Откуда берутся футболисты, или Почему Украина – не Исландия?

6278 просмотров
Суббота, 08 сентября 2018, 13:00
Мирон Маркевич
глава комитета национальных сборных ФФУ

Останнім часом доводиться чути багато нарікань уболівальників та спортивних журналістів на не надто високий рівень чемпіонату України з футболу, а відтак і якість виступів гравців у національній збірній.

Як докір лунає питання: "Як маленька Ісландія з 330-тисячним населенням (для порівняння, стільки ж мешкає на київській Троєщині) зуміла зібрати національну команду, що грає на рівні зі збірними провідних футбольних держав?

А наша збірна, 45-мільйонної країни, досягає успіху аж надто рідко".

Відповідь на це запитання проста – Ісландія за останніх 15 років теж стала провідною футбольною країною завдяки спільним зусиллям держави та національної федерації футболу.

Великих футболістів не приносять лелеки. Їх народжує суспільство, у якому футбол є частиною національної культури, він є дійсно масовим видом спорту і де для нього створено необхідні умови: де грати, чим грати і хто тренуватиме.

В Ісландії у 2000 році на всю країну було 5 штучних полів і 7 залів, у яких можна було грати взимку, а національна збірна перебувала за межами п’ятого десятка рейтингу ФІФА.

Сьогодні там збудовано близько 25 повнорозмірних штучних полів та близько 150 міні-полів. І це на 330 тисяч населення!

Там існує принцип вільного використання футбольного майданчика будь-якою командою, яка хоче грати, а поля побудовано поруч зі школами, щоб діти могли грати у вільний час.

Усі тренери мають обов'язкові ліцензії УЄФА "А" і "В", працює система скаутингу, спрямована на облік та відбір талановитої молоді.

До слова, журналісти наводять дані, що на початку 2000 року близько 40% 15-16-річних ісландців вживали алкоголь або наркотики. За десять років цей показник зменшився до 5%, а продаж алкоголю та витрати державного бюджету на охорону здоров’я скоротилися на третину.

На сьогодні в Ісландії національною федерацією зареєстровано 23 тисячі футболістів, тобто 7% від кількості мешканців.

Для порівняння, в Україні зареєстровано 240621 футболіст, 0,5% від кількості населення, тобто в 14 разів менше, ніж в Ісландії.  

А тепер уявіть собі, що ви з друзями сьогодні ввечері хочете піти пограти у футбол. Куди ви підете і які там для цього є умови? У дворах не формуються дворові команди – подвір’я, на жаль, формує сьогодні для молоді іншу пропозицію.

Без розвитку інфраструктури годі чекати результату. Це завдання держави, і Україна тільки зараз почала його виконувати.

У найближчих планах – побудувати в Україні 50 повнорозмірних стадіонів та 2,5 тисячі міні-футбольних полів зі штучним покриттям.

Футбольний майданчик, який з’являється у дворі, є центром тяжіння для молоді, поштовхом до вибору здорового способу життя, передумовою для об’єднання в клуби, народження футбольної культури, традицій.

А в клубах з’являтимуться кваліфіковані тренери. І це є одним з головних завдань Федерації футболу України в реалізації стратегії розвитку футболу до 2030 року.

На жаль, добра справа і світла мета останнім часом є предметом інформаційної війни із застосуванням брудних маніпулятивних технологій довкола будівництва Федерацією футболу України заводу з виробництва штучного покриття для футбольних майданчиків.

Без сумніву, з часом розмови закінчаться, а результат залишиться.

Я ж пам’ятаю, як було раніше: майданчиків не було, а якщо і будувались, то малесенькі, нестандартні, низької якості, які й служили не довго. І я бачу, що є зараз.

До 2014 року в Україні було лише 768 футбольних полів та майданчиків зі штучним покриттям. У 2015-2018 роках уже побудовано близько 900 об’єктів футбольної інфраструктури, а на різних етапах проектування та будівництва на сьогодні перебуває більше 500 футбольних майданчиків.

У цьому заслуга не лише Федерації футболу України, але й влади, місцевих громад і небайдужих громадян.

Це дає надію, що нам все вдасться, хто б і що б не говорив!

Мирон Маркевич, голова комітету національних збірних ФФУ

Спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Неэффективность расходов "Укрпочты": миф или реальность?
Нас упрекают, что "Укрпочта" должна не отстаивать справедливую оплату своих услуг, а начинать экономить с себя. Мы так и делаем. (укр.)
Двойное сито, или Почему нужна двухтуровая мажоритарка
Каким быть новому украинскому парламентаризму - это вопрос профессиональной дискуссии. Я склоняюсь к двухпалатному парламенту. (укр)
Третья попытка: станет ли проверка транспорта в Украине похожей на европейскую
Новая редакция правительственного закона о проверке транспортных средств опирается на нормы ЕС, но немного странно трактует часть из них. Предложенные нормы часто более жесткие, чем те, что действуют в Евросоюзе (укр.)
Как распределение газа стало клондайком убытков
Производственно-технологические нужды считают клондайком газораспределительных компаний. На самом деле они являются главным источником убытков для всей отрасли в течение последних лет.
Нас упрямо не слышат! Почему тысячи украинцев остались без доступа к жизненно важным лекарствам
В стране до сих пор нет реестров пациентов и списка необходимых им лекарств, нет электронных рецептов, а в самом Национальном перечне так и не появились дополнительные необходимы пациентам препараты. (укр.)
Китай в фокусе украинской торговой политики
Правительство прилагает максимум усилий к развитию отношений с Китаем. В торговой политике этот рынок остается в "фокусе".
Как голосовала Америка: репортаж с избирательного участка
Для американцев важно показать, что, независимо от того, за кого именно они отдали голос, они выполнили свой гражданский долг. Нынешние выборы особенно важны, ведь это первое политическое событие после президентских выборов. (укр.)