Революція без префікса "контр"
Четвер, 9 грудня 2004, 02:11
Можливо, опозиція не здобула перемогу у середу. Але точно, що вона її привласнила. З революційною категоричністю.
Увечері на Майдані зібралося тисяч п’ятдесят людей, які святкували разом із Ющенком завершення революції. Був салют і урочистий настрій. Значить, все добре. Про те, щоб у цей час пили шампанське десь у Донецьку чи у Конча-Заспі, ніхто не повідомляв. Значить, в історії ця мить залишиться як перемога опозиції. А відтак день, коли можна ставити крапку у революції – бо подальше її затягування загрожувало набути маргінальних форм.
22 листопада о 9 ранку десь п’ять тисяч людей з помаранчевими прапорами зупинили кілька машин, які не встигли доїхати Хрещатиком до перехрестя з вулицею Інститутською. Люди зайняли Майдан і не віддавали його сімнадцять днів. Так починалася революція, яка змінила не тільки Україну, а ландшафт всієї Європи.
Зараз вирішено, що для створення профілактичного тиску на владу опозиція і далі утримуватимуть Майдан, наметове містечко на Хрещатику і блокаду адміністрації президента. Але це вже буде післямова до революції.
На сцені у середу ввечері стояли, обійнявшись, троє людей, які співали і хиталися із сторони в сторону у ритм пісні Тараса Петриненка "Україна!". Для кожного цей день значив щось окреме.
Для Мороза це перемога ледь не справи всього життя – політреформи. Для Тимошенко – це перемога Кучми, який також вимагав змін до Конституції. Тепер вона обіцяє зробити Морозу неприємно і апелювати до Конституційного суду для відміни змін до Конституції. І їй є на що сподіватися – бо з самого початку політреформа мала гнилий фундамент – "парнокопитне" голосування у грудні 2003 у затінку сесійної зали способом підняття рук.
Чим став день середи для Ющенка? Це не "день демократії" як для Мороза і не "день Кучми" як для Тимошенко. Це, скоріше, перемога, бо політреформа для Ющенка має одну головну функцію – це лише технічна умова для внесення змін до закону про вибори, які мають гарантувати перемогу 26 грудня. І десять років його президентства, які він щиро хоче провести не так, як Кучма. І якщо Ющенку заради цього довелося проголосувати зміни до Конституції – значить, для нього це рівнозначний обмін.
І зараз не настільки очевидна перемога влади, яка два роки, три місяці і два тижні пресувала Україну з вимогою політреформи.
Всі знають, що для Кучми політреформа – це спроба залишитися при владі. У нинішньому вигляді вона не виконує цю функцію. Політреформа вступає у силу з 1 вересня 2005 року, якщо на той час ухвалять зміни до Конституції у частині місцевого самоврядування: тобто головним органом влади на місцях стане виконком, створений при обласній раді.
У тому, що політреформа матиме другу серію, сьогодні не певен ніхто. Тому є великий шанс, що зміни до Конституції вступлять у дію з 1 січня 2006. Але у цей період буде розпал парламентської виборчої кампанії. Вибори нової Верховної Ради мають відбутися 26 березня 2006, і очевидно, що парламент навряд чи витрачатиме час, щоб формувати уряд з новими повноваженнями на два з половиною місяці.
Відтак, вступлять у дію зміни до Конституції, які послаблять президента, не раніше початку травня 2006 року – коли нові депутати, за виразом Литвина, "принюхаються" і будуть готові формувати новий уряд.
Тоді у Ющенка за найочевиднішим сценарієм буде шістнадцять місяців необмеженої президентської влади. Саме стільки часу, до речі, він працював прем’єром.
Є ще і найгірший для Кучми варіант – це відміна політреформи руками Конституційного суду як такої, що з самого початку була нелегітимною. Згадаймо також, що Кучма начебто готується до пенсії без закону про гарантії його осибистої недоторканності.
Тому Ющенку, може, і варто пускати салют для підтримки бойового духу людей, але самому святкувати перемогу ще зарано.
Бо нинішній розклад, як не крути його, невигідний Кучмі. Не говорячи уже про Медведчука чи Януковича. А загнані у кут хижаки готові на найбільш відчайдушні стрибки.
Схоже, у влади залишилося ще кілька романтиків, які вірять у шанси Януковича поборотися з Ющенком за президентство. Але ці люди явно не сприймаються серйозно іншими людьми, які до 21 листопада очолювали тіньовий штаб Януковича.
Тому як запасний варіант Ющенко має бути готовий, що Янукович зніме свою кандидатуру упритул до виборів. І тоді Ющенку, щоб стати президентом, доведеться долати бар’єр підтримки – щоб за нього проголосували 50% плюс одна людина з числа тих, хто прийде на дільниці. Теоретично це не є проблемою для Ющенка – бо якщо він залишиться один у бюлетені, буде гарантовано висока явка на Заході і низька – на Сході.
Але знизити результат Ющенка влада також може шляхом зриву і невизнання виборів на дільницях в опозиційному поясі. Щоб загалом знизити показник по Україні менше 50%.
Ще одне питання – чи вартий цей компроміс середи завоювань революції, які віддала опозиція? Враховуючи, що повстання заходило у кут, воно потребувало швидкого завершення. Також термінового вступу у дію вимагали зміни до закону про вибори. А їх Кучма блокував би без політреформи.
І, нарешті, якби не революція, зараз Україна була б свідком перших указів президента Януковича. А не перших згадок про Україну як про європейську націю зі своєю революцією – як у кожної нормальної посткомуністичної країни.
Навряд така альтернатива влаштувала б нинішніх критиків розв’язання ситуації.
І, зрештою, правий колишній радник Кучми депутат Волков. На питання, що Ющенко у вересні 2005 може позбутися повноважень, він сказав: "Щоб владу не втратити, її достатньо отримати не на вісім місяців, а на один день. Якщо клямка в голові є, то цього вистачить, щоб утримати владу 10 років. Якщо клямки в голові немає, то навіщо взагалі брати владу?".
Увечері на Майдані зібралося тисяч п’ятдесят людей, які святкували разом із Ющенком завершення революції. Був салют і урочистий настрій. Значить, все добре. Про те, щоб у цей час пили шампанське десь у Донецьку чи у Конча-Заспі, ніхто не повідомляв. Значить, в історії ця мить залишиться як перемога опозиції. А відтак день, коли можна ставити крапку у революції – бо подальше її затягування загрожувало набути маргінальних форм.
22 листопада о 9 ранку десь п’ять тисяч людей з помаранчевими прапорами зупинили кілька машин, які не встигли доїхати Хрещатиком до перехрестя з вулицею Інститутською. Люди зайняли Майдан і не віддавали його сімнадцять днів. Так починалася революція, яка змінила не тільки Україну, а ландшафт всієї Європи.
Зараз вирішено, що для створення профілактичного тиску на владу опозиція і далі утримуватимуть Майдан, наметове містечко на Хрещатику і блокаду адміністрації президента. Але це вже буде післямова до революції.
На сцені у середу ввечері стояли, обійнявшись, троє людей, які співали і хиталися із сторони в сторону у ритм пісні Тараса Петриненка "Україна!". Для кожного цей день значив щось окреме.
Для Мороза це перемога ледь не справи всього життя – політреформи. Для Тимошенко – це перемога Кучми, який також вимагав змін до Конституції. Тепер вона обіцяє зробити Морозу неприємно і апелювати до Конституційного суду для відміни змін до Конституції. І їй є на що сподіватися – бо з самого початку політреформа мала гнилий фундамент – "парнокопитне" голосування у грудні 2003 у затінку сесійної зали способом підняття рук.
Чим став день середи для Ющенка? Це не "день демократії" як для Мороза і не "день Кучми" як для Тимошенко. Це, скоріше, перемога, бо політреформа для Ющенка має одну головну функцію – це лише технічна умова для внесення змін до закону про вибори, які мають гарантувати перемогу 26 грудня. І десять років його президентства, які він щиро хоче провести не так, як Кучма. І якщо Ющенку заради цього довелося проголосувати зміни до Конституції – значить, для нього це рівнозначний обмін.
І зараз не настільки очевидна перемога влади, яка два роки, три місяці і два тижні пресувала Україну з вимогою політреформи.
Всі знають, що для Кучми політреформа – це спроба залишитися при владі. У нинішньому вигляді вона не виконує цю функцію. Політреформа вступає у силу з 1 вересня 2005 року, якщо на той час ухвалять зміни до Конституції у частині місцевого самоврядування: тобто головним органом влади на місцях стане виконком, створений при обласній раді.
У тому, що політреформа матиме другу серію, сьогодні не певен ніхто. Тому є великий шанс, що зміни до Конституції вступлять у дію з 1 січня 2006. Але у цей період буде розпал парламентської виборчої кампанії. Вибори нової Верховної Ради мають відбутися 26 березня 2006, і очевидно, що парламент навряд чи витрачатиме час, щоб формувати уряд з новими повноваженнями на два з половиною місяці.
Відтак, вступлять у дію зміни до Конституції, які послаблять президента, не раніше початку травня 2006 року – коли нові депутати, за виразом Литвина, "принюхаються" і будуть готові формувати новий уряд.
Тоді у Ющенка за найочевиднішим сценарієм буде шістнадцять місяців необмеженої президентської влади. Саме стільки часу, до речі, він працював прем’єром.
Є ще і найгірший для Кучми варіант – це відміна політреформи руками Конституційного суду як такої, що з самого початку була нелегітимною. Згадаймо також, що Кучма начебто готується до пенсії без закону про гарантії його осибистої недоторканності.
Тому Ющенку, може, і варто пускати салют для підтримки бойового духу людей, але самому святкувати перемогу ще зарано.
Бо нинішній розклад, як не крути його, невигідний Кучмі. Не говорячи уже про Медведчука чи Януковича. А загнані у кут хижаки готові на найбільш відчайдушні стрибки.
Схоже, у влади залишилося ще кілька романтиків, які вірять у шанси Януковича поборотися з Ющенком за президентство. Але ці люди явно не сприймаються серйозно іншими людьми, які до 21 листопада очолювали тіньовий штаб Януковича.
Тому як запасний варіант Ющенко має бути готовий, що Янукович зніме свою кандидатуру упритул до виборів. І тоді Ющенку, щоб стати президентом, доведеться долати бар’єр підтримки – щоб за нього проголосували 50% плюс одна людина з числа тих, хто прийде на дільниці. Теоретично це не є проблемою для Ющенка – бо якщо він залишиться один у бюлетені, буде гарантовано висока явка на Заході і низька – на Сході.
Але знизити результат Ющенка влада також може шляхом зриву і невизнання виборів на дільницях в опозиційному поясі. Щоб загалом знизити показник по Україні менше 50%.
Ще одне питання – чи вартий цей компроміс середи завоювань революції, які віддала опозиція? Враховуючи, що повстання заходило у кут, воно потребувало швидкого завершення. Також термінового вступу у дію вимагали зміни до закону про вибори. А їх Кучма блокував би без політреформи.
І, нарешті, якби не революція, зараз Україна була б свідком перших указів президента Януковича. А не перших згадок про Україну як про європейську націю зі своєю революцією – як у кожної нормальної посткомуністичної країни.
Навряд така альтернатива влаштувала б нинішніх критиків розв’язання ситуації.
І, зрештою, правий колишній радник Кучми депутат Волков. На питання, що Ющенко у вересні 2005 може позбутися повноважень, він сказав: "Щоб владу не втратити, її достатньо отримати не на вісім місяців, а на один день. Якщо клямка в голові є, то цього вистачить, щоб утримати владу 10 років. Якщо клямки в голові немає, то навіщо взагалі брати владу?".
