День героев или ночь безгосударственности

142 просмотра
Пятница, 20 мая 2011, 13:16
Евгений Гирнык
народный депутат Украины III-V созывов

23 травня патріотична громадськість України в черговий раз відзначатиме Свято Героїв, свято, яке не має державної підтримки, відбувається за байдужого споглядання і без будь-якого сприяння діючої державної влади. 

Натомість у суспільстві точиться в’яла дискусія щодо необхідності та ролі героїв та героїчних міфів для нації і держави. 

В переддень подвигу Героїв Крут відомий публіцист Михайло Дубинянський розповсюдив статтю під назвою "День без героїв", безапеляційно заперечуючи позитивну роль культу героїв для будь-якого суспільства, зокрема українського. 

Більше того, автор категорично стверджує: "И если что-то может консолидировать нынешнюю Украину, то уж точно не героические мифы". 

Своїх рецептів консолідації Дубинянський не пропонує, натомість заявляє: "… цели, во имя которых умирали и убивали герои 1918 года, либо оказались утопическими и недостижимыми, либо были достигнуты иными средствами – бескровными, но куда более эффективными". 

Древня формула судової присяги вимагала від учасників процесу говорити правду, всю правду і одну лише правду. Древні були мудрі, розуміючи, що порушення навіть однієї складової цієї формули породжує брехню. 

На жаль, сучасна політика і її складова – політична публіцистика – ґрунтуються на свідомій маніпуляції, коли відкривається незначна частина правди, а все інше, вигідне певній політичній силі (силам), є домислами та інсинуаціями. 

Насправді, ні одна нація у світі не відбулась як державна без наявності своїх героїв та своїх героїчних міфів. Народ, який не хоче шанувати своїх героїв, приречений поважати чужих з усіма наслідками: почуттям меншовартості, другорядності, духовною та економічною стагнацією і в результаті – черговою фактичною або й формальною втратою незалежності й державності. 

Дубинянський наводить приклад Швеції 1918 року, де шведи займалися своїми повсякденними будніми справами в часи, коли інші, в тому числі і крутянці, здійснювали подвиги. І робить узагальнення про марність героїв. 

Лукавство і демагогія. Шведи у 1918 й могли займатися буденними справами, тому що за плечима у них були подвиги вікінгів та великих полководців середньовіччя, які у свій час підкорили мало не цілу Європу. 

Зрештою, хіба героїзм – це лише військова справа? Та ж сама Швеція і в XX столітті мала і тепер має масу яскравих особистостей у мистецтві, літературі, спорті, інших сферах, які для шведів є героями сучасності і творять для них сучасні історичні міфи. 

Подібна ситуація і в інших народів, державних звичайно. 

Не дивує бажання окремих індивідуумів "опустити" героїв. Зрештою, не кожному дано, зрештою – "народжений повзати не полетить". Але не можна всьому народу нав’язувати тезу, що "героїзм – це марнота марнот і всякая суєта…". Така політика точно поверне суспільство до стану "малоросійської губернії та "провансальства". 

А хто для українців мають бути героями, які не роз’єднують? На авторову думку, критерій є один і визначений він Тарасом Шевченком Герої для України – це люди, що "… за Україну, а не за її ката пролили кров добру не чорну…". 

Ось звідки й треба виходити й добирати повільно, але твердо. Бо якщо героями будуть ті, що за її ката – то України ніколи не буде. 

Напевно треба розрізнити героїв і полеглих вояків. Полеглих на полі бою слід шанувати і шанувати всіх, незалежно від табору. Учасників бою також усіх – бо це найбільш яскрава і героїчна сторінка їхнього життя. Але відзначати тих, що творили і творять міф України. 

Маємо парадоксальну ситуацію, коли в незалежній Україні публічне, нахабне і брехливе ґвалтування пам’яті українських героїв у десятки разів гучніше ніж слово на добру пам’ять про них. Режим Януковича плекає тезу, що "…гайдамаки не воины – разбойники, воры, пятно в нашей истории …". 

Такий ярлик має стосуватися і полеглих, і тих, кому не зігнули хребет у теперішній час, і хто не хоче бути клоуном на їх театральних підтанцьовках. 

Тому разом з Шевченком маємо сказати: "Брешеш людоморе! За святую правду-волю разбойник не стане, не розкує закованих у ваші кайдани…". 

Мусимо нарешті розкуватись, бо знищать остаточно. І за нескінченними спорами про героїв минулого, так бракує героїв сучасних, нема українського Вашингтона. 

Можливо, у такому безголів’ї нація має викристалізуватись колективним героєм. 

Тому 22 травня, автор, як і сотні тисяч українців, піде до Тараса Шевченка, бо це головний міф України і головний її пророк. І ніякі табачники, бузини та іже з ними цьому не завадять. Їх гавкіт потоне у морі історії, а Батько залишився зі своїм народом назавжди. 

А потім відвідаю місце подвигу Олекси Гірника, свого батька, що віддав життя біля могили великого Тараса у час, коли України й українців, здавалося, не було. Але нація не загинула, держава існує коли за це бореться хоч одна людина. 

Тому творімо разом свій "український світ", не на порожньому місці, а на основі тих цінностей, що залишили українські пророки та українські герої. 

Слава Україні – героям Слава! 

Євген Гірник, народний депутат України III-V скликань, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)