Невозможное сегодня - возможно завтра и неотвратимо послезавтра

Вторник, 22 ноября 2011, 12:27

5 років після Помаранчевої революції були роками безвідповідальної свободи. Схоже, що наступних 5-10 будуть роками відповідальності задля волі.

Період "між двох часів", котрий переживаємо зараз – час на витворення самих нас.

Чим більший тиск, тим міцнішим діамантом будемо ми.

Наша відповідальність

Воля – це бажання творити своє майбутнє за своїм баченням. Водночас воля – це стан, у якому можливе таке само-творення.

Вікіпедія так означує волю:

"Сила свідомої обдуманої дії"
"Вибір, намір, мета"
"Рішення, здатність, вчинок"
"Практичний ентузіазм"
"Самоконтроль"
"Визначеність, надійність, чесність"
"Бажання"
"Рішучість, сила завершити справу".

 

Відповідальність – це здатність свідомо діяти задля добра, сила нести наслідки своєї дії. Без відповідальності воля стає свавіллям.

Моральне добро – не-злодійство, не-вбивство, не-брехня, допомога слабим, повага до минулого. Естетичне добро – візуальна, акустична, ароматична краса й гармонія. Матеріальне добро – це достаток, тобто достатній ресурс для життя й розвитку, і добробуття, інфраструктура для забезпечення краси й гармонії.

До добра можна прийти тільки через спільне. Спільні бажання й переживання, спільні потреби, спільне майно: треба переступити свій поріг. На місцях ми маємо з'ясувати, як його зберегти, створити й стабільно утримати.

Це спільне має стати основою нашої самодостатності.

Тільки самодостатні люди можуть мати волю.

Їхня відповідальність

Система Януковича приречена. Її моральна смерть уже відбулося. Її елітна група твориться по вже виродженому еталоні – саме з такої причини розпався СРСР. Феодальний територіально-васальний кадровий принцип руйнує її інтелектуально й вольове, а гіперцентралізм руйнує останні крихти балансу й внутрішньої дискусії.

Бажання наживи й страх покарання за неправедно нажите рухає цією владою.

Вона керує нами, бо ми не слідкуємо за нею, дозволяючи розкрадати спільне добро. "Служити народу" їй нецікаво – влада є просто узаконеним правом сильного на грабунок. Беручи державне – вона грабує найбідніших.

Ми маємо збирати інформацію про їхні злочини – щоб у свій час свідчити про них.

Ця влада керує нами, бо брудно в наших під'їздах і на наших вулицях. Бо ми чекаємо, поки вона прийде й "прибере" – і не знаємо ціни її дій, і радіємо, наче полонені ізраїльтяни дармовому єгипетському хлібові. Чистота, ефективність і порядок знищить режим Януковича.

Через подвійну мораль влада хвора на кризу довіри – і передає її кожному з нас, щоб ми не об'єдналися.

Нас роблять бідними, щоб керувати нами було легко, щоб ми міняли свою силу на дозвіл вижити. Взаємодопомога й самодостатність дадуть нам пережити й цей смутний час, а спільна довіра стане цементом для будови нового.

День нашої перемоги стане днем їхньої відповідальності: їхні вчинки буде оцінено, вони відшкодують завданий збиток своїм вигнанням, своєю несвободою, своєю бідністю, своїм безсиллям.

Готуймо цей Народний суд, щоб очиститись від їхньої неправди.

Ми і вибори

Наша перемога буде можлива тоді, коли буде бачення, буде воля й буде команда.

Змагання за політичну владу – важлива частина того, як ми будемо жити: саме політики встановлюють офіційні правила, саме вони розподіляють спільне, що попало в їхні руки. Спільне може працювати на нас, а може бути використане проти нас.

Ці вибори – проміжні. Україна існуватиме завжди й відновиться, незалежно від їх результатів.

Чи навчать вони нас, кого не обирати і як не голосувати, чи цей урок ми будемо проходити довше й платити іншу ціну – можливо, і життям, як у 1930-ті – залежить від нас.

Відкладена перемога

Помаранчева революція не була революцією пухнастих безборонних кроликів, котрі чекали, поки з них зроблять шашлик. Громада була сильніша за владну силу – у першу чергу морально, у другу – вольове. Тому й не було силових провокацій типу "анархістів" із кийками.

Вона була більшою, аніж "сцена" Азарова й Богословської, і іншою, аніж поділ посад між переможцями 2005-го. Її цінності актуальні й сьогодні: великі ідеї і справи – більші за помилки сліпих керманичів і переживають їх.

Її спадщина відчувається постійно. Знову розбиваються намети. Лягають паркани й зриваються з піджаків значки. "Владна вертикаль" монтує вертольотні майданчики, щоб можна було швидше втекти.

Насамкінець

Революція – це тільки початок. Для дальших дій після якого треба мати план.

Інакше – рецидив.

Будьмо готові до того, щоб збудувати нову Україну – і готуймо цей час. Неможливе сьогодні – можливе завтра й невідворотне післязавтра.

До Волі!

Остап Кривдик, політолог, активіст, спеціально для УП

 



powered by lun.ua

"ЗиПСОваный" газ

Голодомор. Разные народы – одна история

"Слуга народа" и реформы. Выборы проиграли, децентрализацию остановили

Как восстановить уничтоженное КСУ наказание за ложь в декларациях чиновников: на примере мировых практик

Как опыт Эстонии поможет Украине избавиться от очередей на границе

Молодежные и не только обмены. Почему их должно быть как можно больше в нашем образовании

Подпишитесь на наши уведомления!