"Гоп-стоп" в Крыму

262 просмотра
Понедельник, 03 марта 2014, 12:58
Марьяна Пьецух
журналіст

Дії Кремля та його нечисленних соратників у Криму нагадують поведінку гопника. Незрозуміла, агресивна, неадекватна, непередбачувана, нахабна й самовпевнена, загалом – нарвана.

Так само, як гопники, що прогулюються по району з кастетами й битами, залякуючи людей тільки своїм виглядом, російські війська брязкають автоматами та БТР-ами, хаотично рухаючись по півострову.

Гопник постійно перебуває в пошуках конфлікту, щоб самозадовольнитися власною зверхністю та приниженням іншого. "Дай рубас", "Сигаретку даш", "Чо ти гониш", "Самий борзий, да?" – достатні аргументи для гопника, щоб вас пограбувати.

Блокуючи українські військові частини, вимагаючи віддати зброю, а інакше штурм – це такий класичний "гоп-стоп" на районі.

У намаганні достукатися до розуму гопника дехто пробує перейти на його мову. Однак забуває змінити пальто на куртку, а капелюх на кепку, чим викликає лише сміх із боку гопника й сарказм: "Как запахло жареным, бандеровци по-русски заговорили".

Та навіть вчепивши ланцюжок на шию – у нашому випадку можна георгіївську стрічку на груди, – наївно сподіватися, що гопник почує й схаменеться. Це пристосуванство дозволяє лиш упевнитися гопнику у власній силі.

Вести мирні переговори з гопником – це наївного справа. Гопник не розуміє прохань і логічних пояснень, бо він з іншого світу, він живе не за законами, а "по панятіям". Гопник, як і російський шовініст, переконаний: він завжди правий. Думку іншого категорично не сприймає.

Гопник як клас виживає лише за рахунок чужого страху й не зупиняється ні перед чим задля того, щоб його боялися. Благання до гопника отямитись, ще й переходячи на його мову, – лише підтвердження цього страху, який дає гопнику впевненості для подальших безчинств.

Є три способи захисту від гопників.

Найпоширеніший спосіб – ігнорувати.

Опускати голову, перестріваючи на дорозі, обходити дворами ті місця, де може водитися гопота .

Україна зберігає спокій, українців благають не піддаватися на провокації. Але чи врятує така тактика від гопника? Коли гопника ігнорують, це його "напрягає" і часто ще більше заводить. Гопника завжди нервує все, що йде не за його планом.

Але ігнорування – ненадійний спосіб. На гопника не обов'язково нариватися, не обов'язково його образити, щоб від нього дістати.

Коли гопнику закортіло чи просто є потреба розім'яти м'язи, у нього завжди є універсальне "Дай прикурить". Гопнику навіть приводу не потрібно, що розбити комусь губу, зламати носа чи повалити жертву на землю.

Якщо сьогодні пронесе, і гопник не перестріне на шляху, щоб "прикурить" – не факт, що не зробить це завтра. Тому ігнорувати гопника – це сподіватися на удачу.

Другий спосіб – завжди носити із собою цигарки й запальничку.

Але він теж ненадійний. Бо не факт, що після цигарки гопоті не захочеться ще й ваших грошей. Зате у вас є вибір – віддати ще й гроші й не отримати в ніс, або віддати гроші й отримати в ніс. Залежно від настрою гопника.

Особам, що тероризують військові частини Криму, можна віддати зброю, але завтра їм захочеться більше. Післязавтра й цілого Криму буле замало.

Такий спосіб захисту – "на сигарету, тільки відчепись" – це спосіб слабака, це шлях до повної задачі району гопнику й готовність жити всім районом за правилами, точніше "по панятіям" гопоти.

Третій і ефективний спосіб захисту з гопником – сила.

Це єдина мова, яку він розуміє: не силу слова, а силу кулака. Відтак, це єдиний спосіб не лише захисту, але й боротьби.

Коли власної сили недостатньо, щоб утихомирити гопників, треба викликати підмогу з іншого району й міліцію з реальною зброєю. Міліцію гопники бояться, бо хоч і герої, але сидіти в тюрмі не хочуть.

Бути у світовій ізоляції Росії не на руку. Інакше задихнуться власним газом, якому в Європі врешті знайдуть альтернативу – бо мати справу з гопником ніхто не хоче.

P.S. Є ще четвертий, значно довший шлях. Гопники не водяться в районах із високим рівнем життя й культури.

Свої там просто не виростають, а чужі не наважиться лізти в чужий район зі своїми "панятіями", бо вмить отримають гідну відсіч.

Мар'яна П'єцух, спеціально для УП



powered by lun.ua
Как развивать отношения на расстоянии. Личный опыт
Доверие – это фундаментальная вещь для любых отношений, особенно на расстоянии. (укр.)
Нужно ли НR-у event-агентство
Даже если у вас в штате уже есть "менеджер по счастью", вам не обойтись без настоящего ивент-агентства. Я расскажу почему. (укр.)
Станут ли украинские частные детективы эффективными?
Проект закона "О частной детективной деятельности" может дать толчок для создания и деятельности профессиональных частных расследователей. Однако пока он содержит ряд недостатков. (укр.)
Социальное школьное предпринимательство, как подготовка к взрослой жизни
Закончив школу, большинство молодых людей не имеет четкого видения, в каком направлении развиваться и как планировать карьеру. (укр.)
Где гарантии для "зеленой" энергетики
"Зеленое" будущее Украины стоит перед вызовами. Как должна состояться реформа возобновляемой энергетики? (укр.)
Высший совет правосудия – инструмент давления на судей?
Высший совет правосудия, который должен формировать и поддерживать высокий уровень профессионализма и добропорядочности судей, к сожалению, стал инструментом давления на независимых и порядочных судей. (укр.)
Усмирит ли "Укравтодор" тендерных троллей
Участники дорожного рынка разработали единые принципы составления тендерной документации. Хватит ли властям воли довести начатое до конца?
Поручительство за "коррупционера": "конец карьере" или нормальная практика?
Депутаты и топ-чиновники регулярно берут под поручительство либо своих коллег, либо обычных граждан. Нормальна ли такая практика?