Новий закон про приватизацію — вакцина проти бюрократії, корупції та саботажу
Приватизація — важлива. Незважаючи на скепсис зрадофілів-популістів, ми бачимо великий запит від національних та міжнародних інвесторів на роздержавлення збиткових підприємств та майна, що простоює, замість того, щоб приносити бажану користь українцям.
Приватизаційний процес підтримують усі — від президента та уряду до бізнес-інвесторів та міжнародних партнерів України, серед яких і МВФ. Українці ж воліють врешті покінчити з радянською спадщиною — тотальним та неефективним державним управлінням підприємствами та перейти до сучасної ринкової економіки, властивої цивілізованому світові.
Негативний імідж приватизації, викликаний нестримним дерибаном держмайна дев’яностих років, потроху йде у минуле. Бізнес-асоціації, інвестиційні фонди та експерти свідчать, що завдяки роботі Фонду державного майна України процес роздержавлення став прозорим, чесним та вигідним для держави і кожного українця,
а не лише для купки олігархів.
"Якщо в Україні є і запит на приватизацію, і політична воля, то що ж тоді вам заважає?", — спитаєте ви. Що ж, усі гальмуючі фактори очевидні: бюрократія, корупція та саботаж. Але у нас є системне рішення, як ми можемо їх здолати та здійснити прорив у започаткованих реформах.
На війні як на війні
Наразі Фонду держмайна передали на приватизацію близько 700 активів. Але з них 191 підприємство не працює, не надає звіти, і Фонд із поліцією шукає зв'язок з керівниками держпідприємств. 103 вже перебувають у процедурах ліквідації та банкрутства.
Борги 74 підприємств перевищують вартість їхніх активів. І лише 40 показують якусь економічну діяльність.
Водночас у державі ще немає визначеного та офіційно затвердженого переліку підприємств, які можна або не можна, треба або не треба залишати у власності держави і, відповідно, якими повинні управляти приватні інвестори. Перелік заборонених до приватизації об’єктів постійно коливається: то збільшується, то скорочується.
Пінг-понг між Урядом та Верховною Радою продовжується, в той час як десятки підприємств вмирають щомісяця. Ще недавно список заборонених до приватизації державних підприємств налічував понад 1400 підприємств, сьогодні Уряд подав на затвердження до Верховної Ради список із 600 підприємств.
Проте і цю цифру можна зменшити, принаймні вдвічі. 300 об’єктів стратегічних та профільних ДП — цілком достатня кількість, аби повністю зберегти безпеку країни, як обороноздатність держави та соціальні гарантії для населення, так і природні монополії. Потрібна оця сама політична воля та рішучість, готовність приймати рішення та брати відповідальність.
Але поки політики визначаються, Фонд держмайна у співпраці з урядом та депутатами крок за кроком вириває корупційні годівнички з чіпких лапок корупціонерів та виводить на ринок напівзбанкрутілі підприємства. Інвестиційне меню поступово поповнюється.
Вдалося навіть розпочати реформу спиртової галузі через її демонополізацію і продаж спиртзаводів на приватизаційних аукціонах. Повільний, зате сталий поступ є. Але і негативних факторів достатньо, аби не дозволити приватизаційному процесу набрати бажаних обертів.
Для відновлення економіки після коронакризи країни-емітенти світових валют здійснюють масштабні вливання ліквідності в економіку. Частина цих ресурсів могла би прийти в Україну. Бізнес шукає об’єкти для інвестування і в таких ризикових, але все ж перспективних країнах, як Україна.
Ми могли б мати ще краще підготовлене інвестиційне меню, якби видатки на діяльність Фонду, зокрема, спецвидатки на заходи з підготовки до приватизації, не було скорочено. З 258 млн гривень, які Фонд отримав на початку року, 243 млн у березні забрали до фонду боротьби з ковідом.
Фонду держмайна залишили тільки фактично понесені витрати за перші три місяці цього року — 15,3 млн гривень. Фінансування повернули лише у жовтні, і то в обсязі, мінімально достатньому для забезпечення роботи, скороченому у 5 разів — до 48 млн гривень. Таким чином, процес підготовки об’єктів до приватизації пригальмував на цілих вісім місяців.
Читайте також: Перший рік. Політ нормальний
Досвід роботи Фонду держмайна в екстремальних умовах 2020 року
Що ще гірше — через коронавірусні обмеження нам досі не дозволяють проводити приватизаційні аукціони з продажу об’єктів великої приватизації через відповідну правку до приватизаційного законодавства. Звичайно, з епідемією треба боротися і на це потрібні кошти. Але ж Фонд держмайна і приносить ці кошти!
На кожну гривню, що витрачена на підготовку до приватизації, Фонд просто зараз приносить 71 гривню, і це не враховуючи ефекту від інвестицій та створення робочих місць. Буквально мільярди гривень можна було б отримати швидко і з системною користю для країни, аби не шалений спротив приватизаційному процесові.
Приватизації опираються ті, хто звик заробляти на державних підприємствах у власну кишеню, а не у бюджет України.
Триголова гідра спротиву
Наразі 3644 державних підприємства перебувають в управлінні 96 державних органів. Дивлячись на ці цифри, стає зрозуміло, що таким державним господарством складно керувати. Велика кількість центрів прийняття рішень породжує хаос. Проте бюрократи вищого і середнього рівня не хочуть цього визнавати та тримаються за "свою", як вони вважають, власність із останніх сил.
Погоджень на приватизацію доводиться вичікувати довгими місяцями. То тут, то там виринають таємні інтересанти, зацікавлені в тому, щоб об’єкт залишався в державній власності, адже мають з них добрячий тіньовий зиск.
Спротив колишніх директорів ДП та "сірих кардиналів", що керують ними як маріонетками, теж чималий. Бо ж тепер їхніх ручних керівників прибирають із підприємств, що годували інтересантів роками. А на їхні місця хочуть поставити інших, котрі не толерують корупцію, схеми та "договорнячки".
Тож новому керівництву і Фонду держмайна доводиться долати купу проблем, згенерованих тіньовими "власниками". Заборони робити нові призначення на державних підприємствах через відповідні судові рішення, переховування директорів, барикадування у кабінетах та ігнорування прямих розпоряджень — арсенал їхніх засобів невичерпний.
Чимало державного майна знаходиться під арештами, заставами, судовими заборонами на відчуження. Яскравим прикладом є українські порти, процес приватизації яких не вдається розпочати роками. Адже жоден інвестор не захоче зв’язуватися з настільки проблемними активами.
Окрім юридичної площини, вороги атакують і з економічного флангу. Штучно створені на підприємстві борги, справжні борги через невмілий менеджмент — весь цей клубок проблем змушує потенційного інвестора задуматися двічі про те, чи варто вкладатися в державне майно.
Якщо додати до цього той фактор, що інвестор не має чіткого розуміння, наскільки захищені його права, то це неабияк стримує його інвестиційне рішення.
Три біди — одна відповідь
Я не втомлююся повторювати, що кожен українець — інвестор. Під цим я маю на увазі те, що Фонд державного майна створює всі умови для того, аби охочі інвестувати в українські державні активи почувалися рівними учасниками гри за однакових для всіх правил.
Доступ до інформації, неупереджене ставлення, абсолютна неможливість "порішати" щось за рамками прозорого аукціону — ось що дає змогу гарантувати рівні умови.
Разом з тим ми однаково вітаємо вітчизняного та іноземного інвестора, якщо походження його капіталу відповідатиме чітким вимогам — жодного сліду держави-агресора Російської Федерації, жодного сліду відмивання нечесно зароблених грошей через офшори, жодного сумнівного походження грошей.
Аби простимулювати приватизаційний процес, усунути значну частку стримуючих факторів та найповніше захистити інтереси держави та інвестора, Фонд держмайна розробив новий комплексний законопроєкт про приватизацію, залучення інвестицій та створення робочих місць.
Над цим документом ми працювали довгих 9 місяців. Законопроєкт вносить зміни до 27 чинних законів та двох кодексів — Бюджетного та Податкового. Проєкт повністю адаптований під українське законодавство, отримав схвалення в Раді реформ при Президентові України та лише очікує внесення на розгляд Верховної Ради та ухвалення Парламентом.
Палаючі стріли для гідри
Нездоланного зла не буває. Не є виключенням і спротив приватизації корумпованих посадовців. Для кожної з "голів" цієї гідри комплексний законопроєкт має свою зброю. Кожна з них є смертельно небезпечною, проте лише для ворогів.
Адже водночас зміни передбачають не лише напад, але й захист. Захист інтересів інвесторів та, насамперед, української держави та кожного її громадянина.
Інвесторам ми хочемо спростити життя такими кроками:
Чіткі критерії передачі об’єктів на приватизацію. Органи управління часто прощаються із своїми "годівничками" неохоче, але за наявності однієї з кількох передбачених законом умов, їх погодження більше не потрібно буде.
Так, об’єкти будуть передаватися на приватизацію, якщо: а) об’єкт використовується неефективно або не за цільовим призначенням; б) якщо борги об’єкта більші за 50% балансової вартості активів; в) якщо орган управління не має обґрунтованих причин залишити об'єкт у своїй власності.
Забезпечення максимальної прозорості приватизації. Ми вже запустили систему безпрецедентно повного розкриття інформації про об’єкти приватизації — через віртуальні кімнати даних (VDR), доступні для кожного, але зараз робимо це
"на волонтерських засадах". Аби не втратити це досягнення, ми хочемо, аби ця практика була закріплена законодавчо.
Захист від судових атак. Ми пропонуємо законодавчо унеможливити зупинку приватизації судовим забезпеченням та неможливість арешту майна під час здійснення приватизації і, навпаки, дозволити приватизовувати арештоване майно.
Крім того, подовжити можливість використовувати в договорах купівлі-продажу об’єктів великої приватизації норми права Англії та Уельсу до 2024 року, а також забезпечити трансформацію ДП в ТОВ або АТ, що дасть змогу зберегти ліцензії, дозволи та інші права (що стало особливо актуально після скасування державної спиртової монополії).
Встановити запобіжник від спротиву колишніх директорів ДП, для чого передбачити автоматичне припинення контракту з ними відразу після рішення про приватизацію.
Захист майнових інтересів держави є пріоритетом законодавчих новацій. Нове законодавство передбачає:
- Чітке визначення особливості банкрутства та посилення контролю держави за ходом процедури банкрутства держпідприємств. Це дасть змогу уникнути штучних банкрутств, які вимивають з бюджету країни чималі гроші.
- Логіка та критерії безоплатної передачі в комунальну власність корпоративних прав та майна держпідприємств, які можуть бути передані у комунальну власність. Це усуне законодавчі колізії, що заважають передавати майно з державної форми власності в комунальну і навпаки.
Фонд держмайна як коуч та мотиватор
На мою думку, недостатньо лише розробити "ліки" проти старої системи та відкрити безпечний шлях новій приватизації. Осучаснений процес треба запустити в дію. Саме тому експерти ФДМУ розробили механізм стимулів, за якими органи управління матимуть більше мотивації активніше долучатися до приватизаційного процесу.
Згідно з нашими пропозиціями, висловленими у законопроєкті, місцеві бюджети отримуватимуть 10% коштів від продажу держмайна на приватизаційному аукціоні, що дасть змогу ще незміцнілим місцевим громадам активно розвиватися.
З метою ж забезпечення безперебійного процесу роботи Фонду 2% від великої приватизації та 3% від малої приватизації ми пропонуємо залишати у бюджеті ФДМУ, так званому "револьверному фонді", аби наші експерти могли безперервно готувати нові об’єкти до приватизації.
Та що це за коуч, що не впорядкував власне життя? У законопроєкті ми також передбачили оптимізацію роботи самого Фонду держмайна. Наразі Фонд — це центральний апарат і 11 регіональних відділень. Аби привести систему до ладу, треба зробити єдину юридичну особу, що спростить підзвітність та контроль за діяльністю працівників Фонду.
Аби ж підвищити ефективність та прозорість керування Фондом, ми пропонуємо замість одноосібного управління Головою Фонду, створити Правління Фонду, де буде відбуватися дискусія, адже колегіальні рішення завжди продуктивніші та зменшують корупційні ризики.
Наостанок, у новому законопроєкті ми хочемо бачити статті, які б захищали трудовий колектив Фонду, робота якого подекуди пов’язана з великим тиском з боку майнових інтересантів.
Запропонований законопроєкт недаремно називається законопроєктом про приватизацію, залучення інвестицій та створення робочих місць. Йдеться не лише про "приватизували — взяли гроші в бюджет — збули". Наповнення бюджету, звісно, є важливим (і цьогоріч ми вже принесли більше 2 млрд грн надходжень від приватизації до бюджету).
Але ключове завдання — більше за це, а саме: запустити економіку України, забезпечити ефективне управління підприємствами, дати людям роботу на них з гідними зарплатами і зробити всі умови, щоби потік надходжень до бюджету від ексдержпідприємств був не одномоментним від продажу, а постійним, у вигляді податків до бюджетів усіх рівнів.
Я впевнений, цей вектор розвитку підтримують численні регіональні та галузеві українські бізнес-асоціації. Його підтримує український народ та інвестори, які багато років чекають практичної реалізації "вічноперспективності" України. Тож, панове законодавці, ваш хід!
Дмитро Сенниченко, для УП
Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
