Местное самоуправление как прививка от авторитаризма

23 просмотра
Четверг, 21 июля 2011, 16:38
Евгений Суслов
народный депутат Украины, фракция "БЮТ – Батькивщина", городской голова Сквиры в 2002-2006 годах

Якщо твоя хата занадто скраю, то скоро вона може стати чужою

Те, що зараз відбувається в країні, підтверджує, що влада і державні інституції можуть бути ефективними, працювати і досягати результату.

Як тільки президент висловлює позицію, що печально відомий Ландік вчинив негідно і має за це понести покарання, того одразу ж знаходять і затримують навіть в іншій країні. Головне тут – політична воля, після якої міліція і правоохоронні органи працюють чітко і злагоджено.

Зрозуміло, що така система мотивації правоохоронних органів пагубна і трапляються фатальні перекоси – бо сьогодні президент дав "відмашку" покарати Ландіка, а вчора йому не сподобалася Тимошенко – і її одразу ж судять, як у якійсь абсурдній п’єсі, позавчора комусь перейшов дорогу Луценко - і він одразу ж потрапляє за ґрати, незважаючи ані на критичний стан здоров’я, ані на обурену реакцію міжнародної спільноти.

І якщо в ситуації з опозиційними політиками свідомі громадяни пікетують суд, намагаючись висловити свою позицію, то, як яскраво видно зі скандального відео в луганському ресторані, люди на місцевому рівні, там де все впритул торкається їхнього життя, дають "мажорству" представників влади мандат безкарності, нехтуючи не тільки своїми політичними правами на спокій та дотримання закону, а й чоловічою гідністю, коли за побиту дівчину ніхто не знаходить сміливості вступитися.

Підемо далі - виявляється, в Україні можна будувати нормальні дороги, які не вкриваються вибоїнами через кілька днів – спробуйте проїхатися дорогою на Межигір’я і відчуєте себе як закордоном.

В Україні можлива нормальна медицина – це вам продемонструють у лікарнях для вищих ешелонів влади.

В Україні з повагою ставляться до пенсіонерів і гідно оплачують їхню старість – ціла армія держслужбовців найвищих рангів живе, як у Бога за пазухою – з прибиральницями, кухарями, охороною на елітних державних дачах.

Шкода тільки, що приклади ці поодинокі і більшості населення України не стосуються. Величезний державний апарат працює злагоджено й чітко, аби представники влади почували себе комфортно, ніяка опозиція не псувала їм нерви в прямому ефірі їхнього ж каналу. Краще хай вже жартує 95-й квартал.

Можна лише мріяти як всі державні сили працювали б на благо українців, якби президентом стала освічена, патріотична й шляхетна людина.

Як такий президент наполіг би на верховенстві права і СБУ, прокуратура, міліція, податкова займалися б виконанням своїх обов’язків, а не переслідували опозицію. Як судді б забули про "телефонне право" і почали виносити правосудні вироки, виправдовуючи людей чесних і запроторюючи до в’язниць бандитів, як глава місцевої адміністрації був би оштрафований працівником ДАІ за перевищення швидкості, а в університетів не забирали б державне замовлення через неприхильність до влади.

Наше законодавство дозволяє навести порядок і будувати ефективну й модерну країну, просто треба дочекатися нормального президента.

Проте чекати можна століттями, а нормально жити хочеться вже зараз.

То в нас президентом стає людина, яка – безрезультатно – веде нас у світле майбутнє Євросоюзу, то людина, котра бажає дружити з Росією й Казахстаном, то в нас одні герої, то – їхні вороги, то в нас свобода слова й чесні вибори, то лідера опозиції судять невідомо за що, а осередки найбільшої опозиційної партії знімають з виборів у низці областей. Як вилікуватися від такої шизофренії?

Я вважаю, що дієвим і ефективним засобом процвітання держави є місцеве самоврядування.

Коли сильна громада – міська, районна, обласна ради, то не треба боятися, що прийде поганий президент і надішле тобі "губернатора-смотрящого" зі свого рідного міста, коли чітко визначені принципи формування бюджетів знизу, то не варто остерігатися, що профільним міністром стане пройдисвіт, який за наші гроші будуватиме гелікоптерні майданчики.

У 2002-2006 роках я був міським головою міста Сквира на Київщині, і з власного досвіду знаю скільки корисних і потрібних речей можна робити й вирішувати на місцевому рівні, проте так само знаю як державний апарат може встромляти палиці в колеса і заважати.

Пам’ятаю як доводилося в ті роки їздити до міністра фінансів Азарова – тільки для того, щоб вирішити питання харчування дітей у садочках, на яке в день на дитину передбачалося не більше тридцяти семи копійок. Ручне управління спрацювало, і тоді вдалося отримати трохи більше грошей для міського бюджету на ці статті витрат.

Але я не вважаю, що встановлювати такі норми в усіх містах і селах України має міністр фінансів. Громада Сквири краще знає яку саме дорогу слід ремонтувати першочергово і як саме має вивозитися сміття з міського парку.

Більше того, громада Сквири краще знає яку порядну людину слід обрати суддею, і кого обрати начальником міліції. Виборний принцип влади на місцях – ось основа народовладдя і запорука ефективності громади й населеного пункту.

Зараз – і я відчуваю це на своїй сім’ї – влада, міліція, контролюючі служби, податкова й іже з ними всі свої зусилля й час спрямовують на переслідування неугодних режиму, не нехтуючи всіма засобами – починаючи від побоїв і відвертих погроз, закінчуючи безкінечними перевірками опозиціонерів.

Це дико, коли вся прокуратура працює тільки на те, щоб не "зняли" головного прокурора, а цього можна досягнути, якщо його любитиме влада, а отже – переслідуючи інакодумців. У вільний час вони ще встигають кришувати бізнес влади і стягувати побори з найбідніших підприємців, дбайливо обходячи стороною всі порушення закону з боку "власть імущих".

Зрозуміло, що ані бажання, ані часу займатися правоохоронною діяльністю і справді служити закону – немає.

Мені прикро спостерігати як зараз всі органи місцевого самоврядування стають підрозділами державних адміністрацій.

Невже міська рада якогось міста має слухати й виконувати вказівки якогось – переважно привезеного з Єнакієвого – чинуші-керівника адміністрації?

Я впевнений, що громада Сквири ніколи б не обрала собі міським суддею Кірєєва, проте не виключено, що його могли перевести не в Печерський суд, а в Сквирський, бо наразі українці не мають важелів впливу на такі процеси призначення. Тому й маємо таких суддів, начальників управлінь міліції, прокурорів і так далі, і так далі.

Забезпечити автономність місцевого самоврядування необхідно шляхом внесення змін до Конституції.

Дуже влучно, як на мене, колись назвав книжку Кучма "Україна – не Росія", тому коли нам пробують нав’язати якийсь прописаний і успішно апробований в Росії сценарій авторитарного управління, то я впевнений – не вийде. І наша історія – яскраве тому підтвердження.

Зрештою, нам нічого не треба вигадувати, адже українці завжди славилися своїми, по суті, демократичними порядками навіть у війську – обираючи отаманів, гетьманів.

Основою потужного місцевого самоврядування має бути Сильний Громадянин.

Можна багато говорити про свідому громаду міста, але якщо в такій є хоча б 10-20 людей, які знають закони й свої права, уважно стежать за рішеннями рад і виконкомів, беруть участь у громадських обговореннях і колегіях, активно виступають у місцевій пресі і на якомусь етапі стають депутатами, то, повірте, поганій місцевій владі живеться з такими активістами ой як не солодко.

Я веду до того, що навіть невелика група людей, об’єднаних спільною ціллю, чесних і патріотичних, таких що користуються повагою та схваленням з боку громади, можуть докорінно змінити процеси в місті, районі, області. Громадськоактивні, думаючі, свідомі люди завжди – це невелика частка усього населення, але саме вона є рушієм прогресу.

Зараз багато серед місцевої інтелігенції – вчителі, лікарі, інженери тощо – просто втомилися від політики і навіть чути про неї не хочуть.

Багатьох таких людей я бачив під час місцевих виборів минулого року – вони відмовлялися навіть говорити про те, щоб іти працювати в депутатському корпусі місцевих рад, мовляв, "не хочуть бруднитися". Це неправильна позиція.

Бо – як це не парадоксально – сьогодні доля нашої Держави знову в руках "маленького українця", того, що тихо й послідовно робитиме свою справу у своєму селі чи місті. Того, хто не побоїться виступити проти зажерливої влади і відстоїть своє поле, ятку на ринку, україномовність школи, міський парк, зрештою, свою гідність як Громадянина.

На Печерських пагорбах у Києві буде вирішуватися багато, але так як цього захочемо ми – жителі міст і сіл всієї України. Адже про це писав Григорій Сковорода:

"Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова".

Євгеній Суслов, народний депутат України, фракція "БЮТ – Батьківщина", міський голова Сквири у 2002-2006 роках

Внимание! Мы включили премодерацию. Комментарии появляются с задержкой.
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)