Продаж цегли, підтримка російської опозиції, відпочинок у Криму. Хто з працівників "Росатому" допомагав в окупації ЧАЕС
У ніч на 7 червня 2026 року російський ударний дрон атакував сховище ядерних відходів у Чорнобильській зоні. Кілька років тому важко було уявити, що ударні дрони літатимуть над територією атомної електростанції, на якій сталася найбільша у світі ядерна катастрофа. Ба більше, що ці дрони будуть атакувати ядерні об'єкти. На щастя, відпрацьованого палива в пошкодженій будівлі не було. Й у новинах можна було прочитати фразу "радіаційний фон у межах норми".
Це вже не перша атака на Чорнобильську атомну електростанцію. В лютому 2025-го аналогічний дрон пошкодив новий безпечний конфайнмент, який накриває зруйнований 4-ий енергоблок ЧАЕС. Та й загалом російські безпілотники чи не щодоби пролітають над зоною відчуження.
Втім, росіяни з першого дня повномасштабного вторгнення займаються таким ядерним тероризмом. Адже саме їхні війська 24 лютого захопили ЧАЕС. З окупацією росіянам допомагав "Росатом" – російський державний холдинг, який будує, експлуатує і досліджує "мирний атом".
У цьому тексті, який ми готували з партнерами з "Книги катів", хочемо нагадати, як розвивалися події навколо ЧАЕС у перші тижні повномасштабного вторгнення. А також розкажемо, що змогли дізнатися про частину працівників "Росатому", які допомагали російським військам в окупації станції.
Київ за три дні
Від білоруського кордону до 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС приблизно 10 кілометрів навпростець.
Перші російські військові з'явилися на станції 24 лютого 2022 року по 15-ій годині. Окупанти зайшли на територію через контрольно-пропускний пункт № 2, звідти рухалися до сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-1. Вже майже о 16:00 до адміністративного корпусу під'їхали БТР, БМП і танк росіян.
У будівлю зайшов російський полковник поліції Андрій Фроленков. На той момент – заступник командира загону спецпризначення "Арсенал" Росгвардії в Брянській області. Слідом за ним в адмінкорпусі з'явився і начальник центру спеціального призначення сил оперативного реагування та авіації, майор Сергій Бураков. Саме він, імовірно, керував окупаційним контингентом під час захоплення станції.
Після переговорів бійці Національної гвардії України, які перебували на станції, були вимушені здатися в полон, оскільки прямий бій на території ЧАЕС міг нести значні ризики ядерного інциденту.
Атомна станція фактично перетворилася для окупантів на логістичний хаб, через який рухалися російські війська. При цьому персонал у зоні відчуження продовжував працювати понаднормово, не пускаючи непрошених "гостей" на ключові об'єкти.
З 9 березня 2022 року станція лишилася без електрики через обстріли енергомережі. Російський окупаційний контингент пропонував під'єднати ЧАЕС до Білорусі, проте інженери станції запропонували використовувати дизельні генератори.
Детальніше про період окупації можна прочитати в тексті "Санаторій Чорнобиль"
Тим часом на станції мінялися "старші". У перші тижні березня вже згаданого Буракова змінив генерал-майор поліції Олег Якушев, заступник командувача Росгвардії Сибірського округу. Він же фактично став самоназваним комендантом ЧАЕС.
Окрім нього на станції також були помічені голова військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ) Східного військового округу РФ генерал-майор Олексій Ртищев, який саме й мав вирішувати проблеми з електропостачанням.
Згодом на ЧАЕС приїхав голова відділу Управління начальника військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил РФ Сергій Мальцев.
А вже наприкінці окупації на території станції окупантів нагороджував генерал-полковник, заступник директора Федеральної служби військ Росгвардії Олексій Беззубиков.
Також наші партнери встановили, що до охорони ЧАЕС РФ залучала підрозділи Росгвардії з Дзержинська, Зарєчного, Балакова та Дімітровграда.
Під час відступу росіяни вкрали з території Чорнобильської зони відчуження різне обладнання на понад 135 мільйонів доларів. Окрім комп'ютерів, дозиметрів і автомобілів окупанти забрали з собою сервери, з Центральної аналітичної лабораторії зник спектрометр за 6 мільйонів євро та кілька хроматографів.
Як розповіла в коментарі УП експертка з ядерної безпеки та атомної енергетики Ольга Кошарна, програмне забезпечення для вкраденого лишилося в Україні. А кожен пристрій мав трекер, який дозволив деактивувати обладнання, тож росіяни, по суті, не могли ним скористатися.
Також із собою окупанти вивезли автомобілі для перевезення радіаційних відходів і пожежні авто, які передавали до зони відчуження під час пожеж у 2020-му.
І найважливіше: під час відступу російські окупаційні війська забрали з собою в полон 169 нацгвардійців, шестеро з яких досі перебувають у російських тюрмах.
4 квітня 2022 року, вже після відступу із зони відчуження, полковник поліції Фроленков, як ми можемо припустити, за свою участь в окупації ЧАЕС отримав звання героя Росії.
Тренування з "Росатомом"
Важливо розуміти, що захоплення ядерного об'єкта неможливе без попередньої підготовки. Росіяни в розмовах із персоналом станції хвалилися тим, що доволі легко захопили ЧАЕС. І однією з причин стали попередні тренування на об'єкті з подібним плануванням, а саме на Курській атомній електростанції в місті Курчатов. Так, тій самій, захоплення якої ввижалось російським блогерам під час Курської операції Сил оборони.
Щоправда, за СРСР Курську АЕС запустили на рік раніше: 1976-го, тоді як Чорнобильську АЕС – 1977-го. Якщо дивитися на загальні фотографії обох станцій, то в око впадає схожість у плануванні. Навіть можна роздивитися "ту саму" трубу, яка була на ЧАЕС до встановлення Нового безпечного конфайнмента.
Ба більше, Курська атомна електростанція донедавна експлуатувала виключно реактори РВПК-1000 – такі ж, як і на Чорнобильській атомній станції. Тож Курська АЕС цілком могла слугувати тренувальним полігоном для окупаційних військ.
Як з'ясували наші партнери, такі навчання справді відбулися 2021 року: поміж іншим росіяни відпрацьовували сценарій захоплення АЕС, яким командував вже згаданий полковник поліції Фроленков. Допомагали йому в цьому військовослужбовці РХБЗ Східного військового округу ЗС РФ, за якими наглядав полковник Руслан Тихомиров.
У коментарі "Українській правді" старший ядерний спеціаліст Greenpeace Україна Шон Берні, який досліджував окупацію українських атомних станцій росіянами, розповів, що отримував інформацію з різних джерел про такі навчання, а відбулися вони, ймовірно, на початку зими 2021 року.
"Інформація, якою ми володіємо, свідчить про те, що тренування відбувалися в січні 2021 року. Ми намагалися отримати додаткові докази за допомогою супутникових знімків, проте через обмежені погодні умови, високу хмарність у січні 2021-го зображення були не надто інформативні", – розповів Берні.
Згодом представник "Росатому" на ім'я Ніколай Ніколаєвіч розповідав про ці тренування Віталію Попову, одному з працівників станції. Він буквально хвалився, що російські війська використали Курську АЕС, щоб спланувати кожен крок із захоплення Чорнобильської станції.
Також з отриманої нами інформації можна зробити припущення, що саме Ніколай Ніколаєвіч був керівником групи представників "Росатому", які заїхали на територію ЧАЕС.
Відомо, що російські окупаційні війська взяли з собою доволі вузькопрофільних спеціалістів, тож можна стверджувати, що їхнім завданням передусім було консультування російських командирів.
Попри схожість Курської та Чорнобильської атомних станцій, між ними є одна суттєва відмінність: територія ЧАЕС радіоактивно забруднена. Тому окупантам необхідні були експерти, які пояснять, що можна, а що не варто робити. Понад це, їм потрібно було розуміти, де на території зони відчуження можна базуватися, а де робити це небезпечно для здоров'я.
Проте, як показали 5 тижнів окупації ЧАЕС, російські військові або не слухали своїх радників, або ж експерти погано виконували свою роботу. Інакше неможливо пояснити, чому росіяни почали рити окопи на території Рудого лісу, однієї з найбільш забруднених ділянок зони відчуження.
Інциденти, пов'язані із забрудненням території, також пригадує Володимир Фальшовник. Він був начальником зміни, яка 20 березня 2022-го визвалася поїхати зі Славутича до Чорнобиля, щоб замінити частину персоналу, який працював 25 днів без перерв.
"Росіяни хотіли мити свої машини на території станції. Ми їм запропонували кілька місць, проте вони їм не підійшли – всі вони були за територією ЧАЕС. Тож вони влаштували автомийку біля ремонтних майстерень, там же, де жили рядові російські військові. І під час однієї з планових перевірок території ми там виявили зону забруднення", – пригадує в розмові з УП пан Володимир.
Він додав, що після цього звернувся до російських військових, які прислали до нього спеціаліста на ім'я Діма: молодого чоловіка, який у росіян займався радіаційною безпекою, мав наукове звання і 2021-го захистив дисертацію. Після того, як він з дозиметристами ЧАЕС перевірив територію, росіяни автомийку закрили.
Другий інцидент виник пізніше, коли російські військові, які базувалися в районі Рудого лісу, почали ходити до адміністративних будівель станції. І разом із собою приносили радіоактивний бруд на взутті. Тож персоналу довелося відмивати після них територію.
Фальшовник пригадує, що для вирішення будь-яких питань він мав звертатися або до військових, серед яких був чоловік з позивним "90-й" (нашим партнерам відомо, що це був Олег Якушев), або до згаданого раніше Ніколая Ніколаєвіча. За словами Володимира Фальшовника, останній мав доволі великі повноваження і хвалився, що має звання не нижче, ніж у деяких командирів окупаційного контингенту.
Ніколай Ніколаєвіч
Українське слідство встановило, що йдеться про Мулюкіна Миколу Миколайовича. Він з 2016 року працює заступником генерального директора з безпеки російського акціонерного товариства "Провідний проєктно-дослідницький та науково-дослідницький інститут промислової технології", який займається будівництвом АЕС, ГЕС і ТЕЦ.
У квітні 2024-го він отримав підозру від української поліції за порушення законів і звичаїв ведення війни. А саме – за розграбування території не лише ЧАЕС, але і загалом зони відчуження.
Як встановило слідство, Мулюкін буквально допомагав росіянам, складаючи списки обладнання, яке варто вивезти за територію зони. Крім того, він інструктував росіян, як саме треба проводити демонтаж того чи іншого обладнання.
Що ж до звання, то нашим партнерам вдалося встановити, що Мулюкін служив у поліції та пішов у відставку, маючи звання генерал-майора. Подібне ж звання, нагадаємо, мав і Олег Якушев. Тож не дивно, що персонал станції мусив вирішувати свої питання саме із цими двома.
Фальшовник пригадує, що в один із днів треба було планово поміняти труби, однак самотужки це зробити було неможливо: всі роботи потрібно було узгодити, оскільки росіяни розставили на території станції своїх вартових і снайперів. Тож через керівництво окупаційних військ погодили дату і час робіт, після чого персоналу ЧАЕС видали супровід. І лише після цього почалася планова робота.
Також серед іншого Фальшовник пригадує, що "Росатом" вселився в будівлю КВАНТ, де були розташовані комплекс рентгенографії та електроцехи. Російські атомники зайняли 4-ий поверх будівлі, з ними у начальника зміни ЧАЕС був прямий зв'язок дротовим телефоном. Сама ж будівля КВАНТу з'єднана скляною галереєю з адміністративною будівлею ЧАЕС, де так само на 4-му поверсі були начальники зміни станції. Тож вони регулярно бачили і російських офіцерів, і російських атомників, які впродовж дня ходили повз.
"Ще вони ходили в душ на поверсі, то загалом коридор виглядав як прохідний двір", – пригадує Фальшовник. Час від часу в гості до нього заходив і Мулюкін. Зокрема, пан Володимир скаржився йому на одного з російських генералів (імовірно, Якушева), який регулярно розповідав, що російські війська рятують Україну від "фашистів і бендерівців".
"Більше половини людей, які були на нашій зміні, народилися в Росії: Урал, Ленінградська, Курська область. Ми йому буквально список з іменами показали і спитали, де ж вони шукають фашистів, якщо тут половина людей – їхні ж росіяни. Після того росіяни на нас образилися і перестали з нами говорити", – розповідає Фальшовник.
Також він пригадує цікаву деталь: окупанти обіцяли не чіпати місто Славутич. Натомість персонал станції обіцяв і надалі виконувати свою повсякденну роботу.
Проте 25 березня Фальшовник дізнався, що російські війська ведуть бої біля міста. Тож одразу звернувся до Мулюкіна. Працівники ЧАЕС сказали, що відмовляються працювати, а російські війська повинні вийти з міста.
"Мулюкін сказав, що йому треба пів години, аби все з'ясувати. Він на пів години зник, після чого сказав, що офіційно російських військ у Славутичі немає. У кого і з ким він це з'ясовував, я не знаю", – пригадує Фальшовник.
Мер Славутича Юрій Фомічов пригадував, що російський контингент у місті і справді був майже відсутній: росіяни зайшли в місто, не знайшли там військових і залишили його територію.
Коли ж "Росатом" виїжджав, то Мулюкін навіть не попрощався. А пан Володимир не мав змоги його побачити: 31 березня росіяни саме почали вивозити українських нацгвардійців. Дізнавшись про це, Фальшовник через гучномовці на території станції повідомив, що окупанти забирають із собою полонених.
Після цього до нього в кабінет увірвалися росіяни, заборонили чіпати телефон, заборонили виходити з кабінету, поставили там своїх охоронців. І до кінця дня начальники зміни на ЧАЕС були змушені сидіти під дулами автоматів просто на своєму робочому місці.
Важливо й те, що Фальшовник пригадує: росіяни обіцяли не чіпати нацгвардійців. Проте після нагородження від генерала (імовірно, ідеться про Беззубикова) вони отримали наказ вивезти військових у полон до РФ. Мулюкін, очевидно, вплинути на ситуацію або не міг, або ж не хотів. І разом із окупантами виїхав із зони відчуження.
Гості з Москви, Курської та Ленінградської АЕС
Загалом, станом на весну 2026 року відомі імена п'ятьох представників "Росатому", які були на території ЧАЕС у березні 2022-го. Не в останню чергу їх вдалося ідентифікувати завдяки камерам спостереження станції. Люди, про яких далі йтиметься, впродовж окупації потрапляли в поле зору об'єктивів.
Одним із них був Мулюкін. Певно, для повноти його портрету варто згадати, що він живе у містечку Балашиха під Москвою, купив землю й збудував дачу в селі Таболово, що у Волоколамському районі. Мав цілий автопарк, на якому регулярно потрапляв у ДТП і, принаймні за офіційними версіями, жодного разу не був визнаний винуватцем аварій.
Має сотні тисячі рублів на різних рахунках. Вже після окупації Криму їздив відпочивати до Алушти. Також 2018-го відпочивав на Кіпрі.
Ще один гість із Москви, який від імені "Росатому" брав участь в окупації ЧАЕС – Олександр Дорофеєв. Він керівник російського проєктного офісу "Формування єдиної державної системи поводження з радіоактивними відходами". Імовірно, в його зоні відповідальності були ті самі радіоактивні відходи на території ЧАЕС, за якими мали наглядати російські військові, або ж території, до яких окупанти не мали б наближатися.
Фальшовник, наприклад, пригадує: росіяни так і не змогли потрапити на завод переробки рідких і твердих відходів головного корпусу станції і до Сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП) № 1 і № 2. Проте 31 березня, вже коли тікали з території ЧАЕС, вони спробували зайти на територію СВЯП-1, однак автоматика заблокувала пропуск, за яким намагалися це зробити.
Відомо, що Дорофеєв живе в Москві, у квартирі, яку, ймовірно, купив в іпотеку. Як і Мулюкін, має по сотні тисяч рублів на різних рахунках (у сумі понад 2 мільйони рублів). А за 2021-ий, працюючи на "Росатом", зміг заробити 8 мільйонів рублів (понад 100 тисяч доларів).
Починав свою кар'єру у підрядника "Росатому" в 2000-х: науково-виробничій компанії "Сосни", яка займається розробками та створенням обладнання у сфері атомної енергетики і базується в місті Дімітровград, де Дорофеєв мешкав певний час. Мав певні проблеми з кредитами, через що отримував судові стягнення.
Вже після втечі із зони відчуження двічі встиг злітати в Туреччину: в червні та липні 2022-го – був у Стамбулі та Анкарі. А 2023-го літав до Калінінграду.
Ян Іванов – оператор Курської атомної електростанції. Один із наймолодших представників російської атомної компанії на ЧАЕС: на момент повномасштабного вторгнення йому було 30 років.
Представник сімейної династії: і батько, і мати Яна працювали на Курській АЕС. Живе в Курчатові. За 2021-ий рік він заробив понад 1,5 мільйона рублів (приблизно 19,2 тисяч доларів). Працює в реакторному цеху № 1 інженером з перевантаження реактора. Активний у соціальних мережах, має різні профілі на стрімінгах.
Однак найцікавіше те, що Ян, імовірно, підтримує ФБК. Фонд боротьби з корупцією – це російська некомерційна організація, створена російським опозиціонером Олексієм Навальним. Проте це не завадило йому взяти участь в окупації Чорнобильської АЕС.
Валерій Поляков – українець за походженням. Народився в Сумській області, в селищі Білопілля. 2000-го отримав російський паспорт. Нині живе і працює в місті Курчатов, оператор Курської АЕС щонайменше з 2010-го, на самій АЕС працювати почав ще в нульові. У 2021-му, працюючи на "Росатом", заробив 1,8 мільйона рублів (приблизно 23,1 тисячі доларів). Мав невеликі вклади в банках і такі ж невеликі борги. Часто міняв номери телефонів.
Останній відомий нам працівник "Росатому", який брав участь в окупації ЧАЕС – Максим Прищепа. На відміну від своїх колег, він приїхав у Чорнобильську зону з Ленінградської області, селища Сосновий бор, розташованого поруч з Ленінградською атомною станцією. Імовірно, на Чорнобильській станції відповідав за технічні питання.
Свою кар'єру в "Росатомі" він почав, як випливає із російських злитих баз даних, у 2008-му на посаді слюсаря. До того ж він був приватним підприємцем: виготовляв цеглу й шифер, працював таксистом, орендував гаражі, займався оптовою та роздрібною торгівлею. Його мати з 2006-го працює прибиральницею на Ленінградській АЕС.
За 2021-ий рік він заробив на ЛАЕС, як і колега Валерій Поляков, приблизно 1,8 мільйона рублів. Має кілька сотень тисяч рублів вкладів у банку.
Важливо, що представники Курської та Ленінградської атомних станцій з'явилися в Чорнобилі не просто так: обидві згадані АЕС в Росії працюють з реакторами РВПК. І обидві станції виводили ці реактори з експлуатації.
Так, Ленінградська атомна зупинила перший реактор у грудні 2018-го, другий – у листопаді 2020-го. Курська ж АЕС зупинила перший блок у грудні 2021-го. Тож можна припустити, що інші, поки що не встановлені працівники "Росатому", могли бути з цих самих станцій, оскільки мають досвід роботи із зупиненими РВПК-1000.
Останнє, на чому варто наголосити. Кількості російських атомників точно не вистачило б для того, щоб самотужки оперувати на Чорнобильській АЕС. Проте там були вузькопрофільні фахівці, які б могли контролювати український персонал, який залишався на своїх місцях. Більша кількість росіянам і не була потрібна: маючи план "захопити Київ за 3 дні", їм достатньо було поставити своє керівництво на ЧАЕС, щоб у майбутньому підтримувати її роботу.
Власне, "Росатом" ніколи і не приховував того, що був на території зони відчуження. Проте російська компанія дещо лукавила, намагаючись зберегти своє обличчя перед міжнародними партнерами. Так, у середині березня 2022-го сайт Комерсант посилаючись на заяву "Росатому", повідомляв, що "російські експерти" лише "консультують" персонал ЧАЕС, але аж ніяк не є частиною контингенту окупаційних військ.
Втім, у підозрі вже згаданому Мулюкіну йдеться, що представники "Росатому" з'явилися на ЧАЕС о другій половині дня 24 лютого 2022-го року, тобто в той самий момент, коли і російські війська. Він як представник російської компанії з атомної енергетики перебував на окупованій Чорнобильській станції з першого і до останнього дня, тобто до 31 березня 2022-го.
На щастя, російська окупація зони відчуження тривала лише 5 тижнів. Якби ж вона затягнулася, то події мали всі шанси розвиватися за сценарієм Запорізької АЕС.
Нагадаємо, в перші пів року на Запоріжжі контроль над українським персоналом з боку росіян був слабким, проте після проведення так званих референдумів окупанти почали примушувати працівників станції підписувати нові контракти, вже з російською компанією. А найбільш ненадійних – арештовувати, наприклад, за протидію СВО, і тоді вивозити вглиб РФ. На їхнє місце приїжджали все нові й нові працівники "Росатому". Проте це вже абсолютно інша історія, про яку ми теж обов'язково розповімо.
Інформацію про росіян на території Чорнобильської атомної станції нам допомагали шукати проєкт "Книга катів" та журналістка й осінтерка Любомира Ремажевська.
Стас Козлюк, УП