Почему местная власть не решит ваши проблемы

Среда, 21 октября 2020, 17:00

Проблема функціонування влади на місцевому рівні насправді виходить далеко за межі питання про те, за кого голосувати на виборах. 

Зараз я хотів би зазначити дві важливі речі, без яких місцеві ради ризикують залишитись простором кулуарних домовленостей та розподілу сфер впливу, а не представницьким органом.

Перша проблема полягає в тому, що місцева рада розглядається як своєрідне комунальне підприємство, яке має зробити всім дороги та дитячі майданчики. Саме на цьому концентруються кандидати у своїх кампаніях, саме цього вимагають виборці на зустрічах. 

Це логічно і зрозуміло, адже важко розмовляти про концептуальні речі, коли найпростіші умови для комфортного проживання людей у місті не дотримуються. Але "важко" не означає, що цього не потрібно робити.

Якщо говорити про Київ: зараз у мене складається враження, що визначення політик на рівні міста для Київради вичерпується перерозподілом бюджету. Але цілісного бачення того, як має розвиватися місто, немає. 

І якби воно було, багато речей можна було б зробити без додаткових фінансових ресурсів. Наприклад, зробити аудит для більш ніж 1900 комунальних підприємств, визначити, які з них є ефективними, які – ні, та реорганізувати їхню роботу відповідно до принципів сучасного міста.

Наведу приклад із Солом’янського району Києва. Зараз він розділений залізничними коліями на дві частини. "Кровообіг" району впирається у вузькі судини безальтернативних транспортних шляхів, і це накладає відбиток на всі зміни, що у ньому відбуваються. 

За кордоном питання, що робити із залізничними коліями у житлових районах, вирішується за допомогою тунелів, простір навколо них перетворюють на громадські місця відпочинку, розвивають бізнес-кластери.  Але для того, щоб "зшити" район, необхідно зараз почати обговорення цієї проблеми, сформулювати візію, виробити концептуальні рішення. Потрібно закласти її розв’язання у Генплан для того, щоб через 20 років отримати результат.

Багато з кандидатів у депутати розуміють, що досягти швидкого результату протягом наступної каденції не вдасться. Таке не включиш у передвиборчий буклет на наступних виборах. Але якщо зараз ці питання не обговорювати і не передбачати їхнього вирішення, то і через 20 років нічого не зміниться.

Друга проблема полягає в тому, що у багатьох громадах (я маю на увазі перш за все великі міста і Київ зокрема) місцеві ради, незважаючи на назву, майже повністю втратили представницьку функцію. При тому, що мешканці у вирішенні своїх локальних проблем демонструють феноменальні навички самоорганізації. 

У кожному мікрорайоні та у кожному дворі формуються свої спільноти активних людей. Люди гуртуються за інтересами та професійною експертизою саме як громадяни, що готові продукувати зміни. І місцева влада зараз відчутно відстає від цього процесу.

Частково я покладаю надію на нову виборчу систему. Так, вона стала складнішою. Але зараз кандидати вимушені комунікувати із виборцями особисто і напряму, не сподіваючись на партійний бренд.

Вони вимушені приходити та спілкуватися зі спільнотами у себе на районі, а не бачити у них абстрактний ресурс для своїх "сіточок". Так чи інакше, депутат повинен стати "своєю людиною у місцевій раді" для громади, а не для своїх фінансових покровителів.

Локальні спільноти мають залучатися до формування політик і ухвалення рішень як повноцінний стейкхолдер. Адже цим людям у підсумку тут жити.  

Ігор Кравчишин, для УП 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  






powered by lun.ua

Туризм времён пандемии: что будет с отраслью в 2021 году

Ковид по-украински: "позитивная статистика", или добро пожаловать в ад

Опера "Чорнобильдорф" – археология будущего

С широко закрытыми глазами: что мешает Бундестагу признать Голодомор геноцидом

Может ли одно слово изменить судьбу страны? О Европейской Хартии региональных языков или языков меньшин

"Заграница" нам поможет. Если мы сумеем сами себе помочь