Смерть или краденый хлеб: как Россия шантажирует мир
Війна Росії проти України залишиться в історії не лише варварськими методами, знущаннями з мирних жителів, а і цинічним, не прикритим шантажем людства.
Задля того, щоб здобути важелі впливу, російські політики ставлять на кон людські життя і намагаються отримати від цього максимальну вигоду.
Мова йде про крадене українське зерно, яке вивозяться з тимчасово окупованих територій півдня України до Севастополя і звідти вантажиться на кораблі.
Далі балкери прямують до берегів Африки. Жодна цивілізована країна Заходу не прийме корабель із краденим вантажем. Але його можуть прийняти ті, у кого немає виходу.
19 травня, у Севастополі російський корабель вантажиться краденим українським зерном напередодні відправки до Африки
Африка перебуває за крок до великого голоду. Про це б’ють у дзвони останні три місяці усі – від ООН до МЗС європейських країн. Війною в Україні, навмисним підняттям цін і дефіцитом продовольства росія поставила бідні країни на межу виживання.
У результаті перед Кенією, Зімбабве, Ефіопією, Єгиптом та іншими африканськими країнами непростий вибір: відмовитися від краденого хліба і приректи на голодну смерть сотні тисяч людей чи взяти зерно і стати співучасником одного з найбільших злочинів проти людства.
Як відомо з історії, голод – найякісніший каталізатор соціальних протестів та конфліктів у Африці, услід за якими міграція.
Жоден уряд не хотів б опинитися перед таким вибором.
Російський балкер "Матрос Позиніч" біля берегів Туреччини прямує до Середземного моря з краденим українським зерном
Знаючи, що російські кораблі шукають покупців краденого хліба на африканському ринку, США вже попередила 14 країн не робити цього. Але, на жаль, це може не спрацювати.
Світ має запропонувати африканцям альтернативу, тоді вони підтримають Україну і відмовляться від російського шантажу.
[BANNER1]На жаль, через зірвану логістику, ми не можемо доставити необхідну кількість зерна на світовий ринок. Логістичні маршрути крок за кроком налагоджуються, але повноцінно вони замінять так швидко наші порти.
Сьогодні усі зусилля ООН, наших міжнародних партнерів, української дипломатії мають бути направленими на те, щоб не дати краденому зерну ринку збуту, а бідним країнам Африки – дати альтернативу. Для цього потрібно мобілізувати усі резерви та дотиснути росію. Як відомо, ніколи не можна йти на повідку у шантажерів – це завжди закінчується програшем.
Дмитро Соломчук