Общество должен научиться быть ответственным

Не хотілося б кидати зайвий камінь у город і без того нестійкої опозиції, але мушу.

Рука сама тягнеться, коли згадаю хоча б такий фрагмент із недавніх передвиборних виступів Юлії Володимирівни: "Будуть пропонувати вам гроші чи гречку - беріть, не роздумуйте, це ваші законні гроші й гречка, - енергійно заохочувала ораторка народ, який зібрався на центральному майдані районного містечка, немов на прощу. - Усе це вони накрали у вас, а те, що повертають, - лише крапля в морі. Беріть, але голосуйте так, як велить вам серце".

Народ задоволено потирав руки в передчутті близької помсти олігархам - аякже, грошенята візьмемо, а їм дулю з маком, а не голос! - і не жалів долонь для оплесків. Ця Юля, перемовлявся між собою люд, вартує того, щоб проголосувати за неї, вона наведе порядок.

Наскільки можна судити з розмов уже після президентських виборів, підкуп виборців таки практикувався.

На власні вуха чув, як нарікали в приміському потязі роботяги івано-франківських підприємств, повертаючись після зміни додому, у села, на недобросовісних агітаторів. Грошенята, мовляв, фальшивими виявились...

Одне слово, і тут народ обдурили.

Він надіявся заробити, як радила Юля, якусь копійку, а з ним так несправедливо... От і вір після цього олігархам!

Багато чого наслухався й надививсь я й безпосередньо на виборах, будучи спостерігачем. Заходить, скажімо, на дільницю подружжя середніх літ і розпочинає виконувати свій громадянський обов'язок з читання розвішаних на стіні програм кандидатів. Раніше вони, бачте, не зуміли вибрати час, щоб купити газету чи бодай заглянути в телевізор.

Так, ці мають усі шанси вибрати щасливе майбутнє. І для себе, коханих, і для діток своїх, і для всієї України-неньки.

Нізащо не вгадаєте, задля чого цей екскурс у вчорашній день.

Та просто щоб поспівчувати робочій групі під керівництвом народного депутата Юрія Ключковського, яка потратила майже два роки на творення нового Виборчого кодексу.

Можете повірити на слово, що це ґрунтовна праця, орієнтована на міжнародні стандарти демократичних виборів. Тепер якраз триває обговорення проекту Виборчого кодексу. Тож буде цілком доречно, перш ніж пояснювати доцільність співчуття на адресу робочої групи, сказати про цей проект бодай кілька слів.

Як уже не раз наголошувала ПАРЄ, українській владі необхідно якнайшвидше взятися за проблему з парламентськими виборами, яка відчутно гальмує розвиток політичної системи.

Єдиний виборчий округ, що охоплює всю територію України, закриті виборчі списки - усе це не гарантує обрання такого парламенту, який представляв би суспільство в усьому його розмаїтті.

І треба сказати, що розділ "Вибори народних депутатів" нового Виборчого кодексу ці зауваження враховує.

Вибори, згідно з ним, здійснюються на засадах пропорційної системи за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій. У розподілі депутатських мандатів беруть участь лише ті виборчі списки кандидатів, які за підсумками голосування набрали не менше трьох відсотків дійсних голосів виборців у загальнодержавному виборчому окрузі. Останній, до речі, поділяється на 30 регіональних виборчих округів.

ПАРЄ висловлювала також занепокоєння браком належних процедур організації дострокових виборів у разі розпуску парламенту.

У проекті нового кодексу враховано й цю обставину. Детально розписано особливості утворення виборчих комісій на позачергових виборах депутатів, строки висування й реєстрації кандидатів у депутати, особливості інформаційного забезпечення виборів.

Одна з найслабших ланок нашого виборчого процесу, як відомо, - списки виборців.

Ось чому Парламентська Асамблея Ради Європи наполегливо рекомендує перевести складання списків на основу єдиного цивільного реєстру, який би вів орган, окремий від системи виборчих комісій. Цей орган відповідав би й за якість списків.

Судячи з проекту кодексу, рекомендація врахована. На Державний реєстр виборців покладено обов'язки ведення персоніфікованого обліку виборців, формування списків виборців для виборів, а також референдумів. У реєстрі зберігатимуться як ідентифікаційні персональні дані виборця, так і персональні дані, які визначають місце й умови голосування, службові персональні дані.

Це лише побіжний, наголошую, погляд на проект Виборчого кодексу. Загалом він містить 584 статті, і гармонізує нарешті положення різних законів, пов'язаних з виборами.

Від 1 січня 2011 року, тобто від дати початку його дії, втрачають чинність закони "Про вибори президента", "Про вибори народних депутатів", "Про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про Центральну виборчу комісію", "Про Державний реєстр виборців". До багатьох законів буде внесено суттєві зміни.

На переконання робочої групи, у кодексі дотримано всі п'ять основних засад європейського досвіду в галузі виборів. А саме: загальні, рівні, вільні, прямі вибори шляхом таємного голосування. Цей кодекс уможливлює різноманітні форми демократичного волевиявлення.

Таким чином, влада, в особі нардепів Ключковського, Гриневецького, Підгорного й Сінченка, довела, що вона достатньо відповідально поставилася до розв'язання цієї архіважливої внутрішньої проблеми.

Черга тепер - за суспільством.

Адже воно також повинно доводити власну відповідальність. Не оцінюючи свій голос у кілька кіло гречки чи сто гривень, хоч би підштовхували до цього самі політики. А прискіпливо аналізуючи партійні програми, звертаючи більше уваги на те, що він уже встиг конкретно зробити. А не на те, що кандидат у депутати в черговий раз обіцяє.

Інакше навіть найдосконаліше виписані закони служитимуть не для свідомого вибору між різними політичними альтернативами.

А хіба що задля того, щоб наші посадовці мали чим звітувати перед високопоставленими європейськими чиновниками.

Дмитро Карп'як, журналіст, Коломийське представництво громадянської мережі ОПОРА, спеціально для УП