Россия: к пожизненному царствованию?

20 просмотров
Среда, 25 января 2012, 10:21
Владимир Кулеба
для УП

Отже, керована демократія по-російському: ЦВК зняв з перегонів Григорія Явлінського – єдиного допущеного до збирання підписів демократичного кандидата.

Не надто крутого й затятого опозиціонера на зразок блогера Олексія Навального, чи лютого й послідовного критика путінського режиму Бориса Нємцова, не кажучи вже про суперрадикального Лимонова. Тих узагалі не допустили навіть до думських виборів, а до президентських – і поготів.

Кажуть, у Явлінського не в порядку зібрані підписи. Про всяк випадок дискваліфікували і "зальотного" іркутського губернатора Дмітрія Мезенцева – от, мовляв, які ми "об’єктивні"!

І в дитячому садку зрозуміло: ніякий ЦВК тут не банкує, рішення це виключно і тільки політичне, ухвалене особисто Путіним і його політтехнологами. "Чаклун" Чуров якраз і поставлений на ЦВК для того, щоб реалізовувати забаганки царя.

І не тому, що Путін з однодумцями побоюються Явлінського, котрому не звикати до стусанів влади. Набравши за останній місяць необхідні проценти в рейтингу довіри, довівши цей показник до 51-52 відсотків, команда нинішнього прем’єра взяла курс на перемогу в першому турі.

А тут усе вирішуватимуть навіть не відсотки, а десяті цих відсотків. Тому Явлінський, котрий "грав" на демократичному сегменті, обов’язково відтягнув би певну кількість голосів демократично налаштованого електорату. Саме їх може у перспективі не вистачити для перемоги Путіна в першому турі.

Нагадаємо, кандидатура Явлінського з’явилася якраз на піку мітингувальних протестів, викликаних необ’єктивними підрахунками результатів на виборах в Держдуму. Демократам кинули кістку: ось вам Явлінський, голосуйте, торжество демократії!

Справді, на фоні кандидатів-"думських старців" – Зюганова, Жириновського, Миронова, допущених Кремлем до участі у перегонах, той виглядав перспективно.

Коли ж побачили, що мітинги й протести ніяких конкретних загроз, крім звичайного бла-бла-бла, не містять, тоді й "сховали" Явлінського з політичної дошки, як зайву навіть не фігуру, а пішака.

Пішака, котрий так і не стане ніколи ферзем. Фактично влада взяла курс на безальтернативні вибори в один тур, залишивши найбільш свідому частину суспільства без вибору.

"Підгортати" демократичний електорат буде олігарх Михиїл Прохоров, чиї походеньки з куршавельськими лижницями більш відомі, ніж політичні уподобання.

Явний дилетант і лузер в цій грі, він, можливо, й розраховував на виднішу роль, адекватну приватизованим статкам, однак отримав по потилиці, коли спробував без узгодження з Кремлем очолити політичну партію правого спектра і балотуватися в прем’єри. А потім – ясна річ, в президенти.

Дитяча наївність – як висунули, так і засунули, хіба що доручили грати "шісткою" в нинішніх політичних розкладах.

Сам же Явлінський на прес-конференції заявив, що влада не стільки побоюється його особисто, як десятків і навіть сотень тисяч волонтерів-спостерігачів, які стіною стали проти фальсифікацій на виборах в Держдуму. І які наразі у різний спосіб пропонують свої послуги на президентських перегонах, щоб унеможливити будь-які фальсифікації виборів.

А що ж Путін? Уперше з 2000 року він відчуває певний – і не тільки політичний – дискомфорт, проте, як і личить справжньому радянському розвідникові, вигляду не подає.

Звичайно, неприємно, коли кортежу, в якому ти пересуваєшся по рідному Пітеру, з усієї дурі сигналять "прості виборці", які змушені вистоювати в пробках.

Звичайно, не додає оптимізму, що проти твоєї кандидатури завзято протестують не тільки "бандерологи", а й ті, кого прийнято вважати совістю нації – письменники, відомі артисти, знані вчені – люди, котрі добилися в своїй професії визначних успіхів.

Ну, з цими ще є шанс, хоч і примарний, про щось нейтральне в перспективі погомоніти. А от що робити з цими блогерами, інтернет-суспільством, самою Мережею, куди масово тікають "молодежь и подростки"?

Уже й мову їхню важко зрозуміти, не те що в дискусії взяти участь. Тим більше, людей типу Путіна і його покоління вони справді вважають "відстоєм". На відвертий цинізм і брутальність, як і спробу пояснити вихід на вулиці десятків тисяч людей профінансованою акцією Держдепу США, просунутий загал зреагував презирством.

Довелося коригувати і саму кампанію, змінювати її тактичну складову. Якщо в трудові колективи – зась, можуть і освистати прилюдно, наразі зустрічі проводяться з перевіреною і добраною аудиторією, в закритому режимі.

Родзинкою кампанії стали "написані особисто" статті для паперових газет. Дарма, що тиражі мізерні, популярності – нуль, по телебаченню з ранку до вечора зачитуються уривки з "вибраного".

Звичайно, це ще не маодзедунівські цитати, які змушують зубрити напам’ять, і поки що не "Мала Земля" "дорогого Леоніда Ілліча". Та фігури сумнозвісного застою вже примарно вимальовуються в уяві людей мого покоління.

У світлі майбутніх – і парламентських і президентських – виборів в Україні не тільки цікаво, а й доречно проаналізувати ті прийоми і методи, котрі використовує влада, щоб "задобрити" своїх виборців, відвернути увагу від не вигідних для себе ситуацій на всілякі другорядні речі.

Кажуть, ніколи влада стільки не бреше, як під час виборів і на війні. У цьому сенсі обіцяна народу політична реформа (після виборів, звичайно) нічого, крім співчуття не викликає.

Кремлівські політтехнологи обіцяють повернути вибори губернаторів, а Путін наголошує на необхідності пошуку "якогось президентського фільтру". Воно й зрозуміло: які ж вибори без фільтрування кандидатур?

Або, наприклад, його ж ідея про встановлення веб-камер на всіх виборчих дільницях.

Крім ідеологічної шумки – скільки коштів можна підняти. А нетямущий електорат – повірить, що саме ці камери створять заслін фальшуванню. Адже ж не кожен же виборець уявляє справжню механіку підрахунку голосів. Там тонкощів багато, і успіх на виборах залежить не від веб-камер, а від "лічильників", від тих, хто безпосередньо задіяний в процесі підрахунку голосів.

Попри всі ці та інші "хитрощі", люди дещо помічають. Наприклад те, що Путін категорично не сприймає дебатів з опонентами. І не тільки з добраними Кремлем кандидатами в президенти, але й з представниками опозиції – принципово.

Його прес-секретар пояснив останнє надмірною зайнятістю претендента і його напруженим графіком. Між тим, час для зустрічей з товариством рибалок, редакторами ЗМІ, а також футбольними фанатами за кухлем пива знаходиться. І в цьому – весь Путін – з безальтернативним мисленням, який ніколи і не за яких обставин не поступається принципами.

Ще б пак: безроздільно володіючи "Газпромом" і слухняною машиною російського телебачення, хіба не можна дозволити таку, з дозволу, слабкість? Тим більше – мета цього вартує. На кону – Росія і майже довічне царювання.

Володимир Кулеба, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)