Право на протест: избирательный интерес власти кризисного периода

Вторник, 24 апреля 2012, 14:02

За влучним висловлюванням Маркеса, сьогодні будь-хто, хто здатен організувати вибори, вважає себе демократом. Напевно, такі уявлення у представників провладної більшості, які вигадують все нові обмеження для громадського впливу на владу напередодні виборчої кампанії.

Після спроби депутатів захистити себе від декларування дорогих машин, нерухомості та інших коштовних речей і прийняття нового закону "Про вибори народних депутатів", який містить суперечливі, з погляду громадських інтересів, норми підняття прохідного бар’єру для партій та скасування можливості голосування проти всіх, представники провладної більшості намагаються воскресити ініційований урядом Юлії Тимошенко у 2008 році законопроект №2450 "Про мирні зібрання".

Законопроект, що об’єднав помаранчеву і біло-блакитну владу

Влітку 2009 згаданий проект був прийнятий за основу в першому читанні, отримавши голоси фракцій БЮТ, НУНС та Блоку Литвина. Вже тоді документ з первинною назвою "Про порядок організації і проведення мирних заходів" викликав шквал критики з боку правозахисників та низку протестів.

Низка громадських організацій об’єдналися утворивши рух "За мирний протест!". У травні 2010 профільний парламентський комітет змінив законопроект, прибравши з нього найбільш одіозні положення.

Зрештою законопроект відправили Венеціанській комісії і, як запевняє ініціатор його доопрацювання нардеп Олег Зарубінський, наразі всі критичні зауваження враховано.

Історія з розглядом теперішньою Верховною Радою законопроекту, який роками припадав пилом у профільному комітеті парламенту, зовсім не проста. Спочатку його планували голосувати у повторному другому читанні 15 березня, чим була спровокована чергова хвиля протестів.

Зрештою відбулося відтермінування голосування. У розкладі засідань Ради можна було знайти інформацію, що голосування за "2450" пройде 24-27 квітня. Наразі, як повідомляє сайт Верховної Ради, його вкотре перенесли – цього разу на пленарний тиждень 15-18 травня.

Марина Ставнійчук наприкінці березня заявила, що для того, щоб запропонувати для прийняття депутатами якісний продукт, який би захищав право громадян на мирний протест, потрібна плідна робота спеціальної робочої групи протягом двох місяців.

Володимир Литвин заявив, що розгляд законопроекту у парламенті відкладено, оскільки тривають перемовини з громадськістю. За наявною інформацією, наразі у робочій групі комітету з питань прав людини тривають дискусії між правозахисниками і представниками влади.

Однак чи почула влада думки активної частини громадськості? І найважливіше – чи будуть вони враховані – досі невідомо.

Штучні рамки для мирних зібрань та владний інстинкт самозбереження

Венеціанська комісія винесла свої зауваження практично до кожного пункту законопроекту, керуючись європейськими та міжнародними стандартами зі свободи мирних зібрань, але це не стало підставою для врахування всіх цих застережень депутатами.

Наразі ситуація складається таким чином, що якщо законопроект №2450 таки стане законом у тому вигляді, в якому він існує зараз, влада отримає додатковий інструмент для обмеження невигідних їй мітингів.

Власне, схожими мотивами керувався і уряд Юлії Тимошенко у 2008, коли відповідний законопроект подавався на розгляд парламенту. Тоді, на тлі владних проблем, теж планувався запасний майданчик під майбутні президентські вибори для контролю поствиборчої ситуації в деяких "незручних" регіонах, якщо Тимошенко виграє вибори.

Сьогодні значний рівень недовіри до державних інститутів доповнюється соціальним напруженням і протестними настроями українців. Навіть тих, хто голосував за чинну владу. Тож законопроект №2450 створює цілком законні рамки для унеможливлення протестів після парламентських виборів 2012 року.

Такий сценарій дає можливість забезпечити кілька основних положень законопроекту. Проведення спонтанного мітингу фактично нівелюється нормою про те, що такий захід проводиться у випадку, коли спричинений подією, яка має важливе значення для суспільства та яку неможливо було завчасно передбачити.

У законопроекті немає жодної інформації, за якими критеріями буде визначатись рівень суспільної значимості тієї чи іншої події і хто буде це визначати.

Міліція матиме законні права розігнати мітинг, зібраний за кілька хвилин проти початку самовільного будівництва. Також це може призвести до узаконених передумов для повторення ситуації, аналогічної до тієї, яка відбулася 9 травня на Пагорбі слави у Львові та заохочення різноманітних провокацій.

Таким чином, виявлення важливості певних подій відбуватиметься за суб’єктивними мірками лояльності організаторів мітингу до влади.

Будь-яке використання наметів в людних місцях, на площах міст – поза законом. Суд може заборонити намети, мотивуючи це перешкоджанням вільного руху громадян.

Венеціанська комісія запропонувала передбачити можливість тимчасової перешкоди руху транспорту в ході проведення мітингу, якщо ця перешкода диспропорційно не торкатиметься інших прав людей, також зазначаючи, що фактично кожне громадське місце має бути відкритим для проведення зібрань.

Але навіть така редакція статті принципово нічого не змінює, оскільки може бути трактована двояко.

Найбільш дискусійною є норма про потребу інформувати органи місцевого самоврядування про проведення акції за чотири дні та фактична відсутність часу на оскарження судового рішення, що забороняє мирні протести.

Громадські активісти виступають за те, щоб заяву про мирне зібрання не обмежувати в часі більше ніж 12 годинами, або добою. В той самий час первинний варіант законопроекту визначав термін повідомлення за п’ять днів до початку заходу.

Венеціанська комісія вважає термін чотири робочі дні довгим у порівнянні з іншими європейськими законами, але прийнятним.

У проекті закону не встановлені терміни для оскарження рішень судів про заборону мітингів, при чому суди часто забороняють заходи за кілька годин до їх проведення.

Європейська практика передбачає добу-дві на оскарження судової заборони, про що мовиться в звіті вітчизняних експертів.

Законопроект містить і інші проблемні питання, зокрема надмірна забюрократизованість подачі повідомлення про зібрання, доведення організаторами, що вони дійсно являються громадянами України, неможливість фінансування заходів особами без українського громадянства, а також організації цими особами будь-яких мітингів, відсутність чітко визначених обмежень щодо випадків, які забороняють зібрання.

Яка альтернатива?

Безумовно, закон про мирні зібрання потрібен. Закон, який би захищав право людей та водночас створював можливості для забезпечення правопорядку в країні, а не відображав кон’юнктурні інтереси владних кіл.

Громадські активісти разом із правозахисниками розробили свій законопроект і теж надіслали його у Венеціанську комісію, який отримав позитивний відгук. Головна його мета полягає в тому, щоб зменшити втручання органів влади і силових структур у проведення мітингів.

Але як говорить член правління Інституту "Республіка" Володимир Чемерис, сьогодні цей проект навіть де-юре не може бути внесеним до Верховної Ради. Адже за регламентом не можна виносити альтернативний законопроект, якщо вже розглядається один з аналогічною тематикою.

Потрібно вносити поправки через депутатів та направити їх чинній робочій групі.

Єдиний вихід – дієва робоча група, в яку ввійдуть представники влади і громадськості на паритетних засадах та кількамісячне широке громадське обговорення питання.

Раціональним виглядає уникнення голосування за проект закону №2450 до парламентських виборів.

Прийнятий закон, що регулюватиме сферу мирних зібрань, ризикує зробити заручниками політичної кон’юнктури мітинги на соціальну тематику, які значно переважають зібрання політичної спрямованості.

Тому такий закон має гарантувати соціальну безпеку, але водночас обмежувати владу в можливостях впливати на громадськість та надавати активним громадянам право безпечно публічно відстоювати власні переконання.

Інакше це самозбереження влади, черговий наступ на й так слабеньке громадянське суспільство та каталізатор українського прогресу сценаріїв деяких сусідніх країн щодо взаємодії влади з народом.

Василь Кедик, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП



powered by lun.ua

"Европейская правда" меняется. Помогите определить, как именно

Как правильно выходить замуж? 5 советов адвоката семейной практики

ОГХК: в шаге от приватизации

Рынок труда Украины, гендерное неравенство и трудовая миграция: опыт карантина

Записки из Луганска: привычка быть виноватыми внутри "республики"

Нужно уметь "продавать" реформы и иметь настойчивость доводить их до конца

Подпишитесь на наши уведомления!