Взгляд из Вашингтона: перспектива продолжения финансирования Украины

Якщо в перші дні повномасштабного російського вторгнення США обмежувалися наданням Україні відносно невеликих пакетів допомоги, то сьогодні американці заслужено вважаються ключовим військовим та фінансовим партнером Києва. Разом із деокупацією українських територій у 2022-му зростало і бажання американського політикуму інвестувати в успіх Збройних сил України. 

Проте, відсутність великих перемог на полі бою в 2023-му та передвиборчі баталії у США поставили американську підтримку на паузу. Тим не менш Банкова, разом із проукраїнською більшістю американського парламенту, може віднайти вихід із цього політичного пату.

Передвиборчі маніпуляції щодо української допомоги

Як і слід було очікувати, питання доцільності підтримки України стало однією з ключових тем передвиборчої президентської та парламентської кампаній США. В американській пресі та з-поміж представників Республіканської партії все частіше лунають тези про невиправдані великі витрати американського бюджету на підтримку України. Безперечно, понад 75 мільярдів доларів підтримки від США за останні два роки є безпрецедентним обʼємом допомоги для України. Втім, і результативність цих інвестицій говорить сама за себе. 

Насамперед, американська допомога дозволила Україні не лише вистояти, але і відвоювати понад 50% захоплених росією територій із лютого 2022-го року. По-друге, завдяки одній лише військовій допомозі, Україна дає ефективну відсіч одному з ключових авторитарних режимів сучасності, відкидаючи мілітарний та економічний потенціал росії на роки назад.

І ще кілька цифр. За даними Браунського університету, 20 років військової американської присутності в Афганістані обійшлися федеральному бюджету США у понад $2 трильйона або ж $300 мільйонів на день. На фоні цих витрат, підтримка України Америкою на рівні 0,33% ВВП в рік виглядає напрочуд ефективною інвестицією у безпеку самих США та усього демократичного світу. А заяви окремих політиків щодо нераціональності підтримки України виглядають аж надто слабкими.

Допомога для України і робочі місця для американців 

Нещодавно у великому матеріалі на Washington Post журналісти видання підрахували, що більшість виділених офіційному Києву коштів залишаються в Америці. За даними медіа, майже 90% від виділених Україні $75 мільярдів осідають у понад 30 американських штатах, створюючи нові робочі місця та стимулюючи національну економіку. А дев’ять проведених американською владою аудитів наданої Україні допомоги підтвердили прозорість її використання. Втім, брак обізнаності пересічних американців щодо алгоритму витрачання коштів платників податків є доказом неефективних комунікацій адміністрації Джо Байдена. 

Читайте також: Достукатися до див, або Як Україні залучити міжнародну підтримку

Послаблення медійного фронту

Ще однією невідворотною тенденцією в контексті підтримки українського спротиву сьогодні є також зниження уваги до України з боку міжнародної преси. Жахіття війни все рідше потрапляють на шпальти американських видань, а реакція журналістів на чергові ракетні атаки цивільних українських міст послабшала одночасно із активізацією інших конфліктів на Близькому Сході. 

Є також інша тенденція – часто у медіа тиражуються песимістичні настрої щодо припинення підтримки України з боку США, що може негативно вплинути на перебіг подій на фронті та хід війни. Безумовно, це пов’язано із протистоянням у Конгресі між республіканцями та демократами у питанні голосування за виділення фінансової допомоги. 

Надихає лиш те, що попри активізацію радикального крила, більшість у Республіканській партії належить таким поміркованим представники як Сенатор Роб Портман (обіймав посаду протягом 2011–2023), який був учасником дискусії в Українському домі в Давосі цього року. Там він висловив переконання, що якщо зараз не підтримату Україну на належному рівні, то у недалекій перспективі американцям доведеться виділяти набагато більше ресурсів на озброєння країн Європи, на які путінські пропагандисти погрожують напасти. І це усвідомлення має сподвигнути Конгрес на продовження фінансової підтримки України.

На кону не лише питання існування України, а й Європи та всього демократичного світу. І варіант вирішення ситуації лише один – перемога України і її безальтернативна підтримка для досягнення цієї важливої мети. Будь-які інсинуації на тему переговорів чи здачі окупованих територій України не вгамують апетити Росії. Іншого варіанту, окрім перемоги, – у нас немає. Зі стриманим оптимізмом вірю, що Конгрес ухвалить правильне рішення.

Ярослава Джонсон, членкиня оргкомітету Українського дому в Давосі, Президентка та Головна виконавча директорка Western NIS Enterprise Fund