Каков порядок исполнения наказаний

Четверг, 22 апреля 2021, 17:00

За півтора роки процесуальної діяльності Вищого антикорупційного суду вісімнадцять cуддів, які працюють в колегіях по три судді в кожній, ухвалили 30 вироків у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з ними кримінальних правопорушень: 2 виправдувальних та 28 обвинувальних. 

З-поміж обвинувальних вироків 14 (щодо сімнадцяти осіб) – з реальною мірою покарання у виді позбавлення волі, з яких 9 – вже набрали законної сили та підлягають виконанню.  Вже відбувають покарання або тримаються під вартою чотири особи. Чотири особи перебувають у розшуку, адже їхнє місце перебування невідоме. Щодо решти осіб повідомлення від органів, які виконують судове рішення, наразі не надходили. 

Оприлюднення самої інформації про оголошення в розшук вже засуджених до позбавлення волі осіб певною мірою викликало нерозуміння. Мовляв, чому ж Вищий антикорупційний суд не бере обвинувачених під варту негайно після проголошення вироків? 

Чому не вживає заходів для неминучого виконання цих вироків? Чому не здійснює належний контроль за направленням засуджених до установ відбування покарання?

Такий формат сприйняття ситуації з акцентом на "всемогутність" суду, очевидно, є наслідком штучно створеного тренду українського сьогодення – "суд є носієм практично абсолютної влади в Україні, а відтак єдиним відповідальним суб’єктом по всіх фронтах та на всіх напрямках". 

Направду, виконання вироку відбувається із залученням цілої низки державних органів, тож існує нагальна потреба у професійному висвітленні ролі та функцій кожного з них. 

Читайте також: До і після Антикорсуду: як поява ВАКС вплинула на покарання суддів-хабарників

Звернення вироку до виконання

Варто почати з того, що особа вважається невинною, доки вирок не набере законної сили, – тільки після цього обвинувачений набуває статусу засудженого або виправданого. 

Вирок набирає законної сили після закінчення 30-денного строку з дня його проголошення, якщо на нього не було подано апеляційну скаргу, а у разі подання такої скарги – після ухвалення рішення апеляційним судом. Інакше кажучи, навіть після проголошення обвинувального вироку поводження з особою, визнаною винуватою, має відповідати поводженню з невинуватою особою до набрання цим вироком законної сили.

У разі ухвалення обвинувального вироку чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає ані права, ані обов’язку суду (навіть у випадку засудження особи до позбавлення волі) негайно з власної ініціативи взяти таку особу під варту в залі суду з тим, щоб спростити виконання цього вироку в майбутньому. І це цілком логічно з огляду на прогресивне тлумачення презумпції невинуватості. 

Звичайно, ухвалюючи вирок, суд може обрати запобіжний захід або змінити запобіжний захід на більш суворий аж до тримання під вартою, але лише за клопотанням прокурора та за наявності обставин, які доводять неспроможність більш м’яких запобіжних заходів запобігти ризикам перешкоджання кримінальному провадженню з боку обвинуваченого або продовження ним злочинної діяльності.

Отже, за відсутності відповідного клопотання прокурора та/або за відсутності передбачених законом підстав обвинувачений, навіть після ухвалення обвинувального вироку, залишатиметься на волі до набрання цим вироком законної сили. 

Тільки коли вирок набирає законної сили, суд звертає його до виконання, скеровуючи копію вироку та відповідне розпорядження тому органу, на який покладено обов’язок виконання вироку залежно від виду призначеного покарання. 

Читайте також: Засуджені Антикорсудом до ув'язнення зникають. Чому так стається і чи можна цьому запобігти?

Виконання вироку

Види органів і установ виконання покарання визначені в статті 11 Кримінального виконавчого кодексу України. 

Саме кримінальним виконавчим законодавством України врегульовані порядок і умови виконання та відбування покарань – зокрема, принципи виконання покарань; правовий статус засуджених, гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов’язків; нагляд та контроль за відбуванням покарань тощо.

Для забезпечення виконання кожного виду покарання передбачений спеціальний порядок та відповідальний за його дотримання орган, зокрема:

  • після сплати штрафу засуджений зобов’язаний повідомити про це кримінально-виконавчу інспекцію;
  • позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу виконує той орган або посадова особа, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас;
  • контроль за виконанням покарання у виді громадських або виправних робіт, позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю покладається на уповноважений орган з питань пробації;
  • службові обмеження для військовослужбовців виконує командир військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець;
  • виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органами виконавчої служби;
  • арешт та обмеження волі засуджені відбувають відповідно в арештних домах (військовослужбовці – на гауптвахтах) та у виправних центрах, а всі дії, що передують виїзду засудженого до місця відбування покарання, вчиняє уповноважений орган з питань пробації;
  • особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають цей вид покарання у колонії, вид якої у кожному конкретному випадку визначає Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (Західне, Центрально-Західне, Північно-Східне, Південно-Східне, Південне, міжрегіональні управління). 

Читайте також: Вироки Вищого антикорупційного суду

Контрольні функції

Якщо особа ухиляється від відбування покарання або місце її знаходження невідоме, то винятково той орган, який виконує вирок, має  повноваження звернутись до правоохоронних органів для розшуку засудженого. У подальшому вже органи Національної поліції вживають заходів до розшуку такої особи та у випадках, визначених законом, затримують і конвоюють її до місця відбування покарання. 

Нагляд за дотриманням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, здійснює прокурор. Тоді як суд лише повідомляють про виконання вироку ті органи, які уповноважені забезпечити відбування засудженим призначеного йому покарання.

Активна діяльність суду під час виконання вироку обмежена питаннями відстрочки виконання вироку, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від покарання за хворобою, застосування покарання за наявності кількох вироків та деякими іншими, вичерпний перелік яких передбачений у статті 537 Кримінального процесуального кодексу України. 

Резюмуючи викладене, наголошу, що після звернення судом вироку до виконання розпочинається діяльність інших суб’єктів, що об’єднані у  розгалужену систему державних органів та установ, кожен з яких має доволі широкі повноваження, які не можуть бути реалізовані ніяким іншим органом, в тому числі судом.             

Олена Танасевич, голова Вищого антикорупційного суду

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.           



powered by lun.ua

Как реформы меняют рынки: пример леса

Особенность и обаяние Дня победы в советские времена

Зачем СБУ следствие до 2026 года?

Эстонский опыт Второй мировой войны

"Прописка". Победы и проблемы, которых не видит Минцифры

"Синдром праздничного сердца": что нужно знать о предынфарктном состоянии и как его избежать