януковичем в вересні 2005-го?

Проте для нас з вами залишилися й незавершені дії і прагнення.

Незавершене те, що ми відстоювали в тій революції: прагнення до вільної і справедливої держави, встановлення нових й відповідальних відносин між народом і владою, а загалом – створення справді демократичної системи влади.

Не досягнула своїх цілей і фактичний творець революції – Юлія Тимошенко.

Не знаю, щоправда, наскільки тепер її інтереси співпадають з нашими, і чи зможе таке співпадіння стати джерелом наступного поступального розвитку.

Або – чи стане воно джерелом фрустрації і втрати енергії?

"Фрустрація" – це відчуття зневіри і втрати, яке виникає у випадку неможливості реалізації якогось доступного і близького, здавалося би, бажання, від якого людині зовсім неможливо відмовитися в силу його важливості для неї.

Саме це відчуття і призводить до усіх можливих психологічних проблем.

Для того, щоб позбутися його, і закликають "завершити свій гештальт". Інакше доведеться відмовитися від того бажання, від якого стаєш залежним – або знецінивши, або переосмисливши його; знайти можливість реалізовувати свої цілі якимсь іншим чином.

В нашому випадку таке знецінення означає лише одне – усвідомлення того, що жоден з політиків, на яких ми покладали свої надії, так їх і не виправдав. А переосмислення мало б означати пошуки можливостей самостійної реалізації своїх прагнень в обхід цих політиків.

Власне кажучи, в якійсь мірі так і сталося.

Бо мої власні спостереження свідчать про те, що учасниками Майдану була більш активна й самостійна частина суспільства. І жоден з тих, хто встиг побувати в Києві, ніякого розчарування й не відчував.

Торкнулося воно, в першу чергу, – лише тих, хто, не впливаючи активно на своє життя, пасивно бажав отримати для себе від революції якісь блага.

По суті – сподівався на вирішення своїх проблем іншими людьми.

Тому для людини активнішої і відповідальнішої – такої, яка сама несе відповідальність за свої вчинки – незавершена дія означає здобуття хай і негативного, але корисного досвіду, який можна використати в майбутньому.

А для людей, які в силу якихось причин і далі надіються на когось іншого – таке незавершення сподівань може закінчитися або пошуком нових ідолів, або розчаруванням і втратою енергії.

Перше вищенаведене – ціль "Нашої України" і послідовників Ющенка. Саме так вони і використовували нас усі ці роки, і не проти були б робити це й надалі.

Друге – прагнення посіяти у помаранчевої частини електорального табору відчуття зневіри й розчарування – ціль Партії регіонів.

Це б дало їй можливість легко маніпулювати більшою частиною України. По суті – жити за рахунок їхніх нереалізованих мрій і прагнень. Правда, тільки в тому разі, коли в людей так і залишиться відчуття залежності від своїх втрачений мрій і ілюзій.

Проте – це ні в якому разі не свідчить про те, що жити треба без надії.

Відчуття надії може бути цілком позитивним – тоді, коли не викликає залежності, коли внаслідок її можливої нездійсненності людина не втрачає чогось аж надто важливого для себе. Коли людина усвідомлює, що є й інші шляхи свого розвитку.

Якщо ж таке все-таки стається, то вихід тут лише один – прагнення до безпристрасності. Можливо, навіть деяка байдужість до того, що колись здавалося аж настільки важливим, применшення його вартості.

В підсумку – розподіл наших уявлень на те, що залишається нашим (віра, мрії і плани), і що – ні. Тоді може виникати й нова надія – яка вже, можливо, не викликатиме аж настільки сильного відчуття залежності, не позбавлятиме людини свободи вибору.

В ідеальному випадку – у людини повинна бути не одна надія, і не одна мрія. Її внутрішній світ має бути багатшим від того, що від неї вимагає життя.

Тоді вона вже в будь-якій ситуації отримуватиме певний вибір. Він полягатиме вже не стільки у виборі власної поведінки – як у виборі власної оцінки подій, у створенні різних варіантів прогнозованого розвитку ситуації.

Тоді, навіть у випадку можливої невдачі, людина все-одно отримуватиме свій необхідний досвід. Якщо їй вдасться зрозуміти, які саме дії до яких саме наслідків і призвели. Головне – коли людині вдасться поєднати отримані наслідки з результатом власних вчинків.

Коли виникає таке усвідомлення – тоді й виникає новий етап розвитку людини, а отже – і всього суспільства.

Тому в майбутньому ми отримаємо три наступних варіанти розвитку наших уявлень:

- розчарування;

- нової надії;

- осмислення.

Яким же саме шляхом піде наша країна далі – невідомо.

Але в будь-якому разі, варто відмовитися від своєї колишньої залежності від когось іншого. Особливо – тим, для кого це ще не стало нормою життя.

Тим більше, що дуже скоро, можливо всього лише за рік-два, або й швидше, ряди розчарованих у "помаранчевих ідеалах" – можуть поповнитися їхніми колегами з протилежного табору.

Добре хоча б те, що тоді вже не йтиме мова про об’єднання України – все вирішиться природнім чином.

Хоч і хотілося би швидше та ефективніше, чесно кажучи...



powered by lun.ua
Системные изменения в лечении рака могут спасти жизнь каждого пятого больного
Войну с раком невозможно выиграть, если нет стратегии победы, если ежедневно, шаг за шагом, последовательно не олицетворяет ее план. (укр.)
Месяц в Харькове: признания в любви
Какой он, культурный Харьков. (укр.)
Украине нужна новая киберстратегия
Основные пробелы в области кибербезопасности в Украине и варианты выхода из сложившейся ситуации. (укр.)
Как мировые тренды влияют на развитие фитнеса в Украине
Каждый год появляются новые виды тренировок и тренажеров, выпускаются новые мобильные приложения и онлайн-продукты.
Как определиться с будущей профессией
Будущее требует от нас всех постоянного обучения и самообучения, самодисциплины и искренней страсти к своему делу. (укр.)
Зеленский распустил ЦИК, или Зачистка по всем фронтам
Оглядываясь на события последних недель в ВР, можно заметить определенную тенденцию, которой придерживается Зеленский и его сторонники. Речь может идти как об узурпации власти действующим президентом, так и об искреннем желании реальных положительных изменений, возможны только при условии полной очистки всех госструктур от следов старой власти. (укр.)
Самосожжения. Постскриптум для империи
Сумерки СССР, современным россиянам кажутся "счастливой эпохой", для колоний озаренные огнем живых факелов с запахом горелого мяса. (укр.)