Как "великая русская культура" породила страну уродов, мародеров, насильников и убийц

Воскресенье, 03 апреля 2022, 18:25

"А великая русская культура то в чем виновата? Ей то за что?" – виють регулярно новоспечені руські дисиденти, які першим же рейсом втекли зі своєї "велікої і магучої страни".

"Ой, велика руська культура, звичайно ж, ні до чого. Як і хароші руські. Будемо з цим щось робити", – кивають їм у відповідь сердобольні європейці.

Шановні сердобольні європейці й інші поціновувачі великої руської культури (включно з українцями), сьогодні я цілий день дивлюсь фото і відео зі звільнених міст і сіл Київської області. Моєї рідної Київської області. І от що я вам хочу сказати.

Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. 

Про десятки, а може, й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. 

Про 15-16-річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями.

Про тіла п'ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. 

Про оце мерзенне "будем тра*ать хохлушек" в перехватах. 

Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій рускій балєт.

Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх рускіх композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені й надалі ховатися в підвалі від обстрілів. 

Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив.

Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. 

Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. 

Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєлікіх рускіх композіторов.

Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую рускую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. 

А перед тим, як застрелити, орки зав'язували їм руки. 

Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. 

Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21-му столітті. 

Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую живопісь.

Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. 

Про танки і БТРи "другої армії світу", навантажені по вінця награбованим в українських домівках. 

Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. 

Про те, як, діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. 

Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. 

Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій рускій тєатр.

Кожного разу, коли ви будете розповідати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду казати вам про жорстоко розстріляних коней у стайнях на Київщині. 

Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. 

Про спалену після вибуху шкіру оленяти. 

А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з'їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з'їденої. 

Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.

Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. 

Розмов, в яких крім "на*уя" на "нах*ї" нічого нема. 

Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. 

Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні побратими ґвалтують "хохлушек". 

І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що "прівєт" і "пока". 

Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.

Більше нема ніякої вєлікой руской культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!

А багатостраждальні новоспечені рускіє дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!

Олена Пшенична

Джерело

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Уголовное производство vs санкции: что действеннее и дает поступление в бюджет

Теневой флот российской нефти: статус и план дезактивации

Херсонщина под обстрелами в октябре и в начале ноября 2024: новые вызовы и тенденции

Как Офис Президента хочет "под елку" продвинуть закон о новом ручном суде на замену ОАСК

Закон №10242: угроза для обличителей или защита национальной безопасности?

От кофеен до заводов: сколько стоит купить бизнес в Украине