Свобода мирних зібрань: громадськість обманули, "поліцейщина" перемагає?
"Говорили-балакали - сіли й заплакали" - так можна охарактеризувати результати, до яких призвела спроба громадськості шляхом конструктивного діалогу розв'язати грізну "проблему №2450".
Нагадаю, 2450 - це законопроект, який, на думку переважної більшості громадських та правозахисних організацій, утискає право громадян на мирні зібрання і визнаний однією з найбільших загроз демократії в Україні у теперішній час.
Вас вислухали? То йдіть гуляйте!
Громадськості дали можливість випустити пар, подякували і пішли рухати освистаний правозахисниками 2450 далі.
Членами комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин було по суті вирішено продовжити роботу з цим документом і здійснити над ним чергову процедуру - рекомендувати голові парламенту спрямувати законопроект 2450 до Венеціанської комісії (Європейської комісії за демократію через право). Комітет очолює литвинівець Олег Зарубінський.
Все це зроблено так, ніби й не було масових всеукраїнських протестних акцій, ніби не звучала двадцятикратним рефреном на громадських слуханнях фраза "2450 потрібно відхилити!". Напівтаємно, без публічного повідомлення і залучення громадськості, комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин розглянув скандальний законопроект "Про порядок організації і проведення мирних заходів" (реєстраційний № 2450) 30 червня 2010 року і попросив спікера парламенту Литвина направити документ "венеціанцям".
Думку громадськості, яка була чітко артикульована на громадських слуханнях, організованих тим же комітетом за тиждень до цього, було відхилено повністю і абсолютно.
Ані одне зауваження громадськості не потрапило в текст законопроекту, котрий шлють на експертизу в Європу.
Нащо були слухання? Нащо не найостанніші правозахисники цієї країни битих три години втовкмачували депутатам та чиновникам порочність 2450? Щоб імітувати наявність діалогу?
Подальші дії правлячих кіл свідчать, що діалогу їм не потрібно. Вони, як той кіт з приказки, "слухають та їдять". Навіщо було вводити в оману людей і робити вигляд, ніби готові всерйоз когось слухати?
Претензії до 2450
Нагадаю, на громадських слуханнях 24 червня з приводу законопроекту 2450 щонайменше 22 громадські організації (ГО) недвозначно висловились за його відхилення. Правозахисники зачитували довгі списки зауважень до законопроекту. Часу для того, щоб озвучити їх усі, не вистачило.
Законопроект містить ряд норм, які погіршують і так невтішну ситуацію зі свободою зібрань в Україні. Численні зачіпки дозолять міліції та органам місцевої влади вільно забороняти фактично будь-які мітинги, акції чи демонстрації. Власне, чи не є це тим, що не вистачає можновладцям для щастя?
Закон встановлює неприйнятні строки щодо подання заявки, наводить такі формулювання щодо дозволених місць для мирних зібрань, що ними стануть лише згадані керівником МВС пустирі на околицях міст, фактично обмежує акції біля органів влади, а власне де ж їх проводити, якщо адресат - влада?
Є чимало маразмів, наприклад, підставою для затримання, за 2450, може бути наявність у демонстранта древка з прапором чи транспарантом на ньому, чи, приміром, за 2450 похорони можуть трактувати як подію, на яку потрібно подавати заявку, і т.п.
Словом, ідеологія закону - тотальний контроль і обмеження громадянської активності громадян. "Заради їх же блага!", - звісно, стверджують адвокати законопроекту від влади.
Саме так, влада. Схвальні оцінки законопроекту висловила лише вона - представники міліції (ну хто б сумнівався!), міністерства юстиції та керівник комітету литвинівець Олег Зарубінський.
Натомість потреби громадянського суспільства, давно відомі усім, хто активно займається публічними заходами, "сердобольні" автори 2450 не врахували.
Зараз життєво необхідними є наступні речі:
* Встановлення кримінальної відповідальності влади і, зокрема, правоохоронців за порушення свободи зібрань.
* Відсутність повідомлення про зібрання не має бути підставою для обмеження права на зібрання і притягнення до відповідальності організаторів і учасників зібрання.
* Чітке встановлення вичерпного переліку підстав для судової заборони мирних зібрань.
* Відсутність обмежень щодо місць проведення зібрань.
* Встановлення у Кодексі адміністративного судочинства України (КАСУ) спеціальних термінів для апеляційного оскарження судових рішень про заборону мирних зібрань.
З повним текстом позиції ряду ГО по 2450 можна ознайомитися тут.
На жаль, зараз де-факто перемогло МВС та правляче політичне угрупування з їх досить специфічними поглядами на право людей на мирні зібрання. Як тут не сказати, що в Україні намагаються будувати поліцейську державу?
Ігор Луценко, активіст громадянської ініціативи "Збережи Старий Київ"
