Концепция языкового образования в Украине: из большой тучи малый дождь?

347 просмотров
Пятница, 22 апреля 2011, 15:24
Атанайя Та

"Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову".
Дитяча пісенька

Невідомо, чи співали таке в дитинстві члени робочої групи, яка займається удосконаленням Концепції мовної освіти в Україні. Але текст цієї самої Концепції нагадує згадану пісеньку.

Утім, якщо прочитати його неупереджено, то сприймається він і надалі як еклектичний мікс із низки суперечливих документів. Особливо якщо вивчати нинішню редакцію, яка, хоч і не є остаточною без відповідних підписів, проте вже навряд чи зазнає суттєвих змін.

Проте при порівнянні цієї редакції з попередніми помітно, що над нею незле попрацювали.

Таке враження, що кожна правка приховує гору трупів, які лягли за її прийняття. Враження, сподіваюся, хибне, але зміни в тексті, які порядний літературний редактор зміг би зробити за дві години сумлінної роботи, розтягуються на тижні.

Ось, скажімо, яка різниця між "усебічним розвитком" у попередній редакції, та "різнобічним розвитком" у нинішній? Пересічний читач і уваги не зверне. Приємно, що хтось перейнявся нюансами й доніс свою думку до решти членів робочої групи.

Шкода тільки, що більш кричущі помилки не тільки залишилися в тексті, а й почали плодитись і розмножуватись.

Наприклад, ось абзац із найпершої редакції, яку з такими порушеннями обговорювала громадськість: "Мета вивчення мов полягає у становленні духовно багатої особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися виражальними засобами мови, її типами, стилями, жанрами, формами в усіх видах мовленнєвої діяльності, орієнтується в постійно зростаючому інформаційному потоці, уміє самостійно навчатися і самовдосконалюватися".

Нова редакція цієї думки виглядає так: "Мета вивчення мови полягає у становленні духовно багатої особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися виражальними засобами мов своєї держави, їх стилями, жанрами, формами в усіх видах мовленнєвої діяльності, орієнтується в постійно висхідному інформаційному потоці, уміє самостійно навчатися і самовдосконалюватися".

Знайшли десять розбіжностей? Ну, звичайно, не десять, а чотири?

Мене найбільше дивує те, що треба вчити мову для того, аби могти користуватися різноманітними засобами мов своєї держави. Себто вчиш одну мову – і володієш усіма? Що за мова така? Я хочу її вивчити!

Особливо зачудовує цей зворот – "мови своєї держави".

Юристи цього терміну не знають – вони оперують такими поняттями, як "державна мова" та "мови національних меншин". Ці терміни зафіксовані в Конституції. А словосполучення "мови держави" кожен може тлумачити по-своєму.

І тут залишається дуже великий простір для різночитань.

Утім, "Концепція мовної освіти в Україні" і розрахована на різночитання. Сама по собі вона ніяк не змінює стану речей у нашій освіті – адже це лише набір досить обтічних слів, які насправді нікого ні до чого не зобов'язують.

Навіть фраза, за яку було поламано найбільше списів і яка випадає із загального контексту Концепції – "Вільний вибір мови навчання є важливою характеристикою демократичного суспільства та концепції мовної освіти в Україні" – є таким собі "пасом у нікуди".

Гаразд, ми констатували, що в демократичному суспільстві можна вільно вибирати мову навчання – і що це міняє в нашому житті? Усе одне нам до демократичного суспільства – як до неба рачки.

Чи пропонується це саме демократичне суспільство починати будувати саме з вільного вибору мови?

А вже як логічно пов'язати вільний вибір мови навчання з Концепцією мовної освіти, взагалі незрозуміло. Тому що ця сама Концепція прямо заявляє про "обов'язкове володіння державною мовою всіма громадянами (незалежно від національності, віросповідання, сфери суспільно-виробничої діяльності), досконале володіння рідною мовою кожним її носієм" та про "знання кількох іноземних мов, виховання мовної толерантності".

Себто знай державну, а решту мов обирай, як тобі заманеться?

Хочеш – прийди в садочок і вимагай забезпечити твоїй дитині навчання японською, хочеш – напиши заяву в деканат, що ти іноземну англійську не хочеш учити, бо ти, скажімо, антиглобаліст, а натомість хочеш вивчити фінську, суахілі й баскську...

Та нічого з того не вийде. Бо чиновники відіб'ються від тебе тією самою фразою про вільний вибір мови навчання, у яку ти їх тицятимеш пальцем. Вони скажуть, що це важлива характеристика демократичного суспільства та концепції мовної освіти в Україні, а не якесь твоє право.

До речі, про право!

Це слово, теж зрозуміле юристам, згадується поруч зі словами "на задоволення своїх освітніх і культурних потреб рідною мовою". Отже, насправді свобода вибору мови навчання існує лише між рідною та державною? Та ще й так, аби жодна не постраждала?

Ще одна правка, яку важко помітити, не звіряючи кожне слово нової редакції з попередніми. Якщо в перших двох ішлося про становлення патріота України, то тепер – про становлення громадянина України. Вловлюєте різницю?

У першій редакції ще була дивна фраза "Для значної кількості громадян України російська мова є рідною. Нею вільно володіє більшість жителів нашої країни. Це одна з найпоширеніших міжнародних мов, споріднена до української".

У другій редакції вона випала повністю.

У третій повернулася в більш коректному вигляді: "Для значної кількості громадян нашої країни рідною є російська мова – одна з міжнародних мов, близькоспоріднена з українською".

Хочеться поставити творцям цієї Концепції сакраментальне питання: і шо?

Тим більше що потім усе одне йде фраза "Для частини громадян України рідними є мови інших національних меншин". Гаразд, визнали російську не лише мовою меншини, а й міжнародною, та ще й близькоспорідненою з українською – і який із цього висновок?

А в цьому й фокус. Висновки робитимуться окремо.

Адже Концепція мовної освіти в Україні – це декларація про наміри, не більше.

Умови реалізації зазначеної Концепції, перераховані на її останній сторінці – консолідація, активізація, оновлення, удосконалення тощо. Із цього переліку випадає лише фраза, якої раніше не було: "ввести до навчальних планів усіх рівнів підготовки і форм навчання практикуму "Культура мовлення". Граматично не узгоджено, але думка слушна!

Зазначена Концепція – не юридичний документ, а публіцистичний.

Звичайно, він має юридичне забарвлення, але дає лише вектор роботи. А всі її деталі прописуватимуться окремими наказами, у преамбулі яких буде написано: "Наказ прийнято на виконання Концепції…" Вона ляже в основу нових державних стандартів мовного навчання, навчальних програм та підручників для шкіл і вишів. Причому будь-яка сила зможе використати Концепцію на свою користь.

Звичайно, працівники МОН можуть її "доопрацювати", не виносячи на розгляд громадськості, і відразу прийняти.

Але без успішно проваленого проекту закону про мови Єфремова-Симоненка-Гриневецького, у комплекті з яким вона мала йти, Концепція втрачає будь-який сенс.

Первісною її метою було закріпити двомовність – читай: зросійщення – в освіті.

Проте юридично протягнути другу державну не вдалось. Та й громадськість не дрімала – і поступово Концепція перетворилася на черговий папірець, який нікому руки так і не розв'язав.

Українофоби залишились незадоволені, русофоби заспокоїлися думкою, що міністерські накази, які прийматимуться на основі цієї Концепції, у разі їхньої невідповідності Конституції та іншим законам України можна буде оскаржувати в судовому порядку й визначати недійсними. Усі інші просто нічого не помітять.

Освітяни вчитимуть, як і вчили. А до різноманітних папірців завжди можна пристосуватися.

Залишилося кілька запитань.

Перше. Чи визнає робоча група всі: ті юридичні порушення, яких було допущено в роботі над Концепцією мовної освіти в Україні?

Друге. Чи буде знайдено й покарано винних у цих порушеннях?

Третє. Чи буде виправлено наслідки порушень?

Четверте й головне. Для чого взагалі потрібен цей документ?

Ще б знайти того, хто відповість на ці питання...

Атанайя Та, спеціально для УП




powered by lun.ua
Словесный стриптиз онкопациенткы: рак, предубеждения и стереотипы
Нам всем нужно, чтобы нас обнимали, чтобы нам говорили комплименты и нами восхищались. Это потребность всех без исключения людей. (укр.)
Лига дебильных шуток. О нагнетании страха через медиа
Манипулирование страхами народа любых команд – хоть Порошенко, хоть Зеленского, хоть шариив – никогда не приведут к выздоровлению и миру. Жаль, что ведутся на технологии и становятся их официальными лицами узнаваемые журналисты. (укр.)
Плохие кредиты – способ повысить ВВП. Нет, это не шутка
Верховная Рада должна запустить прозрачную продажа плохих кредитов государственных банков. (укр.)
Пока НАТО не ждет: почему Украине нужен военный альянс с США
Членство в НАТО может быть панацеей, но что делать до того момента, как мы вступим в НАТО? Ключевой целью нашей политики должно стать получение статуса основного союзника США вне НАТО. (укр.)
Дизайн политического интеллекта: от шрапнели к победе
Что такое дизайн политического интеллекта и возможные его варианты отечественного образца. (укр.)
Школьные реалии Донбасса: национализация, украинский язык, "сдайте на телевизор"
Контингент учителей сейчас довольно странный. Очень много пенсионеров – самого благополучного слоя "республиканцев".
Как воспитать ребенка будущего
Мы живем во время, когда каждые три года можно менять профессию. Одни только учебные заведения не научат детей быстро менять свои навыки. (укр.)