Новий Верховний Суд. Велике бачиться на відстані. І воно вже близько

2802 перегляди
Неділя, 12 листопада 2017, 16:15
Сергій Козьяков
Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, для УП

Чотири роки тому мало хто з нас міг собі уявити, які зміни відбудуться в Україні і як повернеться наша доля. В тому числі і ті люди, які сьогодні прийняли присягу судді нового Верховного Суду, і прізвища яких попали в текст указу президента про призначення суддів у Верховний Суд.

Навіть якщо у мріях вони хотіли коли-небудь зайняти таку високу посаду, то навряд чи розраховували, що це станеться так, як сталося зараз – у результаті конкурсу, з онлайн-трансляцією їх діалогів з членами Вищої кваліфікаційної комісії України, вивченням під мікроскопом кожного факту біографії і публікацією повного досьє в інтернеті.

Можливо, якби деяким з переможців конкурсу чотири роки тому показали майбутнє, вони б зареклися брати участь у цьому заході.

Найбільше здивувалися б переможці – вихідці з адвокатури та наукового середовища, адже на той час у них зовсім не було права претендувати на мантію судді ВС, минаючи 15 років трудових буднів судді нижчої інстанції або роботу в КСУ.

Здивувалися б і майбутні члени ВККС, дізнавшись, який обсяг роботи їм належить зробити.

Здивувалися б і критики конкурсу – тому, що вони отримають немислимі раніше можливості критикувати реформаторів і зміни, за які самі ратували.

Найголовніше досягнення конкурсу – можливість для кожного талановитого, гідного юриста повірити, що він може скористатися соціальним ліфтом і претендувати на посаду судді Верховного Суду шляхом участі в абсолютно відкритому, прозорому конкурсі і бути в ньому успішним. Адже раніше розчарування в державному механізмі проведення кадрових процедур саме по собі не давало можливість організувати нормальну конкуренцію і вибрати кращих з кращих.

У процесі реалізації судової реформи держава отримала дійсно новаторський, потужний, ефективний механізм відбору професіоналів. І тепер зможе застосовувати його в подальшому в інших конкурсах на заняття найважливіших посад не тільки в судовій системі.

Якщо порівнювати, як було і як стало, то ми сьогодні маємо:

I. Виключення з процедури політичного органу – парламенту.

Верховну Раду, яка раніше в "кулуарному" режимі обирала суддів до Верховного Суду і в інші суди, повністю і остаточно усунуто від кадрових процесів судової системи. Основні рішення ухвалюють органи в системі судоустрою, незалежні від інших гілок влади. Президент виконує лише церемоніальну роль, підписуючи указ на підставі подання Вищої ради правосуддя (ВСП).

Тому за все випробування тих осіб, які в підсумку пройшли етапи відбору в новий ВС, від початку і до кінця відповідали тільки два органи – Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя.

ІІ. Конкурс як такий і зовсім нові процедури відбору.

Раніше подібних конкурсів не існувало взагалі.

І ми не могли собі уявити, щоб на сайті судової влади було завчасно розміщено оголошення про наявність вакансії в Верховному Суді, найдетальніші правила проведення конкурсу та його методологію.

Ми не могли собі уявити, що потім буде оголошено публічний конкурс на цю вакансію, опублікувано список претендентів, їх досьє, майнову декларацію, інформацію про родинні зв'язки, декларацію доброчесності, протестовано їх знання, проведено психологічний тест, а потім співбесіду з ВККС, демонструючи все це в прямому ефірі.

Цього всього раніше ніколи не було. Ще три роки тому була закритою навіть просто інформація про наявність вакансій не тільки до Верховного, але й у будь-який інший суд країни. Уявляєте?..

Ми обов'язково проведемо конкурс ще не один раз (наприклад, в апеляційні суди або вищі спеціалізовані суди) – вважаю, наступного разу процедура буде більш відточеною.

III. Люди.

Ми змогли "захантити" в судову систему нових людей. 24% переможців в конкурсі до Верховного Суду – люди "не з системи": адвокати, науковці.

Упевнений, що найбільший за всю історію відбору в суди першої інстанції потік людей, який пішов відразу після конкурсу в ВС (а це понад п'ять тисяч юристів), також є наслідком того, про що я сказав вище. Реформатори показали реальність перспектив успішно пройти випробування без наявності "блату" і інших липких способів. Такий ажіотаж був вперше.

IV. Критерії відбору: компетентність, професійна етика і доброчесність.

Вперше законом були визначені критерії відбору: компетентність, професійна етика і доброчесність. Вони однакові для всіх учасників конкурсу, незалежно від стажу роботи, зв'язків, рівня знань і авторитету серед колег. Винятків бути не може – це доведено на прикладі конкурсу до Верховного Суду.

Раніше цих критеріїв в законі не існувало, як і будь-яких інших встановлених нормативно.

V. Досьє на кожного кандидата в публічному доступі.

Всі бажаючі можуть ознайомитися на сайті ВККС з біографією, мотивацією, його професійним досвідом, результатами спеціальної перевірки, родинними зв'язками тощо – і звичайно, обговорити цю інформацію з усіх боків на кухні, в соціальних мережах і на телебаченні.

Кожне рішення Комісії потрапляє в досьє кандидата.

Така практика не те, що не існувала раніше в Україні, її немає навіть у переважній більшості країн світу.

Раніше претенденти до Верховного та інші суди заповнювали тільки коротку паперову декларацію. Тепер же їм доводиться витратити чимало часу, щоб довести, що їм нема чого приховувати – заповнити докладну анкету, декларацію родинних зв'язків, електронну декларацію, де вказати своє майно, доходи тощо.

ВККС отримує інформацію з більш ніж 20 джерел про кандидата, в тому числі НАБУ і НАЗК. Тому будь-яка недомовленість може перешкодити йому/їй пройти перевірку і отримати пріоритет перед конкурентом.

VI. Перевірка професійних знань.

Раніше кандидат у Верховний Суд проходив таку перевірку в закритому режимі у вузькому колі невідомих суспільству осіб і за відсутності будь-якої прозорої методології.

Тепер навіть найдосвідченіші, авторитетні судді зобов'язані публічно ще раз довести свій професіоналізм. Процедуру тестування моніторять десятки спостерігачів, а сама вона транслюється в інтернет.

VII. Перевірка психологічних якостей і IQ.

Це нововведення, мабуть, стало найбільш стресовим для кандидатів в новий ВС, які здавали 4 психологічних тести і тест на загальні здібності. Не всі змогли показати рівень морально-етичних якостей, гідний рівня судді Верховного Суду, тому не змогли дотягнутися до бажаної планки.

VIII. Трансляція співбесід в режимі онлайн на каналі ВККС.

Така новація дозволяє побачити, як кандидат проходив співбесіду, які питання йому задавали, що він відповідав.

Подібна процедура навіть в Європі зараз проводиться в закритому конфіденційному режимі. Ми ж її відкрили повністю.

ІX. Громадська рада доброчесності

Ще кілька років тому громадськість і ЗМІ не мали можливості критикувати учасників конкурсу і сам конкурс хоча б тому, що була відсутня сама інформація про конкурс. Тепер в законі прямо прописано існування спеціального представницького органу громадськості, який сприяє ВККС у перевірці морально-етичних якостей кандидата.

Подібний досвід є унікальним як для України, так і для світової практики.

Незважаючи на те, що наші європейські колеги нас критикують за практику такої глибокої участі громадськості в конкурсних процедурах в судовій системі, реформатори, менше з тим, пішли на такий крок, враховуючи запит суспільства в результаті Революції гідності.

Представники громадськості поруч з серйозними професіоналами – членами ВККС – під час конкурсу отримали не тільки новий для багатьох з них досвід аналітичної роботи, але й публічну популярність, завдяки увазі ЗМІ і трансляції майже всіх процедур в інтернет.

Це дає їм можливість не тільки для подальшого кар'єрного зростання, а й, чого на світі не буває, для ефектного початку політичної діяльності, якщо з'явиться бажання для такої.

X. Рейтинг кандидатів за підсумками конкурсу.

Будь-який спостерігач може побачити, скільки балів набрав той чи інший кандидат не тільки за підсумками всього конкурсу, а й кожного окремого етапу.

До судової реформи подібних рейтингів не існувало. Адже рейтинг складається тільки за підсумками конкурсу. А якщо конкурсу немає, то який може бути рейтинг... Чи не так?

 *    *    *

Велике бачиться на відстані.

У запалі конкурсно-відбіркових процедур ми не завжди помічаємо, як швидко змінюється навколишня дійсність, як за "принципом доміно" одні зміни тягнуть інші.

У судовій системі вдалося провести за європейськими і світовими мірками безпрецедентний за масштабом і відкритістю конкурс, який, може й, і не ідеальний (з точки зору критиків), але цілком може стати еталоном для інших конкурсів, які проводяться в країні.

Суспільство отримало новий Верховний Cуд в результаті відкритого конкурсу.

Можна не називати це успіхом. Назвемо це першим результатом. Дочекаємося першої тисячі рішень суддів нового ВС.

Судді нового Верховного Cуду – частина суспільства. Вони частина нас. Будемо хвилюватися за них. Будемо на них сподіватися.

Тому що вони – наш шанс на відновлення справедливості в країні, у якій ми живемо.

Сергій Козьяков, Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, к.ю.н., спеціально для УП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
powered by lun.ua
Маємо директора ДБР. Що далі?
Якщо уряд не внесе зміни до своєї постанови, ДБР буде змушене розслідувати справи не самостійно, а лише у співпраці з СБУ, Нацполіцією або НАБУ. Працівники яких і будуть "під прицілом" ДБР.
До міністра Нищука і книговидавців моє дружнє послання
Непрозорість забезпечує міністерство. Але потребу такої послуги спричиняють видавці "зі зв’язками". Колеги-видавці, наша сфера – це те, що продукує більше ніж продукт для споживання. Виходьмо з закулісся.
Допомога переселенцям: досвід Грузії
Україні необхідно брати за основу успішні моделі вирішення проблем переселенців і починати їх реалізацію. Не варто чекати 17 років, перш ніж почати щось робити, як це було в Грузії. (рос.)
Записки лібертаріанця. Громадянство
Є міркування лояльності. Його коріння росте з монархічної Європи: не можна було бути слугою двох панів або підданим двох суверенів. Однак громадянин – не слуга держави, а її співвласник. (рос.)
100 років самотності. Невивчені уроки революцій
В Україні революцій не було вже сто років. Була спроба захоплення влади й передача її в нібито хороші руки. Але без зміни підвалин, які вивели людей на Майдан, усе повернулося на свої місця. Ледь не в гіршому варіанті контрреволюції.
Дайте людям можливість заощаджувати
Уряд визначився: вугіллю та агрохолдингам – побільше, на енергозбереження – поменше.