17 березня виповнюється два роки, як власник однієї з найбільших в Україні будівельних корпорацій Володимир Константинов перейшов із бізнесу в політику і став головою Верховної Ради Криму. Став зовсім не очікувано, потіснивши на той час могутнього "регіонала" Анатолія Гриценка. Маловідомий раніше, хіба що лише скандальними ситуаціями із забудовою фірмою "Консоль" парків Сімферополя і Південнобережжя, Володимир Константинов обійняв першу за Конституцією Криму посаду в автономії, проте так і залишився тінню, важливим, але додатком до "донецького" глави кримського уряду - спершу Василя Джарти, а тепер - Анатолія Могильова.
55-літній уродженець молдовського села, будівельник за освітою і бізнесмен за покликанням, Володимир Константинов зробив чудову, хоч і типову, кар’єру у будівельному бізнесі: сільський хлопчина в радянські часи пройшов шлях від майстра до директора ремонтно-будівельного управління (РБУ), а після розвалу СРСР взяв в оренду, акціонував і приватизував своє РБУ, перетворивши його на фірму "Консоль", зрештою став власником могутньої корпорації "УкрРосБуд".
Оскільки успішним бізнесом, а особливо будівельним, в Україні не можна займатися без "даху" у владі, то цілком зрозуміло, чому Володимир Константинов став депутатом Верховної Ради автономії, а його "Консоль" - головним спонсором Партії регіонів у Криму. На сесії він ходив не часто, під час парламентських дискусій ніколи не виступав. Журналістам був відомий його вплив у партії і в кримській політиці, але вибір покійного Василя Джарти, який після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, повністю переформатував кримську владу, був мало зрозумілим.
Тепер таке рішення можна пояснити тим, що харизматичному і вольовому Джарти, який став прем’єр-міністром автономії, потрібен був слухняний, сірий, але надійний і професійний управлінець-виконавець. І Володимир Константинов, судячи з усього, став таким.
Вперше за весь час існування автономії, центр ухвалення рішень перейшов із кримського парламенту до будівлі уряду АРК. Там він є і зараз, вже за прем’єрства Анатолія Могильова. Формально першою особою автономії залишається спікер Константинов, однак він - лише заступник голови Кримської республіканської організації Партії регіонів, яка має у Верховній Раді АРК 80 своїх членів зі 100 депутатів за списком. Тож насправді представницькою владою Криму уже другий рік керує голова виконавчої влади - спершу Василь Джарти, тепер - Анатолій Могильов.
Разом з тим, Володимир Константинов - спікер, а тому має бути публічною особою. І тут він та його партія зіштовхнулися з проблемами. Людина, насправді чужа в публічній політиці, він періодично потрапляє в інформаційні скандали, спровоковані його ж не зовсім адекватними заявами.
Язик спікера - його ж і ворог
Лише за кілька днів, після того, як його призначили на високу посаду, Володимир Константинов зізнався, що не розуміє документів, надісланих з органів державної влади українською мовою. Тоді прес-секретар просила журналістів бути поблажливими до "молодого" політика. Пам’ятаю, два роки тому справді списав цей ляп на недосвідченість спікера. Як і його прихід на сесію Верховної Ради Криму, де Константинова обрали головою, у темному костюмі, світло-коричневих черевиках і білих шкарпетках.
Зараз спікер ретельно підбирає шкарпетки і краватки, але язик часто його зраджує. Одне з київських видань навіть написало, що Володимира Константинова "українська мова дратує, а з російською він дружить аби як".
Ще раз прес-секретар рятувала свого шефа, коли той необачно заявивпро можливість ліквідації статусу автономії. Торік у червні кримська преса процитувала спікера: "Якщо людям краще жити в області, чому б і ні!" Речниця спікера тоді заявила, що слова Володимира Константинова були "викривлені" і "вирвані з конкретного контексту".
Коли ж цього року в лютому кримський спікер заявив, що його "дратує" те, що міністри звертаються до нього українською мовою, на допомогу йому прийшов міністр юстиції України Олександр Лавринович, який не придумав нічого кращого, як поставити під сумнів точність передачі слівКонстантинова журналістами.
Окрім своїх прес-секретарів, однопартійців і міністра юстиції Володимир Константинов необачними заявами поставив у незручне становище й правоохоронні органи. Минулого місяця на засіданні Економічної ради він заявив, що третина субвенції, виділеної з Держбюджету України торік на соціально-економічний розвиток автономної республіки, була вкрадена корупціонерами: "Це не секрет і всі це знають, тут про це можна говорити".
Оскільки мова йшла про корупцію і розкрадання значних сум державних коштів - 300 мільйонів гривень, то цю заяву високопосадовця прокуратура та СБУ мали б щонайменше перевірити. Навіть попри те, що пізніше Володимир Константинов уточнив, що "ця фраза була вирвана з контексту наради і штучно прив’язана до кримської ситуації".
Нещодавно в інтерв’ю впливовій сімферопольській газеті "Перша Кримська" Володимир Константинов", підводячи підсумки двох років свого спікерства, назвав своє головне досягнення на цій посаді: "Моя роль була в тому, щоб трансформація, яка відбулася в керівництві кримської організації Партії регіонів, кадрове оновлення пройшло більш чи менш безболісно. Я цю роботу виконав". Навряд чи зараз така наївна відвертість кримського спікера когось здивує, а от бажаючих запитати, чи ж для вирішення кадрових проблем Партії регіонів його обирали кримчани до Верховної Ради автономії, схоже, щодня більшає.
Напевно, за такого пабліситі найкращим для самого Володимира Константинова та його партії, було б його балотування у народні депутати в одному з віддалених виборчих округів у Криму і почесна політична пенсія у Верховній Раді України, де, як свідчить практика, можна тихо продовжувати займатися своїм бізнесом. Але найсумніше в цій історії те, що кримським "регіоналам" ніким замінити його - відповідної засновнику "Консолі" за впливом і зв’язками фігури серед кримських політиків, вміло "зачищених" покійним Джарти, просто немає. Піде з посади спікера Константинов - обов’язково прийде черговий представник Донецького краю.
Володимир Притула - журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці "Точка зору", передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Facebook
