Бесы тоже веруют

34 просмотра
Понедельник, 20 июня 2011, 06:38
Игорь Луценко
народный депутат Украины, для УП

Як у кожному пристойному феодальному суспільстві, церкви в Україні є невід’ємними елементами повсякденного соціального життя. Факт такої значущості та успішності насправді не має негайного стосунку до релігії як такої. Просто правлячий клас пасує перед церквою, створюючи для ієрархів останньої колосальні небезпеки. Звісно, духовного порядку.

Ієрархам традиційних (і не тільки) церков, простими словами – церковним чиновникам – чиновники класичні створюють страшенну спокусу. Влада боїться церкви, і всіляко намагається “вирішити питання” з нею шляхом підлабузництва та підкупу. Підкуп і зовнішня демонстрація лояльності з боку влади потенційно є колосальною загрозою для церкви, оскільки може розбестити священників та їх паству, створити в них почуття власної значимості та навіть винятковості, і в результаті сприяти поразці у їх духовній боротьбі.

Помилково було б вважати, що демонстративно лояльне ставлення до релігійних організацій є лише популярною частиною “обов’язкової програми” українського політика, незалежно від його внутрішніх переконань.

Насправді серед політиків чи олігархів є багато людей, котрі досить щиро вірять. Проте якість цієї віри інколи досить оригінальна. Пам’ятаєте біблійне "біси теж вірують і тремтять"?

Приміром – є досить великі бізнесмени, котрі у 90-х по ходу своєї безжальної бізнес-кар’єри створили братські могили й цілі кладовища своїх конкурентів. (І не тільки конкурентів, а й друзів). При цьому намагаються бути християнами, але на свій манер і у відповідності зі своїм світовідчуттям.

Серійні душогуби, які не відчувають докорів сумління, існують. Та все ж переважна більшість убивць рано чи пізно починають жалкувати про скоєне. Власноруч створені кладовища приходять у снах, і, можете бути певними, життя цих людей стає досить важким, незважаючи мільярдні активи. Їм не позаздриш, їм дуже зле і до божевілля – один крок.

І от, уявіть, що такі люди починають “вирішувати питання” - так, як вони вміють, гадки не маючи про те, що таке справжнє каяття. Вони приходять до священників, вони хочуть лояльності – а лояльність вони звикли купувати. Коштовні подарунки, чималі пожертви? Без питань! Допомогти вирішити якість проблеми з чиновниками? Тільки скажіть!

Все, що завгодно, щоб тільки не згадувати ті кладовища. Мабуть, і вбивати далі готові – тільки щоб за віру, тобто з санкції Бога…

А тепер уявіть себе на місці священика – равина, ксьондза чи муфтія, словом, на місці людини, від якої очікують індульгенції і “за ценой не постоят”. Як мінімум є небезпека загордитися. А як максимум – мерседеси, ролекси, резиденції, сусальне золото на куполах у пустих храмах, депутатські посвідчення та інша мерзота, даруйте, марнота.

Менш яскравим, але більш масовим, є випадок з бісами дрібнішими – корупціонерами. І ці теж інколи вірують, і цих теж вряди-годи свербить сумління. В них теж є рефлекс відкупитися, в тому числі і від власного сумління.

Отож роблять ці крадії “добрі справи” для церкви, у відповідності зі своїм світовідчуттям та схильностями. Продовжують красти, але красти вже не для себе – для церкви. Приміром, віддають храми – не свої-ж бо, а державні – у руки релігійних громад, котрі стосовно майнових питань нічим іншим від звичайних об’єднань громадян де-юре не відрізняються. Фактично, займаються тіньовою приватизацією майна.

При цьому чиновники відчувають себе виконавцями якоїсь божественної місії – як, наприклад, побудувати за гроші платників податків церкву і передати її тій чи іншій конфесії.

Той факт, що якесь майно передається в руки саме релігійних організацій, не є жодним виправданням. Держава втрачає майно, ним починає користуватися група приватних осіб, для своїх потреб. А якщо ця група осіб (як зветься “церквою” чи ще якось) ставить себе вище інших і вважає за нормальним існувати з чужий рахунок, якщо вона відчуває себе вправі забрати у когось майно через чиновників-посередників, то це – крадійство.

Чи буде благодать в украдених церквах?

Отак, через комплекс вини, через нещире каяття і прагнення самозаспокоєння, через матеріальні інтереси, відбувається повзуче з’єднання церкви і держави, від чого церкву може заразити весь той моральний гній, котрий бурхливими потоком циркулює у владних українських коридорах.



powered by lun.ua
Испытание Трампом: 10 советов Зеленскому ко встрече с президентом США
Как эффективно использовать первую личную встречу с главой Белого дома с точки зрения обеспечения национальных интересов Украины? Успех встречи станет успехом всей Украины. (укр.).
Кремль заклинило: Россия потеряла ориентир и теряет механизм управления собой
Вся эта многоэтажная конструкция правления, изъеденная ржавчиной, грохочет и ковыляет. Но непонятно куда, разваливаясь на куски, которые принимаются жить своей жизнью.
Почему такой шум из-за закупки лекарств через международные организации
Мы должны двигаться к тому, чтобы запустить собственного украинского профессионального закупщика, который будет эффективно и прозрачно закупать лекарства для страны. (укр.)
Как никогда не издать книгу
Саркастические ситуации, которые помогут вам лучше понять, как следует и не следует коммуницировать с партнерами (даже если вы издаете книгу самостоятельно). (укр.)
Штайнмайер – не доктор. Как Зеленский продолжает дипломатию имени Порошенко
Война Украины и России за Донбасс это не про обладание куском терриконов. Это история о контроле, интриги и в перспективе – кто кому всучит на финансирование эти изуродованные земли и искалеченные души. (укр.)
Десять шагов к ровным дорогам
В 2020 году правительство планирует увеличить почти на 40% финансирования на ремонт и строительство дорог. Но за счет этого мы не решим проблему плохих дорог в Украине. Нужна реформа отрасли. (укр.)
Отмена паевого участия: инфраструктурный коллапс маленьких городов
В пригороде Киева и других крупных городов Украины может остановиться строительство всех школ и садиков, которое сейчас идет. (укр.)