Тришкин кафтан объединенной оппозиции

В інтернеті оприлюднена програма об'єднаної опозиції "Справедлива держава. Чесна влада. Гідне життя". Однак не видно, щоб цей документ привернув увагу, якої він вартий – обговорення не відбувається!

Хтось каже, що це поки проект. Ну, тим краще. Значить, ще не все втрачено для покращень.

Отже, хочу порушити атмосферу благоговійної тиші та зробити декілька зауважень.

Перше. Програма переповнена обіцянками, що зводяться до збільшення видатків із державного бюджету: усім платню підвищити, пенсії підняти, кількість пенсіонерів збільшити, працівників – зменшити, купу нових інституцій створити...

Усього нарахував 52 (!) напрями збільшення витрат. Хтось може нарахувати трохи більше, хтось – трохи менше, але тільки трохи. Ще відзначив 13 точок – запровадження різних пільг тощо, – які ведуть до зменшення доходів держбюджету.

І тільки 5 намірів, реалізація яких принесе якісь гроші. Й те, частина з них – разові. На кшталт "відібрати і поділити".

Ну, поділили, – а завтра де візьмете? Адже підвищені видатки обіцяється здійснювати постійно!

Практично зовсім відсутня тема збільшення дохідної бази бюджету, тобто розвитку економіки. Щось згадано про намір розвивати передові галузі, але не вказано, за які гроші. У всьому світі для цього залучають зовнішні інвестиції – а об'єднанці про це наче не знають. Принаймні, так виглядає.

Ні, звичайно, може вони ще якусь невідому нам тумбочку знають. Але, якщо вона є, чому ж вони нею не скористалися раніше, коли треба було виконувати обіцянку, що її дала Юлія Тимошенко в 2007 році, – за 2 роки видати понад 160 мільярдів гривень вкладникам Ощадбанку СРСР?

Певна річ, зараз почнеться змагання: хто більше набреше виборцям – влада чи опозиція.

Але навіщо нам опозиція, яка не відрізняється від влади?

Другий перл із програми об'єднаної опозиції: "Ми законодавчо заборонимо підвищувати ціни й тарифи на житлово-комунальні послуги до того часу, поки держава не погасить заборгованість перед громадянами по заробітних платах, пенсіях, стипендіях та інших грошових виплатах. Ми скасуємо рішення нинішньої влади, яким впроваджується пеня за заборгованість громадян за ті чи інші послуги. Пеня не буде стягуватися, поки людям не буде виплачено заборгованості із заробітної плати та інших виплат з урахуванням інфляції".

Із цієї цитати, наче вона запозичена з пожовклих уже від давності програм КПУ й СПУ, видно, що люди, які багато років працювали чи працюють у виконавчій і законодавчій владі прем'єр-міністром, віце-прем'єрами, міністрами, головою парламенту, головами парламентських комітетів, народними депутатами – поняття не мають, що підприємства, які здійснюють централізоване постачання води й тепла, не належать державі! Вони є власністю територіальних громад.

Тобто, умовно, водоканал міста N перебуває в корпоративній власності самих громадян міста N. А опозиція від імені держави каже щось на кшталт: "Я, держава, винна тобі, Іване. То ти, Іване, не плати гроші Петрові, які тобі відремонтував автомобіль". Цікава логіка, чи не так?

Заморожування тарифів виглядало б логічним тільки в пакеті із заморожуванням цін і зарплат узагалі. А заробітну плату – опозиція обіцяє підвищити.

А за рахунок чого, у такому разі, комунальне підприємство відповідно підвищить заробітну плату своїм працівникам, якщо не можна буде підвищувати тарифи? Адже інших джерел фінансування своєї діяльності, крім плати споживачів за отримані ними комунальні послуги, підприємство не має.

Держава, керувати якою хоче опозиція, комуналку не фінансує – і опозиціонери також, до речі, її фінансувати не обіцяють, бо із чого? А ще ж зростатимуть ціни на газ, електроенергію, метал тощо. Як комунальники зможуть те все купувати, якщо не підвищуватимуть тарифи? Ніяк.

Отже, труби далі гнитимуть, а замінити їх не буде чим. Чекай нових алчевськів. Енергопостачальники відключатимуть комунальні підприємства за борги – а нам, споживачам, при цьому відключатимуть воду й тепло.

Є в комунальному господарстві ще проблема неплатежів. Частина людей тупо не розраховується за послуги. Це також розладнує роботу підприємств комунального господарства – тобто, по суті, систему життєзабезпечення міст. І пеня призначена стимулювати цих людей усе ж платити. Адже, за її наявності, якщо не заплатиш вчасно – заплатиш більше.

Але опозиція хоче скасувати пеню, що, хоч-не-хоч, стимулюватиме неплатежі.

Ну, що можна сказати про тих "супер-фахівців" державного управління? Чим вони кращі за цих проФФесіоналів?

Третє. Опозиція у своїй програмі – чи поки що її проекті – декларує:

"Наша гендерна політика поєднуватиме найкращі українські традиції й сучасні європейські підходи. Нашим першим кроком стане розширення можливостей для жінок брати участь у політичному житті та державному управлінні. Чим більше можливостей матимуть жінки для вироблення й реалізації політики – тим гуманнішим буде наше суспільство.

Ми повинні поступово дійти до рівного представництва чоловіків і жінок в усіх сферах суспільного життя, що відповідатиме демографічній ситуації…

Із цією метою ми … внесемо зміни до чинного законодавства, спрямовані на розширення представництва жінок в органах влади та органах місцевого самоврядування".

Однак, законом змушувати залучати належну кількість жінок до влади є сенс тільки тих, хто цього не хоче. Опозиція, як бачимо, належне представництво жінок забезпечити начебто хоче.

То чому вона має чекати закону, який сама обіцяє прийняти? Вона, якщо цього справді бажає, має всі можливості вже сьогодні підтвердити своє бажання власним прикладом.

Як? А надавши 50% – ну, нехай хоч 30% – місць у своєму списку жінкам. Такий самий відсоток кандидатських вакансій в округах віддати також їм, жінкам. А ще краще – вчинити по-джентльменські. Усі теплі місця в списках віддати жінкам – а в бій, в округи, послати чоловіків. Так теж загалом вийде фіфті-фіфті.

Однак... Уже оприлюднені спочатку 52, потім ще 46 прізвищ кандидатів від об'єднаної опозиції. З урахуванням шести кандидатів до першої п'ятірки знаємо 104 прізвища.

І скільки ж серед них жінок? Не повірите! Аж ... 9. Дев'ять! Це включно з пані Тимошенко та кандидаткою, яку дехто вважає її тіткою.

Навіть обіцянка, яку цим опозиціонерам виконати не заважає ані президент, ані уряд, ані іншопартійна більшість у парламенті, ані Ющенко, ані чинне законодавство – є пустопорожньою.

Так і хочеться сказати: "Хлопці, вас же ніхто не примушував плескати язиком. Не хочете збільшити представництво жінок у владі – просто не обіцяйте".

Але... Хочеться, мабуть, щоб було "покрасівше". Хтось побував на якомусь семінарі з гендеру, і – записав. Інші – ті, що підписують і програму, і списки – оцю програму, як вона виглядає, не читають. Інакше привели б одне з іншим у відповідність.

І чого від таких чекати?..

А взагалі програма опозиції залишає ще багато цікавих можливостей для аналітиків, і говорить ще багато чого про її авторів та замовників.

Володимир Пархоменко, спеціально для УП