Партнерский сбор УП. Задонать на дроны и РЭБы

Под защитой Конституции: как Основной Закон спасает страну во время войны

Пятница, 28 июня 2024, 10:00

Можливо, протягом 28 років до цього акта назбиралося чимало запитань, але сьогодні беззаперечним можна вважати один факт: попри всі недосконалості наш Основний Закон вистояв в момент найбільшої турбулентності. Вистояв і зі свого боку захистив нашу державу.

Взагалі наявність Конституції – це ще один елемент тієї державності, яку ми відстоюємо зараз. І, що цікаво, усі апеляції наших ворогів до норм цього Закону лише підтверджують його спроможність і готовність протистояти непростим викликам. 

Лише в останній рік світ став свідком чи не найяскравішого такого прикладу – коли путін говорив про "нелегітимність" Зеленського, то посилався якраз на українське законодавство і зокрема Конституцію, яку, я певен, він не читав. І дивно чути такі речі з уст людини, легітимність якої в рази сумнівніша, адже сам путін конституцію своєї країни неодноразово порушив і спаплюжив. Але мета таких тез була дуже конкретна.

Реклама:

Ясна річ, ті всі ІПСО, до яких нас готували ще взимку, росіяни розганяли, бо вважали, що мають для цього зачіпки. Мовляв, зараз тут нема з ким говорити ні їм, ні представникам інших країн. Ця стратегія для росії не нова, вони за таким планом працювали неодноразово – намагалися внести ще більший хаос і всередині України, і навколо неї. Але цього разу не спрацювало зовсім.

Яка мета ІПСО? Щоб люди зневірилися, щоб у них виникло більше запитань. Хоча з 2014 року повноваження парламенту знову збільшені, під час війни дуже важливе єдиновладдя, один центр прийняття рішень. Для нас сьогодні це президент, яким би він у нас не був. Саме він приймає головні рішення у війні, і це ж прямо прописано в нашій Конституції: Президент є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗСУ та інших військових формувань, а також  здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.

Але раптом нам говорять, що Зеленський нелегітимний, бо його президентський термін сплив, і говорити є сенс лише з Головою Верховної Ради. Але чи говорив би путін зі Стефанчуком? Дуже навряд, бо ж не секрет, що керівництво Ради теж орієнтується на вказівки з Офісу Президента, то й воно, виходить, теж не договороспроможне. 

До чого тут Конституція? Адже в ній про термін закінчення повноважень Президента не ідеться – ці моменти врегульовані вже у Законі України "Про правовий режим воєнного стану". Але засади цих норм лежать якраз у тій самій Конституції, до якої так маніпулятивно апелює кремлівський узурпатор.

Річ у тім, що в Основному законі вже закладені основи для безперервності центральної влади в Україні. Конституція говорить, що Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Закон про воєнний стан стверджує, що на період дії воєнного стану повноваження Президента не можуть бути припинені. Далі знову ж у Конституції ідеться про те, що за відсутності Глави держави його функції виконує Голова Верховної Ради. І це триватиме доти, поки на перше засідання не збереться нове скликання Верховної Ради, коли б не сталися наступні парламентські вибори. Безперервність? Без сумніву. 

Але, крім сумнівної імовірності розмови між путіним та Стефанчуком взагалі, в словах російського диктатора криється ще один підступ – як Глава держави спікер парламенту може виконувати не всі повноваження. В Основному законі прописані конкретні пункти ст. 106, серед яких, до речі, і деякі повноваження Президента як Верховного головнокомандувача.

От чому путін каже, що готовий говорити саме зі Стефанчуком. От чому кремлівський узурпатор апелює до одних норм нашого законодавства, нехтуючи іншими. І сподівається, що всі, хто дослухається до таких маніпуляцій, самі ні в Основний, ні в інші наші закони не заглянуть. 

Проте весь секрет у тому, що творці Конституції ще у 1996 році заклали в неї такі запобіжники, які відразу перекреслюють усі брехливі маніпуляції наших ворогів. І це особлива магія українського Основного закону: люди, які його писали, серед яких були у тому числі комуністи та відверті прихильники росії, врахували речі, що їх навіть уявити не могли. І хоч, можливо, подібні ж норми є і в інших конституціях, в нашій вони вже спрацювали, і неодноразово. 

Чи могли автори Конституції уявити, що законно обраний Президент України в якийсь момент втече з країни, злякавшись власного народу? А ми це побачили після втечі "легітимного" Януковича у 2014-му, і в той момент Основний Закон вперше забезпечив безперервність влади. Цікаво, що тоді путін теж згадував нашу Конституцію, але оперував геть протилежними статтями, вивертаючи легітимність у відомий лише йому бік. 

Чи могли творці Конституції навіть подумати про відкриту агресію росії проти України? Що ця війна триватиме настільки довго, що спливуть терміни повноважень виборних органів? Навряд, але вже цьогоріч знову ця важлива функція законодавства знову спрацювала. І хай скільки російська пропаганда розганяла тезу про незаконність Зеленського, їй не повірили ні всередині України, ні на міжнародному рівні, що підтверджує і кількість країн-учасниць Саміту миру. 

Взагалі, як на мене, ми маємо доволі робочу Конституцію, вона багато що враховує. Попри деякі відверто соціалістичні тези, все інше там доволі непогано було передбачено. І навіть усі зміни, які вносилися за цей час, не надто змінювали ті фундаментальні речі, які є в основному законі – всі зміни здебільшого стосувалися того, кого вважати головним в країні, і кожен раз поправки в Конституцію вносилися через політичні причини, а не для блага країни. Сама ж суть цього нормативного акта не змінювалася.

Думаю, якби кожен українець хоча б раз прочитав Конституцію, ми всі більше відчували б себе власниками цієї держави, а не відділяли себе від влади. Бо там же, в принципі, простою мовою все написано, і це не такий великий документ. А ще краще, якби Конституцію ґрунтовно і якісно вписали в обов’язковий курс вищої освіти – щоб молоді люди, які вже можуть голосувати, розуміли силу і наслідки цього голосу. 

Думаю, зараз для багатьох День Конституції стає все більшим святом. Прописаний в Основному законі фундамент української державності – це, зокрема, те, за що борються сьогодні українці. Але з іншого боку Конституція зараз так само багато в чому захищає всіх нас. І це ще одна причина її поважати.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Годовщина атаки на Винницу. Как восстановить веру пострадавших в международное право и заставить Россию заплатить за содеянное

Еще раз о размере залогов, определяемых подозреваемым в коррупции

"Клуб белого бизнеса": какие условия предлагает новый законопроект

Сребреница: почти тридцать лет спустя

Настоящая легенда нынешней Испании – незаметный герой нашего времени

По ту сторону билборда. Кто смотрит на нас с плакатов