Так что, все-таки, сказала баронесса Эштон?

Переляк в українській дипломатії після "повідомлення гарвардського аспіранта" про заяву Ештон, що Україна бачить себе як "європейська ідентичність", а не членом Європейського Союзу, і обурення з того, що хтось наважився відібрати в України її заповітну мрію, скидаються на поганий жарт.

Особливо після псевдо-спростування прес-служби високого представника на запит УНІАН: в округлих формулюваннях довкола змісту самих заяв Ештон, вони цілковито з ними не перетинаються і, таким чином, їх ще раз підтверджують.

Отож, маємо черговий ляпсус в українсько-європейських стосунках, коли одна сторона нарешті відверто сказала, що вона думає про іншу, а та не повірила і вдала, що не почула.

Українське напівдитяче "та не могла вона такого сказати", що відлунням ("ні, не могла") повторили європейські бюрократи на кшталт Фюле, котрому скандал напередодні його візиту в Україну зовсім не потрібний, можна спростувати лише одним: "а вона таки сказала".

Не повірити - чи не помітити - відвертих заяв Ештон також цілковито відповідає інтересам теперішньої владної еліти України, чий рейтинг і так уже помітно страждає від стаханівських темпів, якими покращується життя "всіх" в януковичевій Україні.

Відтак, прямі цитування "гарвардського аспіранта" можна зам'яти (так-так, бо там же була ціла армія українських журналістів, що відвідують нечасті заходи, що мають стосунок до України в США, а вони нічого не повідомили) та висловити недовіру до сказаного "таким досвідченим політиком" (атож, ми ще й присоромимо її цим казусом прямолінійності), а потім полегшено прийняти беззмістовне спростування її прес-служби.

Мусолити тему зовсім невигідно, бо очманілий український виборець може помітити, що ту отару "заянуковичів", "протитимошенківців" та інших, до якої він за власним бажанням чи ні долучився, ведуть не у тому напрямку.

Бо виборець хоч і очманілий, а хоче таки у Європу, і то неабияку, а Західну. І хоч би як гарно грів російський дешевий газ, а майбутнє своїх дітей той виборець таки бачить по-іншому: недарма ж цілими селами виїжджає до Італії, Іспанії чи Греції з надією влаштувати для своїх дітей "нормальне життя".

І зрозуміло, що януковичева популярність ніяк не підвищиться від усвідомлення того, наскільки віддаленою робить цю рожеву мрію його послідовна "євроінтеграція" на Схід.

Як би там не було, але заява Ештон таки була зроблена і записана на диктофон.

Запис виступу, на початку котрого вона - цілком заплановано і з нотаток - згадала Україну, а потім відповіла на уточнююче запитання, був викладений мною на YouTube.

Перша частина доступна тут:

а друга - тут

Що ж саме сказала Ештон? Для України цікаві наступні цитати:

про суттєве розширення ЄС за рахунок колишніх країн соціалістичного блоку:

"Вони (ці країни - О.К.) не перейшли помахом маятника, який ми так часто бачимо, до якоїсь іншої форми авторитарного режиму. Натомість, вони обрали європейські інституції, вони приєдналися до спільної мети: демократія, верховенство права, економічне процвітання. (...)

Справді, є багато країн, які хочуть приєднатися до Європейського Союзу. І, навіть більше, бачать себе як таких, що мають європейську ідентичність: не [бачачи себе] частиною Європейського Союзу, але бажаючи бути частиною цього більшого проекту, найзначнішим прикладом чого є Україна

(В оригіналі: And even more: see themselves as having a European identity, not part of the European Union - but wanting to be a part of this bigger project, of which Ukraine is the most significant example.) Ті, що знаходяться близько до нас, хочуть до нас приєднатися, а ті, що далеко, хочуть бути на нас схожими" (з 5:52 хвилини у першій частині запису).

Відповідаючи на запитання про стан відносин з Україною після завершення промови: "Я думаю, що Україна, зокрема, не бачить себе в Європейському Союзі, вона бачить себе як європейську ідентичність

(I think, Ukraine doesn't see itself particularly in the European Union - it sees itself as a European identity.) Україна - це країна, котра змушена маневрувати у своїх стосунках між Європою та Заходом. Янукович, я думаю, намагається це робити. Ми істотно зацікавлені в Україні, ми хочемо мати міцні економічні зв'язки з Україною".

"Я думаю, що теперішній українській владі - це те, як я це інтерпретую - подобається близькість до Європи: після своєї інавгурації, на якій я була присутня, президент Янукович найперше відвідав Брюссель. І лише тоді він відбув [з візитом] до Москви.

Це означає, що можна побачити продовження наших стосунків. Але, я думаю, ми б також хотіли мати хороші стосунки з Росією, через те, де ця країна знаходиться. Це те, як я бачу актуальну ситуацію. ...

Але я думаю, що європейська ідентичність, а не членство, це те, чого прагне український народ.

(But I think European identity rather than membership is what, I think, the Ukrainian people seek)" (з 12:09 хвилини в другій частині запису).

А тепер порівняймо спростування прес-служби Ештон:

"Політика ЄС щодо України не змінилася. Верховний представник Ештон заявила дуже чітко у своїй відповіді, що Україна - європейська країна. [HRVP Ashton made it very clear in her answer that Ukraine is an European country.] Євросоюз готовий до співпраці з Україною у рамках Європейської політики сусідства та "Східного партнерства", що не може визначати наперед майбутнє та довготривалі цілі.

(The EU is ready to cooperate with Ukraine in the framework of European Neighbourhood Policy and Eastern Partnership, which do not prejudge the future and the longterm goals.)"

Невідповідність спростування до змісту заяви Ештон - очевидна, її беззмістовність - пряма аналогія наповнення українсько-європейських стосунків.

Отже, таки маємо задокументований факт відповідної заяви Високого Представника Кетрін Ештон. Інтерпретація та відповідні висновки - за кожним із нас.