Что такое "безопасная реинтеграция" и почему это важно для Украины

Среда, 24 июня 2020, 16:00

Останнім часом було декілька важливих виступів, в яких вживалося поняття "безпечна реінтеграція".

Поштовх дав президент Володимир Зеленський. На "Форумі єдності" у Маріуполі торік він сказав, що в Україні має з'явитися стратегія безпечної реінтеграції тимчасово окупованих територій.  

Буквально нещодавно віце-прем'єр-міністр Олексій Резніков підтвердив, що реінтеграція має бути безпечною. У сенсі, що "будь-яке звільнення територій і їх повернення можливе тільки при відсутності ризиків для територіальної цілісності України щодо втрати її суверенітету".

В унісон у своєму інтерв'ю говорить директор Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко. На його думку, зараз "головне завдання: 1) припинити бойові дії і 2) поступово рухатися шляхом безпечної реінтеграції".

Зазначу, сама ідея і термін "безпечна реінтеграція" вже декілька років просувається українськими експертами, об'єднаними у рамках Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію".

Звісно, добре, що і влада, і суспільство намагаються говорити однією мовою та формулювати стратегічні пріоритети політики реінтеграції. Кажу це щиро. Однак є одне важливе "але". Щоб сам термін не перетворився на нове політичне кліше або політичну метафору, потрібно наповнити його змістом. Зробити це можна лише завдяки інклюзивному діалогу – влади, експертів і суспільства.

Отже, ціль визначена – "повернення тимчасово окупованих територій", принципи теж – "на умовах, які не загрожуватимуть територіальній цілісності і не провокуватимуть внутрішніх розколів". Настав час зробити наступний крок – підготувати власну дорожню карту на шляху до стійкого миру.

З чого варто почати?

Зміст "безпечної реінтеграції" має складатися щонайменше з чотирьох вимірів.

Перший вимір – ключові пріоритети та проактивна політика.

Чи зможемо ми синхронізувати три треки – досягнення формули врегулювання конфлікту, трек реінтеграції тимчасово окупованих територій і трек загальнонаціональної єдності? І зробити так, щоб усі органи влади працювали як одне ціле?

Чи здатна Україна перейти до проактивної політики у Мінському процесі? Особливо після того, як наші представники зробили низку тактичних кроків.

На мою думку, здатна. Мало того, саме зараз є нагода запропонувати українську формулу корекції Мінських угод. Особливо після слів Ангели Меркель, що Мінські угоди не є "скам'янілим документом".

Читайте також: Безпечна реінтеграція Донбасу: як знову навчитися довіряти один одному?

Перехідне правосуддя: перед деокупацією чи після?

За таких умов ніхто не може заборонити Україні підготувати та надати пакет пропозицій, умовний "Мінськ плюс". Це допомогло б зняти багато питань до цих угод. 

Ще один важливий пріоритет – пакет першочергових заходів для повноцінної реінтеграції підконтрольних територій Донецької та Луганської областей.

Як мінімізувати ризики на прифронтових територіях? З чого починати?

Як і якими засобами повертати Крим?

Питання непрості, особливо з огляду на обмеженість ресурсів, пандемію і падіння економіки.

Другий вимір – принципи безпечної реінтеграції в контексті існуючих ризиків.

Спробую назвати кілька принципів:

  • реінтеграція тимчасово окупованих територій ОРДЛО за умови недопущення "імпорту нестабільності та правового свавілля" в Україну;
  • створення надійних бар'єрів для проникнення на територію України незаконних збройних формувань, міжнародних злочинних та терористичних груп з ТОТ;
  • відновлення єдиного культурного та гуманітарного простору, але без розповсюдження на територію України ідеології російського іредентизму та будь-яких форм українофобії, ксенофобії і релігійного фундаменталізму;
  • поетапне відновлення єдиного економічного простору, але за умови мінімізації ризику поширення мародерської моделі економіки, соціальної нестабільності, потоків контрабанди та наркотрафіку з ТОТ;
  • визначення моделі взаємодії з РФ на перехідний період, поки не буде відновлено територіальну цілісність України.

Кожен з цих принципів – тема для окремої дискусії. Але нам потрібно детально пройтися по кожному пункту, не замовчувати, сподіваючись, що хтось зробить нашу домашню роботу.

Третій вимір – особливості здійснення місцевого самоврядування ОРДЛО.

В Україні багато розмов про "особливий статус". В контексті давати цей статус тимчасово окупованим територіям чи ні. Ці розмови варто перевести у площину професійної дискусії.

Передусім хочу нагадати про примат Конституції України. Відтак особливий правовий статус місцевого самоврядування в ОРДЛО є похідним від норм чинної Конституції та законодавства України.

Крім того, потрібно чітко задекларувати, що особливий статус місцевого самоврядування в ОРДЛО не може бути результатом поділу та делегування суверенітету української держави, але може бути продуктом делегування окремих державних функцій управління органам місцевого самоврядування. Тобто, "так" принципу делегування, "ні" – політичному самовизначенню.

Сам особливий статус місцевого самоврядування в ОРДЛО може набути чинності за умови попереднього саморозпуску самопроголошених та невизнаних органів влади на тимчасово окупованих територіях.

Ще одна обов'язкова умова – гарантії безпечної репатріації (повернення) додому вимушених переселенців, які втікли від війни і переслідувань на підконтрольну територію.

Нарешті четвертий вимір дискусії стосується етапів "безпечної реінтеграції".

Безпечна реінтеграція – не одноразова дія, а процес. Відтак необхідно передбачити перехідний період та визначити цілу низку етапів, які необхідно пройти перш, ніж будуть досягнуті кінцеві цілі. Умовно, можна говорити про п'ять етапів, кожен з яких передбачає підготовчу роботу:

1. Завершення збройної фази конфлікту та політичне врегулювання

Визначальним для першої фази є стійке припинення вогню та вихід переговорного процесу на Угоду про міжнародно-правову (політичну) формулу врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Незалежно від того, якою буде остаточна формула політичного врегулювання, зберігається низка проблем, яких не оминути:

  • забезпечення міжнародного моніторингу сталого припинення вогню;
  • розведення, відведення, формування зон безпеки;
  • започаткування процесів демілітаризації та роззброєння в регіоні;
  • програми гуманітарного розмінування;

2. Перехідна модель управління та пошук української формули перехідного правосуддя

Досягнення безпекових передумов відкриває шлях до наступної фази  безпечної реінтеграції, яка стосується таких напрямків, як:

  • запровадження тимчасової моделі управління (міжнародна миротворча місія або тимчасова воєнно-цивільна адміністрація) та запровадження режиму перехідного правосуддя (українська формула перехідного правосуддя);
  • заходи довіри, діалог про відновлення системи соціальних комунікацій, зупинка деградації та розпаду структур соціального порядку в ОРДЛО;
  • розгортання державної програми по створенню регіональної мережі центрів прогнозування, запобігання конфліктам та забезпечення режиму "мирного співіснування";

3. Економічне відновлення та розвиток, інфраструктурна реінтеграція

Окремої уваги вимагає питання пошуку моделі та джерела фінансування економічного відновлення. Попри відсутність ясності щодо політичного врегулювання, дискусію з цього питання, зокрема з міжнародними партнерами та донорами, потрібно розпочинати вже сьогодні. Крім того, необхідно зробити критичні висновки з досвіду економічного відновлення підконтрольних територій Донецької та Луганської області та виробити бачення з питань:  

  • економічного відновлення та подолання руйнівних наслідків для економічної інфраструктури ОРДЛО;
  • синхронізації роботи інфраструктури життєзабезпечення між територіями Луганської та Донецької області, які були тимчасово розділені;
  • запуск механізмів залучення ресурсів від міжнародних донорів (донорська конференція), національних та міжнародних інвесторів,

4. Стабілізація, децентралізація, відновлення самоврядування

Перехід до режиму стабілізації передбачає обговорення ширшого спектра проблем:  

  • Як забезпечити перехід від "відновлювального зростання" до безпечного розвитку;
  • Якою може бути модель делегування повноважень в рамках децентралізації та поетапного відновлення самоврядування;
  • Як позбутися недооцінки важливості комплексу заходів у сфері соціальної згуртованості, інформаційної реінтеграції та розбудови сталого миру.

5. Безпечна реінтеграція

Власне безпечна реінтеграція передбачає успішне проходження всіх фаз перехідного періоду та вихід на завершальну фазу реінтеграції, яка дозволить:

  • Здійснити перехід до системної реінтеграції – посилення міжрегіональної кооперації з іншими регіонами України та розвиток нової регіональної ідентичності;
  • Забезпечити остаточне входження постраждалих районів в єдиний економічний, політичний, адміністративно-територіальний та соціокультурний простір України.

Як ми бачимо, напрямків для роботи більше, ніж достатньо. І по кожному потрібна структурована дискусія, а далі – результат у вигляді державної політики, фінансування, окремих заходів. Зробивши це, ми суттєво наблизимося вирішення однієї з ключових проблем сучасної України – встановлення миру і посилення стійкості до зовнішніх та внутрішніх викликів.

За великим рахунком, Україні потрібен не компроміс. Україні потрібен систематичний та структурований національний діалог та консенсус по всьому спектру питань врегулювання збройного конфлікту з РФ, а також у питаннях реінтеграції підконтрольних територій та політично прийнятної формули повернення ОРДЛО до складу України.

Володимир Лупацій, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua

Корпоратизация морских портов с опозданием

Пандемия в помощь: как изменилась российская пропаганда в странах Балтии

Дети аннексированного Крыму – боль Украины

Как вернуть рабочий ритм после отдыха

Мой прадед Петр Криворучко был членом ОУН

Как реформы меняют рынки: пример леса