"Право - это не то, что кто-то дает вам; право - это то, что никто не может у вас отнять"

Ця цитата у заголовку належить Генеральному прокурору США у 60-х роках Ремсі Кларку та фактично містить в собі всю основоположну суть демократії. Проте для українських можновладців реальний зміст даного висловлювання так і залишився невідомим.

Підтвердженням цьому слугує резонансна ситуація, що склалася довкола результатів парламентських виборів в одномандатному округу №94.

Сьогодні ця справа отримала новий виток – Об’єднана опозиція "Батьківщина" звернулася зі скаргою на рішення ОВК №94 до Європейського суду з прав людини. Зазначене звернення безпосередньо направив за підтримки юридичного департаменту єдиний кандидат від

Об’єднаної опозиції Віктор Романюк, який за результатами голосування переміг в окрузі № 94 кандидата від провладної партії з розривом у понад 10 тисяч голосів.

Фактично ситуація довкола ОВК №94 – безпрецедентна. Подібного масштабу механізму фальсифікацій, що був запущений, країна досі не бачила. Так, ОВК визнала недійсним голосування на 27 виборчих дільницях, в результаті чого був втрачений результат волевиявлення понад 30 тисяч українців.

При цьому "зеленим світлом" для прийняття такого рішення стала низка рішень Київського апеляційного адміністративного суду. Але найбільш кричущим фактом уданій ситуації є те, що зазначені справи загалом вели 36 суддів, тобто майже весь склад КААС. Це може свідчити лише про одне – на стороні фальсифікаторів стояв весь державний апарат.

У подальшому Об’єднана опозиція оскаржила постанову окружкому про визнання голосування недійсним до суду та навела велику кількість беззаперечних доказів в обґрунтування своєї позиції.

Проте жоден із судів не врахував такі аргументи. Більше того, суди винесли відверто цинічні висновки, нібито неврахування в цьому випадку 30 тисяч голосів виборців "погоди не роблять" - результати, мовляв, від цього не зміняться.

Такими антиконституційними рішеннями вітчизняні судді не тільки не забезпечили рівність і справедливість у виборчому процесі, а й знехтували основоположні принципи прав людини. І дана ситуація є черговим підтвердженням того, що система державних органів фактично використовується у політичних та особистих цілях купкою провладних чиновників.

Крапку в даному питанні поставить Європейський суд з прав людини. Адже для ЄСПЛ ця справа - без жодних політичних забарвлень і насправді має визначальне значення. Оскільки за роки функціонування суду в його практиці не було жодних справ подібного характеру, коли базові принципи демократичного суспільства порушувалися одразу щодо такої великої кількості людей.

Уже зараз можна спрогнозувати з великою ймовірністю, яке саме рішення винесе суд. Адже, розглядаючи дану справу, суд керуватиметься рядом основоположних норм міжнародного характеру, серед яких Загальна декларація прав людини та стаття 3 ("Право на вільні вибори") Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини. А одним із головних приписів декларації є утвердження того, що воля народу має бути основою державної влади. І саме вказане твердження було грубо порушене чинною владою.

Окрім того, в 2008 році Європейський суд вже розглядав схожу справу і теж щодо України. Тоді суд врахував пояснення скаржника та виніс рішення на його користь. Варто зазначити, що тоді скаржник звертав увагу на визнання недійсним голосування "лише" на 4 дільницях та неврахування близько 2 тисяч голосів виборців. У цій справі суд дійшов до висновку, що рішення про скасування результатів голосування на виборчих дільницях слід вважати свавільним і таким, що порушує право на вільний вибір.

В даній же ситуації неврахування понад 30 тисяч голосів виборців не лише може свідчити про відхилення від принципу загального виборчого права, а й породжуватиме ризик підриву демократичної легітимності обраного таким чином законодавчого органу – Верховної Ради.

Тому рішення суду по цій справі буде найправдивішою оцінкою чинної української влади, яка не лише не забезпечила проведення вільних виборів, а й вдалась до грубого порушення прав людини для досягнення власних амбіцій.

Павло Петренко, керівник юридичного департаменту Об’єднаної опозиції "Батьківщина", народний депутат