Радикализация украинского общества

349 просмотров
Вторник, 20 ноября 2012, 12:48
Руслан Бортник
Український Інститут аналізу та менеджменту політики, магистр философии НАУКМА

Парламентські вибори 28 жовтня можуть відкрити дійсно нову сторінку в українській історії, в якій все менше й менше місця залишається партіям політичного центру, а про справжні ліберальні та демократичні політичні сили взагалі важко говорити.

Головний висновок парламентських виборів – українське суспільство радикалізується. Причому як на правому, так і на лівому флангах.

Радикалізація відбувається досить швидко. Якщо в 2007 році за КПУ, "Свободу", ПСПУ і КПУ (оновлену) проголосували трохи більше 1,8 мільйона виборців (7,76%), на президентських виборах за Симоненка і Тягнибока – 1,225 мільйона (менше 5%), то наразі за КПУ, "Свободу" і дрібні партії, що сповідують авторитарні ідеології, проголосували майже 25% виборців – біля 5 мільйонів громадян.

Системних причин цьому кілька.

По-перше, політично-партійне розчарування. За 20 років незалежності люди стомилися від олігархічних та кланових партій, від їхніх пустопорожніх обіцянок, від прірви, що лежить між виборчими програмами таких партій і їх реальними діями.

Парламентські партії, які позиціонують себе в Україні партіями ліберального чи соціал-демократичного напрямку, на практиці майже ніколи не виконують свої політичні програми.

І діють далеко не так, як проголошують у своїй ідеології, звичайно, якщо за таку не вважати боротьбу за власність та владу.

Натомість реальне позиціонування відбувається не за ідеологічними мотивами, а за політичними маркерами – зовнішньополітична орієнтація, погляди на історію, мова, церква.

Тому значна частина розчарованих людей голосує навіть не за владу чи опозицію, не за, можливо, й більш "цивілізовані", проте брехливі псевдодемократичні партії, а за більш чесні, але тоталітарні політичні утворення.

При цьому люди усвідомлюють свої дії, а часто і соромляться свого вибору, приймають рішення спонтанно, ірраціонально, в останній момент.

В цьому криється і феномен "Свободи": коли жодна з шанованих соціологічних компаній не змогла і близько спрогнозувати рівень її підтримки, але чітко констатували його в екзіт-полах.

По-друге, економічна криза та бідність людей.

Стагнуюча українська економіка з падінням промислового виробництва на 4,2% у жовтні, відсутність реформи соціальної сфери й ефективної соціальної політики загалом… У рази нижчі пенсії й зарплати не лише в порівнянні з розвинутими країнами Європи, але й з Білоруссю чи Російською Федерацією. Усе це – той ґрунт, на якому проростає соціальна відчуженість та радикалізм в Україні.

Країна, яка за рейтингом конкурентоздатності посідає 73 місце зі 144 держав та 42 місце серед найбідніших країн світу не може мати стабільної демократичної політики й соціальної системи майже за визначенням.

Суспільство, у якому 16,2% людей споживають на день менше 2100 калорій, тобто, за методологією ООН, недоїдають, ще 41,5% є бідними, тобто витрачають понад 60% доходів на харчування, а лише 5% живуть за європейськими стандартами, є міною уповільненої дії з не прогнозованим часом та потенціалом соціального вибуху.

По-третє, технологія організації та проведення виборів.

Фактична заборона голосування не за місцем реєстрації, жорстке протистояння влади й опозиції, мажоритарних кандидатів, що призвело до значної взаємної дискредитації, встановлення відео спостереження на дільницях, що призвели до низької явки виборців, є додатковими причинами високого результату партій недемократичного штибу.

Радикально налаштовані виборці все одно прийшли голосувати, а от помірковані в значній мірі ігнорували вибори. Разом з відсутністю пункту "проти всіх", це і дало 25%.

Наразі Україна та українське суспільство опинилося між політичними Сціллою і Харибдою – в ситуації зростання радикальних лівих та правих поглядів та руйнування політичного центру.

При цьому ця тенденція уже не є керованою політичними силами, що її використовують, а має характеристики самодостатньої реакції, на хід якої лише частково впливають загальна політика держави та соціально-економічна ситуація.

Якщо ж така тенденція продовжиться, то новий український парламент може стати останнім, хоча б частково незалежним й демократичним парламентом країни.

Руслан Бортнік, голова Аналітичного центру "Спільна Мета", для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)