100 років шалапутному Уолту Діснею
Четвер, 6 грудня 2001, 12:34
Саме стільки виповнилося від дня народження всесвітньо відомого мультиплікатора. Основні свята у пам'ять про класика мультиків Діснея відбулися у парку розваг "Діснейленд" (штат Каліфорнія) і "Дісней уорлд" (штат Флоріда). Там відбулися паради забавних тваринок і чоловічків, вигаданих Діснеєм, дзвеніли мелодії, улюблені з дитинства людьми різних поколінь і країн.
Великий кінематографіст, фундатор цілого художнього напряму в анімації, Уолт Дісней народився не в Чікаго, як було прийнято вважати довгі роки, а в Іспанії, у селищі Мохакар в Андалусії. Такої думки дотримуються не тільки жителі цього селища, але і багато хто з біографів Діснея, у тому числі й американські.
Зокрема, згідно з цією версією, Дісней був сином жительки Мохакара Ісабель Самори, яка працювала прибиральницею у місцевого лікаря дона Хінеса Каррільо. 5 грудня 1901 року Ісабель, яка не була одружена, народила сина, якого нарекли Хосе Гірао Самора. Ісабель незабаром емігрувала до США, але і там доля жінки не склалася, і через важке матеріальне становище вона віддала дитину у сім'ю своїх сусідів - Еліаса і Флори Дісней. У 1902 році вони охрестили Хосе, та дали йому ім'я Уолтер Еліас Дісней.
Багато хто з дослідників життя і творчості геніального мультиплікатора підтверджує цю версію.
Ніколи не плекавши пристрасті до "чистого мистецтва", Уолт з юних років мріяв отримати зиск зі свого таланту. У сім років він вже щосили продавав свої картинки сусідам.
А у віці 16 років Дісней намагався потрапити на фронт першої світової. Його не брали через те, що йому було небагато років. Але, обдуривши організацію Червоного Хреста, Уолт відправився-таки на війну - як шофер амбулаторії. Машину, на якій він ганяв мінними полями Франції, замість камуфляжного забарвлення він розписав своїми малюнками.
Свою роботу у Голлівуді Дісней почав з серії мультфільмів "Аліса у країні мультиків", потім прийшла пора "Освальда Щасливого кролика". Але цей персонаж вкрала у Діснея дистриб'юторка його фільмів Маргарет Уїнклер. У смутку і печалі їхав Дісней, який залишився без копійки у кишені на поїзді у Голллівуд. Від безвиході він почав шкрябати у блокноті різні нікчемні фігурки. "Нашкрябався" Міккі Маус.
"Оживляли" мишеня "сімейним підрядом" - разом з 27-річним Уолтом працювали його брат Рой та їх дружини Ліліан й Една. Але два перших мультфільми ніхто з прокатників не купив. За порогом був 1928 рік, у кіно щойно прийшов звук, і природжений продюсер Дісней вирішує, що третій фільм про мишеня повинен бути звуковим.
Сказано - зроблено: Дісней сам озвучує мишеня. Продовження нам всім добре відоме. Міккі Маус став національним героєм і символом Америки. "Я відчуваю сентиментальну прихильність до персонажа, що зіграв таку велику роль у моєму житті, - зізнався потім Дісней. - Частково він - це я, а я - він".
Після "Білосніжки і семи гномів" Дісней більше не малював, зате, як і колись, пильно стежив за розвитком нових технологій. Ще у 30-х мультиплікатор заснував свою власну школу, в якій готував майбутніх співробітників компанії. Вчив їх головному своєму секрету - перетворювати пласкі целулоїдні картинки на об'ємні фігурки і надавати їм характеру.
На честь святкування 100-ї річниці легендарного мультиплікатора спеціальну ювілейну церемонію проведе у престижному лос-анджелеському районі Беверлі-Хіллз американська Академія кіномистецтва. Дісней вважається чемпіоном з числа тих, хто отримав від неї вищі нагороди - за всю кар'єру він завоював 26 "Оскарів". А номінантом на нагороду Дісней був 59 разів.
Дочці Діснея - Дайан Дісней Міллер буде вручена особлива вітальна листівка. Через Інтернет привітання змогли підписати понад 11 тис. прихильників творчості великого митця і казкаря.
Але зараз зовсім не так добре ідуть справи послідовників Діснея. Компанія Disney - гігант індустрії розваг - переживає фінансові труднощі. Вперше у студії з'явилися серйозні конкуренти, які все ж в одному поки поступаються: в їх біографії немає великої легенди, яку десятиріччями створював Уолт Дісней.
Причому у таких дитячих добрих мультиках Діснея культурологи і психологи вже давно схильні вбачати прихований підтекст. Культурологи Аріель Дорфман й Арманд Маттеляр навіть випустили монографію - "Як читати Дональда Дака: імперіалістична ідеологія у коміксах Діснея". А щоб просто перерахувати всі звинувачення на адресу містера Уолта, випускають цілі збірки. Дісней, мовляв, погано ставиться до стариків, негрів, кішок, матерів, щасливих сімей (яких у його мультфільмах не буває ніколи).
Іноді Діснея просто перетворюють на втілення американської колоніальної політики, культурної глобалізації і Нового Світового Порядку. У масиві критичних текстів образ Діснея спресувався більш ніж виразно: політично безпардонний, патріархальний, покритий мохом і притому зухвалий дядько, якого так і тягне назвати Семом і домалювати козлячу борідку.
В "Алладіні", наприклад, критики бачать алегорію боротьби Ізраїлю і Палестини і ледь чи не розчерк "Хезболла" на животі у джинна. У "Королі-леві" - фреску про апартеїд й ілюстрацію до робіт Фукуями. У "Горбані з Нотр-Даму" - історію про те, як Америка підминає під себе стару добру Європу.
Тим часом тенденція пошуку у мультфильмах Діснея інший, прихований зміст властивий не тільки культурологам: тисячі людей на всій земній кулі вдивляються в екран, щохвилини зупиняючи касету на паузі - вони сподіваються побачити те, що не повинні були побачити. І винні в цьому самі аніматори, які від нудьги вставляють у мультфільми сальні жарти і контекстні цитати, причому помітити їх можна, тільки переглядаючи касету в уповільненому режимі і звертаючи увагу на найдрібніші деталі.
Традиція ця пішла, як кажуть, ще з "Білосніжки і семи гномів". В одній з найромантичніших сцен мультфільму на задньому плані сумно какає бегемотик, намальований якимсь шкодливим рисувальником. В "Алладіні" половина намальованої масовки - це самі аніматори, у "Русалочці" одна з веж замка недвозначно нагадує фалос, а у "Королі-леві" хмари на секунду складаються у слово "Секс".
Приховані зображення є не тільки у мультфільмах: як доведеться бути в Діснейленді, неодмінно зверніть увагу на дітей (і дорослих також), які з дурним виразом обличчя витріщаються на стіни, парканчики і кіоски з мороженим. Вони не йдуть на атракціони - вони шукають "таємного Міккі-мауса". Виявляється, творці Діснейленда всюду у парку наліпили знайомий абрис голови з вухами, і хто більше знайде, тому "щастя".
Народна миша Міккі-Маус стала таким же уособленням сьогоднішньої Америки, як статуя Свободи. Маус став символом віри - маленькими мишенятами грають американські діти, середньої величини мишки красуються на футболках дорослих, двометровий, усміхнений на всю свою величезну пащу монстр відкриває урочисті ходи. У бездоганній посмішці Мауса, яка тримає удари за будь-яких обставин, втілені кращі риси нації - воля до перемоги і нестримний оптимізм, все, що переможці талібів успадкували від мисливців за команчами.
Великий кінематографіст, фундатор цілого художнього напряму в анімації, Уолт Дісней народився не в Чікаго, як було прийнято вважати довгі роки, а в Іспанії, у селищі Мохакар в Андалусії. Такої думки дотримуються не тільки жителі цього селища, але і багато хто з біографів Діснея, у тому числі й американські.
Зокрема, згідно з цією версією, Дісней був сином жительки Мохакара Ісабель Самори, яка працювала прибиральницею у місцевого лікаря дона Хінеса Каррільо. 5 грудня 1901 року Ісабель, яка не була одружена, народила сина, якого нарекли Хосе Гірао Самора. Ісабель незабаром емігрувала до США, але і там доля жінки не склалася, і через важке матеріальне становище вона віддала дитину у сім'ю своїх сусідів - Еліаса і Флори Дісней. У 1902 році вони охрестили Хосе, та дали йому ім'я Уолтер Еліас Дісней.
Багато хто з дослідників життя і творчості геніального мультиплікатора підтверджує цю версію.
Ніколи не плекавши пристрасті до "чистого мистецтва", Уолт з юних років мріяв отримати зиск зі свого таланту. У сім років він вже щосили продавав свої картинки сусідам.
А у віці 16 років Дісней намагався потрапити на фронт першої світової. Його не брали через те, що йому було небагато років. Але, обдуривши організацію Червоного Хреста, Уолт відправився-таки на війну - як шофер амбулаторії. Машину, на якій він ганяв мінними полями Франції, замість камуфляжного забарвлення він розписав своїми малюнками.
Свою роботу у Голлівуді Дісней почав з серії мультфільмів "Аліса у країні мультиків", потім прийшла пора "Освальда Щасливого кролика". Але цей персонаж вкрала у Діснея дистриб'юторка його фільмів Маргарет Уїнклер. У смутку і печалі їхав Дісней, який залишився без копійки у кишені на поїзді у Голллівуд. Від безвиході він почав шкрябати у блокноті різні нікчемні фігурки. "Нашкрябався" Міккі Маус.
"Оживляли" мишеня "сімейним підрядом" - разом з 27-річним Уолтом працювали його брат Рой та їх дружини Ліліан й Една. Але два перших мультфільми ніхто з прокатників не купив. За порогом був 1928 рік, у кіно щойно прийшов звук, і природжений продюсер Дісней вирішує, що третій фільм про мишеня повинен бути звуковим.
Сказано - зроблено: Дісней сам озвучує мишеня. Продовження нам всім добре відоме. Міккі Маус став національним героєм і символом Америки. "Я відчуваю сентиментальну прихильність до персонажа, що зіграв таку велику роль у моєму житті, - зізнався потім Дісней. - Частково він - це я, а я - він".
Після "Білосніжки і семи гномів" Дісней більше не малював, зате, як і колись, пильно стежив за розвитком нових технологій. Ще у 30-х мультиплікатор заснував свою власну школу, в якій готував майбутніх співробітників компанії. Вчив їх головному своєму секрету - перетворювати пласкі целулоїдні картинки на об'ємні фігурки і надавати їм характеру.
На честь святкування 100-ї річниці легендарного мультиплікатора спеціальну ювілейну церемонію проведе у престижному лос-анджелеському районі Беверлі-Хіллз американська Академія кіномистецтва. Дісней вважається чемпіоном з числа тих, хто отримав від неї вищі нагороди - за всю кар'єру він завоював 26 "Оскарів". А номінантом на нагороду Дісней був 59 разів.
Дочці Діснея - Дайан Дісней Міллер буде вручена особлива вітальна листівка. Через Інтернет привітання змогли підписати понад 11 тис. прихильників творчості великого митця і казкаря.
Але зараз зовсім не так добре ідуть справи послідовників Діснея. Компанія Disney - гігант індустрії розваг - переживає фінансові труднощі. Вперше у студії з'явилися серйозні конкуренти, які все ж в одному поки поступаються: в їх біографії немає великої легенди, яку десятиріччями створював Уолт Дісней.
Причому у таких дитячих добрих мультиках Діснея культурологи і психологи вже давно схильні вбачати прихований підтекст. Культурологи Аріель Дорфман й Арманд Маттеляр навіть випустили монографію - "Як читати Дональда Дака: імперіалістична ідеологія у коміксах Діснея". А щоб просто перерахувати всі звинувачення на адресу містера Уолта, випускають цілі збірки. Дісней, мовляв, погано ставиться до стариків, негрів, кішок, матерів, щасливих сімей (яких у його мультфільмах не буває ніколи).
Іноді Діснея просто перетворюють на втілення американської колоніальної політики, культурної глобалізації і Нового Світового Порядку. У масиві критичних текстів образ Діснея спресувався більш ніж виразно: політично безпардонний, патріархальний, покритий мохом і притому зухвалий дядько, якого так і тягне назвати Семом і домалювати козлячу борідку.
В "Алладіні", наприклад, критики бачать алегорію боротьби Ізраїлю і Палестини і ледь чи не розчерк "Хезболла" на животі у джинна. У "Королі-леві" - фреску про апартеїд й ілюстрацію до робіт Фукуями. У "Горбані з Нотр-Даму" - історію про те, як Америка підминає під себе стару добру Європу.
Тим часом тенденція пошуку у мультфильмах Діснея інший, прихований зміст властивий не тільки культурологам: тисячі людей на всій земній кулі вдивляються в екран, щохвилини зупиняючи касету на паузі - вони сподіваються побачити те, що не повинні були побачити. І винні в цьому самі аніматори, які від нудьги вставляють у мультфільми сальні жарти і контекстні цитати, причому помітити їх можна, тільки переглядаючи касету в уповільненому режимі і звертаючи увагу на найдрібніші деталі.
Традиція ця пішла, як кажуть, ще з "Білосніжки і семи гномів". В одній з найромантичніших сцен мультфільму на задньому плані сумно какає бегемотик, намальований якимсь шкодливим рисувальником. В "Алладіні" половина намальованої масовки - це самі аніматори, у "Русалочці" одна з веж замка недвозначно нагадує фалос, а у "Королі-леві" хмари на секунду складаються у слово "Секс".
Приховані зображення є не тільки у мультфільмах: як доведеться бути в Діснейленді, неодмінно зверніть увагу на дітей (і дорослих також), які з дурним виразом обличчя витріщаються на стіни, парканчики і кіоски з мороженим. Вони не йдуть на атракціони - вони шукають "таємного Міккі-мауса". Виявляється, творці Діснейленда всюду у парку наліпили знайомий абрис голови з вухами, і хто більше знайде, тому "щастя".
Народна миша Міккі-Маус стала таким же уособленням сьогоднішньої Америки, як статуя Свободи. Маус став символом віри - маленькими мишенятами грають американські діти, середньої величини мишки красуються на футболках дорослих, двометровий, усміхнений на всю свою величезну пащу монстр відкриває урочисті ходи. У бездоганній посмішці Мауса, яка тримає удари за будь-яких обставин, втілені кращі риси нації - воля до перемоги і нестримний оптимізм, все, що переможці талібів успадкували від мисливців за команчами.
