Выборы, как выявление врагов государства

14 просмотров
Пятница, 14 июня 2013, 11:30
Иван Лысенко
журналист, директор ИА "Правиця"

Не знаю як в інших областях, але жодні вибори за часів Віктора Януковича та його представника в Київській області Анатолія Присяжнюка не пройшли чесно, а тому не дивно, що перемагають постійно одні регіонали.

Починаючи з 2010 року всі вибори супроводжуються гучними скандалами, чисельними порушеннями на дільницях та системними фальсифікаціями за активної участі членів комісій, більшість яких залежні від влади бюджетники, переважно освітяни.

Так, хто ж "робить" вибори, держава чи хтось інший? Якщо держава - навіщо тоді від її імені фальсифікують волевиявлення народу цієї держави?

Як правило, маніпуляції починаються з формування комісій, куди, як відомо, заводять потрібних людей для виконання зрежисованого сценарію. Для цього зацікавлені в потрібному результаті особи наймають відповідні групи, які їздять по області та й по всій Україні і "роблять" вибори.

Такі робочі групи складаються з працівників трьох категорій: професійні юристи, гопники та безпосередні виконавці. І якщо останні дві категорії людей не складно знайти на місцях (гопників не рідко постачає міліція, а виконавців в комісії – влада, із числа бюджетників), то кваліфікованих юристів, особливо практиків виборчого права, в Україні не так вже й багато.

Але вони є, і більшість з них обслуговує діючу владу. Перед кожними виборами їх головне завдання полягає в пошуку прогалин в недосконалому (а іноді суперечливому) законодавстві і двоякому трактуванні норм "Закону про вибори", напрацюванні нових технологій фальсифікацій, "правильному" інструктажі голів комісій та керівників гопників.

Завдання останніх може бути різноплановим: від участі в "каруселях", до присутності в якості "журналіста" або спостерігача на виборчій дільниці, де потрібно виявити та нейтралізувати найбільш активних спостерігачів, а також надавати моральну й фізичну підтримку голові комісії, іноді виступити "незалежним" свідком тощо.

Остання група – безпосередні виконавці - вчителі та інші бюджетники, яких під виглядом роботи в комісіях підставляють виконувати головне завдання, тобто, банально штовхають на злочин. Це не більше 3-4 проінструктованих осіб, якими керує голова комісії, а допомагає заступник чи секретар. Попередньо з ними проводяться відповідні тренінги та інструктажі, де ключовим месиджем лунає не чітке дотримання норм закону про вибори, а дещо зміщують пріоритет у бік досягнення потрібного результату.

Цікаво, що інші (не треновані) члени комісії нічого не підозрюють, а зважаючи на свою неконфліктність, а також побоювання прогнівити керівництво і не отримати гонорар за роботу в комісії, фактично стають мовчазними заручниками ситуації.

Схема на виборах працює доти, доки не втручаються в процес принципові спостерігачі та допитливі журналісти, які своїми питаннями, пильним спостереженням та фото і відеофіксацією починають заважати реалізації злочинного сценарію. Така особа одразу стає ворогом №1 для голови ДВК, і її перебування в приміщенні для голосування лише питання часу.

За часів Януковича-Присяжнюка запровадили схему видалення особливо допитливих за межі дільниці, як таких, що перешкоджають роботі членів комісії. Наприклад зі мною це траплялось на всіх без виключення виборах, де ІА Правиця брала участь, а інколи, за день мене встигали видаляти з декількох дільниць...

Не стали винятком і останні вибори у Василькові, де під час видалення на мій захист став присутній на дільниці депутат Верховної ради Роман Ванзуряк.

Однакові порушення, (як наслідок - відмова приймати акти), та головне, однакова послідовність кроків в реалізації сценарію, з підстраховкою з боку юристів, міліції, суддів та ін. без сумніву вказують на системну роботу зацікавлених в правильному результаті осіб. А оскільки правильним результатом зазвичай є кандидат від влади, іноді ще й високий чиновник, як це було у Василькові, то всі чудово уявляють собі отого зацікавленого замовника.

Проведення таких "виборів" по всій країні, коли на виборні посади партія влади протягує зручних для себе людей, власне, адміністративних виконавців, а не делегованих громадою представників, породжує велику недовіру як до самого "переможця" та членів його родини, так і до працівників бюджетної сфери, всіх без виключення державних структур, і як результат до самого інституту влади.

Окрім народної недовіри це вкрай негативно відображається на міжнародному іміджі самої держави Україна, і складається враження, що саме таку мету і ставлять ті представники Партії регіонів, що в такий спосіб протягують своїх людей у владу, чим роблять її суспільну легітимність доволі сумнівною.

Призначивши свого кандидата мером або депутатом, та оголосивши сфальсифіковані результати на всю країну, влада, як знущання, залишила незгодним право оскаржити результати в суді. І байдуже, що вся країна три роки волає про системні фальсифікації всіх виборів, лише український суд часів Януковича не вбачає порушень виборчого законодавства, чим породжує вседозволеність та закладає підвалини ненависті до державних структур і чиновництва.

Звертаюсь до законодавців: необхідно виписати чіткі правила та інструкції для кожного учасника виборчого процесу, які б унеможливили зовнішнє втручання та набридлий всім адмінресурс із власним сценарієм роботи, а також посилити відповідальність за це.

Відстоюючи власну позицію чіткого дотримання законодавства на виборах, втішним для себе результатом вважаю вже те, що деякі члени комісій, дивлячись на сльози та розпач впійманих порушників законодавства, які відтепер ще й стануть відомими на всю країну, отримують наочний досвід і більше не будуть брати участі в роботі комісій, або принаймні, щось фальсифікувати.

Прикро, коли на виборах звичайні українці стають співучасниками злочину, іноді не свідомо виступаючи на стороні злочинців проти власної держави. Загалом, такі процеси складно назвати виборами, вони скоріше схожі на боротьбу свідомих громадян своєї держави з її ворогами, в ролі яких виступають такі ж українці – вчителі, лікарі, міліціонери, прокурори та судді.

Ось так і живуть українці пліч о пліч із ворогами у власній державі, де одні, від виборів до виборів самі себе призначають, а інші щодня поповнюють базу фальсифікаторів, заносячи їх в архіви Інтернету як ворогів держави, які спотворили свідоме волевиявлення народу і, можливо, вплинули на хід історії.

Вороги держави вже звикли, що пересічний українець обуриться після виборів не надовго, і далі потягне воза, але хто знає, яким би шляхом йшла зараз Україна, якби не фальсифікувались вибори всіх рівнів…

Іван Лисенко, журналіст, директор ІА "Правиця", спеціально для УП

powered by lun.ua
Реклама:
Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)