RUvolution: от арабской весны к славянской оттепели

51 просмотр
Четверг, 15 декабря 2011, 14:24
Максим Кияк
для УП

"Етична революція", "велика груднева еволюція", "снігова революція" та навіть "революція хіпстерів" – це ще не весь перелік назв, які фігурували цими днями у світових медіа та блогосфері стосовно останніх подій у Російській Федерації.

Проте серед цілої когорти найменувань протестів щодо результатів виборів до Державної думи найчастіше використовувалась інша назва, яка безпосередньо апелює до відомих цьогорічних подій на Близькому Сході та в Північній Африці. А саме – "слов'янська весна".

Щоправда, на перший погляд, така дефініція може здатись дивною, з огляду на календарну зиму та мінусову температуру на російських вулицях.

Та це лише на перший погляд.

Як відомо, однією з характерних рис знакових подій у Тунісі, Єгипті та Лівії було використання можливостей інтернету, у тому числі соціальних мереж. Доволі знаковим є також і те, що ще під час революцій у вищезгаданих країнах президент РФ Дмітрій Медвєдєв заявив про те, що начебто подібний сценарій готується й щодо його країни.

Позицію керівника найбільшої держави світу було підкріплено словами генпрокурора Росії Юрія Чайки про необхідність жорсткого регулювання Всесвітньої павутини. Дещо пізніше міністр внутрішніх справ РФ Рашід Нургалієв також виступив із подібною заявою.

Занепокоєння додає й нещодавній виклик до прокуратури засновника сайту "ВКонтакте" Павла Дурова через його відмову закрити опозиційні групи. Сам Дуров у світлі останніх подій у Росії всіляко наголошує на своїй аполітичності та навіть устиг у прямому сенсі показати язика співробітникам спецслужб у своєму мікроблозі на Twitter.

А нещодавня відмова керівника МЗС Росії Сергія Лаврова підписувати 6 грудня цього року – через два дні після виборів до Державної думи РФ – на саміті ОБСЄ у Вільнюсі декларацію про свободу слова в інтернеті викликає щонайменше підозру. За кілька днів ситуація повторилась, проте цього разу вже в Гаазі.

До речі, саме там державний секретар США Гілларі Клінтон наголосила на важливості свободи в мережі інтернет, по суті, повторивши основний зміст свого меседжу в університеті Джорджа Вашингтона тому десять місяців, який стосувався подій на Близькому Сході та в Північній Африці.

Можна безкінечно дискутувати стосовно справжньої ролі інтернету в революційних подіях на Близькому Сході та в Північній Африці.

Справді, з одного боку, саме люди, а не речі творили там історію. Проте, з іншого боку, консолідуючий і координуючий потенціал Всесвітньої мережі є безсумнівним, що й підтвердив найбільш велелюдний протягом останніх двох десятків років мітинг у Москві минулої суботи. Люди, які перебували тоді на Болотній площі, видавали до 10 твітів щосекунди на Twitter.

 

Живильний ґрунт для протестів у країнах Північної Африки та Близького Сходу користувачі почали забезпечувати ще задовго до самих подій. Так, у Тунісі, зокрема, за допомогою соціальних медіа поширювалась інформація про те, як розкошує, займаючись шопінгом і літаючи за державний кошт приватним літаком перша леді країни.

Дещо схоже мало місце в Росії, коли щодня десятками та навіть сотнями у Всесвітній мережі з'являються все нові шаржі на президента Медвєдєва чи голови уряду РФ Путіна. А відео, на якому після бою Федора Ємельяненко освистують Володимира Путіна, взагалі побило рекорди за кількістю переглядів. Щоправда, цей самий свист незадоволеної публіки провладні телеканали майстерно прибрали в той час, як оригінал продовжував ширитись безкрайніми просторами Всесвітньої мережі.

Загалом, інтернет на сьогодні в Росії залишається чи не єдиними джерелом об'єктивної інформації. Недаремно в день виборів до Державної думи РФ невідомими було здійснено атаки на деякі незалежні сайти – "Эхо Mосквы", "Голос", "Коммерсант", "Большой город", "Slon.ru". Особливо не поталанило сайту асоціації "Голос", який піддався DDoS-атаці із близько 200 тисяч різних комп'ютерів.

Проте ефект від подібних атак виявився протилежним. А численні відео-підтвердження масових фальсифікацій під час виборів на YouTube лише підігрівали почуття невдоволення серед росіян.

До речі, саме у Всесвітній мережі виникла ідея пов'язати білі стрічки всім тим, хто не погоджується з офіційними результатами виборів до Державної думи Російської Федерації.

 

Як і під час подій у Тунісі, Єгипті та Лівії, рушійною силою подій у Росії була молодь. Мова йде переважно про представників молодої генерації, багато з яких озброєні айподами та смартфонами з доступом до мережі, та яким давно вже набрид високий рівень корупції та безробіття в їхній країні.

Таким собі сукупним образом цієї генерації в Росії став відомий блогер і борець із корупцією Олексій Навальний, який свого часу навчався в престижному Йєльскому університеті. Віддзеркаленням образу Навального в Єгипті можна вважати також блогера, менеджера з маркетингу компанії Google Ваела Хоніма.

Як і Навального, Хоніма було заарештовано незабаром після початку акцій протесту. Пізніше Хонім скромно заперечуватиме свій внесок у єгипетську революцію, стверджуючи, що він лише друкував, а не наражав себе на небезпеку. Героями ж, на його думку, варто вважати тих, хто перебували безпосередньо на вулицях.

Не можна оминути увагою й важливу роль діаспори під час подій як у Північній Африці та на Близькому Сході, так і в Російській Федерації.

Відлуння гасел учасників мітингів у російських містах було чутно завдяки їхнім співвітчизникам за тисячі кілометрів від епіцентру подій. Комунікуючи та об'єднуючись через соціальні мережі, вони ніби втілювали одне з гасел протестів у Росії: "Один за всіх – усі за одного".

Не менш гучним на мітингу 11 грудня в Москві було й інше гасло: "Все тільки починається" – так лунало тоді на Болотній площі.

Наступну, ще масштабнішу акцію мітингувальники запланували на 24 грудня. Свої дії вони збираються координувати знову ж таки за допомогою соціальних мереж. А це означає, що зброя в Росії під назвою "Інтернет" заряджена.

Пристрілка вже відбулась. І цілком очевидно, що головною її мішенню є вибори президента Російської Федерації навесні наступного року.

До цього моменту в опозиції є ще час на те, щоби бути в змозі зберегти та розвинути той важливий імпульс громадянського суспільства в Росії, яке переживає сьогодні свій розквіт.

А у влади – час для того, щоби зуміти дослухатись до потреб власного народу й усвідомити, що прагнення до самоорганізації громадян є незворотнім процесом, і що Інтернет назавжди змінив правила гри в сучасній політиці.

Максим Кияк, спеціально для УП



powered by lun.ua
Цифровые технологии могут помочь в уходе за пожилыми людьми
Технология способна вовремя передавать опекунам и близким необходимую информацию о состоянии человека, при этом защищая конфиденциальность.
Тариф на воду: куда текут наши деньги
Когда говорят о качестве дорог, вопросы о необходимости их ремонта не возникают. А что с системой водоснабжения? (укр.)
Римский статут: время для ратификации
Что происходит, что такое Римский статут и следует ли его ратифицировать? (укр.)
Кому и чем не угодила художественная книга о университетской среде
Художественные произведения не является основанием для гражданско-правовой ответственности, потому что это нарушает свободу творчества. (укр.)
Экономические шаги новой власти: как обеспечить рост доходов
Устойчивая экономика – фундамент роста доходов украинцев. Что должен сделать президент, правительство и парламент? (укр.)
Что делать, если на пути встал патентный тролль?
Кто такие патентные тролли, как они оказались в Украине и что делать, чтобы защититься от них. (укр.)
Рыба в сетях бюрократа
Украина может стать мировым лидером рыбного рынка, однако для этого власть должна сделать хотя бы минимальные усилия. (укр.)