Партнерский сбор УП. Задонать на дроны и РЭБы

Как украинским общинам помогают города-побратимы, и где их найти

Понедельник, 27 февраля 2023, 09:00

Від початку повномасштабної війни я записала інтерв’ю з представниками місцевої влади 24 громад у 14 областях. Майже всі вони чесно зізнавалися: до наступу росії по-справжньому не були готові. 

Комусь 24 лютого 2022 року довелося у прискореному режимі шукати ресурси, щоб зігріти та нагодували сотні українців, які евакуювалися з гарячих точок. Хтось шукає ці ресурси зараз, щоб забезпечити людям хоча б базовий рівень життя після окупації.  

Важливим джерелом цих ресурсів стала допомога від європейських партнерів – міст-побратимів. 

Цікаво, що задовго до повномасштабної війни громади могли номінально підписати договори про співпрацю, але не мати жодних контактів роками чи десятиліттями. Але 24 лютого давні партнери прийшли на допомогу. 

Друзі пізнаються у війні 

Перші дні повномасштабної війни для багатьох українців зі східних, південних та північних областей минули в дорозі. Хтось виїжджав на власному авто і кільканадцять годин стояв у заторах, читаючи новини про обстріли. Хтось добирався у безпечні регіони на евакуаційних потягах: цим людям довелося їхати довго, у величезній тисняві, часто стоячи. 

Ці потяги зупинялися, зокрема, в Шепетівці на Хмельниччині. Під час зупинки волонтери закидали у вагони пакунки з їжею та питною водою. Частина людей на цій станції виходила – і Шепетівка приймала їх. У місті люди, що рятувалися від війни, могли перепочити кілька днів або залишитися на триваліший період.  

Щоб допомогти своїм співгромадянам та максимально підтримати їх на новому місці, в громаді постійно працювали волонтери, відповідальні підприємці та місцева влада. Украй цінною для Шепетівки на початку березня 2022 року стала допомога від міста-побратима – польського Ловіча.  

"Я пам’ятаю, що ми тоді працювали без вихідних і фактично не виходили з міської ради. Вони (громада Ловіча – ред.) обізвалися до нас перші, зателефонували. Ми поспілкувалися, налагодили співпрацю. Від них надійшла дуже вагома допомога, дуже необхідна. У нас тоді ще й формувалася територіальна оборона, і ми не забували, що комусь зараз гірше – співпрацювали з Бучанським районом. Ділилися і своїм, і тим, що нам давали", – пригадує заступниця міського голови Галина Безкоровайна.  

Тоді польська громада зібрала для Шепетівки 13 тонн гуманітарної допомоги. З того часу Ловіч підтримує Шепетівку. Наприклад, наприкінці 2022 року громада виділила кошти на електрогенератори для українського побратима.  

"Польща практично з перших годин повномасштабної війни почала приймати наших людей, надавати нам допомогу. Поляки так прониклися тим, що Україна потерпає від рашистів, що проти нас іде справжня війна – їм не потрібно було цього доводити. І так само місто Ловіч захотіло нам допомогти і допомагає досі", – говорить заступниця.  

Побратимство та інтеграція 

Європейські міста не лише надсилають українським побратимам матеріальну допомогу. Побратимство – це також хороша можливість для обміну досвідом, євроінтеграції України та посилення взаємовигідних партнерств у всіх сферах.  

Саме так міжнародне партнерство бачить місцеве самоврядування Звягеля на Житомирщині. Заступниця міського голови Ірина Гудзь розповідає, що зараз громада – особливо місцевий бізнес – потребує не так фінансової допомоги, як співпраці, яка допоможе розвиватися навіть у складні часи.  

"З нашими містами-побратимами ми домовилися про організацію міжнародних форумів, на яких ми хочемо, аби європейці навчили нас своєму шляху входження до Євросоюзу. Ми побачили, що під час війни багато хто з радістю й великою підтримкою долучається до наших ініціатив і готовий допомогти", – ділиться заступниця. 

Спільно з містами-побратимами Звягель організовує обмінні візити для дітей громади. Так група дітей із родин загиблих відвідала польський Белхатув.  

"Знаєте, що найцікавіше? Діти, коли приїхали назад, казали, що їм сподобалося закордоном те й інше, але що вдома найкраще і вони хочуть жити в Україні. Це для мене було визначальним. Ми тут переживаємо, що найкращі хочуть поїхати й залишитися закордоном. Але нам треба розбудовувати власну країну для молоді, застосовуючи найкращий закордонний досвід", – впевнена Гудзь.  

Як громади шукають нових побратимів 

Може здатися, що договір про партнерство підписати простіше, коли обидві громади – успішні та не мають проблем на кшталт війни. Ця гіпотеза розбивається об досвід багатьох українських громад, які пережили окупацію або облогу.  

До повномасштабної війни Ніжин на Чернігівщині мав двох побратимів – міста Свідниця в Польщі та Яніна в Греції. Ці партнерства місто зав’язало ще у 1992 та 2004 роках, але, за словами міського голови Олександра Кодоли, до повномасштабної війни стосунки між громадами були, радше, номінальними.  

Вторгнення росії у 2022 році активізувало співпрацю зі Свідницею: напередодні повномасштабного наступу польська громада офіційно заявила, що підтримує Україну й Ніжин та готова допомагати в складний час.  

За час повномасштабної війни місцеве самоврядування Ніжина уклало меморандуми про партнерство ще з п’ятьма закордонними громадами: Олькушем та Дембицею в Польщі, Прейлі в Латвії, Вахтебеке в Бельгії та Іматрою у Фінляндії.  

Шляхи, якими місцева влада знаходить нових побратимів, різні. Наприклад, в Дембиці керівники Ніжина особисто познайомилися з бурмістром Маріушем Шевчиком, який підтримує Україну та від перших днів повномасштабної війни передає допомогу для населення та військових. З Олькушем контакт вдалося встановити через волонтерську організацію "Олькуш допомагає Україні".  

З латвійськими колегами голова Ніжина познайомився ще тоді, коли був народним депутатом у 2014-2019 роках. У Фінляндії побратима для Ніжина на прохання Кодоли знайшла посолка України Ольга Діброва. 

За словами міського голови, країни йдуть на контакт по-різному: 

"Якщо брати Польщу, країни Балтії, там шалена підтримка, оскільки вони самі межують із росією і розуміють, який це підступний сусід і що вони можуть бути й наступними. Вони дуже солідарні з нами. Ті, хто знаходяться територіально трошки далі, в тих інтерес менший. Але тут і наше завдання спілкуватися, розповідати правду про цю війну. Ми демонструємо фото, відеоролики, розповідаємо про військові злочини росії, і відтак люди, громади все розуміють і налаштовані допомагати". 

Міжнародна підтримка як джерело надії 

До повномасштабної війни Тростянець на Сумщині знали як маленьке містечко, яке вдало залучає інвестиції та розвивається. Утім, Тростянецькій громаді не пощастило опинитися в 30 кілометрах від російського кордону, тому зараз вона сумно відома тими жахіттями, яких зазнала в окупації.  

Сьогодні залучення міжнародної допомоги стало для місцевої влади Тростянця питанням не розвитку, а забезпечення базових речей для мешканців громади: житла та обігріву, доступу до медичних та освітніх послуг. Генератори від чеського міста-побратима Бистршице-над-Пернштейнем та обігрівачі від польського Кожухова в прямому сенсі допомагають мешканцям напівзруйнованої громади пережити зиму. 

Голова громади Юрій Бова розповідає, як Тростянцю вдається залучати допомогу: 

"Відкриваєте карту світу й дивитеся, які є міста. Шукаєте в інтернеті їхні сайти, пишете листи кожному місту. Якесь відгукується, якесь ні. Якесь скаже, що вже допомагає іншій громаді чи приймає багато українців і витрачає на це свої кошти. Не треба на це ображатися, просто далі стукати в усі двері". 

Також міський голова рекомендує просити у партнерів про конкретну допомогу: 

"Ми зробили ретельну інвентаризацію та сформували список потреб: що нам конкретно потрібно. Не просто "дайте нам допомогу", а конкретно: що саме й скільки. Якщо насоси, то які насоси. Якщо це техніка, то яка техніка. Якщо це інструмент, то який інструмент і в якій кількості. І тоді хтось говорить, що може надати певні інструменти. Хтось відповідає: "в мене є автобус, який возив по місту пасажирів, я можу вам його віддати, якщо вам треба". От і все.  

Тобто не має значення, скільки в міста є партнерів. Треба зняти відео про громаду, перекласти англійською, зробити англомовні буклети. І всюди, де є можливість, в електронній формі чи при зустрічі це роздавати. Працювати за принципом: "під лежачий камінь вода не біжить". 

Де громади можуть знайти побратимів? 

Щоб підказати місцевому самоврядуванню громад, як діяти, аби знайти нових партнерів, громадська організація "Центр спільних дій" підготувала документ-інструкцію.

Окрім загальних порад, які допоможуть громадам найвигідніше презентувати себе, інструкція містить також перелік платформ, на яких можна шукати міста-побратими.  

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Взгляд в прошлое: кто фаворит финала Евро-2024

Кто заплатит за низкий тариф на воду

Dovedennya vyny chy pryznachennya vynnym? Nedopustymistʹ systemy pravosuddya opyratysya na «sumnivni dokazy» 103 / 5 000 Доказательство вины или назначение виновным? Недопустимость системы правосудия опираться на «сомнительные доказательства»

Логика бандитского террора

Что не так с новыми санкциями против пользователей недр

Чемпион не дремлет. Почему трансфер Франьича в "Шахтер" — очередная пощечина "Динамо"