Барьеры для 5%: история о тех, кто без выбора

Рада не голосувала за введення тридцятиденного воєнного стану до того моменту, поки президент не оголосив дату проведення президентських виборів. З трибуни звучали гасла про невід’ємність права голосу, а президент зі своїм воєнним станом лише затягує час.

Складно не погодитись, право на голос має бути у всіх громадян України, але є група населення, яка обмежена в цих правах.

5% – це не тільки прохідний бар’єр до парламенту, а й 1,6 мільйона вимушено переміщених осіб, проблеми яких на п'ятому році війни й досі не вирішені. Як вони голосують, з якими стереотипами стикаються, які бар’єри їх очікують на виборах 2019? Розберемося.

Як голосуватиме переселенець Андрій

Розглянемо ситуацію на прикладі вигаданого, але цілком реального персонажа Андрія. Він переселенець з Луганська, живе в Києві, освічений, соціально активний, платить податки в місцевий бюджет. Він воліє реалізувати своє конституційне право – проголосувати на виборах 2019! Здавалося б, що тут такого? Хочеш голосувати – голосуй! Однак все не так просто.

Ми звикли, що для того, щоб проголосувати нам треба просто прийти до своєї дільниці та проголосувати. Андрієві ж потрібно витратити на це більше часу.

• знайти десь в шухляді паспорт;
• на всяк випадок прихопити довідку переселенця (попри спрощення порядку тимчасової зміни місця голосування виборця, на практиці його заяву можуть не розглянути, посилаючись на те, що немає підтвердження того, що він прописаний саме на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей);
• відкрити Google та знайти орган ведення державного реєстру (не пізніше ніж за 5 днів до виборів), зазвичай він у міськраді;
• написати заяву (зазвичай надається вже заповнена форма, в яку треба внести свої дані);
• отримати спеціальне посвідчення, яке підтверджує право голосувати за місцем перебування, де має бути визначена дільниця, а в разі відсутності посвідчення наш персонаж має уточнити у працівників Держреєстру, чи внесли вони його в реєстр.
• прийти на дільницю та проголосувати.

Таку саме процедуру Андрій пройде і під час парламентських виборів. І якщо під час президентських виборів він може реалізувати своє право на голос, то на парламентських виборах лише частково, а на місцевих взагалі йому не бачити можливості проголосувати.

Логіка така, Андрій має платити податки в місцевий бюджет, а от інтегруватися в громаду, в яку він вимушено переселився, як і голосувати за того, хто розподілятиме цей бюджет, він чомусь не може.

Версії противників, чому Андрій не може голосувати

Версія 1. "Андрій – сепар" й голосуватиме за проросійських кандидатів.

У жовтні були оприлюднені результати соціологічного дослідження Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) спільно з Громадським холдингом "Група Впливу" щодо політичних уподобань та настроїв внутрішньо переміщених осіб. Відтак, в лютому-березні компанія GfK Ukraine опитала понад 2 тисячі ВПО.

Результати опитування щодо довіри кандидатів у президенти майже нічим не відрізняються від загальноукраїнських показників (за винятком рівня підтримки лідерки Батьківщини). Чинний президент отримав майже 16% довіри й 78% недовіри, Володимир Гройсман – 18% довіри й 74% недовіри, керманич Опоблоку Юрій Бойко – 15% довіри й 73% недовіри, а от Юлія Тимошенко отримала 19% довіри та 72% недовіри.

Як бачимо, версія про те, що всі переселенці прихильники Кремля – всього-на-всього міф. От і Андрій поки що не визначився і слідкує за мінливою політичною грою і чекає, поки одна з політичних сил нарешті відкриє очі на проблеми переселенців і хоча б умовно підкреслить дорожню карту реформ.

Версія 2. Буде масовий підкуп й Андрій голосуватиме за того, хто заплатить

У 2014 році на парламентських виборах брали участь всього 120 000 переселенців, а це 7,5% від загальної кількості ВПО. У 2019 році ця кількість, за даними соціологічних досліджень, сягатиме приблизно 48% (це відсоток тих, хто планує піти на вибори та тих, хто скоріше піде), а це приблизно 800 000 голосів.

Вони розкидані по всій Україні, тому, щоб організувати масові фальсифікації, потрібні неабиякі ресурси. У будь-якому разі, навіть якщо ці ресурси будуть використані, відчутного викривлення результатів виборів не буде.

Не забуваємо й про те, що таких, як Андрій, не так вже і мало, а свій голос він точно не продаватиме, бо пам’ятає, до чого це призводить.

Версія 3. Верховний суд вирішив не давати переселенцям права голосувати – значить, це правильно

І справді, у серпні Верховний суд постановив, що право участі на місцевих виборах є лише у тих громадян України, які постійно проживають на відповідній території та мають реєстрацію постійного місця проживання на території відповідного села, селища, міста.

Суд це пояснив тим, що довідка переселенця засвідчує місце проживання лише на певний період, а не на постійній основні, тому така реєстрація не може слугувати підставою щодо права участі на місцевих виборах на цій території.

Правозахисники, юристи били на сполох, бо суд не взяв до уваги той факт, що в Україні фактично триває війна, а території, на яких вимушені переселенці мають право голосувати, непідконтрольні.

Є абсолютно некоректним порівняння вимушено переміщених осіб (з непідконтрольних територій) з особами, які змінили місце проживання (наприклад, ті, що переїхали з Сум у Київ). Аргументація проста: ВПО не можуть поїхати в умовний Донецьк, аби реалізувати своє конституційне право.

Так, рішення суду є, але справедливість такого рішення викликає сумніви.

Чи є вихід із ситуації?

Якщо воєнний стан не буде продовжено, то він зможе проголосувати на президентських виборах 31-го березня. А от на парламентських та місцевих – лише в разі внесення змін до законодавства, наприклад:

1. Якщо буде прийнятий виборчий кодекс, за яким голосування буде пропорційне за відкритими списками. В цьому випадку переселенці зможуть на 100% реалізувати право голосу на парламентських виборах, а от на місцевих поки що невідомо (поправки до другого читання й досі не розглянуті).
2. Якщо будуть внесені відповідні зміни до законодавства, які дозволять переселенцям голосувати за наявності довідки внутрішньо переміщеної особи.
3. Якщо буде спрощена форма реєстрації місця проживання, а переселенці почнуть законно реєструвати місце проживання, зберігаючи соцстатус.

Дуже близький до наших реалій вислів данського філософа К’єркегора: "Люди не користуються свободою, яка у них є, але вимагають тієї, якої у них немає". Не всі переселенці після отримання омріяного права вибору побіжуть на виборчі дільниці, але те, що вони мають його отримати, – це стовідсотково.

Анна Сімонян, спеціально для УП