Хто судить Медведька та Поліщука за вбивство Бузини?

385 переглядів
Вівторок, 11 серпня 2015, 19:14
Ігор Луценко
народний депутат України, для УП

Судові процеси в рамках справи про убивство Олеся Бузини стали чудовою нагодою проаналізувати якість суддівського корпусу, котрий розпоряджається долями українців.

Випадкова вибірка суддів містить просто-таки легендарні особистості і геть нищить надію на законні та обґрунтовані рішення. 

ФІГУРАНТИ

Медведько Андрій Олександрович

26 років, закінчив географічний факультет  КНУ ім. Тараса Шевченка, до війни працював в будівельній компанії.

В 2007 долучився до руху "Збережи Старий Київ", брав участь в низці кампаній проти незаконних забудов по всьому Києву (Гостинний двір, замок Барона тощо).

У 2011 році Медведько організовує в Києві "Кубок Молодого Футболу", що пізніше стає всеукраїнським.

З перших днів став активним учасником Майдану , зокрема був замкоменданта Київради.

 

Був членом ВО "Свобода", у травні 2014 року балотувався як кандидат до Київради по 35-му виборчому округу, зайняв на виборах третє місце.

Після виборів вступив до лав добровольчого батальйону особливого призначення "Київ-2", де ніс службу до січня 2015 року.

Поліщук Денис Валерійович

25 років закінчив Національний університет харчових технологій,  працював у економічній, будівничій та ІТ-сферах.

З 2008 року організовував патріотично-військові вишколи. У 2011 році здобув військове звання молодшого лейтенанта. З 2011 року член виконкому УНА по Україні, балотувався в народні депутати України по партійним спискам УНА.

Активно виступав проти незаконних забудов (зокрема проти рейдерського захоплення Гостинного двору на Подолі), брав участь в Мовному майдані 2012 року. Був у перших рядах на Майдані.

 

18 березня 2014 року добровільно пішов у Збройні сили України. Служив у 54-ому розвідувальному батальйоні ЗСУ під Маріуполем. Був демобілізований офіцером запасу ЗСУ навесні 2015-го.

Питання про обрання запобіжного заходу підозрюваним у вбивстві Олеся Бузини Андрію Медведьку та Денису Поліщуку розглядалися в двох судових інстанціях: у Шевченківському райсуді Києва та у Київському міському апеляційному суді.

Шевченківський райсуд належить до тих, хто не опублікував ні декларацій про майновий стан своїх суддів, ані результати їх перевірки. Апеляційний суд Києва так само не опублікував ні декларації про доходи та майно суддів, ні результати люстраційної перевірки суддів.

Бугіль Володимир В'ячеславович, суддя Шевченківського районного суду м.Києва

 Фото: k-z.com.ua 

Володимир Бугіль дав дозвіл на арешт Дениса Поліщука та призначив для нього заставу в сумі 5 млн гривень.

Працює в Шевенківському суді з 2011 року. До того був суддею Яготинського районного суду Київської області.

В листопаді 2011 року Володимир Бугіль закрив судову справу проти помічниці судді Наталі Соловей, яка влітку джипом розчавила Світлану Тетеревкову, мати трьох дітей.

Під час другого Майдану, 6 грудня 2013 року, Бугіль заарештував на 2 місяці журналіста "Дорожнього контролю" Андрія Дзиндзю. Його звинувачували за ч.3 ст.286 ККУ (незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілим) в межах розслідування подій на Банковій 1 грудня 2013 р.

Також Бугіль звинуватив адвоката Дзиндзі Віктора Смалія у замаху на його (судді) життя у залі суду під час засідання у справі Дзиндзі. Після чого Смалій потрапив до СІЗО.

Також суддя Бугіль відомий тим, що відмовився заарештувати та випустив під заставу спортсмена із Білої Церкви Вадима Тітушко ("Румина"), який 18 травня 2014 року напав на журналістів Ольгу Сніцарчук та Влада Соделя.

Заставу, яку суддя Бугіль призначив за звільнення Тітушко, склала 22 940 гривень. Перед цим Бугіль відмовив прокурору у клопотання про домашній арешт обвинувачуваного.

В грудні 2011 року суддя Бугіль вів кримінальну справу щодо активістів Податкового Майдану, яких обвинувачували у пошкодженні бруківки на Майдані Незалежності восени 2010 року (ст.194 ч.1 ККУ в умисному пошкодженні чужого майна у великих розмірах).

Справу було закрито тільки після втечі Януковича, наприкінці березня 2014 року. Бугіль тоді скасував запобіжний захід для семи звинувачуваних, за ініціативою прокуратури.

У травні 2015 року Володимир Бугіль оштрафував на 51 грн. миколаївського пенсіонера за те, що той ходив на пікеті у Києві із плакатом з написом "Янукович казьол".

10 червня 2015 року Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів загальної юрисдикції зробила висновок, що Бугіль, та ще 8 суддів порушують присягу. Комісія рекомендувала ВРЮ звільнити Бугіля.

Хардіна Оксана Петрівна, суддя Шевченківського районного суду м.Києва

Фото: golos.ua

17 червня 2015 року Хардіна дала дозвіл на затримання Андрія Медведька, якого МВС звинувачує у вбивстві Олеся Бузини. Наступного дня вона розглядала справу щодо обрання Медведьку запобіжного заходу. Важливо, що на засіданні для обрання запобіжного заходу для Медведька, його адвокати клопотали про відвід судді Хардіної, бо саме вона дозволила заарештувати підозрюваного, а значить, особисто зацікавлена втому, щоб він потрапив до СІЗО. Проте Хардіна відмовилася усунутися від справи.

Хардіна почала працювати в Шевченківському районному суді Києва з вересня 2013 року, перед початком другого Майдану. До цього працювала в Жовтневому райсуді Кривого рогу.

Власне, Майдан не пройшов для Хардіної непоміченим. У грудні 2013 року суддя оштрафувала на 850 грн людину, що разом з іншими "брала активну участь" у руйнуванні пам’ятника Леніну на бульварі Шевченка в Києві. В тексті судового рішення йдеться про те, що обвинувачуваний визнав свою провину, і уклав угоду з прокурором.

З 23 квітня 2015 року Оксана Хардіна слухає у Шевченківському райсуді справу колишнього голови КМДА Олександра Попова. Йдеться про події на Майдані 30 листопада 2013 року, коли першу групу мітингувальників силою прибрали з вулиць в центрі Києва. Судова тяганина триває досі. Останнє перенесення засідання відбулося 6 липня 2015 року. Цікаво, що суддя Хардіна на засіданні з'ясовує у потерпілих мітингувальників, чи бив їх особисто голова КМДА Олександр Попов.

Справа розглядається і досі, тривають допити свідків, Олександр Попов живе спокійним світським життям, відвідуючи різноманітні публічні події.

Дмитро Михайлович Сокуренко, суддя Київського апеляційного суду

 

Був головуючим колегії суддів, яка скасувала рішення Шевченківського райсуду м. Києва (судді Бугеля) про призначення застави підозрюваному у співучасті у вбивстві Олеся Бузини Денису Поліщуку. Також був членом колегії суддів Київського апеляційного суду, яка відмовилася відпустити з під варти Андрія Медведька.

Почав працювати у Київському апеляційному суді з квітня 2014 року. Доти працював суддею Апеляційного суду Донецької області, куди прийшов у травні 2013 року.

У грудні 2014 року скасував рішення про арешт Печерського райсуду генерала Віктора Назарова, якого ГПУ звинуватила у тому, що через його недбальство проросійські бойовики збили військово-транспортний літак Іл-76 над Луганськом. В результаті трагедії загинуло 46 військових.

У 2013 році Сокуренка пов’язували із суддею Солом’янського райсуду г.Києва Аллою Демидовською, яку піймали на хабарництві та відсторонили від посади.

Приндюк Марія Василівна, суддя Київського апеляційного суду

Разом з Антоном Чернушенком. Фото segodnya.ua 

Була у складі колегії суддів Апеляційного суду м.Києва, яка скасувала рішення Шевченківського райсуду м.Києва (судді Бугеля) про призначення застави підозрюваному у співучасті у вбивстві Олеся Бузини Денису Поліщуку

Стала суддею Київського апеляційного суду у 2005 році. До цього, з 1995 року, працювала суддею Київського міського суду.

Найгучніша справа, за якою відома Марія Приндюк — закриття у 2004 році карної справи проти генерала Олексія Пукача, якого звинувачують у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе. Справу було відкрито за фактом знищення документів, що мали відношення до розслідування цього злочину.

Було відомо, що її чоловік Геннадій Приндюк був другом генерала Пукача. Сьогодні пан Приндюк працює в Київській міськдержадміністрації начальником Управління з питань правоохоронної роботи, запобігання та протидії корупції апарату Київської міськдержадміністрації.

У 2014 році Приндюк відмовилася звільнити з під ватри Євгена Бакуліна, колишнього керівника НАК "Нафтогаз України", якого звинувачували у розтраті державних коштів.

Адвокат Бакуліна Олена Теличук заявила тоді, що Приндюк особисто і вся колегія суддів Київського апеляційного суду знаходяться під тиском чинної влади.

У квітні 2014 року зменшила на місяць термін перебування під вартою колишнього ректора Національного університету Державної податкової служби Петра Мельника, який тікав від слідства, що звинуватило його у хабарництві.

Також Приндюк залишила під вартою у СІЗО адвоката Віктора Смалія, а у 2011 році дозволила залишити під вартою громадську активістку Ганну Сінькову, яка підсмажила яєчню на вічному вогні у Київському Парку слави.

Правозахисники неодноразово скаржилися на порушення присяги суддею Марією Приндюк. У 2013 році Вища рада юстиції залишила без задоволення такі скарги. А у 2015 Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів загальної юрисдикції рекомендувала Вищій раді юстиції звільнити Марію Приндюк за порушення суддівської присяги.

Леванчук Олексій Миколайович, суддя Апеляційного суду м.Києва

Фото: news.pn 

Був членом суддівської колегії, яка скасувала рішення Шевченківського райсуду м.Києва (судді Бугеля) про призначення застави підозрюваному у співучасті у вбивстві Олеся Бузини Денису Поліщуку.

Переведений на роботу до Київського апеляційного суду у квітні 2015 року. До цього працював суддею апеляційного суду Миколаївської області та Апеляційного суду Хмельницької області.

У квітні 2015 року стало відомо, що Леванчук претендує на посаду слена Вищої ради юстиції, правозахисна громадськість гучно виступила проти цього. Зокрема громадська організація "Правова ініціатива" звернулася до президента України Петра Порошенка з вимогою запобігти тому, щоб Леванчук потрапив до цього органу. Правозахисники звинуватили суддю у створенні корупційних схем на Хмельниччині, втягування у брудні оборудки інших суддів та посадових осіб на основах кругової поруки, зловживання родинними зв’язками на службі (син Леванчука також працює суддею на Хмельничині) та створенні так званого "сімейному клану Леванчуків", а також у тому, що Леванчук був призначений на різні посади із порушенням закону.

"Українська правда" писала, що свого часу Леванчук організував тотальний "збір коштів" з суддів Миколаївського обласного апеляційного суду: від 5 до 50 тисяч доларів з кожного за продовження свого перебування на посаді.

Коли Леванчук просився до ВРЮ, то задекларував доволі скромні статки. А саме, земельну ділянку площею 2 тис. кв м, житловий будинок у 467,9 кв м, квартиру 83 кв м, представницький автомобіль Audi A8 2011 року. Як майно членів родини він задекларував у 2014 році автомобіль Volkswagen Touareg 2012 року випуску.

Масенко Денис Євгенович, суддя Апеляційного суду м.Києва

 

6 липня 2015 року відмовив захисникам Андрія Медведька у скасуванні для нього запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.

Денис Масенко був переведений до Київського апеляційного суду у квітні 2015 року. До цього він працював в Апеляційному суді Луганської області. Перебував під обстрілами та, за власним зізнанням, побував "за запрошенням" в осіб з автоматами в Луганському СБУ після окупації міста проросійськими бойовиками.

Ім’я Масенка згадується в складі колегії суддів апеляційного суду в проекті рішення про скасування арешту на майно "Нафтогазвидобування", яке голова Апеляційного суду м.Києва Антон Чернушенко ховав у мантії під час обшуку в його службовому кабінеті.

У 2011-2012 році розглядав справу щодо спору навколо акцій "Одесакондитер" у Апеляційному суді Луганської області. На одній стороні конфлікту були власники міноритарних пакетів, зокрема головва спостережної ради Хамалов та голова правління Маштакова, та мажоритарних родина Гросу, яка продала свої пакети (близько 80% акцій) компанії "ТЕКТ" (належить російському бізнесмену Вадиму Грибу). Масенко розглядав позов Маштакової, яка скаржилася, що їй перешкоджають виконувати обов’язки голови підприємства. Позов задоволений не був через те, що Маштакова не з’явилася на засідання, як це вказано в тексті документу.

Після цього Хамалов, Маштакова та голова ДКЦПФР Петрашко скаржилися до Адміністрації президента та ВРЮ на Масенка та вимагали звільнити його з посади, наполягаючи на тому, що він порушив суддівську присягу. Проте ВРЮ дійшла висновку, що таких підстав немає.

Ігор Луценко, народний депутат України, для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
5 міфів про передвиборчу кампанію у Facebook
У великих містах, де виборець уже ситий білбордами й сіті-лайтами, Фейсбук може стати недорогим і результативним засобом передвиборчої кампанії.
Подорожі зі змістом, або Як буде трансформуватися туристичний ринок
Кардинальна трансформація туристичного ринку – це вже неминуча реальність, яку треба негайно враховувати у всіх бізнес-процесах.
Конституційні права в колі праворадикального вогню
Національна поліція має провести роботу над помилками та проаналізувати, що ж пішло не так під час акції за права трансгендерів у Києві, і як запобігати таким помилкам у майбутньому.
Безпекова політика ЄС: чи можливий компроміс між Парижем і Берліном
Різниця підходів Парижа і Берліна багато в чому пояснюється їхнім геополітичним розташуванням. Для Парижа основне джерело загроз швидше на Півдні, а для Берліна – на Сході.
Плагіат чи помилка: звідки це бажання знищити колегу з НАНу?
Помилка – це так само досвід. А якщо за досвід убивати, то прогресу не буде.
Як не перетворити опитування про землю на інструмент передвиборної агітації
Соціологічні опитування українців щодо мораторію на торгівлю аграрною землею часто маніпулятивні. Це вигідно політикам та агрохолдингам.
Як організовувати конференції з єврейських студій? Погляд ізсередини
В Україні, як і в сусідніх пострадянських республіках, сформувалася доволі специфічна традиція організації і проведення наукових конференцій.