Перспективы многопартийности

392 просмотра
Вторник, 25 октября 2011, 16:13
Александр Дмитренко
для УП

Уважно читаючи та слухаючи те, що наразі обговорюють, особливо це стосується Інтернету, щоразу переконуєшся, як багато у нас розумних і, разом з тим, небайдужих до суспільних проблем людей.

Чудове розуміння процесів, що відбуваються, чіткі та адекватні оцінки, а головне – щире очікування змін на краще.

Насправді, Україна – багата країна не лише на природні ресурси, а й на чесних, добрих та відповідальних людей.

Чим сильніше усвідомлення цього факту, тим прикріше відчуття образи за дійсний стан речей, за те, що немає логічної відповіді на запитання: чому ж негараздів у нашій країні значно більше ніж досягнень?

Одним із досягнень (хоча не таким вже і беззаперечним) незалежної України є багатопартійність. Хто що б не говорив, а багатопартійність все ж краща за гнітючий монополізм та одноманітність.

Хоча, судячи з кількості зареєстрованих партій, українці у цьому питанні кинулися в іншу крайність. Як наслідок – розчарування та навіть роздратування від політики і недовіра до політичних партій.

Соціологічні дослідження, які регулярно проводяться, неодмінно фіксують чітку тенденцію до зменшення загальної кількості тих, хто підтримує ту чи іншу політичну партію та збільшення кількості громадян, які не підтримують жодну політичну силу або взагалі проявляють байдужість до цього питання.

Найтривожнішим сигналом такої невтішної тенденції є те, що майже непомітно, але перманентно у свідомості громадян нівелюється роль справжньої політичної конкуренції, значимість якої в нашому суспільстві так і залишається недооціненою.

Нагальною вимогою часу для багатопартійності є процес переходу кількості в якість. Виникає запитання: як цього досягти? У середовищі тих, хто усвідомив назрілу необхідність, найпопулярнішими є дві пропозиції:

- об’єднання декількох партій у більш потужні структури;

- спроба створити нові позапартійні чи надпартійні громадські об’єднання, які намагатимуться вирішувати політичні питання.

Проте є більш ефективний шлях – створити ідеальну партію.

Адже політична партія – інструмент для суспільного розвитку, а ідеальна партія – просто необхідний інструмент для здійснення насправді якісних змін у нашій далеко не ідеальній дійсності.

Якою має бути ідеальна партія? Питання для дискусії. Але така партія, як мінімум, повинна мати такі чотири ознаки:

- наявність чіткої та зрозумілої об’єднавчої ідеї (сформульованої для початку у вигляді короткого Маніфесту), яка не просто знаходитиме підтримку у громадян, а й буде здатною надихати їх на здійснення власних щирих устремлінь та самореалізацію;

- структура партії має будуватись на принципово новій моделі: не ієрархічної вертикалі, а рівноправної горизонтальної мережі;

- абсолютна прозорість у діяльності партії;

- і найголовніше – ідеальну партію можуть створити лише справжні політичні ідеалісти, яких, на щастя України, як уже було зазначено, багато.

Тож, небайдужі до української політики ідеалісти та романтики всієї країни, єднайтеся!

Україна, як і весь світ, продовжує потерпати від фінансово-економічної кризи, довгострокові руйнівні наслідки від якої спрогнозувати не може ніхто.

З кожним днем все чіткіше постає нагальна потреба в переосмисленні основних суспільних цінностей та пошуку нового шляху розвитку.

В найближчій перспективі повинен здійснитися цивілізаційний прорив, і здійснитися він може саме в Україні.

Україна має особливе місце у світі, наша країна покликана виконати унікальну роль.

Здобувши незалежність, українці не зробили однозначний вибір серед існуючих на сьогодні моделей суспільного розвитку. Всі пострадянські країни обрали свій шлях. Лише Україна на двадцяту річницю незалежності так і залишається в стані стратегічної невизначеності.

Настає час робити власний вибір і починати розбудовувати суспільство на принципово нових засадах.

Адже покликання України – творити та надихати інших, а не копіювати і наздоганяти когось.

Необхідно визначити найкращу альтернативу, що забезпечить сталий суспільний розвиток і запропонувати нову ідеологію. Ідеологію, яка базується на узгодженні цінностей: відкритості, справедливості і ефективності.

Обравши новий шлях розвитку, Україна зробить якісний крок вперед.

Українці мають унікальну місію – дати приклад побудови насправді відкритого, дійсно справедливого і в той же час ефективного суспільства.

Ми можемо змінювати світ на краще.

Шануймося, бо ми того варті!

Олександр Дмитренко, для УП

powered by lun.ua
Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)