233 "пианиста", которые дискредитируют государство

11 просмотров
Четверг, 21 апреля 2011, 14:14
Иван Крулько
народный депутат Украины, фракция "Батькивщина"

19 квітня Верховна Рада прийняла безглузду за своїм змістом і антиєвропейську за своєю сутністю заяву ВРУ "До 65 річниці Нюрнбергського трибуналу над фашистськими злочинцями".

Мета цього документу дуже проста – з одного боку, продовжити реабілітацію злочинів тоталітарного комуністичного режиму, відмежовуючи цей режим від фашистського. З іншого – нав’язувати міфи про так званих "колабораціоністів і пособників фашистів", кидаючи тінь на ОУН і УПА, які боролися як проти фашистів, так і проти НКВДистів.

В парламенті знайшлося 233 картки, якими було прийнято цей документ. Крім комуністів, які є прямими нащадками і послідовниками злочинців з колишньої КПРС, за цей документ також голосували фракції Партії регіонів і Народної партії. Навіть провладна новостворена група "Реформи заради майбутнього" утрималася від голосування за заяву.

Подібні заяви – черговий удар по європейській інтеграції.

Представники влади навипередки присягають на вірність європейському вибору України. Причому це робиться як для внутрішнього вжитку, оскільки євроінтеграція популярна серед українських виборців, так і назовні, демонструючи свою відданість курсу на європейську інтеграцію.

Інше вже питання, що відбувається насправді, коли здійснюється реалізація сценарію із втягнення України в інтеграційні процеси, ініційовані Кремлем.

Але навіть уявивши, що влада дійсно прагне реалізувати курс на європейську інтеграцію, то заяви, якими здійснюється спроба відмежування совєцького режиму від нацистського, явно дисонують не тільки з офіційною позицією ЄС, але й організацій, до яких входить Україна, зокрема Ради Європи і ОБСЄ.

У Резолюції Ради Європи №1481 від 26 січня 2006 щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, зокрема, відзначено:

"Усі без винятку тоталітарні комуністичні режими, які панували в Центральній та Східній Європі в минулому столітті та які ще й досі залишаються при владі в деяких країнах світу, характеризуються численними порушеннями прав людини.

Це були індивідуальні та масові вбивства і страти, смерть у концентраційних таборах, голодомори, депортації, катування, примусова праця та інші форми масового фізичного терору, переслідування з етнічних або релігійних мотивів, порушення свободи совісті, думки й вираження поглядів, порушення свободи преси, а також відсутність політичного плюралізму.

Злочини виправдовували теорією класової боротьби й принципом диктатури пролетаріату. Тлумачення обох принципів узаконювало "ліквідацію" людей, які, як вважалось, стояли на заваді побудові нового суспільства і, відповідно, були ворогами тоталітарних комуністичних режимів.

Переважну частину жертв у кожній відповідній країні становили її власні громадяни. Зокрема, це стосується населення колишнього СРСР, кількість жертв якого значно перевищує кількість жертв населення інших країн.

Падіння тоталітарних комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі не завжди супроводжувалося міжнародним розслідуванням їхніх злочинів. Більше того, міжнародне співтовариство не притягнуло виконавців цих злочинів до суду, як це було з жахливими злочинами націонал-соціалізму (нацизму).

…Крім того, Асамблея закликає всі комуністичні та посткомуністичні партії у державах-членах Ради Європи – якщо вони ще не зробили цього – дати нову оцінку історії комунізму та своєму власному минулому, чітко відмежуватись від злочинів тоталітарних комуністичних режимів та однозначно їх засудити".

Таку ж позицію зайняв і Європейський парламент, який 2 квітня 2009 року прийняв Резолюцію з посиланням на згаданий вище документ Ради Європи.

Відповідно до позиції Європейського парламенту: "Європа не буде єдиною, якщо вона не зможе сформувати загальне уявлення про свою історію, не визнає фашизм, сталінізм, фашистські та комуністичні режими загальним успадкуванням і не організує чесного та уважного обговорення злочинів цих режимів у минулому сторіччі".

У цьому контексті варто нагадати, що відповідно до заяви Європейського парламенту від 23 вересня 2008, було проголошено 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

Подібна позиція прослідковується і в Резолюції ПА ОБСЄ від 29 червня 2009 року.

Таким чином, спільна позиція Об’єднаної Європи однозначна – тоталітарний совєцький режим і тоталітарний нацистський режим – це брати-близнюки. А відтак СРСР нічим не відрізняється від нацистської Німеччини.

До цього необхідно нагадати про пакт Молотова-Ріббентропа і спільні "хороводи-паради", які водили радянські "освободітєлі" разом з нацистами напередодні другої світової війни.

Тому й логічне питання, панове-депутати, яким чином держава може інтегруватися до Європейського Союзу, якщо її парламент не поділяє європейської позиції щодо спільного розуміння історії та засудження злочинів тоталітарної доби?

Калька за зразком Кремля, як "діагноз" нинішньої влади

Наприкінці минулого року, 23 і 24 листопада, аналогічні за змістом та ідеологією заяви ухвалила Державна Дума РФ та Ради Федерації федеральних зборів.

Окремі висловлювання і навіть цілі речення з цих заяв наших північних сусідів були, м’яко кажучи, "передерті" та вкладені в текст заяви, який прийняла Верховна Рада України.

Калька з російського оригіналу демонструє не тільки інтелектуальний потенціал "авторів" заяви, але й черговий раз підтверджує, що нинішня влада прямо копіює всі рішення, які виробляються в Москві.

Червоні прапори, як продовження дискредитації України

Того ж дня, коли була прийнята ця ганебна заява, Верховна Рада включила до порядку денного на поточний тиждень ще одне питання – проект закону "Про внесення змін до закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги).

Зокрема, цим законопроектом пропонується "офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України".

Іншими словами мова йде про те, що вся Україна без виключення буде "завішана" червоними прапорами Совєцького Союзу.

Очікується, що цей законопроект буде розглянутий на поточному тижні. І судячи зі складу парламенту, шанси на його прийняття дуже високі.

Таким чином, прийнявши цей закон, Україна вже прямо себе протиставить демократичному світу, оскільки здійснюватиме на державному рівні звеличення комуністичного тоталітарного минулого, вивішуючи прапори сталінської доби поряд з державними.

Більше того, в усіх цих подіях – заявах, законопроектах, ідеях пронесення екстремістськими організаціями червоного прапору у Львові 9 травня – прослідковується чітко спланована акція. Головною метою цього проекту є продовження розколу України на схід та захід, відмежування її від демократичної Європи та остаточне повернення у зону впливу Кремля.

Хоча, може бути ще одна мета, яка реалізується паралельно. У ситуації масового зубожіння населення та підняття цін на продукти харчування та комунальні послуги влада намагатиметься демонструвати східній Україні у такий спосіб реалізацію їхніх ностальгічних очікувань. За принципом "не можемо дати хліба, то хоч видовища дамо".

Іван Крулько, Голова ВГО "Молодий Народний Рух", магістр права, для УП



powered by lun.ua
Президент-неудачник. Какая из него польза?
Президент-неудачник лучше всего точит лезвие топора демократии. Президент-неудачник – это краш-тест для государства. Оказывается, неудачники ужасно полезны для народовластия. (укр.)
"Управляемый дефолт": бессмысленный и опасный
Призывы объявить "управляемый дефолт" и реструктурировать внешний долг государства — неуклюжи. Если идти по пути реформ, проблем не будет. (укр.)
Обнуление "зеленых" тарифов для домашних СЭС: убить средний класс в угоду олигархам?
Если государство уже взялось через "зеленые" тарифы субсидировать альтернативную энергетику, то кому надо помогать — олигархам или владельцам мелких домашних СЭС?(укр.)
Почему нам всем нужно лекарство от равнодушия
Не стоит думать, что лекарство от равнодушия может быть нужно только окружающим. Так же точно нельзя быть безразличным к самим себе, к своему здоровью.
5% избирателей о которых вы могли забыть
ЛГБТ-сообщество обычно часть социального конфликта, а не личного. (укр.)
Готова ли украинская система образования к STEAM?
Именно STEAM может решить очень актуальную сегодня проблему потери интереса у молодого поколения к обучению. (укр.)
Крым должен получить свободу, а Украина – вернуть свои территории
Наша маленькая Родина должна получить свободу! А Украина – вернуть свои территории. И сделать это возможно только одним путем – путем восстановления права на самоопределение, создание в конституционном плане еще до того момента, как Крым будет деокупирован, крымскотатарской национально-территориальной автономии, воспроизведение ее парламентских институтов на материковой Украине. (рос.)