Знищ мене швидко. Як українські макети HIMARS, гармат і танків воюють із "Калібрами" та "Іскандерами"

Понеділок, 11 березня 2024, 05:30
колаж: Андрій Калістратенко

"Командире, пастка номер два спрацювала!" – радіє український військовий. Щойно росіяни знищили його гаубицю, і він демонструє на камеру її понівечений ствол. Алюмінієвий.

Не поспішайте звинувачувати військового у зраді. Йдеться про макет артилерійської системи, на знищення якого противник витратив цінний боєприпас. 

В історії людства муляжі зброї використовували стільки, скільки існують війни. Тобто завжди. Про те, що ввести противника в оману ефективніше, ніж іти в м'ясні штурми фортеці Троя, стародавні греки знали ще за часів троянського коня

Реклама:

Макети – це єдина зброя, створена лише для того, щоб її якнайшвидше знищив ворог.

Це єдиний вид зброї, яку від ворога не приховують, а навпаки.

Це єдині штучні декорації на театрі бойових дій, де все інше справжнє – зброя, життя, смерть. За муляжі зброї не отримують "Оскар" в номінації за найкращі візуальні ефекти. Проте вони рятують бійців і зберігають техніку. 

Причетні до розробки, виробництва та застосування таких макетів розповіли "Українській правді" про те, як сьогодні працює на фронті "несправжня" зброя. А також згадали кілька прикладів, як муляжі танків і гармат допомагали перемагати в минулому.

Дисклеймер: під час підготовки матеріалу жодна таємниця не постраждала – ми використовували лише підтверджену співрозмовниками інформацію, яка є у відкритому доступі. 

Реклама:

На початку була "Стугна"

Слабкодухим краще не знати, чим у перші місяці повномасштабної війни українські захисники маскували свою зброю, щоб обдурити ворога, зберегти боєздатність і техніку. Найкоротша відповідь – тим, що на той момент було під руками.

Це на власні очі побачив Михайло Роман, координатор організації "Рух підтримки закарпатських військових – місто Виноградів" та інші волонтери, які регулярно виїжджали на передову на сході України.

Повернувшись додому після чергової поїздки, вони зробили свої перші макети "Стугни" – з металу, пластикових водостічних труб і дерева. 

– Військові кажуть, що головна проблема наших макетів у тому, що вони не стріляють, все інше – один до одного з оригіналом, – розповідає УП Михайло Роман. 

 
Макети "Стугни" та гармати Д-20, які роблять для українських захисників закарпатські волонтери
Фото надане Михайлом Романом 

Він із гордістю показує відео, яке надсилають йому з передової українські захисники.

"От як росіяни "довблять", дебіли, – дивується голос за кадром і демонструє розбиті макети після чергового прильоту російських снарядів. – 20 боєприпасів по штуці баксів – 20 тисяч баксів на "Стугну", яку зробили ваші хлопці".

Цікава арифметика: собівартість перших виробів була 3–4 тисячі гривень за макет "Стугни". Згодом здешевіли до однієї тисячі. Загалом вони відправили на фронт до двох сотень таких муляжів. Все будували "під запит" бійців підшефних підрозділів і без участі Генштабу.

Після "Стугни" волонтери взялися робити свій перший макет гармати-гаубиці Д-20 завдовжки 14 метрів. Працювали два місяці. Хтось виточував деталі, хтось фарбував, хтось зварював. 

Довго думали, як назвати цю гармату. Вирішили, що ідеальна назва – "Босорканя". Це міфологічний персонаж, закарпатська відьма. Натяк прозорий: рано чи пізно вона прийде до кожного окупанта. 

– На цьому не зупинимося. Точно до якогось макету танчика дійдемо. Вчора мені телефонували з Генштабу, пропонують зустрітися і поговорити про те, як масштабувати наш досвід.

Про те, що останнім часом Генштаб намагається взяти під своє крило "вільних волонтерів", які до того контактували напряму з підрозділами ЗСУ, розповідали нам кілька виробників макетів зброї.

Реклама:

Що відомо про використання макетів зброї на війні в Україні

"Тема є чутливою, і така інформація не для розголошення", – лаконічно відповідають у Генштабі на запит УП щодо використання макетів зброї. 

Обережність у цьому випадку зрозуміла. Що аж ніяк не гарантує, що матеріали про муляжі на озброєнні ЗСУ рано чи пізно не з'являться в західних медіа.

The Washignton Post у серпні 2022-го присвятила статтю тому, як російська армія полювала на дерев'яні макети систем залпового вогню HIMARS в Україні. Міноборони Російської Федерації тоді чи не щодня звітувало про знищення цих установок. 

"Вони стверджують, що вразили більше HIMARS, ніж ми навіть відправили", – зауважував один із американських дипломатів у розмові з журналістами. 

За інформацією WP, лише в перші тижні після початку використання макетів росіяни витратили на них щонайменше десять ракет "Калібр". Вартість кожної, за різними підрахунками, коливається від 1 мільйона доларів (за даними Defence Express) до 6,5 мільйона (Forbes).

Напередодні того, як на озброєнні Сил оборони з'явилися HIMARS, одне велике українське підприємство зробило точну копію цієї мобільної установки.

– Зовні макет не мав жодних відмінностей від оригіналу – до найменших дрібниць, – за умови анонімності розповідає УП наш співрозмовник, причетний до того проєкту. – Коли він їхав, тільки за звуком перемикання передач можна було зрозуміти, що це перероблена вантажівка. Але для того, щоб це почути, потрібно бути фахівцем. Один із українських топпосадовців вперше побачив цей виріб і запитав керівника підприємства: "Що тут у тебе робить HIMARS?".

Макет з екіпажем був приманкою для ракет противника. Але окрім цього, виконував ще одну функцію. На іншій автівці їхали спеціально навчені люди зі спецтехнікою і "на живця" ловили тих, хто повідомляв ворогу про переміщення HIMARS. Таке от комплексне рішення – приманка для ворожих ракет і водночас спосіб чистити свої ряди від навідників – і серед військових, і серед місцевого населення.

Реклама:

У серпні – вересні 2023-го головним ньюзмейкером з чутливої теми став Метінвест. Компанія повідомила, що налагодила виробництво і передала ЗСУ понад 250 макетів, які повторюють зовнішній вигляд радіолокаційних станцій та артилерійських систем.

Про виробництво фейкової зброї Метінвестом восени 2023-го зробили репортажі The Guardian, Financial Times і CNN

У відповідь на запитання, макети якої саме зброї виробляє компанія, операційний директор групи Метінвест Олександр Мироненко тоді називав гаубиці Д-20, Д-30, М777, декілька видів радіолокаційних станцій.

У вересні 2023-го в соцмережах Метінвеста з'явився допис і відео про знищений ворогом макет українського радара "Малахіт". 

Відтоді майже пів року підприємство працює над макетами в "режимі тиші". "По оновлену інформацію краще звернутися до відповідальних за використання макетів у ЗСУ", – так само лаконічно, як у Генштабі, відповіли на запит УП в Метінвесті.

 
Гаубиці – один із видів макетів зброї, які виробляє Метінвест для ЗСУ
Фото: Група Метінвест 

Віддають належне якості макетів, які використовують Сили оборони, навіть окупанти. 

На початку березня 2024-го "Z-каналами" російських пропагандистів розлетілося повідомлення про те, що після відступу українських військ з Авдіївки росіяни "затрофеїли" макет радіолокаційної станції "Sentinel"

"Зрозуміти, що це макет, важко навіть на землі, а з повітря тим більше", – дивувалися вони. Проте ніщо не здатне похитнути їхню впевненість, що такі макети отримують від західних партнерів разом із іншою військовою допомогою, а не виробляють в Україні.

Втім, наразі немає достовірної інформації про те, чи постачають Україні макети зброї союзники.

Навесні 2023-го на сайтах Reuters і АР з'явилася новина про чеську компанію Inflactech, яка спеціалізується на виготовленні надувних макетів, зокрема, танків. Вона з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну запустила виробництво муляжів HIMARS. 

На питання журналістів, чи постачає компанія продукцію в Україну, її співвласник Войтєх Фрессер відповів уникливо.

"Я можу уявити, що якщо ми хочемо підтримати країну-партнера, яка опинилася в біді, ми надішлемо їй надувні приманки", – сказав він.

Реклама:

Цехи компанії в репортажах нагадують виробництво реквізиту й декорацій для зйомок воєнного блокбастера.

Але найцікавіше в цій історії те, що, як з'ясували журналісти "Голосу Америки", майже 50% чеської компанії перебуває у власності осіб, чиїм офіційним місцем проживання є Москва.

УП надіслала запит чеській компанії щодо постачання макетів зброї Україні, але на момент виходу цієї публікації відповіді не отримала. 

Велике шоу при Ель-Аламейні

Порівняння виробництва макетів зброї з фабриками, які створюють декорації та реквізит для воєнних фільмів, не випадкове.

Де закінчується мистецтво кіно і починається мистецтво війни? 

Відповідь на це запитання краще за інших знав британець Джеффрі Баркес, режисер двох десятків фільмів, знятих між світовими війнами. Їхні назви сьогодні не згадають навіть сінефіли, проте в історію Другої світової він увійшов завдяки головній своїй роботі, яка мала назву "Операція "Бертрам""

"Знімальний майданчик" цього блокбастера простягнувся на десятки кілометрів у Лівійській пустелі на півночі Африки. А результатом операції "Бертрам" стала поразка в битві поблизу єгипетського міста Ель-Аламейн до того непереможного "лиса пустелі" – німецького генерала-фельдмаршала Ервіна Роммеля і його Африканського корпусу. 

 
Так виглядали макети зброї союзників під час Другої світової війни з повітря і зблизька

В листопаді 1941-го Баркес отримав посаду керівника Директорату камуфляжу в Близькосхідному командуванні Великої Британії. До цього армійського підрозділу входили дивні персонажі: колишні художники, скульптори, режисери, декоратори і навіть один кембриджський зоолог – знавець нільського крокодила й автор підручника "Адаптивне забарвлення у тварин". Вони мали вводити противника в оману, аби приховати справжні наміри своїх військових.

"Люди з камуфляжного підрозділу є одними з небагатьох здорових істот, які прагнуть, щоб їх роботи бомбили", – жартував Баркес. 

Операція "Бертрам" стала вершиною роботи його підрозділу. Вони мали створити мережу фальшивих складів, бутафорський водогін, сотні муляжів військової техніки, замаскувати 1000 танків під вантажівки задля того, щоб приховати справжній час і місце контрнаступу.

За допомогою обманних дій Баркес мав переконати німецьке командування в тому, що основний напрямок атаки британців буде на півдні в районі Ель-Аламейна, а не на півночі, як насправді планували британці.

Уявлення про масштаб цієї "вистави" дають кілька цифр: під час операції "Бертрам" використали понад тисячу макетів кузовів вантажівок, що маскували танки, і тентів для гаубиць, 500 макетів танків, 150 макетів гармат. 

Завдяки цьому наступ британських військ генерала Монтгомері 23 жовтня став для Роммеля несподіванкою, а плани німців з окупації Єгипту та вторгнення до Близького Сходу зазнали краху. 

"До Аламейну ми ніколи не мали перемоги. Після цього ми ніколи не зазнавали поразок", – казав Вінстон Черчилль про цю битву.

Якими мають бути сучасні макети зброї

На відміну від часів операції "Бертрам", коли головним джерелом інформації про плани ворога була аерофоторозвідка, а головною вимогою для макетів зброї – їхня зовнішня схожість з оригіналом, сьогодні ввести в оману противника набагато складніше. Зокрема через появу багатоспектральних радарів.

Вимоги до сучасних макетів зброї доволі жорсткі. Журнал Defence and International Security кілька років тому присвятив цій темі окреме дослідження.

По-перше, макети повинні імітувати не лише зовнішній вигляд, але й мати електромагнітні, радіолокаційні, теплові, акустичні властивості, ідентичні до тієї техніки, яку копіюють.

По-друге, бажано, щоб конструкція мала спеціальні імітатори вибуху й пожежі після влучання в неї ворожих снарядів або ракет.

По-третє, така зброя має бути замаскована досить ретельно для того, щоб ворог не відчув пастку. І при цьому недостатньо ефективно – аби він міг такі макети виявити. 

По-четверте, важлива умова використання макетів – мінімальна кількість людей, потрібних для її обслуговування, аби не наражати їх на підвищену небезпеку.

Реклама:

Чи здатні українські підприємства та волонтери сьогодні задовольнити потреби ЗСУ в макетах зброї?

Олександр Камишін, міністр з питань стратегічних галузей промисловості, вважає, що так. На його думку, ми спроможні виробляти макети зброї будь-якої складності, починаючи від найдешевших надувних і закінчуючи високоточними.

– Як це має працювати, дивіться, – пояснює він УП. – Виробники кажуть: "Ми можемо зробити будь-що. Що треба?". Хтось має до них прийти і сказати: "Ми скоро отримаємо, наприклад, Archer. Для прикриття цих "арчерів" нам треба дев'ять макетів: три надувні, три з фанери і три високоточні. Все. 

Це добра новина. Є і погана. Вона в тому, що використання фейкової зброї досі не завжди системне й ефективне.

– В умілих руках такі макети можуть берегти людей і техніку і змусити ворога витрачати на муляжі дорогий боєзапас. Наприклад, вартість "Іскандера" різних модифікацій може бути від 1-го до 3-х мільйонів доларів. І вони витратили не одну ракету, коли гатили по наших фальшивих цілях.

А в невмілих руках від макетів не лише немає користі – вони можуть навіть нашкодити. За безграмотного їхнього використання, наприклад, змусити противника ретельніше проводити розвідку, а не бити куди завгодно, – за умов анонімності розповідає УП співрозмовник, який від початку повномасштабної війни займається макетами зброї для ЗСУ.

Він запевняє, що погодився говорити на цю тему з єдиної причини – аби військове керівництво звернуло увагу на проблему несистемного використання макетів. У ситуації, коли західної зброї та боєприпасів до неї від союзників приходить менше, збереження в бойовому стані наявної техніки стає особливо актуальним.

– Ідея того, щоб у кожній бригаді створити роту, яка займається камуфляжем, досі не реалізована. При тому що, на думку багатьох експертів, системне використання макетів зброї дає змогу знизити втрати військової техніки на 30–50%. Умовно кажучи, кожний знищений макет ЗРК Patriot – це збережений зенітно-ракетний комплекс.

Армія привидів

Ідея спеціальних військових підрозділів, які займаються виключно камуфляжем і прикриттям зброї, зокрема, за допомогою макетів, не нова.

Навесні 1943-го на дошках оголошень художніх коледжів, театрів і рекламних агентств Нью-Йорка, Бостона, Філадельфії, Клівленда та інших американських міст з'явилися оголошення про те, що армія США шукає рекрутів у новий підрозділ. У пригоді кандидатам стануть їхні мистецькі таланти та креативність. 

Рік по тому, в червні 1944-го, з'явився надсекретний військовий підрозділ Ghost Army – "Армія привидів", офіційно відомий як 23-й штаб спеціального призначення. Він комплектувався головно з художників, архітекторів, декораторів, звукорежисерів, сценографів, дизайнерів та інших представників, як сказали би сьогодні, креативного класу. 

Загалом у складі Армії привидів воювали більше як тисяча осіб.

Інженерно-маскувальний підрозділ використовував макети зброї та транспорту, щоб обдурити ворожу повітряну розвідку. За кілька годин вони могли створити бутафорські аеродроми, автопарки, артилерійські батареї та танкові формування, військові казарми разом із фальшивою білизною, розвішаною на мотузках.

Зв'язківці створювали в ефірі облудні мережі трафіку, видавали себе за радистів реальних підрозділів та імітували активність, приховуючи справжні напрямки ударів.

Підрозділ сигнальної служби спеціалізувався на звуковому обмані. За допомогою потужних підсилювачів і динаміків вони відтворювали на фронті звуки бронетанкових і піхотних підрозділів. Цей гуркіт було чути на відстані до 24 км.

 
"Приводи" створювали звукову ілюзію присутності неіснуючих підрозділів на фронті й тим самим вводили в оману німців

Капітан Фред Фокс в офіційній історії цього незвичного підрозділу писав, що роль Армії привидів "була більше театральною, ніж військовою. Це було схоже на мандрівне роуд-шоу, яке проходило вгору та вниз по лінії фронту, уособлюючи справжні бойові загони". 

Артур Шилстоун, відомий американський художник та ілюстратор, який під час Другої світової був одним із "привидів", розповідав про свою зустріч з двома французами на велосипедах у нормандському селі. Ті приголомшено спостерігали, як четверо військовослужбовців на плечах несуть 40-тонний танк "Шерман" – насправді надувний макет. "Вони мовчки дивились на мене і шукали відповіді, і я нарешті сказав: "Американці дуже сильні".

 
Надувний танк, який використовували союзники під час операції в Нормандії в 1944 році

Ще один "привид", Білл Бласс, який згодом стане модельєром, чиї сукні носитимуть Жаклін Кеннеді та Ненсі Рейган, у своїй автобіографії згадуватиме той період свого життя: "Більшу частину війни я провів, надуваючи муляжі танків і мріючи про дивовижні нові способи застосування курячого пір'я".

Протягом останнього року війни "привиди" провели понад 20 операцій у Франції, Люксембурзі, Бельгії та Німеччині.

Служба в Армії привидів була цілком секретною: жоден із чоловіків у підрозділі не мав права розповідати про неї навіть дружинам. Коли вони були поза службою, то надягали знаки розрізнення інших підрозділів. Ба більше, таємниці служби вони мали зберігати і десятиліття по тому. 

Перша згадка про секретний підрозділ з'явилася в 1985 році. А повністю інформацію розсекретили лише в 1996-му. 

1 лютого 2022-го президент Байден підписав акт про нагородження Армії привидів однією з двох найвищих державних нагород – Золотою медаллю Конгресу. На той момент серед живих залишилося лише дев'ять бійців підрозділу. 21 березня цього року в Капітолії має відбутися спеціальна церемонія нагородження.

***

Як зміниться військовий камуфляж і якими будуть приманки для противника у війнах майбутнього, вже сьогодні замислюються експерти в цій сфері.

Багато хто з них вважає, що межа між макетами та справжньою зброєю буде все більше розмиватися. Роботизовані приманки використовуватимуться не лише для того, щоб ошукати противника, але й для нападу.

На Заході ведуть дослідження, як використовувати рої безпілотників, щоб на ворожих радарах вони створювали ілюзію присутності вертольотів, що атакують.

Сьогодні вже не вважається науковою фантастикою ідея візуальних приманок, створених за допомогою 3D-голограм.

Враховуючи досвід нинішньої війни, в цих перегонах макетів озброєнь Україна явно не буде статистом. Щоправда, спочатку доведеться перемогти у війні, що неможливо зробити винятково макетами зброї, навіть досконалими. А для цього вже зараз доведеться виконати роботу над помилками.

– По закінченню війни ми могли б наш досвід пропонувати партнерам, – вважає Олександр Камишін. – Умовно кажучи, вони продають один справжній HIMARS і три макети його "прикриття" разом із доктриною застосування всього цього комплексу – як, де, коли, для чого. Наше ноухау – це саме доктрина застосування, виходячи з досвіду роботи з такими макетами. Але таку доктрину треба мати. 

Взагалі головне питання 2024-го року – доктрини застосування будь-чого, від дронів до макетів зброї.

Михайло Кригель, УП 

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді